Режисер картини Ден Лобб (народився 7 січня 1972 року) грав професійно в теніс, досягнувши 18-го місця в британському рейтингу в 1997 році. Після завершення спортивної кар’єри протягом трьох років поєднував тренерську роботу з модельним бізнесом, а також займався спортивним піаром і маркетингом у Лондоні.

З 2001 року Лобб розпочав телекар’єру. В травні 2009-го став спортивним ведучим на Sky News, потім співведучим ранкової програми ITV Daybreak. З 2015 року є співведучим програми Cowboy Builders. Був коментатором телевізійних трансляцій Вімблдону для Wimbledon Broadcasting Services. «Сивочолі гравці» є його режисерським документальним дебютом.

Ден Лобб 

Фільм, усупереч назві, починається із 6-7-річної малечі, яка тільки вчиться грати. Лобб розпитує їх, скільки років найстаршому тенісисту у світі. Звучать різні відповіді: 21, 26, 60, 102 і навіть 1000. Спорт, тим паче теніс, жорстко прив’язаний до фізичних можливостей: після 35 років атлет(к)и змушені йти, тож що 60, що 102 — це все суцільна яма забуття. Проте для багатьох у ті ж 60 чи 70 років усе тільки починається.

Герої фільму, гравці дуже поважного віку — француженка Етті (82 роки), американці Кінг (85) і Джон (87) — прибувають на чемпіонат світу серед ветеранів тенісу в Хорватії. А втім, особливу увагу тут привертає харків’янин Леонід Станіславський: він почав грати в 90, а на момент зйомок мав 95 років.

Леонід Станіславський

Лобб показує, що змушує всіх цих немолодих людей продовжувати грати й змагатися, розповідає про їхні родини. Теніс, по суті, підтримує в них жагу до життя. І їхні змагання — надзвичайно захопливе видовище: Лобб, із його досвідом телерепортера, показує кожний матч як яскраву дуель.

• Читайте також: Людський фактор. Середа на Одеському кінофестивалі стала днем зворушливих історій

У кожного з героїв і героїнь свої біди й життєві обставини. Етті була успішною фотомоделлю, а це так само безжальний бізнес — тож теніс у 42 роки виявився для неї порятунком. На корті, навіть у розпал матчу, вона примудряється виглядати стильно. Джон свого часу тренував команду з волейболу. Останні роки бореться з раком. Кінг натренував грати в теніс свою дружину і дітей. Його син, перспективний професіонал, загинув в аварії в Мексиці у 1986 році. Тепер Кінг, згідно з прізвищем, перемагає всіх і йде на рекорд: виграти 42 ветеранських чемпіонати.

Кадр із фільму «Сивочолі гравці»

Леонід Якович працював інженером. Дар довголіття обернувся втратами: померли всі друзі, пережив і дружину — красуню Наталію Самсонову. Лобб зазирає до Станіславського додому: крихітна квартира у злиденній харківській «хрущобі», тенісні м’ячі та вимпели на полицях, чорно-біле фото дружини на стіні. «Моя мотивація — дожити до ста років». Більшу частину свого довгого життя пан Леонід прожив за «залізною завісою», хоча завжди хотів побачити світ: і ось саме завдяки грі мрії почали збуватися. Лобб показує, як Станіславський із майже дитячим захватом відкриває для себе Амстердам. Йому також удалося зіграти із самим Роже Федерером. На черзі — візити до Франції й Італії.

По суті, з усієї четвірки персонажів наш земляк долає найбільші перепони — і тому кожний його вихід на корт сам по собі вже є перемогою. Але й незалежно від результатів Станіславський є зіркою: на чемпіонаті світу в Хорватії до нього весь час підходять познайомитись або сфотографуватися: «Йому 95, він надихає всіх».

По суті, в Дена Лобба вийшла дуже життєрадісна, сонячна стрічка, яка повертає віру в спорт як у спосіб єднання, як у чисту насолоду від самого процесу, а не гонитву за призами й гонорарами.

Наостанок варто сказати кілька слів про те, що Леонід Станіславський робить зараз. Через постійні обстріли Харкова він живе й тренується в Тракаї, в Литві. Цьогоріч їздив на ветеранський турнір в Австралію, зустрічався там із зірками тенісу та разом із ними зібрав 500 тисяч доларів для України. А ще за пропозицією Леоніда Яковича Міжнародна федерація тенісу створила нову вікову категорію для змагань — 90+, і там наш земляк уже здобув срібну й бронзову медалі. У свої 99 він усе ще виходить на корт — і записаний у Книзі рекордів Гіннеса як найстарший у світі тенісист, який бере участь у міжнародних змаганнях.

Постер фільму «Сивочолі гравці»

• Читайте також: Чарівний ліхтар

Ден Лобб, пряма мова:

— У «Сивочолих гравцях» ідеться про дуже літніх людей, але я сподіваюся, що послання, які містяться у фільмі, зрозумілі кожному, зокрема й молодим глядачам. Леонід хоче продовжувати грати, він хоче продовжувати подорожувати та змагатися. І турніри хотіли б його бачити. Тож я намагаюся знайти більше фінансування, більше коштів, аби Леонід міг їздити та грати на цих турнірах, хоча це дуже складно. Думаю, що це важливо. Тож ми намагатимемося зробити так, щоб це сталося.

Я думаю, що моя мета полягає в тому, щоб спробувати навчитися у моїх героїв більше, ніж я, напевно, навчився. Для мене було великою честю проводити час із ними в їхніх домівках, подорожувати з ними. Я вважаю кожного з цих людей друзями. Тож процес створення фільму був для мене дуже щасливим.