Ще в жовтні минулого року під час роботи «Кіноринку Молодість» керівник телеканалу «Київ» Дмитро Джангіров пообіцяв, що скоро там з’явиться власна спеціалізована програма про кіно, зокрема – українське, і будуть покази сучасних українських стрічок. Із останнім – сучасними актуальними українськими стрічками – поки що не склалося через причини, які не залежать від керівників ТРК «Київ». А ось першу обіцянку виконано. 5 квітня о 20.20 на телеканалі «Київ» відбулася прем’єра програми «Світ кіно з Ольгою Сумською», про що прес-служба умовного Київського медіахолдингу повідомила заздалегідь. А 25 квітня в Українському домі сама Ольга Сумська представила цю ж таки власну програму. Презентація відбулася в рамках 5-го Київського міжнародного «Кінофоруму України 2008». Отже, хлопці сказали – вони ж і зробили.

 

Тепер на українському телебаченні стало на одну програму про кіно більше. Я вже планував поставити новинку в один ряд із «Кіно. UA» (Перший національний), «Кіно і Крапка» («Кіно»), «Кіно в деталях із Федором Бондарчуком»(«1+1»). Але, старанно переглянувши перші випуски, зрозумів – ця програма вибивається з загального переліку, не вписується в жоден контекст і навіть заслуговує спеціальної номінації «Найкоротша програма про кіно в Україні». Або – найдовша програма про Ольгу Сумську. Так довго – аж цілих десять хвилин – цю вродливу актрису не показують на жодному з каналів. Якщо, звісно, йдеться не про «Роксолану» та інші нечисленні художні фільми з її участю.

 

Думаю, Сумську треба справді частіше задіювати саме в кіно. Якщо актриса через загальний зародковий стан розвитку вітчизняного кінематографу не може поки що стати «обличчям» якогось чергового кіно- чи телесеріального проекту, тоді оптимальний варіант – залишити актрису номінальною ведучою програми на кшталт «Імперія кіно». Чим вона успішно займалася тривалий час на «Плюсах»: кілька хвилин представляла черговий фільм, даючи про нього коротеньку інформацією, підготовану редакторами. Коли проект у такому форматі вичерпав себе, його закрили. Але попри це третього Ользі Сумській не дано: займатися безпосередніми обов’язками (тобто, бути актрисою) чи декоративно оголошувати про початок чергового фільму. На роль самої себе, тобто – телеведучої Ольги Сумської, вона поки що не годиться.

 

Трошки про концепцію «Світу кіно з Ольгою Сумською». Як обіцяла прес-служба Київського медіахолдингу, програма «буде позбавлена демонстрації у рекламних цілях одягу або прикрас, що, безумовно, має порадувати глядачів». Взагалі-то це правда – актриса не рекламує взуття, одяг і коштовності. Хоча це зовсім не означає, що дорогого взуття, дорогого одягу та дорогих коштовностей у неї в кадрі нема. Справа в тому, що Ольга Сумська як дійова особа світського життя Києва й України вже сама по собі є наочним втіленням того, що прийнято вважати гламуром. А гламур, своєю чергою, є рекламою самого себе. Досвідчена акула шоу-бізнесу Велма Келлі, героїня Кетрін-Зета Джонс у фільмі «Чикаго», повчає неофітку Роксі Харт, героїню Рене Зельвегер, яка думає, що адвокат Біллі Флінн, герой Ричарда Гіра, дуже переймається її справою: «Запам’ятай одну істину, дівчинко. Улюблений клієнт Біллі Флінна – сам Біллі Флінн!». Ця фраза цілком лягає в концепцію програми, про яку йдеться: якщо по телевізору показують Ольгу Сумську не в кіно, це буде телепрограма не з Ольгою Сумською, а про Ольгу Сумську.

 

Через те – відверта необов’язковість усього, що відбувається протягом навіть не десяти, а приблизно семи хвилин: решту часу йде нарізка з кіноробіт Сумської, де домінує «Я-лялька» (у фільмі наша актриса грала бой-дівчину в парі з Олександром Домогаровим), вітання актриси та представлення фільму, який почнеться одразу після програми і буде її логічним продовженням. Решта – у форматі «кіно на фоні Ольги Сумської».

 

Інтерв’ю з Іллею Ноябрьовим, який тепер знімає кіно як режисер, відкрило дебютну програму 5 квітня. Особисто мені було б цікаво послухати Ноябрьова і про Ноябрьова, адже він, до всього, і книжки пише. Натомість актриса Ольга Сумська ще не готова вести діалог, нехай навіть зі своїм добрим приятелем. Замість цього переключає глядацьку увагу театралізованим вигуком: «Як вдалося тобі зібрати такий зоряний склад у своїй картині – Маша Миронова, Гоша Куценко?». Можна подумати, що сам Ноябрьов – не того масштабу «зірка», аби поговорити про його прихід у велике кіно.

 

У цій же програмі – ще одне «не вірю». Актор Ігор Рубашкін демонструє свою чудову спортивну форму. Він – у спортивному костюмі. Поруч із ним біжить прекрасна дама Ольга Сумська з мікрофоном у руці, в приталеному плащі та черевичках із високими підборами. Її зачіска, як завжди, акуратна. Потім для додаткового реаліті-ефекту вона починає робити фізичні вправи, відтискуючись від звичайної лавки разом із актором. Це неправда. Подібний прийом ще якось може пройти як елемент стендапу в молодого тележурналіста одного з чільних каналів, який у такий спосіб намагається звернути на себе увагу. Вибачте, але в подібній ролі Ольга Сумська виглядає не дуже ефектно.

 

Наступна програма циклу (12 квітня) – Сумська у творчій майстерні відомого аніматора Степана Коваля. Я можу помилятися, але актриса не дуже знає, про що говорити з героєм своєї програми. Звісно, їй сказали, що Коваль отримав за свої фільми приз «Золотий Ведмідь». «Як ви живете з Золотим Ведмедем?» – запитує вона й отримує рівноцінну відповідь: «Я не живу з ведмедем, я живу з дружиною». Наступне запитання: «А успіх не затьмарив розуму?» – залишається без відповіді: Ковалю цікавіше показати, як робляться анімаційні фільми з пластиліну. Глядач розуміє: майстерня митця – це його мікросвіт, мікрокосмос. Ведуча ж цього, вочевидь, не розуміє, надто вже безцеремонно корпається вона в коробці з персонажами, зробленими Степаном.

 

Прийшовши в гості до композитора Володимира Бистрякова (20 квітня), котрий у своєму будинку-студії разом із Валерієм Чигляєвим працює над озвучуванням 87-серійного мультсеріалу Артура Рені «Про Аліка і Льоліка», знятим у модному 3D-форматі, Ольга Сумська почувається ніби впевненішою – друзі все ж таки. Та, піднімаючись сходами у студію, знову збивається на стендап: «О, знамениті сходи! Я уявляю, скільки знаменитих людей і красивих ніжок тут ходили!». Насамкінець – зовсім уже моветон: виконуючи на два голоси пісню Бистрякова, актриса пускається у хвацький танець, вигукуючи: «Пішла спека!». Хоча навряд чи мудро застосовувати до пісеньки з дитячого мультика ресторанний слоган...

 

У зв’язку з цим я готовий прийняти чіткішу концепцію навіть не нової програми про кіно, а, в ширшому розумінні, всього ТРК «Київ»: телекомпанії, як і всім іншим, потрібні насамперед медійні обличчя. Щоправда, заохотити їх до співпраці, мабуть, простіше, ніж грамотно та повноцінно використовувати. Але це вже запитання зовсім не до Ольги Сумської.