Президент і прем’єр рухаються паралельними курсами
Моніторинг політтехнологій у медіа 21-27 січня 2008 року.
Стосунки між командами Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко загострюються: будь-яка дія породжує інформаційну протидію. Недовіра і взаємні підозри зростають мов снігова куля. Зусиллями Банкової БЮТ втрачає союзників у «НУ-НС». Водночас опозиція дедалі маргіналізується і все частіше погоджується на роль знаряддя в руках то Президента, то уряду. Країна слідом за лідерами втягується у президентську виборчу кампанію. Таким є підсумок огляду політтехнологій у медіа за 21–27 січня 2008 року.
Тимошенко саджають на «короткий повідець»
Банкова вирішила тримати прем’єр-міністра в «чорному тілі», перериваючи «медовий місяць» у стосунках із урядом, який тривав менше двох тижнів. Віктор Ющенко впевнено використовує критичну риторику, яку він раніше безуспішно застосовував проти Віктора Януковича. Президент демонстрував своє політичне лідерство у дуеті з Тимошенко у таких темах, як зовнішня політика, підготовка до «Євро-2012», енергетична сфера та приватизація.
Минулого тижня Юлія Тимошенко оголосила про рішення обійняти посаду голови Координаційної ради з підготовки проведення «Євро-2012». Вже 21 січня Президент скликає раду та роздає завдання. Від позиціювання «дівчинкою для биття» Тимошенко «врятувала» тяжка застуда. Замість неї удар на себе взяв перший віце-прем’єр Олександр Турчинов. Очевидно, йому доведеться забезпечувати виконання справді «стаханівських» завдань, розданих Президентом. Проте деякі телеканали (наприклад, Новий канал, «1+1» та «Інтер») у різний спосіб вирішили показати нереалістичність президентських директив:
«В министерстве финансов подсчитали, что подготовка и проведение “Евро-2012” обойдется Украине в 126 миллиардов гривен. На текущий год в Госбюджете на эти цели заложено 4 миллиарда.
Сегодня на координационом совете по подготовке чемпионата президент дал поручение в течение 10 дней подготовить общенациональную программу по “Евро-2012”, а уже в эту пятницу принять в Верховной раде все законопроекты, касающиеся подготовки к футбольному первенству. Сейчас, по словам Виктора Ющенко, заканчивается работа по созданию государственного реестра культурных и художественных учреждений, а также плану мероприятий по развитию национальных парков.
Виктор Ющенко, президент Украины: "Протягом 10 днів ми на оргкомітеті приймаємо загальнонаціональну програму, яка координує роботу усіх інституцій усіх рівнів по даному питанню. У цей же час я просив би аналогічну програму завершити у 6 місцях, де проводяться відповідні змагання"» («Інтер», «Подробиці», 21 січня 2008 року).
«Десять днів – саме стільки дає Віктор Ющенко на підготовку загальнонаціональної програми “Євро-2012”. За цей час потрібно до кінця домовитися про фінансування, подбати про дороги, які сполучатимуть шість міст, де відбуватимуться матчі» (Новий канал, 21 січня 2008 року).
«Уже з наступного місяця в Україні мають розпочати будівництво та реконструкцію об'єктів спортивної і туристичної інфраструктури до майбутнього Чемпіонату Європи з футболу.
Таке завдання поставив перед органами державної влади Президент Віктор Ющенко під час засідання Координаційної ради з підготовки до “Євро-2012”. Будівельний бум в Україні має розпочатися за 10 днів. За цей час місцеві та державні чиновники мають створити єдиний перелік усього, що треба збудувати для проведення футбольного чемпіонату. На початку лютого план загальнодержавного будівництва збираються благословити Президент та Прем'єр.
Часу лишилося небагато, усі спортивні об’єкти мають завершити не за 4 а за 2 роки» («1+1», 21 січня 2008 року).
Нейтрально новину подало лише ICTV:
«Президент доручив до 25 січня підготувати законопроекти щодо “Євро-2012”.
До кінця тижня уряд має підготувати законопроекти, необхідні для проведення чемпіонату Європи з футболу у 2012 році, з тим, щоб внести їх у парламент як першочергові. А впродовж 10 днів має бути ухвалена загальнонаціональна програма підготовки до “Євро-2012”.
Про це сьогодні заявив Президент України Віктор Ющенко на засіданні Координаційної ради з підготовки проведення “Євро-2012”. А вже з лютого мають розпочати будівництво та реконструкцію інфраструктури, наголосив глава держави» (ICTV, «Факти», 21 січня 2008 року).
Наступного дня було оприлюднено тези Президента з ексклюзивного інтерв’ю УНІАНу. Віктор Ющенко, зокрема, висловився проти «проїдання» грошей, отриманих від приватизації, та в цілому розкритикував приватизаційні наміри уряду:
«Ющенко: Кошти від приватизації недоцільно направляти на соціальні виплати
Кошти від приватизації недоцільно направляти на соціальні виплати – заявив президент Віктор Ющенко в ексклюзивному інтерв'ю агенції УНІАН.
І додав – проведення за один рік масової приватизації призведе до зменшення вартості активів підприємств, які виставлятимуть на продаж. Президент вважає більш раціональним піднімати економічні програми, які сприятимуть наповненню бюджету. А вже з державних коштів опікуватися соціально чутливими верствами. За словами Ющенка, державі потрібний механізм, що цитуємо "творить багатство і не зменшує його, щоби ми потім це багатство багато разів використовували для підтримки рівня добробуту людей» (5 канал, 22 січня 2008 року).
Після повернення з Давоського саміту Віктор Ющенко в ексклюзивному інтерв’ю телеканалу «1+1» пояснив, що саме йому не сподобалося в приватизаційних планах Тимошенко:
1. Перелік об’єктів, виставлених на продаж, не було узгоджено з Президентом:
«Українська сторона, на мій погляд, повинна більш осмислено підійти до цього контексту пропозицій, щоб не склалося так, що на ринку забагато продавців, а мало покупців. А мені здається, нам варто трошки збавити, ви знаєте, той ажіотаж, який складається навколо приватизації з точки зору кількості об’єктів, щоб не склалося враження у когось, що йде розпродаж країни, а більше звернути увагу на те, що через передпродажну підготовку спочатку треба підготувати ринок, підігріти його, показати, наскільки це прекрасні конкурентні економічні об’єкти. Інакше кажучи, не підходити з точки зору того, що «сьогодні і все» («1+1», «ТСН», ексклюзивне інтерв’ю Президента України Віктора Ющенка, 27 січня 2008 року).
2. Уряд використовує приватизацію як спосіб розрахуватися з певними політичними силами:
«Перше і найголовніше – я не хотів би, щоб продаж обленерго пов’язувався з тіньовими кишеньковими домовленостями певних політичних сил щодо розподілу цих об’єктів конкретним людям. Іншими словами, приватизація будь-якого об’єкта, в тому числі й обленерго, повинна відбуватися виключно конкурентно, прозоро, без будь-яких політичних подачок. Я думаю, що журналісти розуміють, про які обставини я веду мову.
У мене є сигнали про це, що так звана приватизація обленерго може обійтися Україні просто роздачею обленерго певним голосам для того, щоб вони у парламенті голосували так, як хтось забажає. Мене це насторожує. На жаль, ці сигнали є, я на них зреагую, прийде час, моя реакція буде миттєвою на це. Але я просто зараз застерігаю: я інформований, у мене є пошта і я твердо стоятиму на тому, що ми проведемо не розпродаж України, а продуману приватизацію об’єктів» («1+1», «ТСН», ексклюзивне інтерв’ю Президента України Віктора Ющенка, 27 січня 2008 року).
Далі Президент продовжував бити у найслабше місце урядової політики – відсутність чіткого плану боротьби з інфляцією. Саме з цієї точки зору Віктор Ющенко апелює до громадян, яким уряд виплачує внески Ощадбанку. Він ще раз нагадав про гіперінфляцію початку 1990-х як реальну загрозу, яка може повторитися в разі продовження «популістської» політики:
«Мені здається, що великою шкодою для національної політики в цілому можуть бути як політичний, так і соціальний популізм. Ми повинні тверезо говорити про такі зобов’язання. І тому я повинен нагадати, що прийнятий бюджет на 2008 рік передбачає на обслуговування цих зобов’язань 6 мільярдів гривень…
ми повинні виходити з того, що при доопрацюванні бюджету, яке здійснюватиметься протягом найближчого місяця, ми повинні забезпечити рух до виконання соціальних та інших зобов’язань, які є в держави. І зіставляти це з економічними можливостями країни, її розвитком.
Найголовніше – забезпечити той економічний розвиток, динаміка якого, наприклад, у 2007 році була досить високою – 7,1% ВВП. У 2007 році ми мали найбільший номінальний приріст ВВП. Ми добре розуміємо, що тільки через високу економічну ефективність, високу динаміку приросту ВВП можна формувати щедру соціальну політику…
Я, безумовно, розумію, як соціально привабливо говорити про ці речі (повернення заощаджень), виконувати їх, але, з іншого боку, ми говоримо про те, що ми не повинні через соціальний чи політичний популізм втратити здоровий глузд і повернути українську економіку в період 93-го року, коли інфляція зростала більшими темпами, ніж будь-який інший показник…
Сьогодні я дав доручення Прем’єр-міністру та голові НБУ, щоб вони опрацювали антиінфляційну програму 2008 року. Вважаю, що найближчим часом така програма буде представлена в парламент» (УНІАН, 22 січня 2008 року).
Порушуючи цю ж тему у спілкуванні із журналістами «Плюсів», Віктор Ющенко використав ще жорсткіші образи, змальовуючи політику уряду. Президент ще раз підкреслив: уряд займається популізмом, а не реальними реформами, які потрібні країні:
«Я є прихильник того – країна повинна бути готова до тверезої розмови. Знаєте, до таких не до легких шоу, робити якісь космічні проекти, а потім як Бог покаже відповідати за них... Я наведу конкретний приклад. Наприклад, іде мова про енергетику. Ми ідемо на найбільшу приватизацію обленерго. Ми усвідомлюємо, що в нас вже більше цих активів не буде? Що їх можна один раз продати?
А те, що стосується Ощадного банку – вибачте, я хотів би трошки ширше дати відповідь на це запитання. Я не приймаю ні політичний, ні соціальний популізм як поведінку. Ми хочемо мати економіку з соціальним обличчям – зверніть увагу – не навпаки» («1+1», «ТСН», ексклюзивне інтерв’ю Президента України Віктора Ющенка, 27 січня 2008 року).
Отже, своїми інтерв’ю УНІАН та «1+1» Президент прагнув досягти двох цілей. По-перше, засвідчити, що всі процеси від боротьби з інфляцією і приватизації до виплати внесків Ощадбанком знаходяться під його контролем та здійснюються відповідно до його стратегії. По-друге, показати, що ініціативи Тимошенко є привабними лише на перший погляд, однак можуть за собою потягнути важкі наслідки та знівелювати початковий позитивний ефект зростання доходів громадян.
Ще жорсткіші обмеження Банкова накладає на зовнішньополітичну діяльність голови уряду. Зокрема, Президент ветує намір Тимошенко поїхати до Москви з метою проведення переговорів із питання постачання газу в Україну. Хоча ще в понеділок, 21 січня, центральні телеканали повідомляли зовсім інше:
«Виктор Ющенко и Владимир Путин встретятся в Москве 12 февраля. Об этом они договорились во время телефонной беседы, которая состоялась по инициативе украинской стороны.
Президенты также определили 12-е февраля датой проведения второго заседания Украинско-российской межгосударственной Комиссии. Ющенко предложил Путину поручить секретарям СНБО и дипломатам двух стран сформировать повестку дня заседания и согласовать итоговый протокол.
Для подготовки визита главы украинского государства в Москву через неделю вылетит секретарь СНБО Раиса Богатырева.
А вот визит в российскую столицу украинского премьера состоится во второй декаде февраля. Еще сегодня утром ожидалось, что Юлия Тимошенко посетит Москву уже послезавтра» («Інтер», «Подробиці», 21 січня 2008 року).
Того ж дня Тимошенко ставлять перед фактом: ніякої поїздки до Москви не буде:
«– Чи доцільний візит Юлії Тимошенко до Москви 23 січня для підготовки засідання Міждержавної комісії під головуванням президентів?
– Я сьогодні мав телефонну розмову з Президентом Російської Федерації Володимиром Путіним. Ми підтвердили дату мого візиту до Москви – 12 лютого, також узгодили порядок денний і перелік питань, які будуть винесені на цю зустріч. Головне – це підписання “дорожньої карти” і плану роботи Комісії Путін–Ющенко на наступний рік. Ця “дорожня карта” (угода про співробітництво. – УНІАН) вже узгоджена, вона парафована обома сторонами, і тому ми виходимо з того, що необхідно формалізувати прагматичні стосунки 2008 року.
Логіка двосторонніх відносин має бути така: 12 лютого відбувається зустріч президентів, підписується план дій Україна–Росія, ряд міждержавних, міжурядових угод, які будуть готові на цей час. Відповідний пакет документів готується міністерствами закордонних справ, а вже потім у рамках підписаного плану дій Прем’єр-міністр, відповідні міністри, керівники інших відомств України організовуватимуть роботу зі своїми російськими колегами. Відверто скажу, ми також проговорили з Прем’єр-міністром України, що відразу після завершення цієї зустрічі, підписання принципових угод та “дорожньої карти” у другій декаді лютого Прем’єр-міністр планує свою поїздку до Російської Федерації» (УНІАН, 22 січня 2008 року).
Показово, як Президент ставить прем’єр-міністра на рівень із іншими міністрами та «керівниками інших відомств». Віктор Ющенко демонструє, що має більш високий контакт у російській еліті, ніж Тимошенко. Не відповідаючи на питання журналіста прямо, Президент все-таки не підтримує ідею поїздки прем’єр-міністра до Росії.
24 січня Банкова посилає чіткий меседж уряду: зовнішньополітичні поїздки будуть здійснюватися лише тоді, коли «добро» дасть Президент. Зокрема, це стосується й її візиту до Брюсселя. По суті, це повторення ситуації, коли візит Тимошенко до Москви у 2005 році було скасовано Секретаріатом під приводом необхідності «рятування посівної кампанії»:
«Заступник глави секретаріату президента України Олександр Чалий повідомив про підписання Президентом Віктором Ющенком директив на робочий візит прем’єр-міністра Юлії Тимошенко до Королівства Бельгія, запланований на 28-29 січня цього року. Це буде перша закордонна поїздка керівника українського уряду після обрання на цю посаду, яка, серед іншого, має на меті підтвердити незмінність євроатлантичного курсу України.
Як повідомляє прес-служба президента, Олександр Чалий наголосив, що за Конституцією Глава держави здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю, тому директиви офіційним делегаціям є обов’язковими до виконання всіма посадовцями, які уповноважені представляти на переговорах нашу державу. “Всі візити наших урядовців, як і раніше, здійснюватимуться згідно із завданнями за підписом Президента. Імпровізації під час двосторонніх зустрічей допускаються, але виключно в рамках президентських директив”» (ICTV, «Факти», 24 січня 2008 року).
Практично непоміченою телеканалами подією став новий виток напруженості між Президентом та прем’єр-міністром із газових питань. 22-го числа Віктор Ющенко провів зустріч із міністром палива та енергетики Юрієм Проданом, в ході якої розкритикував «недоліки» урядової політики в даній сфері та стан «Нафтогазу України»:
«У ході зустрічі Президент відзначив відсутність дотепер єдиного стратегічного бачення розвитку ПЕК України, зокрема, його газового сектору. Донині, зауважив Віктор Ющенко, не вжиті необхідні заходи для нарощування видобутку газу. Він нагадав: у 2007 році видобуток скоротився з 21 млрд куб. метрів до 20,6 млрд., а у 2008 році передбачається видобути лише 20,3 млрд.
Енергетична стратегія на період до 2030 року не підкріплена відповідними програмними рішеннями і планами заходів на її виконання, констатував Віктор Ющенко. Кабмін не контролює виконання цього документа, не встановлена відповідальність керівників відповідних органів виконавчої влади за її недотримання – саме тому галузевими міністерствами і відомствами ігнорується виконання показників, закладених у стратегії, переконаний Президент.
Глава держави, окрім того, звернув увагу на невиконання з року в рік завдання щодо зменшення споживання природного газу за рахунок підвищення ефективності енергоспоживання.
Глава держави ще раз наголосив, що хоче бачити фінансовий план “Нафтогазу України” “чітким та збалансованим”. Він відзначив, що вчора офіційно отримав показники бюджету компанії на 2008 рік, де “виникає ціла низка питань”.
Наразі, відзначив Президент, Мінпаливенерго і НАК “Нафтогаз України” не запропонували комплексного рішення, що дозволило б Кабінету Міністрів затвердити збалансований фінансовий план компанії.
Глава держави виступив з пропозицією винести питання балансу газу та фінансового стану НАК “Нафтогаз України” на розгляд РНБО. На його переконання, проект рішення Радбезу має бути запропонований робочою групою у складі міністрів фінансів, економіки, палива та енергетики, голови правління НАК “Нафтогаз України”, представників Секретаріату Президента України та РНБО» (Прес-служба Президента України, 22 січня 2008 року).
Найцікавішим пасажем є слова Президента про відсутність в уряду «єдиного стратегічного бачення розвитку ПЕК України, зокрема, його газового сектору». Причому в якості аргументу наводяться показники зниження видобутку газу, які залежать від дій чи бездіяльності попереднього уряду. Для чого Банковій потрібно було притягати аргументи за вуха? Головна мета – повністю вивести газову тематику з-під контролю уряду та поставити її на контроль РНБОУ.
«Президент України Віктор Ющенко вважає за необхідне на одному із найближчих засідань Ради національної безпеки і оборони розглянути питання роботи газового ринку України у 2008 році, зокрема фінансово-економічного стану національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”. Таку пропозицію Глава держави висловив у надісланих сьогодні листах до Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко та Секретаря РНБОУ Раїси Богатирьової.
У листах Віктора Ющенко вказує на те, що нині у країні склалася критична ситуація із постачанням природного газу українським споживачам» (Прес-служба Президента України, 22 січня 2008 року).
Проте в ЗМІ потрапила явно «відредагована» версія меседжів Президента: служба новин Нового каналу «стрілочником» і об’єктом президентського гніву зробила «Нафтогаз», а не уряд.
«Президент написав листа одразу двом жінкам, але з однаковим змістом. Юлії Тимошенко та Раїсі Богатирьовій Віктор Ющенко розповів про “Нафтогаз”.
Президент вважає, що там кризовий стан, і це дестабілізує роботу всього газового ринку. Страждають споживачі. Богатирьовій та Тимошенко глава держави доручив підготувати спеціальне засідання РНБО.
І там з’ясувати, що відбувається в “Нафтогазі”, хто шкодить компанії і як її врятувати» (Новий канал, «Репортер», 22 січня 2008 року).
Поки що Тимошенко утримується від прямих відповідей на зазіхання Президента. Замість неї це роблять журналісти та анонімні експерти у телесюжетах на газову тематику. Але про це трохи нижче.
БЮТ – «жертва», Яценюк – невдаха, а НАТО – головний біль
Єдиною оригінальною темою, яка вийшла за межі інформаційного суперництва Президента з прем’єр-міністром, стало скликання на Банкову лідерів політичних сил з метою формування Національної конституційної ради. Проте, незважаючи на актуальність проблеми конституційного реформування, захід за участю Президента не отримав хорошого піару. Все, що змогли витиснути із зустрічі, так це згоду Януковича увійти до органу, створеного Президентом. Дуже слабкий результат, особливо порівняно з тим, що Партія регіонів вирішила продовжити блокування роботи парламенту.
Віктор Янукович вперше в новому році зіграв на протиріччі з Президентом: лідер Партії регіонів показав, що може дозволити собі в чомусь погоджуватись, а чомусь – не погоджуватись із Президентом. Більш послідовно вчинив Петро Симоненко, заявляючи про винесення на референдум альтернативного варіанту Конституції, чим підтримав своє антиющенківське (в комуністичному дискурсі – «антинаціоналістичне») позиціювання.:
«Ющенко викликав на килим провідних політиків.
Говорили про те, що там зі змінами до Конституції. Прийшли усі, крім Тимошенко – у неї температура піднялася. Але Прем’єр нічого не втратила.
За словами голови Компартії Петра Симоненка, як саме вносити зміни до Конституції, парламентські сили та Президент ще не придумали.
Також досі не укомплектована Консультативна Рада, яка розроблятиме зміни. Партія регіонів не може визначитися, кого туди делегувати. Втім найбільше критикував Президент Януковича за блокування, яке у Верховній Раді затіяли регіонали.
Ющенко сказав лідеру Партії регіонів, що коли йдеться про національні інтереси, ворогів у Парламенті не повинно бути. Після того, як Янукович від Президента пішов, його фракція заявила – і далі блокуватимуть Парламент, як знову йтиметься про курс в НАТО» (Новий канал, «Репортер», 22 січня 2008 року).
«Завершилася зустріч Президента з головою Верховної Ради та лідерами усіх депутатських фракцій у парламенті. Головне питання – формування національної конституційної ради та її подальша робота.
Лідер "НУ-НС" В’ячеслав Кириленко заявив, що його політична сила вимагатиме ухвалення нової редакції Конституції на всенародному референдумі.
Компартія проти, заявив її лідер Петро Симоненко і додав, що механізму ухвалення нової Конституції Президент і лідери політсил поки не узгодили» (ICTV, «Факти», 22 січня 2008 року).
«Главная тема розговора – создание Национального конституционного совета, который необходим, чтобы реформировать Основной Закон. Партия регионов – единственная из представоленных в парламенте политических сил, которая до сих пор не представила свои кандидатуры в конституционный совет. Виктор Янукович объяснил задержку тем, что президент предварительно не посоветовался с оппозицией о методах создания такого органа. Но после сегодняшней встречи лидер регионалов пообещал, что кандидатуры от партии будут поданы» («Інтер», «Подробиці», 22 січня 2008 року).
Віктору Ющенку було б важко розраховувати на реальний ефект від своїх заяв, якби він не мав змоги блокувати рішення коаліції, зокрема в кадровій сфері. На Банковій про це постійно нагадують Тимошенко, використовуючи для цього одного з непідписантів – Ігоря Кріля. Саме він нагадав прем’єр-міністру про необхідність дотримуватися слова, даного Президенту.
На думку авторів, вибір фігури для озвучення претензій був надзвичайно невдалим. За Крілем уже закріпився імідж «людини Балоги», яка продукує негатив про Тимошенко. Тому його слова інтерпретують не як меседж «Тимошенко не виконує зобов’язань», а як атаку Банкової на прем’єр-міністра. Це дуже добре видно з того, яку інтерпретацію слів дали «Плюси»: «Політичний конфлікт назріває всередині коаліції», провина за який покладається не на «винного» (Тимошенко), а на «ініціаторів» (Кріль – Балога – Президент). Зрозуміло, що чим більше таких «атак», тим краще для Тимошенко. Питання в тому, чи усвідомлюють це в Секретаріаті:
«Політичний конфлікт назріває всередині коаліції.
Фракція "Наша Україна – Народна самооборона" вирішила заблокувати кадрові ініціативи Блоку Юлії Тимошенко, поки бютівці не погодяться проголосувати 12 першочергових президентських законопроектів. Йдеться про ті документи, ухвалення яких Віктор Ющенко вимагав у жовтні в обмін на внесення кандидатури Юлії Тимошенко на посаду прем'єр-міністра.
"Фракція “НУ-НС” припиняє вирішення будь-яких кадрових питань до того моменту, поки не будуть проголосовані 12 законопроектів", заявив в інтерв'ю "Газеті 24" заступник голови блоку “НУ-НС” Ігор Кріль. Він нагадав, що Президент зняв свою умову – спочатку ухвалити закони, а потім проголосувати за прем'єр-міністра. "А зараз створюється враження, що частина коаліції взагалі про ці закони забула", – підкреслив Кріль» («1+1», «ТСН», 24 січня 2008 року).
У цьому ж ряду політичних заяв стоїть позиція Віктора Ющенка стосовно участі у президентських виборів. Пересічному глядачеві було дуже важко зрозуміти, що саме хотів сказати Президент у запису його давоського інтерв’ю на «Плюсах»:
«Якщо бути чесним, я сказав би так: я не приймаю правил гри, які будуть визначати сьогодні те, що відбуватиметься в 2010 році. Для мене це принцип, для мене це власне моє его – я знаю, чого я прийшов в українську політику, чому я ішов на Президента, для мене є цінності, від яких я не відмовлюсь, які я буду продукувати і формувати партнерів у рамках цієї політики щоденно. Це та політика, яка в моєму розумінні є нашим національним пріоритетом. Я сказав би, з точки зору такої позиції якоюсь мірою для мене навіть принизливо сьогодні говорити про якісь розрахунки до 2010 року. Я переконаний, що відповідь на те, хто буде Президентом у 2010 році, закладається не в тому, як ми домовляємося, що в нас під столом робиться, а як на це реагуватиме нація. Це найточніший індикатор» («1+1», «ТСН», ексклюзивне інтерв’ю Президента України Віктора Ющенка, 27 січня 2008 року).
Автори не претендують на істину в останній інстанції та оригінальність, проте нам здається, що Віктор Андрійович хотів сказати Юлії Володимирівні, що не потребує її підтримки і не бачить доцільності брати на себе зобов’язання і гарантувати її прем’єрство в обмін на своє президентство. Тим більше, що здатність «переформатовувати» уряд дозволяє «продукувати і формувати партнерів».
Цікаво, чим відповість Юлія Володимирівна на цей сильний хід?
Ще більшим головним болем Президента стала тема НАТО та погіршення відносин із Російською Федерацією. Кремль, звісно, не пропустив нагоди «вколоти» Київ за «лист трьох» (див. огляд «Над коаліцією збираються хмари»). Протягом 21–27-го тривала «дивна» інформаційна війна між МЗС України та Росії:
Російські дипломати як завжди використовували метод нагнітання ситуації. Проте нічого нового глядачі не почули. Кремль озвучив ті самі погрози щодо згортання співпраці з українським оборонно-промисловим комплексом. Очевидно, за їхнім задумом це має щоразу «збуджувати» проросійських виборців на Сході України. Однак цього разу на погрози Москви по-комсомольськи відгукнулися лише комуністи. «Плюси» мимохідь вкололи «обтічного» Яценюка:
«Россия грозит Украине "адекватными мерами" за вступление в НАТО.
Свою позицию по поводу такого шага украинского руководства сегодня обнародовал российский МИД. Комментарий Кремля скорее звучит как предупреждение. Цитирую:
"...Возможная интеграция Украины в НАТО серьезно осложнит многоплановые российско-украинские отношения. Мы будем вынуждены предпринять адекватные меры".
Какие именно – в МИД России не уточняют. В то же время, в России подчеркивают, что не подвергают сомнению право каждой страны выбирать, с каким военно-политическими структурами налаживать связи» («Інтер», «Подробиці», 22 січня 2008 року).
«Міністр закордонних справ Росії, Сергій Лавров, розтлумачив, Кремль мав на увазі, що військова дружба України з Альянсом потягне за собою згортання українсько-російської співпраці. Лавров зауважив, що український ВПК значною мірою зав'язаний на Росії.
Привід для чергових коментарів іноземного чиновника незмінний, заява українських Президента, Прем'єра та спікера, що Київ готовий приєднатися до Плану дій щодо членства в Північно-Атлантичному альянсі.
Українська відповідь, за традицією, пролунала в обтічних формулюваннях. Голова Верховної Ради Арсеній Яценюк наголосив, що у стосунках Києва й Москви має бути взаємоповага.
В унісон імпортним антагоністам НАТО, заговорили і вітчизняні. Лідер комуністів, Петро Симоненко, переймається, що План дій щодо членства зіпсує відносини з північним сусідою. Зараз комуністи ведуть переговори із союзниками про спільні дії» («1+1», «ТСН», 23 січня 2008 року).
Відповідь українського МЗС також була стандартною і нецікавою:
«В МИД Украины не разделяют опасения Москвы.
А в Министерстве иностранных дел Украины не считают, что в случае присоединения Киева к Альянсу двусторонние отношения ухудшатся. Об этом говорится в комментарии украинского внешнеполитического ведомства. Цитирую: "Мы не разделяем опасений Москвы, что расширение НАТО может вызвать серьёзные военно-политические процессы, которые скажутся на интересах России"» («Інтер», «Подробиці», 23 січня 2008 року).
Мабуть, таку стриману реакцію можна пояснити лише сподіваннями МЗС нарешті впритул наблизитися до вирішення важливіших питань, як-от щодо інвентаризації майна та об’єктів ЧМФ на території України:
«Украина и Россия уладили вопросы вокруг ЧФ.
Украина и Россия определили сроки инвентаризации объектов Черноморского флота. Об этом стороны договорились на заседании специальной подкомиссии в Москве. К систематизации приступят в феврале-марте. Что же касается арендной платы за базирование российского флота в Крыму, то в Москве считают, что она должна соответствовать ранее подписанным соглашениям.
Григорий Карасин, заместитель министра иностранных дел России: "Предмет договора, стоимость и срок четко зафиксированы. И как в любом международном договоре, видимо, подлежат неукоснительному исполнению. Мы исходим из международного права. И я надеюсь, что будем из него исходить и дальше".
Константин Елисеев, заместитель министра иностранных дел Украины: "Чем быстрее мы найдем взаимоприемлемый компромисс по этим вопросам, тем меньше спекуляций и провокаций будет вокруг вопроса о маяках и других навигационных оборудованиях, которые обеспечивают безопасность судноплавания"» («Інтер», «Подробиці», 24 січня 2008 року).
В цьому контексті незвично жорстко прозвучали заяви Віктора Ющенка з Швейцарії. Мабуть, знову свою роль зіграло «п’янке повітря свободи»:
«Президент України Віктор Ющенко заявляє, що інтеграція України в НАТО є суто внутрішнім питанням, що належить до безпекової політики. Водночас Україна готова вести діалог із російською стороною з цих питань.
Так Президент прокоментував на прес-конференції в Давосі євроатлантичну інтеграцію України в контексті відносин із Росією. Спосіб вирішення такої ситуації полягає у проведенні переговорів з російської стороною.
“Я переконаний, що ми знайдемо десятки інструментів, як з повагою поставитися до взаємної проблематики і все ж таки поважати вибір однієї сторони і не вносити ускладнення у відносини”, – заявив Віктор Ющенко. Він висловив упевненість, що українсько-російські переговори з даного питання приведуть до порозуміння» (Прес-служба Президента України, 24 сiчня 2008 року).
«Президент Віктор Ющенко зробив у Давосі низку заяв, що стосуються відносин із Москвою. У відповідь на різкі випади МЗС Росії – батоги і пряники від українського лідера. З приводу економічних відносин між державами він висловив жаль – політики багато, справи мало.
Каже, скільки Київ не просив, а угода про зону вільної торгівлі між державами досі не ратифікована російським парламентом.
А ось на закиди щодо НАТО каже таке: Україна ГОТОВА з Росією обговорювати питання про колективну безпеку, але інтеграція до Північно-Атлатиничного Альянсу – справа суто внутрішня.
Віктор Ющенко, Президент України: "Какую модель оборонной политики принимать - это исключительно вопрос национальной компетенции. Я думаю, украинская нация в состоянии ответить на вопрос, как она видит свои перспективы в организации собственн6ой безопасности. Это право нации"» (5 канал, 25 січня 2008 року).
Однак уже в ексклюзивному інтерв’ю, яке побачили українці, Президент відіграв назад. Віктора Ющенка можна зрозуміти: він не хоче віддавати виборців ані Януковичу, ані Тимошенко:
«Наприклад, коли ми говоримо про Північноатлантичний блок. Знаєте, я уявляю ідеологію людей, сприйняття людей, які прожили останні, наприклад, 50 років, бо це їхня правда, і нам за це не треба їх судити. Але з іншої сторони, я переконаний як Президент і як громадянин – сьогодні прийшов час, світ навколо нас міняється. Уже ті, хто були сусідами соціалістичного табору – вже їх немає. Уже вся Східна Європа, вся посткомуністична Європа є учасниками Північноатлантичного блоку.
Найоптимальнішою, найкращою відповіддю на те, як створити достатню оборонну політику для України – це приєднатися до формули колективної безпеки.
Я ще раз підкреслюю, що я не ставлю питання членства чи нечленства в НАТО.
І та частина дискусій, що ведеться в Києві сьогодні, якраз присвячена епізоду наших відносин. Це співпраця з Альянсом в рамках ПДЧ. Це не є членством. Це так, як, знаєте, крок, який повинні пройти для того, щоб потім самих себе запитати – що ми робимо далі? У нас є право вибору – і давайте це право вибору потім реалізуємо» («1+1», «ТСН», ексклюзивне інтерв’ю Президента України Віктора Ющенка, 27 січня 2008 року).
Отже, у нас як завжди спостерігається відмінність між тим, що лідери кажуть своїм західним колегам, і тим, що обіцяють виборцям. На цьому політика української багатовекторності тримається вже 16 років. Всі задоволені, страждає лише імідж і безпека держави.
Невдахою тижня можна назвати спікера Арсенія Яценюка. Бездіяльність парламенту автоматично означає його бездіяльність. Нездатність провести потрібні закони зараховується як поразки. А ледарів і невдах український глядач і виборець не шанує. Яценюк явно програє у порівнянні з Морозом, оскільки навіть в умовах розпущеного парламенту той продукував інформаційні приводи як лідер СПУ та затятий опонент Президента. Яценюк навпаки намагається позиціювати себе «миротворцем», хоча опозиція чітко демонструє, що їй подібні послуги спікера не потрібні. Понад те, спікер постійно демонструє лояльність Президенту, через що все більше ЗМІ перестає розглядати його як самостійного гравця, здатного власними силами справлятися з кризами чи провокаціями. В результаті, імідж Яценюка «провисає» і поправити ситуацію не може навіть псевдооб’єктивістське інтерв’ю в прайм-тайм на найпопулярнішому телеканалі.
Тимошенко гне свою лінію
Протягом тижня Юлія Тимошенко активно використовувала можливості своєї посади для здобування політичних балів. Президент відбув на Давоський самміт і не зміг особисто головувати на засіданні уряду. Тож поки Віктор Ющенко зустрічався з Кондолізою Райс та Ільхамом Алієвим, відвідував панелі, організовані Віктором Пінчуком, Юлія Тимошенко демонструвала країні свою силу та винахідливість.
Протягом одного дня, 23 січня, їй вдалося прикути до себе увагу всіх провідних телеканалів двома неординарними ініціативами.
Суддів – на мило, інвесторам – «зелене світло». По-перше, прем’єр-міністр запропонувала затвердити нові правила приватизації. Суть – держава залишає за собою можливість повернути об’єкт назад, якщо інвестор не виконує взятих при купівлі зобов’язань. Цей «сюрприз» Тимошенко загорнула в пропозиції Президента щодо забезпечення прозорості приватизаційних процесів. Проте це не врятувало її від критики з боку представника Секретаріату:
«Ми хочемо, щоб у законі з’явилася норма, що за невиконання умов приватизаційної угоди, така приватизаційна угода буде розриватися без повернення тих грошей, які заплатили за підприємство. Якщо інвестор іде і приймає цю угоду, ніхто не має права її не виконувати, ніхто не має права знищувати Україну як конкурента на світових ринках, знищуючи цілеспрямоване підприємство.
Я очікую колосальний опір прийняттю цього закону. Тому що ті люди, які сьогодні приватно володіють політиками, деякими чиновниками ніколи спокійно не сприймуть введення прозорих процедур в системі приватизації. Вони і далі вважають, що розбиратимуть стратегічні об’єкти, які вони собі намітили, домовляючись з окремими керівниками тих чи інших відомств, а може і вище будуть підніматись.
Я просто хочу запевнити, що працюючи Прем’єр-міністром і очолюючи Уряд, я не дозволю більше кулуарних домовленостей по темі приватизації. Всі в прозору процедуру. А ті, хто протидіятиме цьому процесу, будуть помітні і на інформаційному полі, і на суспільному просторі. Думаю, ми будемо їх знати поіменно» (з брифінгу прем’єр-міністра України, 23 січня 2008 року).
«Уряд Юлії Тимошенко пропонує парламенту внести зміни до відповідних законів, щоб зробити цей процес прозорішим. Урядовий законопроект, за словами прем'єра, унеможливить так звану "дешеву" приватизацію через процедуру штучного банкрутства підприємств. Також документ передбачає централізацію управління державним майном. Якщо Верховна Рада його схвалить, національними активами тоді розпоряджатиметься виключно Фонд держмайна.
Юлія Тимошенко, прем'єр-міністр України: “Він пов'язаний з введенням уже на законодавчому рівні прозорих, чітких аукціонів без будь-яких інших складових процедур в приватизації держвласності. Припиняються будь-які інші схеми приватизації, крім відкритого аукціону на контрольні пакети на цілісні майнові комплекси”» («1+1», «ТСН», 23 січня 2008 року).
Ще з більшою лояльністю до прем’єр-міністра прокоментував ситуацію Новий канал, фактично поставивши Президента разом з опозицією в одну лаву критиків прем’єра:
«Тимошенко розчарована. Її відпрацьований план грандіозної приватизації - забракував Президент. Ющенкові не подобаються надто суворі умови, на яких інвестори можуть отримати підприємство. Зокрема, те, що приватизоване можуть забрати назад, якщо власник не буде дотримуватися зобов’язань. Схоже було і раніше, але нині Тимошенко пропонує забирати без компенсацій. Критику від імені Президента висловив посланець з Секретаріату.
Ту ж пісню співає і тіньовий уряд. Тимошенківський прорив і його коник – приватизація 26 підприємств – під масованою критикою» (Новий канал, «Репортер», 23 січня 2008 року).
Вимоги щодо прозорості ставив Президент: тепер Секретаріат у пастці. Адже президентські ініціативи тепер ідуть у пакеті з ініціативами прем’єр-міністра, яка до того ж «прогнозує опір» з боку олігархів.
«Три з половиною години обговорення на засіданні уряду і приватизаційні питання відкладають на тиждень. Представник Секретаріату президента запропоновані Кабміном законодавчі зміни розкритикував.
Олександр Шлапак, заступник глави Секретаріату Президента: "Це можливість одноосібного розриву угоди про приватизацію підприємства у випадку, якщо на це буде добра воля Фонду держмайна та Кабінету міністрів. Тобто вилучається судовий порядок розриву такої угоди. На мою думку, ця річ неприпустима. Уряд пропонує у випадку розриву угоди за ініціативи Фонду державного майна не повертати кошти підприємству, яке свого часу вклало гроші, купивши те чи інше підприємство".
Це не перший гострий кут, що виник між Банковою та Грушевського у питаннях приватизації. Раніше Секретаріат вимагав, щоб уряд вилучив із переліку кілька об’єктів, що мають роздержавити вже цьогоріч – зокрема низку обленерго. Юлія Тимошенко заявляє - у приватних розмовах із нею Віктор Ющенко такого не вимагав. Тож і критику, що пролунала з вуст Олександра Шлапака, не сприймає.
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: "Ми не пропонуємо таких дурниць закладати, да. Тому що завжди у інвестора є право звернутися до суду. Я очікую колосальний опір. Тому що ті люди, які приватно володіють політиками, приватно володіють деякими чиновниками, вони ніколи не сприймуть введення прозорих процедур в системі приватизації"» (5 канал, 23 січня 2008 року).
По-друге, Тимошенко підірвала справжню інформаційну бомбу, оголосивши про рішення Кабміну дозволити податковій та митниці «не виконувати завідомо злочинні рішення і завідомо злочинні накази» судів.
«Ще хотіла б повідомити вам про рішення, яке прийнято сьогодні на засіданні Уряду. Це рішення стосується впорядкування ситуації щодо виконання завідомо неправосудних, а іноді злочинних рішень суду. Це дуже серйозний напрямок, який в Україні набув вже практично національного лиха…
Ми сьогодні для того, щоб захистити наші митниці, щоб захистити наші податкові адміністрації, інші органи, які зобов’язані брати податки, прийняли спеціальну постанову, яка дає свободу і право на базі Конституції України не виконувати завідомо злочинні рішення і завідомо злочинні накази…
І те, що у нас сьогодні бюджет пустий, те, що немає сьогодні можливості платити нормальну пенсію, нормальну заробітну плату (17 років ніхто не платив нормальну пенсію і заробітну плату). Тільки тому, що у нас практично на кожному кроці існують певні злочинні угрупування» (з брифінгу прем’єр-міністра України, 23 січня 2008 року).
Проте у виконанні міністра юстиції нова ініціатива Тимошенко виглядала прозаїчно:
«Кабінет міністрів України зобов’язав усі фінансові органи контролю негайно звертатися до апеляційних судів для оскарження свідомо неправосудних рішень.
Про це кореспонденту УНІАН повідомив міністр юстиції України Микола Оніщук, пояснюючи суть постанови уряду щодо невиконання свідомо неправосудних рішень, яку Кабмін ухвалив сьогодні під час засідання.
Міністр наголосив, що в постанові чітко відображено, що в подібних випадках державні органи, зокрема, податкові та митні, зобов’язані негайно звертатися до апеляційних судів для оскарження таких рішень. “Органи держави зобов’язані негайно звертатися до апеляційних судів, якщо йдеться про рішення місцевих судів, скасовувати їх, вносити подання міністра юстиції щодо внесення ним подань до Вищої ради юстиції для зупинення діяльності таких суддів. Тобто, за порушення присяги звільняти їх з посад”, – сказав він» (УНІАН, 23 січня 2008 року).
Тим не менше, спікери опозиції все-таки «клюнули» і трішки обурювалися «нігілізмом» уряду. Привернув увагу сюжет на СТБ: репортери цього каналу цього разу не приховували критичного ставлення до Тимошенко:
«Українські юристи попереджають про небезпечні наслідки самосуду, котрий напередодні дозволив уряд. Тимошенко надала податковій та митниці право не зважати на судові рішення, якщо вони вважають їх неправомірними. Експерти тепер постали перед питанням, хто наступний отримує право вето і скільки протримається третя - судова - гілка влади.
Ані Тимошенко, ані Пинзеник не пояснили, за ЩО саме й головне, ЯК підприємців позбавлятимуть преференцій. Роз’яснення продовжив Мін’юст. Невиконання присудів податковою та митницею – перекладається як подальше оскарження цих ухвал в інших судах.
Інна Ємельянова, заступниця міністра юстиції України: На рівні представництва в судах, на рівні апеляційно-касаційного оскарження, на рівні своєчасного інформування міністра юстиції. Не слід забувати і про певні повноваження органів прокуратури щодо розслідування посадових злочинів.
Михайло Ілляшев, адвокат: “Судовій системі в Україні настає кінець. Оскільки яка ж це судова система, яка не має впливу на державні установи? Будь-яка державна установа, якщо вона не згідна з рішенням суду, вона може оголосити його незаконним і припинити його виконання”.
Тимошенко має намір дати собі раду в кожній справі. На думку адвоката, в цьому разі бізнесмени фактично стають беззахисними. І відтепер їм залишається чи не єдиний спосіб захистити свої права – після оскарження податківцями чи митниками судових рішень звертатися до міжнародних судових інстанцій» (СТБ, «Вікна-новини», 24 січня 2008 року).
Отже, практично на рівному місці Тимошенко зробила собі гарний піар. Це вже не перший випадок, коли за допомогою юристів БЮТ здобуває політичні та електоральні бали. Опонентам Тимошенко про це варто пам’ятати, перш ніж втягуватися з нею в якісь публічні суперечки.
Наступного дня (24 січня) прем’єр-міністр зустрілася з іноземними інвесторами і запропонувала співпрацю та сприяння. Піар вдався на славу: «Інтер» та Новий канал навіть позичили у бютівських технологів новий крилатий вислів Тимошенко «Україна стане інвестиційною Меккою». Автори не бачать смислу цитувати сюжети повністю. Достатньо того, що у всіх прозвучали меседжі Тимошенко, в яких вона персонально обіцяла підприємцям «покращити життя вже сьогодні». Телекартинка показала, що бізнесмени їй вірять. Чого ж іще бажати?:
«Аплодисменты, с которыми зал встречал предложения по улучшению инвестиционного климата, премьер назвала авансом. Ведь обещанная сегодня бизнесменам прозрачность ведения дел у правительства пока еще только в планах. А пока гарантией стабильности Юлия Тимошенко называет демократическую коалицию. Минимальный перевес голосов", говорит глава правительства, только укрепил большинство.
Юлия Тимошенко, премьер-министр Украины: "Я констатую, що депутати почала ходити на засідання, тому що почали відчувати відповідальність за прийняття рішення перед суспільством".
Кроме стабильности Тимошенко будет добиваться реформы судебной системы. Также премьер обещает доступные каждому приватизационные аукционы. Именно продажу "Криворожстали" Тимошекно называет образцом приватизации. Налоговое законодательство станет более упрощенным, а налоговиков обещают подвергнуть кадровым чисткам.
Юлия Тимошенко, премьер-министр Украины: "Я хочу, щоб Україна стала інвестиційною Меккою".
Инвесторы не скрывают – внимание украинской власти им льстит. Но деньги любят тишину, а в власть меняет свои решения слишком часто.
Геннадий Радченко, представитель компании "Нестле-Украина": "Это приятно, что действующие лица к нам прислушиваются, но для инвесторов важно не улучшение инвестиционного климата, а стабильность во власти и обществе".
Юлия Тимошенко обещает убрать все что мешают бизнесу, и призывает инвесторов бороться с коррупцией вместе. Для этого создается специальная телефонная линия, по которой можно будет жаловаться на взяточников. Бизнесмены обещают непременно ею воспользоваться» («Інтер», «Подробиці», 24 січня 2008 року).
Газовий клінч?
Засідання 23 січня також позначилося оголошення Тимошенко своїх планів побудувати нові відносини з «Газпромом»:
«Одна реплика Тимошенко может привести к новому газовому спору между Россией и Украиной.
Юлия Тимошенко сегодня фактически предложила поднять цены за транзит российского газа в Европу. Ранее Москва воспользовалась подобными предложениями Киева для значительного повышения цен на газ для Украины» («Інтер», «Подробиці», 23 січня 2008 року).
Проте тут на неї чекало розчарування: у Москві вже почули Президента України, який фактично не допустив прем’єра до газових переговорів. Тож у «Газпромі» висловили подив з приводу пропозицій українського уряду:
«Російський "Газпром" не планує вести переговори з Україною про зміну тарифів на транзит газу.
Так газпромівці прокоментували вчорашню заяву прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко про наміри домагатися підвищення вартості ставки транзиту блакитного палива до Європи.
І сьогодні монопольний експортер газу в Україні компанія "РосУкрЕнерго" повідомила, що спільне підприємство "УкрГазЕнерго" – погасило 111 мільйонів доларів заборгованості за поставлений природний газ, скоротивши таким чином загальний борг до 719 мільйонів доларів» («1+1», «ТСН», 24 січня 2008 року).
Здавалося б, після цього та після чітких меседжів від Президента (див. вище) газова тема для Тимошенко завершилася фіаско. Та несподіваний арешт у Москві кримінального авторитета Семена Могилевича, якого ще в 2002–2004 рр. опозиція, в тому числі БЮТ, пов’язувала з газовими схемами Президента Кучми, а потім і оточення Ющенка, дещо змінив ситуацію. З’явився новий привід для інформаційної атаки на «РосУкраЕнерго» та його лобістів в оточенні Президента. Піар робився на старих відомостях та припущеннях. Проте глядач за сенсаційністю інформації цього міг і не помітити:
«Прізвище Могилевича фігурувало в скандалах навколо зареєстрованої в Угорщині “Уралтрансгаз”, що стала посередником у постачанні туркменського газу в Україну. Пізніше цю компанію виключили з цієї схеми, а її місце зайняла швейцарська компанія “РосУкрЕнерго”, половина якої належить російському “Газпромові”, інша – українським бізнесменам Дмитру Фірташу та Івану Фурсіну.
Імена цих панів стали публічними після початку слідства в Америці щодо можливої причетності Могилевича до “РосУкрЕнерго”. Нинішній віце-прем’єр Турчинов раніше теж припускав, що компанія може знаходитися під контролем Могилевича. Сам Фірташ знайомство з останнім не заперечував, але заперечував, що вони є бізнес партнерами.
Журналіст Андрій Старостін, котрий розуміється у газовій тематиці каже, що прізвище злодія в законі Могилевича штучно прив’язали до тих двох компаній. Його ім’я зробили торгової маркою газової монополізації, стверджує журналіст. Так роблять завжди для монополізації якогось ринку.
Російський політолог Андрій Окара, натомість, вважає, що навіть якщо видимих слідів Могилевич в газовому бізнесі і не залишав, це ще не значить, що його там не було.
Якщо схему знищать, вважає Окара, це буде означати перемогу Тимошенко над угрупуванням, яке курувало енергетичний сектор за попереднього уряду. Втім, не слід забувати і про російський контекст, каже експерт. Зокрема, про президентські перегони. Арешт Могилевича має бути вигідний опонентам офіційного спадкоємця Путіна – Дмитра Медвєдєва» («1+1», 25 січня 2008 року).
Що стосується перспектив стосунків із Президентом, то БЮТ вирішив скористатися послугами журналістів «1+1», щоб дати вигідний Тимошенко прогноз. Водночас, посилаючись на комуністів, Ющенка звинувачують у лобіюванні та захисті непрозорих газових схем із «РосУкрЕнерго» та підготовку відставки Тимошенко з метою об’єднання з групою Ахметова.
«Очевидна парламентська нестабільність ховає під собою глибші протиріччя між майбутніми кандидатами у президенти. Де-факто президентська кампанія розпочнеться влітку, але вже сьогодні президентське оточення демонструє активність по підрізанню крил Тимошенко. Тут і небажання президента приватизувати 6 обленерго, і скасування прем'єрського візиту до Москви, і особливо, розборки на газовому фронті.
Про причетність Віктора Ющенка до справ “РосУкрЕнерго” заявив лідер комуністів Петро Симоненко. Щоправда, самих документів ще не оприлюднив. Призначення Раїси Богатирьової секретарем РНБО доповнює картину – експерти розповідають, що Банкова неприховано перемовляється з бізнесменами біло-синього табору. Як кажуть, така гра вигідна обом сторонам – Ющенкові потрібно шукати електоральну підтримку на сході й півдні, а фінансисти Партії регіонів прагнуть позбутися опозиційних шат.
І все ж аналітики прогнозують – саме Богатирьова, Ахметов і Колесников згодом створять нову партію – кажуть навіть більше: презентація цього проекту відбудеться в другій половині року і збіжиться в часі з загостренням конфліктів між президентом і прем'єром. А тим часом у політикум вноситься черговий дестабілізаційний фактор – можливість ще одних дочасних парламентських виборів.
Якщо група Ахметова почне грати за своїми правилами, регіонали мандатів не здадуть - їх просто не вистачить, щоб парламент визнали нелегітимним. А от остаточне розлучення Тимошенко і Ющенка зможе викликати ланцюгову реакцію у вигляді спроби БЮТ розпустити парламент. Поки що ймовірність такого сценарію є мізерною, але за півроку шахівниця української політики може мати зовсім інший вигляд. Антинатівське ж блокування трибуни, котрим завершується ця сесія – це лише піна в казані владної гри, де всі грають проти всіх» («1+1», «ТСН», 27 січня 2008 року).
Усі вищезгадані тези про приватизації, заохочення інвесторів, корумповані суди та опір олігархів Тимошенко повторила у своїх інтерв’ю популярному журналу «Кореспондент» (25 січня 2008 року) та телеканалу ICTV (27 січня 2008 року).
Окремо лише варто відзначити доволі стриману і лояльну реакцію Тимошенко на Росію, яка виглядало виграшно на фоні жорстких реплік Ющенка. Прем’єр-міністр нічим не ризикувала обіцяючи те, чого по суті не може зараз втілити, а саме нормалізацію відносин з Росією та збереження низьких цін на газ. Знову ж таки, розрахунок робився лише на те, щоб до читачів на Сході донести потрібні меседжі:
«– Я думаю, що від взаємних зустрічних звинувачень, від такої нескінченної дуелі Росія і Україна повинні перейти до дуже глибокого діалогу щодо всіх проблемних питань, які є в наших відносинах. Я думаю, що Росія до України сьогодні все-таки починає ставитися як до суверенної держави.
– За якими ознаками Ви це визначили?
– Це комплексне відчуття, я навіть не можу назвати цих ознак. Це як озон в повітрі після дощу. Авантюрна політика Партії регіонів, коли під час чергових виборів Росії обіцялися золоті гори, а потім, після виборів, забувалося, що хтось там біля кордонів України взагалі живе, призвела до руйнування міждержавних відносин. Зараз вже пройшов час легковажної безвідповідальності і легковажності, які вчорашня правляча партія демонструвала у відносинах між Росією і Україною.
Це привело до розуміння того, що Росія і Україна відчуватимуть себе стабільно, якщо зрозуміють, що Україна — суверенна країна, і що з нею потрібно вибудовувати відносини на надійному фундаменті розуміння взаємних національних «Інтер»есів. Я як керівник уряду прагнутиму до побудови саме такого фундаменту.
– Найважчий майбутній діалог – по RosUkrEnergo.
– Я впевнена, що ми знайдемо з Росією взаєморозуміння і з цього питання. І ми перейдемо на прямі поставки, без мегакорумпованих посередників. RosUkrEnergo і продажні українські чиновники практично погубили державну компанію HAK «Нафтогаз», підготували її до тіньової приватизації через штучне банкрутство, але наша команда всі ці "хатки" поламає.
– Коли ми зустрічалися з Вами два роки тому, Ви вже тоді висловлювали невдоволення тим, що в наших газових відносинах з Росією задіяна компанія RosUkrEnergo. Чому ця компанія так довго існує в наших відносинах? Куди ведуть ниточки чи канати? На Банкову, до Кремля?
– Вона існує так довго, тому що вона завжди працювала під "дахом" української влади. Я новим "дахом" для цієї ганьби і абсурду не буду.
– І російські колеги це знають, Ви їм це вже сказали?
– Моя позиція завжди була публічною, і російська сторона її, звичайно ж, знає.
– Хіба не стане тоді газ дорожчим?
– Ні, не стане. Я Вам маю сказати, що якби не було цих "милих помічників", то ми до 2010 року мали б газ за нормальною ціною» (План маршала, інтерв’ю Юлії Тимошенко тижневику «Кореспондент», 25 січня 2008 року).
На ІСТV головним меседжем Тимошенко була теза «Мені заважають працювати». Прем’єрка продовжує накручувати «глядачів», налаштовувати їх на драматичну кульмінацію.
«– Наскільки я розумію, питання ліквідації тіньових схем найперше пов’язане з тим, що потрібно наповнити бюджет, оскільки уряд взяв на себе серйозне зобов’язання повернути вклади Ощадбанку. 20 млрд – величезна сума.
– По-перше, закриття тіньових схем потрібне для того, щоб нормально розвивалося підприємництво в країні, щоб було конкурентне середовище, щоб до нас прийшли потужніші інвестиції з усього світу. А що стосується Ощадбанку, це окрема тема. Дійсно, ми довели, що повернення заощаджень, це не PR-політичні технології перед виборами, як це було 17 років, а те, що реально можна втілити в життя. Сьогодні всі кричать, що черги – погано. 17 років не було черг, тому що ніхто не платив грошей…
Це логічне запитання, тому що політикани і деякі керівники, які за 17 років показали свою нездатність і неспроможність підвищувати пенсії, зарплати, стипендії, повертати заощадження, зараз влаштували котячий хор, коли всі дружно зараз кричать про те, що буде інфляція, що буде все погано.
Я просто хочу, щоб ви розуміли, що це просто боротьба політиканів з нашим урядом. Я можу твердо сказати, що уряд сьогодні працює над зниженням всіх інфляційних процесів, і виплати по заощадженнях, підвищення пенсій і заробітних плат ніякої інфляції не викличуть. Не бійтеся, буде в країні стабільно і нормально, в тому числі і відносно цін…
Я хочу, щоб ви знали, що опір у політичному і владному середовищі щодо повернень заощаджень колосальний, просто саботаж, коли нам не дають нормально приватизовувати об’єкти, забороняють вводити правила, які припиняють корупцію, практично зупиняють. Сьогодні ви бачите, що в парламенті відбувається - жодного закону прийняти неможливо» (ІCTV, ексклюзивне інтерв'ю прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко, 27 січня 2008 року).
Студентам – нові стипендії?
Окремо відзначимо стьоб 5-го каналу з прем’єр-міністра. Непоганий приклад того, як журналістам доводиться викручуватися, щоб поєднати в одному сюжеті лояльне висвітлення піар-заходу можновладця з певною долею іронії:
«На екскурсію студентськими гуртожитками на честь дня Тетяни, покровительки студентів, рушила Юлія Тимошенко. Заради прем'єра господарі кімнат навіть відпросилися з роботи.
Вона ще не позбулася суто студентської звички запізнюватися. І з'явилася на зустріч майже на годину пізніше від запланованого. В очікуванні Юлії Тимошенко в кімнатах нервували хіміки та географи, яким сам ректор доручив приймати високу гостю. Вона, як і годиться зразковій випускниці, правда Дніпропетровського, а не Київського університету, розпочала вітати з найважливішого.
Юлія Тимошенко, Прем'єр-міністр України: "Доброго вечора. Я хочу привітати вас зі святом, але це дійсно справжнє свято нашої надії. Тому, що ви наша надія. І я хотіла б, щоб і держава знала і проблеми ваші, що ми можемо сьогодні зробити. Ви знаєте, що стипендію трошечки підвищили?"…
Чи стане тепер кращим життя у гуртожитку, студенти не знають. Невідомий їм і розмір нової стипендії від Тимошенко. У січні вони отримали ще ту, яку призначив Уряд Янукович» (5 канал, 25 січня 2008 року).
Відлуння « бою»
Дещо осторонь політичного мейнстріму, але зате в центрі масової обивательської уваги продовжує перебувати історія із «двобоєм інтелектів» міністра внутрішніх справ та київського градоначальника. Намагання кожної зі сторін конфлікту використати його на свою користь, треба зазначити, виглядають не надто переконливими. Наприклад, позиції Луценка, навіть попри те, що чимало киян самі часом не від того, щоб висловити свою оцінку діяльності мера якимось нетрадиційним способом, дещо погіршились у зв’язку з жорсткими оцінками, які прозвучали з вуст Президента. Хоча вони стосувалися обох політбоксерів, тим не менше, з огляду на нещодавній витік у пресу інформації про начебто особистий конфлікт Луценка з Президентом, оцінка дій міністра Генпрокуратурою може стати розмінною картою у змаганнях між Ющенком і Тимошенко.
Тим часом спроби мера розіграти образ «великомученика» з виходом на аж надто тривалий для короткого «бойового контакту» термін лікарняного, плюс інспірування медійної кампанії та «народних акцій на підтримку» здатна якось вплинути хіба на маленьке, але тверде (до пори до часу) ядро електорату Черновецького.
Втім, окрім суто інформаційного протистояння сторін, ключовим у виявленні реального переможця поєдинку може стати наслідок вирішення його першопричини – тобто визначення винуватців земельних зловживань зі столичною землею. Ось тут хід білими, а отже й певна перевага – на боці міністра внутрішніх справ. Звісно, якщо у гру не втрутяться інші солідні фігури.
«Бійкою між Луценком та Черновецьким зайнялася прокуратура.
Прокуратура Києва почала перевірку за заявою Київського міського голови Леоніда Черновецького у зв'язку з інцидентом, що стався між мером і міністром внутрішніх справ Юрієм Луценком.
Як повідомив агентству "Інтерфакс-Україна" прокурор Києва Євген Блажівський, Л.Черновецький звернувся до столичної прокуратури із проханням дати дозвіл на проведення судово-медичної експертизи. Цей дозвіл він отримав.
За словами Євгена Блажівського, прокуратура почала перевірку інциденту між мером і міністром.
Нагадаємо, у п'ятницю після засідання РНБО сталася бійка між главою МВС і мером Києва».
Президент просить генпрокурора розібратися із сутичкою між Луценком та Черновецьким:
«Сьогодні Президент України Віктор Ющенко надіслав генеральному прокурору Олександрові Медведьку офіційного листа у зв’язку із сутичкою, що сталася минулої п’ятниці після закінчення засідання Ради національної безпеки і оборони між міністром внутрішніх справ Юрієм Луценком і київським міським головою Леонідом Черновецьким. Глава держави просить ретельно з’ясувати всі обставини інциденту і в разі необхідності застосувати всі передбачені законодавством заходи до його учасників.
Як повідомляє прес-служба глави держави, про результати цієї перевірки та відповідне реагування Президент просить повідомити йому протягом тижня.
Керівник президентського Секретаріату Віктор Балога, коментуючи п’ятничні події та лист до генпрокурора, заявив про “очевидну ганебність сутички між двома високопосадовцями незалежно від того, хто і як перший почав, хто правий, а хто винен. Два чиновники вчинили явно не гідно своїх посад, повелися вищою мірою не виважено, по-хлопчачому, кинули густу тінь на власний авторитет і реноме органів влади, які вони представляють. Це був перший і, поки я очолюю Секретаріат, останній випадок, коли на Банковій, 11 роздаватимуть навсібіч стусани та ляпаси”.
Віктор Балога наголосив, що Президент чекає від Генеральної прокуратури глибокої правової оцінки бійки між Юрієм Луценком і Леонідом Черновецьким. “Висновки ГПУ повинні бути повними, об’єктивними та безсторонніми, без жодних політичних чи якихось інших домішок. Не має значення, кого стосуватиметься сила дії закону – лідера парламентської політичної сили й урядовця чи градоначальника. Обидва вони користуються довірою сотень тисяч людей, які їх делегували у владу зовсім не для відпрацювання вправ рукопашного бою”.
Керівник Секретаріату також повідомив, що громадськість через засоби масової інформації буде поінформована про результати перевірки інциденту, який викликав широкий суспільний резонанс» (21 січня 2008 року).
«Інцидент між Луценком і Черновецьким дискредитує державу – Ющенко.
Президент України Віктор Ющенко називає поведінку міністра внутрішніх справ Юрія Луценка та мера Києва Леоніда Черновецького такою, що дискредитує державу.
В ексклюзивному інтерв’ю УНІАН Віктор Ющенко зауважив, що хоч і не був присутній при цьому інциденті, він розуміє, чому цей випадок набув такого резонансу. "Сьогодні факт є в тому, що два високопосадовця держави припустилися до поведінки, яка дискредитує державу, всіх нас", – сказав Президент.
Він нагадав, що дав доручення генеральному прокурору Олександру Медведьку протягом 4 днів встановити всі обставини цього інциденту, доповісти главі держави і дати публічну оцінку цим подіям. "Я переконаний, що всі ми повинні виходити, у тому числі і в даному епізоді, з того, що закон один для всіх", – сказав Президент.
Він наголосив, що розуміє, яка сьогодні іде політизація цього питання, "тому що кожна сторона намагається виловити свою рибку у цій воді. Переконаний, що через правоохоронні органи, через керування виключно законом по даному епізоду ми можемо знайти достойну відповідь для держави, для мерії, для Міністерства внутрішніх справ".
Водночас Віктор Ющенко зауважив, що йому як Президенту хотілося, аби люди, наділені таким високим статусом, пам’ятали, що за ними держава, і що мільйони людей можуть або обговорювати їхню поведінку, або брати приклад з них. "На жаль, це прикрий випадок, і я думаю, що у найближчі декілька днів Генеральна прокуратура запропонує свою оцінку цих подій і врегулювання цього скандалу", – наголосив глава держави» (21 січня 2008 року).
«Чим закінчився поєдинок Черновецького та Луценка?
Коли у Секретаріаті Президента б’ються Міністр Внутрішніх Справ і столичний мер – розбиратися має Генпрокуратура.
Президент доручив саме їй з’ясувати усі обставини сутички між Юрієм Луценком та Леонідом Черновецьким. І відзвітувати через тиждень. Винного покарати згідно із законом.
Нагадаю, у п’ятницю після засідання РНБО столичний мер та головний міліціонер побилися. Версії різні. Черновецький запевняє – отримав два удари від Луценка – в обличчя і нижче пояса. Міністр стверджує – дав ляпаса мерові у відповідь на удар ногою по коліну» (Новий канал, «Репортер», 21 січня 2008 року).
«Удар у відповідь Юрію Луценко.
Блок Черновецького заступається за честь шефа.
Вони розпочали безстрокову акцію під МВС та Генпрокуратурою з вимогою скинути Юрія Луценко з міністерського крісла. Бо як так – щоб головний міліціонер взяв і побив мера.
Кажуть – Луценко не мав права на такий емоційний та аморальний вчинок, тож вони стоятимуть доти, доки їх вимогу не виконають» (Новий канал, «Репортер», 22 січня 2008 року).
«Кличко осудил поступок Луценко, но смог его понять.
Инцидент между Луценко и Черновецким сегодня прокомментировал всемирно известный боксер и депутат Киевского горсовета Виталий Кличко. Он признался, что во время предвыборных баталий не раз ловил себя на мысли, что хочет - в прямом смысле слова - дать сдачи оппоненту. Но ни разу себе этого не позволил. Кличко осудил поступок Луценко-политика, но одобрил действия – Луценко-мужчины.
Сам же Юрий Луценко с двухдневным визитом находится в Польше. На вопрос журналистов, что он думает о требовании сторонников Черновецкого (на время следствия сложить с себя обязанности главы МВД) – министр отвечать отказался. Объяснив, что во время зарубежного визита - не стоит выяснять отношения.
Луценко: "Я на території Польщі не буду коментувати цієї події. Вважаю це неправильним під час закордонних візитів коментувати внутрішню ситуацію в Україні, а тим більше мої особисті приватні стосунки із паном Черновецьким"» («Інтер», «Подробиці», 22 січня 2008 року).
«Київські депутати звернулися до Президента. Через мерсько-міністерський конфлікт.
До Президента по справедливість звернулася Київрада. У конфлікті мер проти міністра столичні обранці неодностайні. Одні просять Луценка засудити, інші чекають вердикту прокуратури.
У Києві нетерпляче чекають появи Черновецького на роботі. Пікети проти Луценка задля такої зустрічі навіть мігрували від Генпрокуратури під вікна кабінету столичного голови. За його здоров'я тут не лише кричали, а й попивали гарячого чайку.
Захищати Черновецького на холоді для пенсіонерів справа нелегка. Дух підбадьорює гарячий чай. Проте за ним чимала черга.
Черга перед мерією привертає увагу перехожих. Проте в кухняному наметі заспокоюють – питва стане всім. Гарячого чаю та вафель у Черновецького припасли задосить.
Водночас люди не приховують – протестують не стільки на захист Черновецького, як проти того, щоб давати волі рукам.
Учасники акції: “Мне не нравится, когда руки распускают. Я согласна тут ночевать, абы только убрали то безобразие, которое есть”.
“Девушка я сейчас возьму и ударю вас в лицо. Как вам, а? А этот смог же. У него психика нарушена, посмотрите на его выпученные глаза и слюни, брызжущие изо рта”.
Чекають на появу мера і в Київраді. Головна інтрига – ходить Черновецький на роботу чи ні. Секретар Київради Довгий твердить – міський голова на лікарняному. А от у кулуарах запевняють – його ще вчора бачили у стінах мерського осідка.
Зорян Шкіряк, депутат Київради: “Леонід Михайлович був у Київраді, виглядав нормально. Не можу сказати, чи є ознаки”.
Олесь Довгий, секретар Київради: “Конфлікти виникають у лікарів з ним, що його бажання пошвидше вийти на роботу більший ніж те, що говорять лікарі і які йому цього не дозволяють”.
Неспокійно на сесії столичних депутатів. Хто має рацію в інциденті, з'ясовують і досі. Столичні обранці в захисті Черновецького поділились.
Тетяна Мелихова, голова фракції БЮТ у Київраді: “Янукович впав від яйця і чим це закінчилось? А Черновецький від пощьочини отримав струс головного мозку – і в того, і в іншого єдиний кінець”.
Олесь Довгий, секретар Київради: “Юрій Віталієвич поступив підло, не по-мужськи наніс удар без попередження, тому на дуель не похоже. Підбігти, вдарить і втекти – це не по-мужськи”.
Сесійну залу теж використали у протистоянні. Антилуценківські плакати розвішали чи не всюди. В оточенні написів “Міністр – хуліган” столичні обранці проводять майже пів дня. Зрештою передумали й поспіхом плакати зняли» (СТБ, «Вікна-новини», 24 січня 2008 року).
«Народна самооборона міністра МВД. Нові обставини мордобою між Луценком і Черновецьким.
Нові обставини бійки між Черновецьким та Луценком. Після порушення кримінальної справи проти міністра внутрішніх справ той повідомив, що, виявляється, не перший почав. Поки мер і міністр з'ясовують, хто з них нападав, а хто – самооборонявся, страждають їхні фанати. Їм завдали моральної шкоди.
Після порушеної щодо себе кримінальної справи, Юрій Луценко стверджує: Черновецький перший почав. Копнув його по нозі. Тому ляпас називає самообороною.
Юрій Луценко, міністр внутрішніх справ України: “Єдиний вимушений удар був відкритою долонею в рамках самооборони перед попередніми агресивними діями Черновецького”.
Однак і удар долонею суд може визнати за легкі тілесні ушкодження, за що передбачено позбавлення волі до двох років.
...Тепер міністр збирається до суду - доводити необґрунтованість порушення кримінальної справи. І вже подав свою скаргу до столичної прокуратури. Тим часом столична міліція майже синхронно порушила іншу справу, до якої причетні високопосадовці з Київської міської держадміністрації. За фактом шахрайства в особливо великих розмірах. Ідеться про масштабні оборудки з землею. Стаття 190.
Володимир Поліщук, керівник відділу громадських зв'язків ГУ МВС України в Києві: “Організатором акції був помічник одного з депутатів однієї з райрад Києва від блоку Черновецького”.
Більше в міліції не кажуть - бо таємниця слідства. Леоніда Черновецького як свідка ще не допитували. За шахрайство в особливо великих розмірах дають більше, ніж за легкі тілесні ушкодження – 5-12 років з конфіскацією майна» (СТБ, «Вікна-новини», 28 січня 2008 року).
Опозиційні ритуали
Опозиційні лідери на тижні продовжували демонструвати принциповість щодо питання потенційного приєднання України до НАТО, продовжуючи блокування роботи Верховної Ради. Поведінка міністра внутрішніх справ стала ще одним приводом для публічних заяв і вимог. Утім, ця принциповість виглядає достатньо награною, бо навіть більшість російських політологів останнім часом не вважає антинатівську тематику аж надто виграшною для нинішньої української опозиції, а тим більше спроможною привести до політичної кризи чи зміни влади.
Достатньо пригадати, що регіональна коаліція минулого скликання ще зовсім недавно сама досить лояльно поводилася в оцінках і стосунках із альянсом. На сьогодні позиція регіоналів стає схожою на традиційну поведінку їх молодших союзників-комуністів, які звикли реагувати на подібні питання громогласними заявами, які не мають жодних реальних наслідків. От і цього разу Петро Симоненко пригрозив масовими акціями протесту, хоча з огляду на комуністичні маніфестації останніх років слово «масові» варто було б взяти в лапки. Можливо тепер є розрахунок на фінансово-організаційні можливості партнерів?
Щоправда, кількісний потенціал у «Регіонів» значно більший, тому наслідки, нехай тимчасові, теж серйозніші. Парламент таки не працює. А поки що можна зустрітися з Президентом, демонструючи рівень своєї впливовості тим, хто в нього ще вірить, авторитетно заявити що-небудь для преси про необхідність референдуму – коротше, призвичаюватися до ролі опозиціонерів. Хоча з часом звичка брати участь у безпосередньому розподілі владних «пирогів» швидше за все візьме гору над принципами. Коаліція ж, якщо вірити заявам її спікерів, має свій план долання парламентської «паузи», який готова взяти до виконання вже ближчим часом.
«Президент провів зустріч із головою фракції Партії регіонів.
Президент України Віктор Ющенко провів зустріч із головою фракції Партії регіонів Віктором Януковичем.
Під час зустрічі зокрема порушувалося питання щодо діяльності фракції Партії регіонів у Верховній Раді VI скликання. Президент наголосив, що український парламент сьогодні повинен прийняти низку законів із ключових питань національного розвитку. А це вимагає стабільності у його роботі. Він закликав фракцію Партії регіонів до конструктивної діяльності у Верховній Раді, підкресливши, що нині опозиція в українському парламенті має всі можливості для цивілізованої роботи. “Я не раз наголошував: у парламенті немає ворогів, коли мова йде про національні інтереси”, – сказав Віктор Ющенко.
Окремої уваги було надано темі бюджетного процесу» (прес-служба Президента України, 22 січня 2008 року).
«Збірником популістських гасел та мрій, назвав Віктор Янукович програму дій уряду Тимошенко.
Збірником популістських гасел та мрій, назвав Віктор Янукович програму дій уряду Тимошенко. Цей документ, а також перебіг виплат за знеціненими вкладами сьогодні піддали критиці на засіданні іншого - опозиційного кабінету міністрів.
Віктор Янукович не забув нагадати, що фракція партії регіонів вимагатиме відставки міністра внутрішніх справ Луценка через інцидент на засіданні РНБО. Також регіонали будуть послідовними у питанні листа трьох щодо можливості України вступити до НАТО – такі питання, мовляв, має вирішувати народ. Щодо програми дій уряду Тимошенко, то тіньовий Кабмін називає її не українським проривом, а відривом від реальності. А тому регіонали закликають решту фракцій не підтримувати програми, яка, мовляв, націлена лише на вибори» («1+1», «ТСН», 23 січня 2008 року).
«Комуністи погрожують масовими протестами через питання НАТО.
Якщо Україна не відкличе заяву зі штаб-квартири НАТО про План дій щодо членства в альянсі – Комуністична Партія України обіцяє масові акції протесту.
Про це повідомив лідер комуністів Петро Симоненко. Зокрема, він оголосив про продовження блокування роботи Верховної Ради, доки спікер Аресній Яценюк не відкличе з-під документа свій підпис. Симоненко наполягає на негайному проведенні референдуму щодо НАТО та лякає погіршенням стосунків з Росією» (5 канал, 23 січня 2008 року).
Віктор Янукович обіцяє – його фракція продовжить блокувати роботу Парламенту:
«Верховна Рада не працюватиме і далі. І так буде доти, доки є підпис Голови Верховної Ради під листом до генсека НАТО про підготовку вступу України в альянс.
Проте Арсеній Яценюк упевнений – до п’ятниці вмовить опозиціонерів. Він наполягає на своєму – коли разом з Ющенком та Тимошенко підписав листа до Брюсселю, жодного закону не порушив.
Арсеній Яценюк, Голова Верховної Ради: “Політична декларація виходила виключно з того, що законодавство, яке було прийняте, за яке голосували всі, ті, до речі, які присутні сьогодні в залі не мають нічого спільного із саме питанням безпосереднього членства в альянсі. І думаю, що цей політичний туман треба розвіяти і Верховній Раді приступити до роботи”.
Віктор Янукович, фракція Партії регіонів: “В п’ятницю ми свою позицію продовжимо відстоювати. Ми виступаємо, щоб влада перш за все діяла публічно, прозоро, щоб суспільство знало куди веде ця влада України, і ми не допустимо, щоб ці питання вирішувалися без головного суверена, носія влади – без українського народу”.
Завтра лідери фракцій зберуться, щоб узгодити план своєї роботи на п’ятницю. Ще раніше депутати обіцяли поміняти керівників Антимонопольного комітету, Фонду держмайна та Комітету з питань телебачення і радіомовлення.
А ще Партія регіонів вимагатиме відставки міністра внутрішніх справ, Луценка. Янукович переконаний – він має відповісти за бійку зі столичним мером Черновецьким» (Новий канал, «Репортер», 23 січня 2008 року).
«Регіонали назвали умову розблокування роботи парламенту.
Фракція Партії регіонів розблокує роботу Верховної Ради у разі, якщо в п’ятницю буде ухвалено постанову про те, щоб питання приєднання України до ПДЧ, а також щодо членства в НАТО вирішувалися лише на референдумі.
Про це в інтерв’ю агентству "Інтерфакс-Україна" повідомила голова парламентського комітету з питань свободи слова Ганна Герман (фракція Партії регіонів).
"Ми хочемо, щоб була ухвалена постанова, заснована на тому, що без референдуму не повинно прийматися рішення ні про приєднання до Плану дій, ні про приєднання до НАТО", – відзначила вона.
За її словами, це питання фракції має намір обговорити в четвер на погоджувальній раді керівників парламентських фракцій і парламентських комітетів.
"Ми будемо вимагати, щоб такий проект постанови був розглянутий у парламенті й проголосований у п’ятницю. За цієї умови ми розблокуємо роботу парламенту", – наголосила Ганна Герман.
При цьому вона відзначила, що якщо це питання не буде проголосовано, то фракція Партії регіонів застосує жорсткіші заходи протесту» (23 січня 2008 року).
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
