Леандро Кох закінчив Університет кінематографа в Буенос-Айресі, має в доробку дві короткометражки. Палома Шахманн — аргентинська музикантка й дослідниця музики клезмер; грає в кількох групах, зокрема і під час урочистих церемоній у синагозі Аміхай у Буенос-Айресі.

У їхньому спільному повнометражному дебюті «Проєкт “Клезмер”» співіснують дві паралельні історії.

Головний герой першої на ймення Леандро — єврейський весільний оператор, котрий не любить свою роботу, а також байдужий до релігії та культури своєї нації. На одному з весіль він закохується в кларнетистку Палому. Щоби зблизитися з нею, вигадує на ходу, що весілля — то лише підробіток, а насправді він фільмує документальний проєкт про клезмер. Палома охоче підтримує його. Вони вирушають спочатку до Німеччини, де Леандро отримує грант для майбутнього фільму, а потім подорожують Україною, Румунією та Молдовою в пошуках втрачених містечкових мелодій.

Леандро Кох та Палома Шахманн

Тячів для цього дослідження важливий у першу чергу тим, що там колись виступав легендарний клезмер-ансамбль Técsői Banda. І, власне, саме тут, на українському Закарпатті, Леандро і Палома з’ясовують, що народних клезмерських гуртів не лишилося, що культура єврейських містечок була майже цілковито втрачена в Голокості, добита масовою міграцією в Ізраїль, і лише її крихти, непевні сліди збережені українцями, ромами й молдаванами, що жили поруч із євреями до Другої світової війни.

Кадр фільму «Проєкт “Клезмер”»

Друга лінія, котра розгортається як непрямий напівфантастичний коментар до основних подій — це народна казка, котру вчителька ідиш читає від імені Сатани (!) про бідняка Янкеля, безнадійно закоханого в Тойбеле, доньку ребе, в штетлі на Тисі в 1908 році. Янкель теж не любить свою роботу гробокопа на цвинтарі й теж удається до обману, видаючи себе за знавця Тори, а насправді цитуючи вільнодумний трактат Спінози.

Одні втрати акомпанують іншим. Леандро так і не знаходить достатньо матеріалу і з розпачу знову починає знімати весілля десь у Молдові — може, там прозвучить потрібна музика. Палома покидає проєкт заради концертного туру. Тойбеле їде у велике місто, Янкель вирушає слідом, але дівчина відмовляє йому. Юнак із розбитим серцем повертається в занепалий штетл.

Найкращий момент у всьому тому, що обидві фабули — цілковита вигадка, ефектний постановний трюк. Леандро Кох ніколи не знімав весіль, вони з Паломою Шахманн живуть у щасливому партнерстві багато років, а казка, яку читає вчителька, написана спеціально для фільму.

При цьому «Проєкт “Клезмер”» ґрунтується винятково на документальних зйомках. Однак завдяки майстерному монтажу й точній розстановці драматургічних акцентів Палома і Леандро переконливо грають самих себе — з інакшими долями. По суті, перед нами зразок кіно, яке можна назвати парадокументальним чи постдокументальним. Кох і Шахманн створюють просто на наших очах багатошаровий гібрид роуд-муві, лав-сторі, неігрового мюзиклу, історичного фільму й етнографічної розвідки, приправлений як влучним гумором, так і непідробним драматизмом.

Кадр фільму «Проєкт “Клезмер”»

Вигадливість оповіді й оригінальна форма принесли фільму нагороду GWFF Best First Feature Award на Берлінському кінофестивалі.

Пряма мова Леандро Коха:

— Ідею фільму подала Палома. Тільки-но ми познайомилися, вона прийшла до мене і сказала, що хоче зняти документальний фільм про клезмер. Я, зі свого боку, не цікавився цією музикою. Але мені було цікаво зробити фільм із нею. Ми взялися до роботи, і тоді я почав відкривати для себе аспекти культури ідиш, про які не знав.

Ми намагалися знайти найкращий спосіб розповісти про те, що сталося з культурою та звичаями штетлів. І в середині процесу виявили, що те, що відбувається з нашим фільмом, саме по собі доволі захопливо. Хлопець, якого насправді не хвилює тема, починає знімати велике кіно, дурити людей і витрачати багато енергії лише щоб мати можливість бути з дівчиною, яка йому подобається. Нам було дуже цікаво дослідити це як точку вигадки, щоб копнути глибше і виявити, що за цим стоїть. І, звісно, коли ми створили цей вигаданий сюжет, то вирішили: мусимо зіграти його самі.

Кадр фільму «Проєкт “Клезмер”»

І, звісно, нам було дуже приємно дізнатися, що в Україні лишилися видимі сліди клезмеру. Наприклад, «Técsői Banda», приголомшливий гурт із Тячева на Закарпатті. Музикант із цього ансамблю, який ще живий, досі грає на весіллях єврейські мелодії. Ці мелодії більше ніде не звучать, тільки в цьому регіоні. Це для нас скарб. Єврейські мелодії, що їх зберігають неєвреї, — було радісно виявити це і мати можливість показати.