Дивний політико-телевізійний сезон, панове, витворився цього року. Чим більше куйовдяться політики зі своїми коаліціями-амбіціями, тим менше вони цікавлять суспільство, а отже і телебачення, що залишається хоча і кривим, та все одно дзеркалом сучасного буття. Неважко помітити, що окремі «провідні» телеканали взагалі відмовились від політичних ток-шоу і наче залягли на дно, перечікуючи дні чергової смути, що, мов ненаситне чудовисько, пожирає політичні «вершки» країни. Звісно, «провідним» рано чи пізно доведеться, бодай для підтримання статусу та рейтингів, повернутися до політики та її вершителів обличчям, а не тим місцем, на яке вони справедливо заслуговують.

 

Особисто я не поділяю іронії, стосовно «переформатування» студії «1+1» у, так би мовити, родинно-розважальний канал. Насправді така мутація колись інтелектуального первістка вітчизняного телепростору почалася не сьогодні. Бажання злитися з найширшими масами у найпалкішому екстазі тут було давно, а новий менеджмент каналу лише допоміг здійсненню заповітної мрії. Подейкують, правда, що особливих рейтингів плюсовці поки що від глядача не нахапали, але це лише справа часу. Ну не зуміли вони загнуздати «шустрого», зате звабили Катю Осадчу, що без перебільшень є на сьогодні телезіркою номер один, хоча і не увінчана «тріумфами» за розум та красу, як Тіна Кароль.

 

Нарешті, змінила нав’язане їй амплуа «залізно-вольової» леді Анна Безулик, і хоча її новий проект «100% Україна» відверто посередній, щоб не сказати примітивний, усе ж таки він має позитив. Глядач пересвідчився, що Безулик може бути і щиро усміхненою, і мило іронічною, не варто лише «чіплятися» за будь-що, аби залишитись у кадрі. Прихильники політичної інтелектуалки Анни, певно, можуть пробачити їй несподівану метаморфозу щодо нового формату, а от щодо змісту – не певен.

 

Подібна історія спостерігається і на «головному», себто «Інтері», хоча «Свобода» вже заявлена у його анонсах. Розуміють, мабуть, що наших зомбованих глядачів без свіжої «крові» політиків довго біля блакитних екранів не втримаєш.

 

Найрозумнішим і найхитрішим, як завжди, виявився наш / їхній Савік. Він сублімував у своїй новій «шустеріаді» все, що так хвилює і живить мозок пересічної посередності. Поєднав тремтливу Світлану Вольнову із московським скаженим вовком Жириновським, приправив увесь цей вертеп попсовими персонажами та новими для нас телевізійними забавками. Вийшло щось на зразок: поговоримо про все і ні про що конкретно, зате весело, мов на Новий рік. Дивно одне: чому так довго не з’являється в якості хронікера улюблений інтелектуальний герой Савіка Дмитро Табачник? Пригадуються часи, коли без нього не проходила жодна «Свобода». Нині там герої гламурніші, бо й програма, як з’ясувалося, молодіжна!

 

P.S. Шановний Савіку, у нас, себто у Києві, окрім письменниці Карпи є іще гідні письменники, скажімо, такі, як Оксана Забужко, Микола Рябчук, Любко Дереш, можна ще знайти Сергія Жадана, Юрія Андруховича, Тараса Антиповича та інших. Вони теж досить молоді і в якомусь сенсі прикольні. Можливо, програми виходили б не такі гламурні, як за участю Світлани Вольнової, і не такі сленгові, як із словниковим запасом пані Карпи, але тоді ви могли б сказати, що ваша програма для вдумливої української молоді, а не ще одне корпоративне збіговисько. Та це лише побажання, насправді ж програму я дивлюся, бо вона для мене – як кросворд. Чекаю лише назви теми, гостей і тональність розмови, вгадую майже з першого разу. Добре це чи ні, сказати важко, схильний думати, що не зовсім.