Ви помітили, всі кінчають? Всюди і завжди! Коли чистять зуби, коли керують автомобілем, коли їдять йогурт чи шоколад. Кінчають навіть пси і коти – тваринний оргазм має вигляд желейних м’ясних консервів, але яка різниця – дивіться, як їм класно! Хор із «у-у-у», «а-а-а» і «о-о-о», а інколи навіть «м-м-м», лине з одного телеканалу до іншого, не оминаючи білбордів і сторінок журналів.

Якщо раніше реклама обіцяла тільки вічну молодість і засмаглі коліна в білих шортах, то тепер вона зробила наступний рок – вона обіцяє світ задоволення, очевидно, сексуального характеру, в який можна поринути, придбавши чи споживши ті чи інші товари. Сексуального, бо якого ж іще? Від чого ще можна так міцно заплющувати очі, стискати губи, вигинати спину? Від чого ще чоло вкриватиметься такими намистинками вологи? Або від «цього», або від шоколадного батончика, який для вас щойно приготували м’язисті молодики невизначеної орієнтації.

Якось я бачила дівчину, яка шикарно відірвалася просто через те, що в неї між колінами було затиснуто кахлеву плитку. Дівчина, слід додати, робила це на білборді. Іншого разу вона ж отримувала задоволення у компанії юнака, але, здається, головним джерелом їхніх втіх була та ж таки плитка, а не компанія одне одного.

Реклама, за своєю природою, обіцяє щастя – це її основна функція, така ж невід’ємна, як і намагання примусити нас щось купити. Цей страховий поліс, цей автомобіль чи цей йогурт – купіть-но їх, і ви потрапите до нірвани. Але ж і нірвани, як виявляється, бувають різні. Якщо ви домогосподарка, то ваше щастя – пилосос, якщо ви м’язистий молодик – то, відповідно, дезодорант, і так далі. У випадку ж «у-у-у», «а-а-а» й «о-о-о» знайдено універсальну формулу. «Це» роблять усі. Ну, принаймні, так усталено вважати. Всі хочуть, щоб про них думали, що вони це весь час роблять. Тому всі хотітимуть їсти йогурт, який асоціюється з «у-у-у» та «о-о-о».

Ви вкажете мені на хлопця на білборді, який, схрестивши руки на грудях, дивиться нам просто у вічі, за спиною в нього величезний телевізор. Він не стогне, не імітує фінальні моменти, це так; але я вам відповім: придивіться уважно до самовдоволеного і розслабленого виразу його очей. Як ви думаєте, коли він востаннє робив «це»? Я вам скажу коли. П’ять хвилин тому. Закінчив – і одразу ввімкнув телевізор. І я навіть знаю, з ким він «це» робив. Із отією красунею на іншому білборді, на губах у котрої застигла мрійлива усмішка (жінки гірше приховують свої почуття).

Оргазмова природа реклами позначається навіть на кампаніях міжнародних фірм – усіх цих Mango, Zara, Warehouse, United Colours of Benetton та багатьох інших. Ті самі моделі, які на Заході у кадрі стоять, сидять чи інколи напівлежать, в Україні – кінчають. Часом навіть просто в метро.

Звичайно, у цього правила є винятки. Інколи щастя має вигляд веснянкуватої дівчинки та її дідуся, які щойно вклали гроші у банк. І поява у нашому споживацькому полі зору цих відносно безстатевих створінь вказує на поступове просування у напрямку виходу з того, що я вважаю українською сексуальною революцією.

Вона почалася одночасно з багатьма іншими буремними процесами у нашій новітній історії і має прояви не тільки у рекламі. Погляньте на палітурки книжок, навіть так званої серйозної літератури. Вони рясніють іміджами, які можуть асоціюватися тільки з «цим». Від відвертості не сховаєшся.

Тут не можна не згадати анекдот про провербіального Вовочку. «Леночка, ты про что сейчас думаешь? – Про принцесс, Марь-Иванна! – А ты, Петенька? – Про солдатиков и пистолетики, Марь-Иванна! – А ты, Вовочка? – Про п***у, Марь-Иванна! – А почему, Вовочка? – А я про нее всегда думаю!»

Як показує практика, все минає, і сексуальні революції також. На Заході такої кількості зображень напівоголених жінок, як в Україні, не побачиш. Ну, хіба що у спеціалізованих виданнях. Але це ж все частина процесу, який триває, і ми всі йдемо разом із ним.

Коли ми надумаємося про «це», тоді гоління і йогурт асоціюватимуться з чимось іншим. А поки що «у-у-у», «о-о-о» й «а-а-а» домінують. І, знаєте, це непогано. Ну, де б іще можна було подумати про кахлі в такому контексті?

Катерина Хінкулова, Українська служба Бі-бі-сі, Лондон