У грудні на ютюб-каналі Ukrinform TV стартував проєкт «Станція Краматорськ» — цикл відеоінтерв’ю з військовими «про війну та фейки, про сучасне та майбутнє і, головне, про правду — не завжди зручну, але ту, що саме зараз так необхідна суспільству», як проанонсував його Укрінформ на своїй сторінці у фейсбуці. Проєкт підготовлений разом із Центром протидії дезінформації при Раді національної безпеки й оборони України, виходить щовівторка, а ведуть його Влада та Костянтин Ліберови — «зіркові фотографи-документалісти», як коротко представив їх Укрінформ.

 Перший випуск «Станції Краматорськ»

Станом на 20 січня вийшло п’ять епізодів «Станції Краматорськ», і вже зрозуміло, що творців можна привітати з успіхом. Зокрема, один із випусків — інтерв’ю з бойовим медиком із позивним «Лата» — явно претендує на рекорд каналу, адже зібрав за три тижні 68,5 тисячі переглядів. Якщо додати сюди ще понад 20 тисяч переглядів на каналі Центру протидії дезінформації, що також викладає «Станцію Краматорськ», то епізод упевнено наближається до сотні тисяч за місяць. Зазвичай інтерв’ю на Ukrinform TV за цей період набирають декілька тисяч переглядів. Що ж у «Станції Краматорськ» особливого?

Почнімо з головного. Сам факт появи державного проєкту про «незручну правду» на тлі нескінченних претензій до національного «Єдиного марафону», що вже давно й далеко відірвався від реальності, — достатній привід подивитися «Станцію Краматорськ». Тим більше, що свої думки тут висловлюють чинні військові з бойовим досвідом, а не набридлі «експерти» широкого профілю.

 Після першого випуску дизайн студії став більш неформальним

Не варто очікувати від нового проєкту Ukrinform TV яскравих корупційних викриттів, скандальних інсайтів і провокативних питань. Та й на спритність не розраховуйте. Оскільки програму записують заздалегідь, то резонансні теми будуть висвітлювати із затримкою. Наприклад, відносини між Залужним і Зеленським почали обговорювати лише наприкінці грудня. Хоча прем’єра проєкту відбулася двома тижнями раніше, коли суспільство кипіло від гніву через звинувачення нардепки Мар’яни Безуглої на адресу Головнокомандувача ЗСУ та підозр, що вона діє в інтересах політичної влади. До речі, саму депутатку в «Станції Краматорськ» жодного разу не згадували, а всю проблему звели до питання ведучих «Що ти думаєш про Зеленського і Залужного?» Але герої добре розуміли, про що йдеться.

Загалом більшість гарячих тем, що циркулюють у нашому інфопросторі, в програмі так чи так звучать. Чи мала рацію Ірина Фаріон? Чому Арестович раптово перевзувся? Як насправді військові ставляться до тих, хто виїхав за кордон? Чи потрібні перемовини з Росією, чи мають мобілізовувати інфлюенсерів і жінок, коли закінчиться війна тощо. Особливо влучні відповіді героїв з’являються на екрані субтитрами.

 Ірина Фаріон помилилася щодо мовного питання в українській армії

Інколи відповіді навіть на звичайнісінькі питання вкрай неочікувані.

Наприклад, військовослужбовець «Азова» Ростислав Низицький із позивним «Поляк» на питання, коли закінчиться війна, ошелешив:

— Я сподіваюся, що війна протримається ще хоча б два роки. Нам вона необхідна для нашого існування. Якщо зараз війна зупиниться, ми просто не встигнемо трансформуватися, всі жертви будуть даремні.

Але найбільше вразили слова бойового медика Євгена Лати з позивним «Лата», героя того самого рекордного за переглядами випуску.

— За ці два роки у тебе вже з’явилася історія, яку будеш розповідати дітям та онукам? — спитав гостя Костянтин.

— Ми якось везли військового з ампутацією і загубили його ногу. А потім шукали її в машині. Не знайшли, але це підняло настрій нашому хлопцю, — усміхнувся Лата й додав, що жарти на війні — єдине, що «тримає кукуху». Тому зі своїми майбутніми нащадками він теж готовий лише жартувати.

Фантазії не вистачить, щоби зрозуміти, через що пройшов Євген, який у мирному житті був альпіністом і спелеологом. І зараз понад усе мріє про зустріч із рідними, з якими за два роки бачився лише 27 днів.

Євген Лата

Другим козирем проєкту став вибір ведучих. Подружжя фотографів у цій ролі — доволі ризикований хід, особливо для консервативного державного інформагентства. До великої війни Влада та Костянтин Ліберови з Одеси спеціалізувалися на фотосесіях закоханих і мали на цьому успішний бізнес. Після 24 лютого Ліберови вирішили документувати війну в Україні. Їхні світлини стали вірусними в соцмережах, потрапили в українські та закордонні медіа, а згодом досягли владних ресурсів. Наприклад, роботи Ліберових трапляються на офіційній інстаграм-сторінці України Ukraine.ua, інстаграм-сторінці національної фандрейзингової платформи United24, на офіційній фейсбук-сторінці Володимира Зеленського тощо. Торік улітку через публікацію на президентській сторінці  фоторепортажу Ліберових із «червоної» зони на Херсонщині в журналістському середовищі спалахнув скандал. Адже всім іншим воєнкорам доступ до цієї ділянки фронту (та й багатьох інших) суворо заборонений. Звісно, обраність Ліберових не заперечує їхніх умінь. Але й не гарантує, що фотографи продемонструють здібності по інший бік камери.

Утім, Влада і Костянтин із новою роллю впоралися гідно, хоч і не без вад, притаманних новачкам. Наприклад, у вступному слові Ліберови занадто помітно читають текст із суфлера, майже не модерують бесіду, через що вона інколи перетворюється на суцільний монолог гостя, і не імпровізують. Але деяка скутість компенсується щирим взаєморозумінням, що існує між гостями та ведучими. Ліберови мають вигляд добре обізнаних у справах на фронті, армійському побуті, гуморі, проблемах і вимогах. Через це військові, які приходять до студії, вочевидь сприймають їх за своїх і комфортно почуваються під час інтерв’ю.

Влада і Костянтин Ліберови

Саме цього ефекту сподівалися досягти творці проєкту, коли обирали ведучих. «Ліберови фіксують події війни в Україні з перших днів повномасштабного вторгнення. Вони постійно бувають на фронті. Тому можуть розмовляти з військовими однією мовою», — розповіла «Детектору медіа» продюсерка «Станції Краматорськ» Галина Стасєва. Додам, що в п’ятому епізоді Костянтин вів програму наодинці — наприкінці грудня Влада дістала осколкове поранення під час роботи на Донеччині. Він тримався в кадрі вже набагато впевненіше та цілком впорався один. Про поранення Влади не говорили, тому невідомо, коли вона повернеться.

До речі, назва проєкту символізує зіткнення двох світів, цивільного та військового. Адже, за словами Галини Стасєвої, Краматорськ — «місто, звідки їдуть або додому, або на фронт». Така собі межа між війною та миром. Попри те, що через російський ракетний терор ця межа може здаватися звичайним українцям розмитою, насправді вона дедалі зміцнюється. Військові все менше розуміють цивільних, і навпаки.

— Після звільнення Київщини та Харківщини це стає схожим на АТО, версія 2. Я радий, що люди живуть повноцінним життям, але дивлюся на клуби, п’янки й не розумію, чому молоді люди не готуються? — дивується герой другого епізоду, військовий Владислав Овчаренко з позивним «Турист».

Загалом усі гості «Станції Краматорськ» намагалися пояснити, що перемога — це справа всіх українців, а не лише військових. Українці в тилу забувають, що більшість тих, хто зараз на фронті, до 24 лютого були такими ж самими цивільними.

Станіслав Бунятов

— Я не розумію відокремлення військових від цивільних. Ми всі рівні. Я себе військовим не вважаю. Я людина, яка пішла захищати свій дім, — сказав військовослужбовець штурмового батальйону «Айдар» Станіслав Бунятов із позивним «Осман», автор телеграм-каналу «Говорять снайпер».

Отже, насправді найнебезпечніший фейк, який існує в нашому інформаційному просторі, — це не вкиди про конфлікт між Залужним і Зеленським чи про жахи мобілізації, а думка, що ЗСУ «і без нас упорається». Саме тому більшість героїв проєкту у відповідь на запитання ведучих про «найважливішу річ для українського суспільства одним словом», яким вони закінчують кожен випуск, відповіли — «єдність».