Відверта та прихована боротьба за газово-політичний ресурс, як і передбачали аналітики та журналісти, на початку цього тижня призвела до чергової кризи – щоправда, як виявилося, цілком керованої – у стосунках із російським постачальником. Зниження поставок – за різними джерелами чи то на чверть, чи то на третину – традиційно активізувало українських політиків. Схема реакцій українських очільників виглядала традиційно: вони намагалися одночасно вирішити два завдання. Перше – зняти провину за можливі енергетичні проблеми з себе і, цілком логічно, перекласти її на конкурента. Такі банальні реакції вкотре переконали російських контрагентів у дієвості «політики вентиля». Прикро (й автори говорили про це не раз), що українські керівники, надаючи перевагу вирішенню власних внутрішньополітичних завдань, свідомо чи ні випускають із поля зору стратегічні інтереси держави, перманентно демонструючи відсутність єдиної позиції.

 

Цього разу ініціативу проявив Президент – ще у неділю наголосивши на необхідності запобігти «газовій війні» та закріпити досягнуті раніше домовленості. Газову тему Президент зачепив і у вечірній розмові з російським колегою Володимиром Путіним. Натомість уряд вирішив для початку обмежитися коротким коментарем першого віце-прем’єра Олександра Турчинова, який вказав на те, що російська влада підтримує своїх посередників, дозволяючи їм шантажувати українську сторону. При цьому Турчинов вказав на факт несплати росіянами українських послуг із доставлення газу до Європи. Після цього сторони обмінювалися досить в’ялими контраргументами на рівні прес-секретарів газових корпорацій. Але найцікавіше було попереду…

 

Вже у вівторок конфлікт було вирішено, і газовий вентиль відкручено знову. Російські газовики задовольнилися черговими вже традиційними фінансовими гарантіями з боку України і, обмінявшись компліментами, тимчасово заспокоїлися. Значно більше задоволення отримали російські очільники від чергової стадії конфлікту між українськими Президентом і прем’єром, яка розігралася одразу ж після залагодження фінансових проблем. Причиною стали різні відповіді на питання «Чия заслуга у благополучному завершенні газової кризи більша?». Тимошенко наполягала на тому, що дякувати слід непохитній принциповості урядової позиції. Президентська сторона переконувала, що гарантами домовленостей стали виключно перемовини між Ющенком та Путіним. Очевидно, аби підсилити власні аргументи, Тимошенко вдалася до поштового листування з Президентом…

 

Тетяна ПРУДНИКОВА, кореспондент: В “Нафтогазі” більше стурбовані фінансовими втратами “Газпрому”, адже за добу зменшеного постачання газу російський монополіст втрачає 7 мільйонів доларів, а от Україна на своїх запасах витягне ще місяць. У відсутності домовленостей із “Газпромом” “Нафтогаз” звинувачує “УкрГазЕнерго” та “РосУкрЕнерго”. Посередники ж дуже чітко пояснюють, чому їх не можна прибрати з українського ринку.

Андрій ГАЛУШАК, член наглядової ради “УкрГазЕнерго”: У Росії існує однозначна позиція. Якщо в договірні відносини вступає дочірня компанія “Газпрому” – “Газпромекспорт”, то вона буде продавати газ за ціною, яка є в Європі, а сьогодні на другий квартал європейська ціна коливається в межах від 370 до 390 доларів.

Синхрон: Віктор ЮЩЕНКО, Президент України: Я б дуже хотів, щоб ми не провокували газову війну, а навпаки – максимально ініціювали проведення газових переговорів по всіх базових принципах, в рамках яких знайшли домовленість.

Тетяна ПРУДНИКОВА, кореспондент: Якщо ж війна триватиме, постраждати можуть і великі енергетичні підприємства, а поки що хроніка українського життя без газу спокійна. Хіба що у Львові вимкнули одну котельну. Всі інші регіони поки тільки готуються» (ICTV, «Факти», 3 березня 2008 року).

 

Руслан СЕНИЧКИН, ведущий: Ситуацию, связанную с ограничением поставок топлива в Украину прокомментировал и Президент. Виктор Ющенко считает, что ни в коем случае не следует провоцировать газовую войну. Следует максимально быстро провести все необходимые переговоры и таким образом урегулировать конфликт» («Iнтер», «Подробиці», 3 березня 2008 року).

 

Марина КУХАР, ведуча: У “Газпрому” заборгованостей за транзит немає, бо Україна не виставила рахунків – заявив офіційний речник компанії Сергій Купріянов: “Ситуацію створює сам “Нафтогаз”, не підписуючи акти про об'єм транзиту за грудень та січень і не виставляючи рахунки”. В результаті суперечок Україна відучора не доотримує 35% газу. Конфлікт спровокувало бажання Києва усунути посередника» («1+1», «ТСН», 4 березня 2008 року).

 

У вівторок ввечері глава держави надіслав лист на ім'я прем'єра, в якому Віктор Ющенко звертає увагу на “недостатні та неадекватні дії уряду з реалізації домовленостей Президентів України та Російської Федерації” щодо газу. В умовах, коли Україна недотримує понад 50% газу, немає жодних домовленостей щодо постачання блакитного палива в 2008 році, а “Газпром” не розраховується за послуги з транзиту російського газу в Європу. Єдиним виходом з цієї ситуації є негайне продовження переговорів, наголошує Віктор Ющенко. Поетапно скорочувати обсяги постачання газу до України “Газпром” почав з понеділка. Зараз вони знизилися більше ніж наполовину. І як заявив у вівторок ввечері офіційний представник “Газпрому” Сергій Купріянов, якщо українська сторона у середу не повернеться за стіл переговорів, Росія може ще раз зменшити об'єми поставок газу до України. Втім, в НАК “Нафтогазі” запевняють, - спроби відновити переговори блокує саме “Газпром”» («1+1», «ТСН», 5 березня 2008 року).

 

Ієн БОУГ, глава представництва Європейської комісії в Україні: Єврокомісія знає про існування газових проблем, і ми уважно стежимо за подіями, що стрімко розвиваються. Ми дуже сподіваємося, що конфлікт буде вирішено якомога швидше. Ми вже ведемо консультації зі спеціалістами з енергетичної безпеки. Якщо ситуація буде погіршуватися, в терміновому порядку скличемо координаційну групу Європейського союзу з питань газу» («Iнтер», «Новини», 5 березня 2008 року).

  

 

Нагадаємо, що з початку тижня «Газпром» уже вдвічі зменшував поставки газу в Україну і погрожував подальшими обмеженнями у разі непогашення заборгованості України за непоставлений газ із початку року.

 

Олександр ГУРОВ, кореспондент: Утім прем'єр Тимошенко заспокоїла російську сторону, Україна транзитні зобов'язання виконує, і виконує відмінно. А вже пізно ввечері Юлія Володимирівна пропонує “Газпрому” ще одну цукерку. В рамках компенсації до доступу компанії на український ринок, після ліквідації “УкрГазЕнерго” дочкам “Газпрому” обіцяють ліцензії на самостійний продаж в Україні близько 1 млрд 250 мільйонів кубометрів блакитного палива на рік. Втім, це перспектива, за словами Тимошенко, спокійних та збалансованих перемовин» («Ера», «Підсумки», 5 березня 2008 року).

 

Валентин ЗЕМЛЯНСКИЙ, пресс-секретарь НАК “Нафтогаз Украины”: “Нафтогаз” аккумулировал резервы, если вы знаете, по технологии финансовых платежей – все суммы сразу не переводятся, т. е. поэтапно долг будет погашен в максимально короткие сроки» («Інтер», «Подробности», 5 березня 2008 року).

 

Марина ПЕТРОВА, кореспондент: Попереду укладання нової угоди, яка визначатиме стосунки “Нафтогазу” і “Газпрому”, починаючи з 1 березня. “Нафтогаз” за директивою Кабміну прагнутиме отримати середньоазійський дешевший газ у газпромівської дочірньої компанії “Газпромекспорт”» (ICTV, «Факти», 6 березня 2008 року).

 

Скандал вибухнув після того, як прем’єр Юлія Тимошенко вирішила розкритикувати позицію Президента у газових стосунках з Росією, направивши йому листа, зміст якого став надбанням публіки. Заради справедливості зазначимо, що подібна нестандартна форма спілкування між Президентом і прем’єром час від часу використовувалася і раніше – наприклад, між Ющенком та прем’єром Януковичем. Але гостра реакція на теперішнє листування з боку Президента можна пояснити лише тим, що Тимошенко, очевидно, гідно оцінила інформаційний потенціал поштової технології і спробувала використати її безпосередньо проти Президента. Суть її претензій зводилась до наступних пунктів: незгода з ціною у 315,5 дол. США на наступний рік та заміна посередника на новостворене спільне підприємство. Щоправда, прискіпливі аналітики звернули також увагу на деякі, згадані вище, обіцянки Тимошенко дочірнім структурам російського «Газпрому» щодо самостійного виходу на український ринок і розцінили їх як реальну спробу прем’єр-міністра взяти під контроль частину газово-політичного ресурсу.

 

Реакція Президента була швидкою: він звинуватив прем’єра у «політиці авантюр та інтриг» та вирішив відкрити таємницю директив на українсько-російських газових переговорах. Достатньо жорсткий коментар прозвучав також з уст першого заступника глави Секретаріату Президента України Олександра Шлапака, який є куратором економічного напряму.

 

На тижні ситуація завершилася відносно миролюбним коментарем прес-служби БЮТ щодо того, що, мовляв, прем’єр також надає перевагу особистим контактам з Президентом, і її перехід до епістолярного жанру диктувався лише вимогами ділової етики. На цьому сторони конфлікту взяли, очевидно, тайм-аут…

 

Віктор ЮЩЕНКО, Президент України: Мені набридає ця політика авантюр і інтриг. Суть президентських домовленостей заключалась не в тому, що президенти регулюють, яке СП створювати. Ні про жодне СП у нас не йшла мова. У нас не йшла мова про те, що ціна 312 буде на поставки газу в Україні на 2008 рік. Це виключно брехня. Я вчора дав розпорядження розсекретити ті директиви, які я давав на переговорний процес прем'єр-міністру Тимошенко. Це безпрецедентний крок. Але я змушений це зробити тільки з одною метою, щоб український журналіст і український громадянин знав істину позиції Президента» (Перший діловий канал, «Новини», 7 березня 2008 року).

 

Олександр ШЛАПАК, перший заступник голови Секретаріату Президента України: Звідки взялися ці речі? Я маю на увазі ті речі, які видані сьогодні прем'єр-міністром за позицію президентів. Так, такі позиції існують. Це бажання “Газпрому”. Це бачення “Газпрому” в такий спосіб моделі 2008 року. Фактично вони взяті з проекту, який “Газпром” направив НАК “Нафтогазу” як свою першу переговорну позицію» (Перший діловий канал, «Новости», 7 березня 2008 року).

 

 

 

Спочатку – про терміни винесені в заголовок. Реанімація – це спроба повернути важкохворого до життя. Гальванізація – всього лише фізичний дослід, коли під дією струму мертве тіло, про оживлення якого годі говорити, робить окремі конвульсивні рухи. Приблизно так виглядало на цьому тижні поновлення засідань Верховної Ради (сказати про поновлення роботи – язик не повертається).

 

Не встигла секретар РНБОУ Раїса Богатирьова передати своїм колишнім однопартійцям повідомлення від Президента про те, що він готовий розглянути при необхідності питання про розпуск недієздатного парламенту, а спікер Арсеній Яценюк повторити цю тезу в стінах парламенту, як опозиціонери вирішили вийти з переговорного процесу і заявити про те, що вдадуться до масових акцій протесту. При цьому вони зовсім не переймалися тим фактом, що знайти масу добровольців до участі в таких акціях їм явно не вдасться, а вмовити партійних спонсорів вербувати платних протестантів буде надзвичайно складно.

 

Досить кумедно виглядав у ролі чільника грядущого народного протесту сам лідер регіоналів, який, схоже, сам не вірив у те, що говорив. Натомість рядові спікери професіоналів на зразок Колесниченка намагалися виглядати якомога серйозніше – і цим були дуже схожі до комуністів, яким не звикати потрясати повітря обіцянками масових акцій, страйків і т. п.

 

Хтозна, чи стала в пригоді звістка з Бухареста про те, що з планом дій щодо членства в НАТО Україні доведеться почекати, чи головну зіграли довготривалі переговори Віктора Януковича (чия фракція, не забудемо, начебто з будь-яких переговорів вийшла!) з Арсенієм Яценюком, але врешті-решт засідання Ради було відкрите, і незначною більшістю було проголосовано постанову, що необхідно приймати рішення щодо вступу до НАТО виключно на референдумі. Комуністи, як завжди, коли від них нічого не залежить, проявили принциповість і не голосували за постанову.

 

Натомість, подальший робочий процес пішов із великим скрипом. Депутати, правда, спромоглися прийняти постанови про створення слідчих комісій по мерам Харкова та Києва, а також міністра внутрішніх справ, але тут же загальмували на питанні про скасування недоторканності. Різнобій думок щодо цього дражливого питання не дозволив вийти на голосування, і питання, як і подальшу пленарну роботу, було перенесено.

 

На загал, схоже, що досвід «страйкування», набутий під час двох останніх скликань, прийшовся до душі багатьом депутатам-неофітам та депутатам – партійним спонсорам, яким зовсім не з руки та не по чину займатися рутинною парламентською законотворчою роботою. Загроза професійної деградації цілком реально нависла над українським парламентом, який поступово перетворюється в чималу групу високооплачуваних утриманців. Тотальна залежність від партійних лідерів, несамостійність у прийнятті рішень – всі ці недоліки пропорційної системи, які зазвичай долаються за рахунок політичних традицій, культури та відповідальності, за їх відсутності набирають катастрофічного характеру. Падіння ваги Верховної Ради простежується навіть у тональності коментарів тележурналістів, яка все частіше стає іронічною.

 

Чим це обернеться для українського парламентаризму – матимемо нагоду побачити вже скоро.

 

«Президент України іще раз розпустить Верховну Раду, якщо вона не почне виконувати свої конституційні обов'язки 

Андрій ТИЧИНА, ведучий: Президент України іще раз розпустить Верховну Раду, якщо вона не почне виконувати свої конституційні обов'язки. Як сказано у заяві секретаря РНБО Раїси Богатирьової, Президент Віктор Ющенко не бажає розпуску Верховної Ради. Але він зберігає за собою право провести консультації з політичними силами щодо перспективи продовження повноважень парламенту цього скликання, заявила Богатирьова. Парламентська криза триває уже третій тиждень. Відлік непрацездатності Верховної Ради ведуть від 13 лютого. Президент дістане право розпустити депутатів на 30-й день після цієї дати, тобто 13 березня» («1+1», «ТСН», 4 березня 2008 року).

 

«Президент Віктор Ющенко виступить сьогодні у парламенті зі щорічним посланням, якщо роботу Ради розблокують  

Людмила ТОМАНЕК, ведуча: Президент Віктор Ющенко виступить сьогодні у парламенті зі щорічним посланням, якщо роботу Ради розблокують. Про це повідомив спікер Арсеній Яценюк. Щоправда, напередодні лідери фракцій так і не підписали протокол про порозуміння, над яким працювали весь минулий тиждень. Партія регіонів висунула нові вимоги, зокрема письмово повідомити Генсека Північноатлантичного альянсу про майбутнє рішення вітчизняного парламенту щодо вступу України до НАТО. А ось депутати БЮТ і НУНС пообіцяли о 10-й ранку за будь-яких обставин перейти до сесійної зали і розпочати роботу. До цього їх закликав Президент Ющенко, якого не влаштовує бездіяльний парламент» (Перший національний, «Новини», 4 березня 2008 року).

 

Синхрон: Арсений ЯЦЕНЮК, председатель Верховной Рады: Працюємо – працюєм, не працюєм – так і буде. Поставим великий і красивий хрест. Будь-ласка, до 10 ранку я чекаю на узгоджену пропозицію більшості і меншості. Щасливо» («Iнтер», «Подробности», 4 березня  2008 року).

Руслан СЕНИЧКИН, ведущий: Президент может начать консультации о роспуске парламента, если в ближайшее время депутаты не приступят к работе. Об этом сообщила сегодня секретарь СНБО Раиса Богатырева. Она подчеркнула, Виктор Ющенко не хочет распускать Верховную Раду, но если парламентский кризис усугубится, и это будет представлять угрозу национальной безопасности, глава государства может пойти на переговоры с политическими силами о прекращении полномочий парламента. Вся ответственность за такой шаг будет лежать на представителях и коалиции, и оппозиции, подчеркнула Богатырева» («Iнтер», «Подробности», 4 березня 2008 року).

  

Андрій МАКАРЕНКО, ведучий: НАТО каже Україні зачекати. На саміті у Бухаресті питання про наше приєднання до плану дій щодо членства в Альянсі, як це планувалося раніше, не виносити. Те саме стосується і Грузії. Про це повідомив спеціальний представник Генсека НАТО Роберт Сіммонз. Надання нам цього ПДЧ, який вважають вирішальним кроком на шляху до Альянсу, неможливе через розбіжності між членами блоку. Нагадаємо, у січні Президент Ющенко, прем`єр Тимошенко і спікер Верховної Ради Яценюк надіслали листа в штаб-квартиру НАТО в Брюсселі, в якому заявили про бажання української влади приєднатися до ПДЧ. Поява цього листа спровокувала парламентську кризу в Україні» (Новий канал, «Репортер», 5 березня  2008 року).

 

Ганна КАЛИНА, кореспондент: Уперше за цей місяць депутатське засідання без кульок у цій залі – справді схоже на нудний робочий процес. Жодне з принципових для опозиції чи коаліції питань – навіть не вдається внести до порядку денного. Обранці поки що залишаються недоторканними, не створили й комісій по Луценку, Черновецькому та меру Харкова Добкіну» (Перший національний, «Новини», 6 березня 2008 року).

 

Ольга ЧЕРВАКОВА, кореспондент: Блок Литвина не дав своїх голосів, ані опозиційному, ані коаліційному варіантові скасування недоторканності. В екс-спікера, як завжди, окрема думка. Аби знову не побитися, парламентарі знову ратифікували кілька міжнародних угод та розійшлися» (СТБ, «Вікна-новини», 7 березня 2008 року).

 

Сергій ГРУНОВ, ведучий: Поки дебати завершилися нічим, жоден із законопроектів щодо зняття депутатської недоторканності так і не був внесений до порядку денного, а тому спікер запропонував направити обидва моменти на розгляд профільного комітету, поновлять пленарні засідання наступного тижня» («Україна», «События», 7 березня 2008 року).