«Детектор медіа» традиційно пише про те, які розважальні шоу та телепрограми пропонували українцям у новорічну ніч. Лєна Чиченіна вже зробила огляд новорічного ефіру студії «Квартал 95». Олександр Морський дивився, як зашкварювався  проєкт «Дизель шоу».

А це колонка Юлії Лавришин про перший після початку повномасштабного вторгнення виступ команди «Мамахихотала», яка українізувалася, замінивши літеру О в назві на И.

Українські гумористичні проєкти останнім часом опиняються у центрі скандалів. Наприклад, українці в соцмережах обговорюють некоректні жарти про недалеку дівчину «сіСькадовська», яка недолуго намагається розмовляти українською мовою —  і кварталівці «жартують», що вона «позаблювала» українські слова. Цей номер обурив і мера Скадовська Олександра Яковлєва. І резонанс був таким, що «Кварталу» довелося перепрошувати, а каналу — перемонтовувати новорічний ефір для ютубу.

За кілька тижнів до того у центрі скандалу опинилася команда «Дизель шоу» через свій номер про українську сім’ю на тимчасово окупованих територіях, до якої завітав Святий Миколай. У номері все виглядало так, ніби окупація — це не страшна трагедія, а якась тимчасова незручність. На критику «Дизель» відповів у своєму традиційному стилі — образами та хамством. Ще раніше був скандал із серіалом «Встигнути до 30», в якому жительку міста Коломия показали геть пришелепкуватою, що теж обурило і мера міста, і тамтешніх жителів.

З огляду на все це я вже й не очікувала побачити щось більш-менш пристойне в українському етері у новорічну ніч, але проєкт «Мамахихотала» приємно здивував. Ні, їхній гумор не назвеш тонким і вишуканим, але вони принаймні не використовували дурнуватих дискримінаційних прийомів, які вже стали стилем кварталівців і «дизелів». Вони не ображали людей, які приїхали з окупованих територій або просто намагаються перейти на українську, не були ксенофобами, не говорили весь вечір про мінети й дефекацію та загалом намагалися уникати дурнуватих і заяложених стереотипів.

Почався ефір із номера про війну. І, попри очікування, саме він приємно здивував. Номер був про хлопця (Женя Янович), який нібито впав у кому у 2021 році, а прокинувся зараз, на другому році повномасштабного вторгнення, і лікар (Іван Мелашенко) спробував дозовано йому пояснити, що відбувається. Звісно, хлопця дуже здивувало те, що вже нема пандемії Covid-19, а натомість літають «мопеди», яких збивають «гепарди».

— Ковід є? — питає герой.

— Ні, — каже лікар.

— Ну от, то чого ви сумний. Ми ж перемогли найбільшу заразу?

— Ні, найбільшу ще ні, — зітхаючи, відповідає лікар — і зал заходиться сміхом.

У цьому номері не було шапкозакидальних жартів у стилі «перемога вже от-от», бо «русня тупа». Один момент змусив дещо напружитись у передчутті ймовірного скандалу. Лікар каже:

— Зараз я розкажу шокуючу новину, тільки тримайтесь, — на нас напала Росія.

— У 2014-му, я знаю, — каже хлопець у відповідь. І в цей момент я відчула полегшення, бо скандалу не буде. — А де шокуюча новина?

— Зараз почалося повномасштабне вторгнення прямо зі всіх сторін.

Ну і далі лікар розповів про героїчні ЗСУ, коротко про оборону Києва та про російські втрати, згадав про тих, хто втік у Монако, про арешт Коломойського, про супутник, придбаний Фондом Сергія Притули, пожартував про «два-три тижні» Олексія Арестовича і навіть — схоже, не за сценарієм (принаймні це так виглядало) — про самого Яновича, який повірив брехні Спартака Субботи.

Словом, у номері переплелися різні часто згадувані у медіа за час вторгнення ситуації й персони, а далі був щемливий момент: відповідаючи на запитання очманілого від таких новин героя Жені Яновича про те, що загалом в країні відбувається, лікар показав страшні й до болю знайомі фото руйнувань після російських атак. У Яновича на очі накотилися сльози — по правді кажучи, це навіть не вимагає акторської гри, бо від цих фото справді важко не заплакати. І завершився номер життєствердним і підбадьорливим діалогом:

— А що українці думають з цього приводу? — питає герой Жені Яновича.

— Та що... Зараз у всіх апатія, зневіра, почали сваритися. А ви що думаєте?

— Знаєте що, лікарю? Я після ваших новин чотири рази впадав у кому, а зараз вперше розумію, що впадати в кому українцям не можна.

Звісно, цей номер важко назвати вишуканим, а гумор — якимсь дуже оригінальним. Але принаймні він не скандальний і не ображає окремі групи українців, а ще містить твердження: ЗСУ — героїчні, українцям — треба донатити й не можна вішати носа. Реакції у коментарях на ютубі дуже позитивні. Наприклад, хтось білоруською написав: «Я сміявся і навіть ревів із жартів про чоловіка, який вийшов з коми. А зараз хочеться плакати. Слава Україні!»

Уже після цього номера весь колектив «Мамахихотала» вийшов на привітання з публікою, озброївшись кількома тупенькими жартами на кшталт «Яма (ймовірно, Влад) — в Америці, тому оркестр не в ямі, бо віз не має».

А далі була невелика промова Жені Яновича, який згадав про трьох учасників шоу, що вступили до лав ЗСУ, — Володимира Кравчука та братів Ігоря Реву й Олексія Реву, а також анонсував, що 100% прибутку від квитків на шоу підуть на підтримку української армії. Взагалі тези про підтримку ЗСУ червоною ниткою проходять крізь усе шоу, й артисти не раз згадують про те, що українці мають донатити. Ну, і Янович сказав кілька речень про зміну назви: «“МамахОхотала” на “МамахИхотала” — такий креативчик вам. Але насправді одна літера багато змінює. Я думаю, всі пам’ятають табличку з Маріуполя».

Далі були два номери не про війну. Коли почався номер про зустріч хлопця з мамою дівчини, здавалося, зараз будуть ті самі заїжджені жарти про тещу. Але ні, головний герой, виявляється, крутив роман одночасно з двома жінками, й випадково так вийшло, що це — мати й донька. А ще у номері був до недолугості кумедний офіціант (Олег Маслюк), який замість вази з водою вставляв квіти у келих із пивом і всім впарював голубці, називаючи їх «ніжним ризотто з м’ясом, загорнутим у лист капусти».

Цей номер доволі непримітний і невинний, але знову ж таки нікого не ображає.  

Ще один номер дещо повторював ідею з італійського фільму «Ідеальні незнайомці» — компанія з шести друзів, тобто три пари, вирішили поритися в історії браузера одне одного. Тут вам і такий собі недалекий Юра, який то напився, то гуглив віртуальний секс, то випадково зізнався, що гуглив нюдси Ані, яка не його дружина, — за що Юра стабільно отримує по потилиці від дружини. Але дружина Юри теж має купу сюрпризів — вона гуглила БДСМ і шукала секції з боксу. Іван гуглив, як готувати курячі гомілки в духовці (сюди інтегрували рекламу «Нашої ряби»), а дружина Івана гуглила для сусіда, де каструвати кота.

Словом, нічого надзвичайного і гумор теж такий собі. Проте, справедливости заради, варто зазначити, що певна стереотипізація тут є: чоловік тут подається або як дурень, що вічно меле щось зайве, або як бабій, що тільки й думає, як таємно від дружини нюдси на Onlyfans чи якесь порно розглядати, або і те, і те одразу; а жінка — або стерво, яке не дає чоловікові дихати, або предмет об’єктивації.

Останній номер — знову про реалії війни. Все відбувається в театрі під час вистави «Отелло», і як тільки головний герой дізнається, що дружина Дездемона йому зрадила, оголошують повітряну тривогу через зліт МіГ-31. А як тільки всі розвертаються йти зі сцени — відбій. І так кілька разів. Отакі перерви вносять у виставу свої корективи: то актори плутають фрази й імена, то вигадують щось на ходу, а оскільки сценку переграють кілька разів, то Отелло, який за сценарієм п’є щось спиртне, до кінця вистави вже напився. Словом, все пішло коту під хвіст, і в кінці помічник Отелло Яго питає: «Ну що? Виставу будем догравати?». «Поки відбій, я пропоную пісяти і спати», — каже Отелло, цитуючи телеграм-канал «Николаевский Ваньок», який завжди так пише. Знову ж таки гумор тут простенький і дещо наївний, але, як то кажуть, про наболіле.

Якщо говорити загалом, то колектив «Мамахихотала» хочеться похвалити бодай за відсутність висміювань нацменшин і діалектів, глузувань із сільських жителів чи людей, які намагаються розмовляти українською, відсутність скетчів про недолугих російських «чмобіків» (вони автоматично применшують подвиг ЗСУ).

Так, за нинішньої ситуації з нашими гумористичними шоу,  відсутність дискримінації кого завгодно — це вже досягнення. І це на порядок краще за скетчі «Кварталу» та «Дизель шоу», хоча б тому, що в них немає тупих жартів про самотніх жінок, скандальних тещ, «жіноче щастя» тощо, які ніби навмисно переносять у наші реалії образи ще з радянських анекдотів. Вони принаймні намагалися не образити й так чутливе — не без причини — українське суспільство і, схоже, у них це вийшло. Щонайменше, їхні жарти добрі.

З огляду на це навіть прикро, що перегляди шоу від «Мамахихотала» на ютубі станом на вечір 3 січня ледь-ледь перевалили за 200 тисяч, а саме шоу — лише на 29-му місці на вкладці «Набуває популярності», тоді як «Вечірній квартал» (№1 на тій самій вкладці) переглянули понад 1,2 млн разів, а новорічний виступ «Дизель шоу» має майже 800 тис. переглядів і перебуває на 5-й позиції.

А, може, час глядачам не лише сварити колективи за образливі й некоректні скетчі, які принижують аудиторію, а просто не обирати їх? Навряд чи хтось змушував глядачів обирати конкретне шоу — як-не-як, а зараз перемкнути на щось інше нескладно. Очевидно, час зрозуміти, хто гідний уваги й намагається розвиватися та відповідати реаліям, у яких ми живемо, а хто досі не змінив свій гумор із часів «Сеньйора Голодомора», «Горіла хата, палала» та поготів.

Скриншоти відео: Мамахихотала/ютуб