У марафоні «Єдині новини» до Дня Незалежності показують «Вечірній квартал». Це речення одночасно звучить наче образливий жарт і найбільш очікувана та логічна подія. Причини обох прочитань однакові: імідж «Кварталу» та його зв’язки з владою. 

Десь після Революції гідності (у поважній компанії прийнято говорити, що завжди) «Вечірній квартал» почав помітно відставати від українського суспільства. Причому йдеться не так про тупий гумор, як про «малоросійство»: жарти про ебонітові палички, факт існування «Сватів», російську мову в ефірах. Ну, і тупий гумор, звісно, теж. 

У 2019 році, коли Володимир Зеленський став президентом, «Вечірній квартал» почав тісно інтегруватися з владою. Десяток кварталівців буквально перейшли на державні посади. Інші лишилися на сцені, аби жартувати про Валерію Гонтареву та опозиціонерів. З аналогічних причин сумнівний імідж має марафон «Єдині новини»: він теж часто потрапляє у скандали, мочить опонентів влади та відверто працює в її інтересах.

І от крещендо: на День Незалежності в залежному від влади марафоні виступає залежна від влади команда коміків, яка сама по собі асоціюється зовсім не з Незалежністю… Але. Варто визнати, що щось у концерті саме «Вечірнього кварталу» таки було. Коли колишні зірки україно-російського ринку співають коломийку про сорок тисяч убитих росіян та хочуть ще, а разом із ними хочуть ще всі люди в залі, — це історична річ. 

Структурно концерт «Кварталу» виглядав типово: розмови з залом, запрошені зірки, номери… На перший погляд єдині відмінності полягали в об’єднані команд «Вечірнього» та «Жіночого» кварталів. І камерній, значно меншій сцені. Проте в деталях відчувався дух часу: актори розмовляли українською, з’явилося кілька «запіканих» слів, гостям довелося сходити на сорокахвилинну повітряну тривогу, сльозливих пісень було більше, ніж смішливих. Та головне: чорт забирай, але за межами номерів кварталівці виглядали щирими. Жодного шоубізу чи роботи на владу, максимально народний гумор. І за це шоу студію «Квартал 95» похвалити варто: видно, що вони старалися. Інша справа, що не завжди виходило.

Почався вечір доволі сильно: Євген Кошовий подякував військовослужбовцям та медикам, згадав про Маріуполь. Цього вечора місто стало своєрідним символом усіх окупованих територій. Далі ведучі наголосили, що гумор на часі, та нагадали, як меми про Медведчука, здається, робив навіть сам Медведчук. Пожалілися на закон про медіа та назвали росіян «довбойобами» (слово запікали в ефірі). Був навіть смішний жарт: Зеленського всі критикували за «Велике будівництво», але от коли він почав бомбити мости… 

Вершину шоу можна було фіксувати десь на сьомій хвилині, коли актори «Кварталу» спочатку процитувати коломийки Кузьми Скрябіна про росіян, а потім продовжили власними. Зупинімося на секунду й проймемося тим моментом історії України, коли в національному телеефірі співають про росіян, які горять. Звісно, прискіпатись у вступі теж було до чого: ну, не «Кварталу» сумувати через російську мову у Криму. Але загалом усе йшло непогано, поки не почався перший номер «Жіночого кварталу».

Якби Amnesty International місяць почекала зі своєю заявою, то отримала би справжні докази того, як Україна порушує гуманітарне право, принаймні щодо глядачів. Перша сценка розповідала про російського військового, який повертається з України додому. До речі, тут актори розмовляють російською, а напис на екрані повідомляє глядачу, що головні герої просто не варті української мови — це стосується всіх персонажів росіян у концерті. Гумор історії, звісно ж, карикатурний та патріотичний: усіх убили HIMARS’и, вкрадений унітаз, кадирівці та вівці. Проблема в тому, як це оформлено в діалоги та зіграно. Тупо. Типовий жарт полягає в тому, що головному герою пришили «руку бурята» і вона його не слухається. Тобто буквально: дивіться, ха-ха, моя рука рухається проти моєї волі. «Панчі» інших жартів помітні краще, ніж нічна «бавовна» в Новій Каховці. Гумор про побиту дружину, алкоголізм та маленький пеніс викликають не сміх, а судові позови від «Дизель шоу». У День Незалежності Україна варта кращого.

Але ні. Другий номер шоу знову від «Жіночого кварталу» і він ще більш деградантський, ніж перший. Це історія про чоловіка, який втік за кордон (лишимо за дужками складне політико-соціо-моральне питання висміювання таких людей) і тепер хоче оселитися у квартирі жінки у Вроцлаві, розповідаючи, що він член ТРО, а тут буде блокпост. Головна тема сценки, ніколи не здогадаєтеся, — бажання сексу. Останні кадри — актор трахає ногу акторки як собака. Перегляд усіх попередніх кадрів відчувається так, наче нога належить вам. 

З іншого боку, це найгірші моменти вечора. Далі гумористичні номери були здебільшого просто пласкими: як типові кварталівські жарти про Кличка. Але був і один непоганий — «Новини 2023 року». По-перше, тут був доволі лаконічний формат. По-друге, теми постійно змінювалися. По-третє, був смішний жарт: після смерті Путіна Макрон закликав бальзамувати президента Росії. Щоби зберегти обличчя. Взагалі, набір «шаблонів» для жартів «Кварталу» вийшов доволі народним: кінь Лавров, пес Патрон, пророк Арестович, зброя від Шольца, прогинання Лукашенка під Путіна. 

Значно кращими, ніж номери, був простір між ними. Бо там актори та запрошені зірки не «грали», а… говорили. Розповідали бувальщину з військових частин. Казали, що їм гидко грати Путіна та Лукашенка. Акцентували увагу, що гітариста Pianoboy всього на кілька днів відпустили з армії. Він виступав у військовій формі і під час його гітарного соло я відчував щось, чого не варто публічно визнавати про концерти «Кварталу». Єдиною іншою запрошеною зіркою став гурт «Без обмежень» із піснею «Вільні люди». Коли я писав, що організатори старалися, то мав на увазі якраз подібні речі. Тут не було ні жартів про Порошенка, ні виступу Потапа. Студія «Квартал 95» успішно пройшлася тонким льодом.

А останні одинадцять хвилин (із півторагодинного концерту) присвятили ліриці без, здається, жодного жарту. Тут було дві пісні про війну та одне поетичне звернення до жителів окупованих територій. Із точку зори рими / ритму / окремих посилів до них можуть бути питання. Але, як то кажуть, хто не плакав, той москаль.

Отже. У сухому залишку краще було запросити молодих українських стендаперів: у них і гумор кращий, і імідж. Також окремі номери «Кварталу» гидкі, і я не здивуюся, якщо ваша фейсбук-стрічка буде обурена їхньою трансляцією напередодні Дня Незалежності, у спільному марафоні, чи просто для людей. 

Але з точки зору постмодернізму… І того, що, як не крути, але «Вечірний квартал» — частина української популярної культури... Це символічно, що в нас є цей випуск. І що він був саме таким.

Колаж: «Детектор медіа»