Штучно, вторинно, поза часом і простором. Як в «українського» «Жіночого лікаря» з’явився спіноф

Штучно, вторинно, поза часом і простором. Як в «українського» «Жіночого лікаря» з’явився спіноф

11 Лютого 2022
3779
11 Лютого 2022
09:30

Штучно, вторинно, поза часом і простором. Як в «українського» «Жіночого лікаря» з’явився спіноф

3779
І чому його творці проґавили шанс зробити унікальний серіал про медиків.
Штучно, вторинно, поза часом і простором. Як в «українського» «Жіночого лікаря» з’явився спіноф
Штучно, вторинно, поза часом і простором. Як в «українського» «Жіночого лікаря» з’явився спіноф

У безіменному місті загадкової області та країни жили-були лікарі багатопрофільної сучасної медичної клініки, які рятували людей від усіх хвороб на світі, любили одне одного та горя не знали. А якщо й знали, то дуже швидко розв’язували свої проблеми і знов поринали у стан ейфорії. Щойно я коротко переповіла сюжет нового серіалу на медичну тему, що вийшов у січні на телеканалі «Україна». Йдеться про «Надію» — чергову історію про життя та роботу медиків. Але чи відрізняє її щось від інших серіальних історій на цю тему? І що могло б додати їй актуальності?

«Надія» — це спіноф серіалу «Жіночий лікар», перший сезон якого вийшов ще у 2012 році на телеканалі «Інтер». Усі п’ять сезонів серіалу (останній вийшов на каналі «Україна» наприкінці 2020 року) розповідали історії чоловіків-гінекологів, які хоробро рятують життя породіль та новонароджених. Виробляли серіал українські компанії, знімали в Україні, проте знятий він російською мовою, а за сюжетом не зрозуміло, в якій країні відбуваються події — Україні чи Росії. Герої та героїні серіалів живуть у безіменних містах, загадкових областях, а самі лікарні, які стають епіцентром подій, розміщені на якомусь уявному «бульварі правди». У спінофі — серіалі «Надія» — все так само. Його транслюють на «Україні» о 21:00 російською мовою. Показ серіалу стартував на українському телебаченні в січні 2022 року, а на російському телеканалі «Домашній» — у листопаді 2021 року. Тобто цей серіал, як і всі сезони «Жіночого лікаря», виготовляється не лише для українського ринку, а й для продажу за кордон. Зокрема в Росію, де прем’єра починається ще й на кілька місяців раніше, ніж в Україні. У різних країнах спіноф виходить під різними назвами. В Україні — просто «Надія», в Росії — «Доктор Надежда».

Актори, що грають у серіалі, «спільні». В сенсі такі, яких називають і українськими, й російськими, а інколи — ще й білоруськими. Не всі, звісно, але більшість. Як і в «Жіночому лікарі». Однак крім усіх цих спільних організаційних моментів від старого «Жіночого лікаря», навіть останнього — п’ятого сезону, у спінофі «Надії» дуже мало. Клініка, в якій працюють герої, — інша, профіль лікарів теж, самі герої вже не ті, крім декількох.

Сюжетний шаблон особливо від «Жіночого лікаря» не відрізняється: в кожній серії у клініку приходять пацієнти зі своїми проблемами, а медики (хороші й не дуже) намагаються їм допомогти. Кожна серія розповідає нову «історію хвороби» і боротьби з нею, а між тим — особисті історії тих самих лікарів. Зрештою, нічого новаторського. Все це ми вже бачили в інших медичних українських (і не тільки) серіалах. Їх десятки. «Жіночий лікар» бодай якось вирізнявся з усього списку своєю вузькопрофільністю, чого вже не можна сказати про його спіноф. Відрізнити його могло б те, що головна героїня тут — хірургиня, тоді як у «жіночих» серіалах головними завжди були чоловіки.

Якщо ж ви раптом подумали про якусь феміністичну складову серіалу — може, вона і є. У діалогах героїв час від часу можна почути фемінітив «хірургиня» (російською мовою!), а сама героїня чинить опір чоловіку, який спонукає її не йти на підвищення заради збереження стосунків. Але схожі посили також уже були. Наприклад, успішну кардіохірургиню ми вже бачили в українському серіалі «Лікар Ковальчук», російській медичній драмі «Склифосовский» і ще в купі інших. Вже не кажучи про американські серіали.

Однак творці серіалу «Надія» намагаються торкатися важливих соціальних проблем, і це, можна сказати, тенденція для подібних серіалів не тільки в Україні, а й наприклад, у США. В американському серіалі «Анатомія Грей», 18 сезон якого вийшов восени 2021 року, в останні роки стало більше соціальних тем, ніж у перших сезонах шоу. Йдеться і про викриття проблеми сексуального та домашнього насильства й того, чому жінки часто не можуть звернутися по допомогу чи піти від кривдника; і про проблему соціального та медичного страхування в США; про упереджене ставлення медичної та правоохоронної систем до темношкірих; проблеми медичної системи в період епідемії коронавірусної хвороби. Тобто сценаристи серіалу про медиків намагаються не лише показати нам життя лікарів, розказати про різноманітні недуги й боротьбу з ними, а й показати інші проблеми, які лежать за межами медицини.

У серіалі «Надія» такі спроби також є. Наприклад, сюжет серіалу розкриває проблему домашнього насильства, наркозалежності, бідності. Але якщо в американських серіалах нам дають зрозуміти, що для того, щоби побороти проблему, потрібні системні зрушення — зміна закону, дослідження, які б допомогли зрозуміти корінь проблеми, — у «Надії» всі негаразди долають напрочуд швидко і без надмірних зусиль. Якщо йдеться про насильство, лікарі одразу його помічають, вмовляють потерпілу поскаржитися на кривдника — і вуаля! Все прекрасно, всі щасливі, кривдник більше не займає потерпілу. Або ж людина, яка страждає від наркозалежності, потрапляє в реабілітаційний центр і за кілька місяців виходить звідти зціленою, знаходить роботу, зав’язує соціальні контакти. Ох, які прекрасні історії успіху! Жаль, що все це відірвано від реальності, адже поліцейські, які одразу карають домашніх кривдників існують, певне, лише у фантазіях сценаристів. Та й люди з наркозалежністю, які враз виліковуються, влаштовуються на роботу і живуть щасливо, також. Хоча мріяти, звісно, не гріх.

Та не лише ці аспекти «відривають» «Надію» від реальності. Дивує медичний серіал, знятий у 2021 році, в якому немає «людей у масках», на апаратах штучної вентиляції легень, людей, які захворіли на коронавірус чи вже одужали. Цей серіал не лише не обмежений у просторі (в сенсі то російський, то український), а й у часі… Ніби і знятий у нинішні часи (коли весь світ бореться проти пандемії), але всі герої в ньому вільно ходять у ресторани, їздять на відпочинок, людей у клініку пропускають без додаткових документів — сертифікатів про вакцинацію чи негативних тестів на коронавірус. Ммм, така картина навіює ностальгію. Так і хочеться потрапити в ті часи — до 2020 року. Може, саме такого ефекту і прагнули досягнути творці проєкту. Або просто побоялися взятися за більш ризиковані сюжети й розповісти, як живеться і працюється лікарям в умовах епідемії; чи витримують вони навантаження, які на них навалилися; як самі переживають втрату близьких від вірусу.

Такі сюжети можна побачити вже у згаданій «Анатомії Грей» або ж у другому сезоні також американського «Ранкового шоу», який вийшов наприкінці 2021 року. І це закономірно, бо серіальний продукт стає своєрідним дзеркалом: можна подивитися на події, що відбуваються тут і зараз, із тобою, твоєю тіткою чи навіть собакою, трохи під іншим кутом. І цей продукт буде актуальним, адже він про те, що ми переживаємо й відчуваємо, чого боїмося і про що мріємо. А шо у нас? У нас творці проґавили свій шанс мати унікальний продукт у далеко не порожній ніші серіалів про медиків та лікарні.

Справедливости заради, цей докір щодо відірваності сюжету від реальності стосується не лише серіалу «Надія», а й десятків інших серіалів вітчизняного виробництва, які були зняті та презентовані в Україні за останні два роки й події яких, власне, нібито відбуваються в реальному часі. Це і серіал «Топтун» про роботу правоохоронців, і «Моя улюблена Страшко», де також всі без масок розгулюють Києвом, і «Виходьте без дзвінка» й купа інших.

Зрештою цей серіал виглядає наївно: сюжетні ходи й те, що буде з героями наприкінці серії, можна легко передбачити. Усі обов’язково виживуть і одужають. Навіть якщо в них смертельні поранення. Це ж вам не якийсь американський «Доктор Хаус», чи «Медики Чикаго», чи та ж «Анатомія Грей», де лікарі можуть помилятися, а люди помирати. У «Надії» мають одужати всі, як у дитячій казці, де добро завжди перемагає зло. Це все знову ж таки виглядає нереально, адже герої вмирали навіть у комедійному серіалі «Друзі»… Але в «Надії», чи «Черговому лікарі» — ще одному українському серіалі про медиків, — чи в тому ж «Жіночому лікарі» — переважно ні. А якщо в героїв немає грошей заплатити за операцію (з цим вони стикаються часто, бо серіальна клініка платна і дуже дорога), в кінці серії гроші обов’язково знайдуться в якийсь дивовижний спосіб, і всі залишаться задоволені. Пацієнти будуть здорові, а лікарі — із зарплатою. Ідеальний світ! Але такий несправжній. Тому й серіал цей хочеться описати одним словом: штучний. А його героям не хочеться ні вірити, ні емпатувати, адже для чого глядачам витрачати на це ресурс, коли вони наперед знають, що все буде добре?

Фото: канал «Україна»

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
3779
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду