На телеканалі «Дом», державному мовнику для окупованих територій, вийшло вже чотири епізоди програми «Взгляд с Банковой». Проте досі не зрозуміло, куди Банкова дивиться. В теперішньому вигляді програма радше схожа на піар президента та спробу самозаспокоєння — ось, мовляв, спілкуємось із людьми по той бік лінії фронту. Хоча спілкуються переважно зовсім не про те, що могло би бути цікавим і корисним цим людям.

Проблеми «Взгляду» почалися з ведучої. Коли «Дом» на своїй сторінці у фейсбуку вперше анонсував проєкт, це було так: «...еженедельное телешоу "Взгляд с Банковой с Юлией Мендель"». А щоб ви не сумнівалися, далі в цьому ж пості було речення: «Это авторский проект пресс-секретаря президента Украины».

Проте вже наступного дня Олексій Мацука, шефредактор каналу «Дом», реагуючи на численні критичні коментарі, емоційно заперечив: «Почему-то решили, что она — телеведущая [...] Это — неправда, все это — ложь, политические манипуляции и умышленная политизация контента». Ще через два дні оригінальне повідомлення заперечили в пресрелізі: «Шкодуємо, що могли ввести в оману частину підписників наших соціальних мереж…».

Програма стала позиціонуватися як просто «Взгляд с Банковой», перейшла на формат інтерв’ю та диверсифікувала спікерів. Як повідомив «Детектору медіа» Олексій Мацука, тепер у суботу будуть виходити епізоди з Леонідом Кравчуком, а в неділю — з Юлією Мендель. Проте зміни не виправили, а по суті лише підкреслили вади проєкту. Формат виглядав піарним? Цей ефект лише посилився після переходу на театральні інтерв’ю, коли ведучий та гостя наче читають із одного суфлера. А функції програми змінюються майже в кожному епізоді.

«Взгляд» на дезінформацію

Перше, чим намагався займатися «Взгляд», — боротьба з дезінформацією. У цьому є сенс, адже українці на окупованих територіях зазнають впливу російської пропаганди. Важлива її складова — перебріхування логіки та планів української влади. Зокрема, поширення історій про «готовність української армії атакувати Донбас». В ідеалі на такі вкиди мали би швидко реагувати профільні чиновники, як це роблять, наприклад, у Тайвані. Але прессекретарка президента один раз на тиждень — це принаймні початок. Якби тільки в Юлії Мендель не виходило настільки погано.

Про дебютний епізод «Взгляду» ви, напевне, чули, адже його можна переказувати друзям як анекдот: «Офіс президента вирішив боротися з фейками про вакцинацію на окупованих територіях. Єдиний приклад — Порошенко». Серйозно, поки в США називають конкретні російські медіа, що брешуть про вакцинацію, поки в Україні проросійські політики заперечують саме існування коронавірусної пандемії,  Юлія Мендель за весь ефір наводить тільки один приклад дискредитації щеплень — фразу про «гівно» від Петра Порошенка.

Зрозумійте правильно, «ЄС» справді докотилася до критики вакцини, але, очевидно, зробила це тому, що відчайдушно намагається атакувати владу. Це частина політичної боротьби, про яку на окупованих територіях, скоріш за все, нічого не знають (і знати навряд чи хочуть). За масштабами та актуальністю для мешканців окупованих територій в рази важливішим було б спростування російської брехні.

Крім проблеми з прикладами, у Юлії Мендель є серйозна проблема з аргументами. Ось, наприклад, її спроба розвіяти міфи навколо AstraZeneca: «Вдумайтесь, в Европе вакцинировано 17 миллионов людей. И только у около 40 человек обнаружено тромбы. Другими словами, один случай на полмиллиона привитых». Звучить так, наче вакцина справді викликає тромби, просто дуже рідко. Ще через дві хвилини Мендель сказала: «Около 40 случаев тромбоза после 17 миллионов прививок — это вовсе не закономерность». Що, знову ж, не заперечує рідкісного зв’язку між тромбами та щепленнями. Наукові висновки ведуча… ой, даруйте, вже гостя програми згадала дуже коротко. А насправді не вистачило одного простого пояснення: такий відсоток людей — це звичайна кількість хворих на тромбоз. Що з вакцинацією, що без.

Також Мендель назвала лише одну причину дискредитації вакцин: нечесну конкуренцію. Хоча конкретно в Україні Росію можуть цікавити, в першу чергу, не гроші, а геополітика. Мендель говорила про дискредитацію AstraZeneca, хоча зауважила, що інші вакцини «скоро окружат сказочными мифами». Насправді Росія вже давно воює у США з американськими вакцинами, а з AstraZeneca якраз співпрацює.

Гостя-ведуча також порадила не довіряти «любым постам в соцсетях». Навряд чи ця порада спрацює, адже 50% українців беруть із соцмереж новини. Корисніше було б пояснити, як перевіряти факти. Крім того, в соцмережах розміщує інформацію сам Офіс президента, інші органи влади з Юлією Мендель включно.

Але найбільша проблема «Взгляду» з Мендель — це відсутність у ньому згадок про Росію. За три випуски, більше ніж пів години ефірного часу, прессекретарка президента не лише жодного разу не назвала країну-агресорку. Вона жодного разу не згадала про її існування. Що, погодьтеся, трохи дивно, коли спростовуєш дезінформацію для жителів окупованих територій.

Постійна гостя розповідала, що AstraZeneca називали «мавпячою вакциною», але не уточнила, що це робив прессекретар Путіна. Намагалася пояснити, чому на фронті збільшилася кількість обстрілів, але пояснила лише оце: «На это есть ряд и политических, и экономических причин». Можна зрозуміти так, наче це Україна виправдовує свою агресію.

Найсмішнішим і найсумнішим був момент, коли Мендель коментувала, чому на окупованих територіях не можна провести вибори: «Гарантировать свободное волеизъявление в тех, м-м-м, обстоятельствах, которые сложились на неподконтрольной Украине части региона….» Самі по собі «склалися обставини»?

Цікаво, що Леонід Кравчук у цій самій програмі спокійно розповідає про агресію Росії. «Слуги народу» голосують за постанову про російсько-український збройний конфлікт. Президент Зеленський називає Росію агресором. 47 країн ООН називають Росію агресором. Та навіть у сюжетах випусків із Мендель можна почути про «вооруженную агрессию России». Але Юлія ніяк не може вимовити ці прості слова.

Натомість чиновниця, яка буквально відповідає за комунікацію, дуже вільно вживає слово «Донбас». Наприклад: «На подконтрольной части Донбасса еще два года назад стать предпринимателем за 15 минут казалось фантастикой. Но сегодня это реальность и это возможность, которой могут воспользоваться и жители Донбасса тоже». Якщо йдеться про мешканців вільних територій, то в чому тут сенсація? Крім того, Мендель вдавалася до вислову «люди Донбасса», що взагалі відгонить російською пропагандою про якийсь окремий народ.

У результаті як програма боротьби з дезінформацією «Взгляд» абсолютно не працює. Мендель не каже вголос, хто й навіщо займається дезінформацією проти України. Дає сумнівні поради. І вже третій ефір поспіль бореться з міфами про вакцинацію, хоча вакцинуватися абсолютній більшості українців все одно немає чим. Росія та її українські союзники тим часом спокійно розганяють тези, наприклад, про «загострення бойових дій з вини України».

«Взгляд» на дипломатію

Перший випуск шоу за участі Леоніда Кравчука нічим не відрізнявся від звичайного інтерв’ю. Голова української делегації в Тристоронній контактній групі був на відеозв’язку, а ведуча просила його прокоментувати чи ті інші моменти, які стосуються перемовин: залучення США чи перепони з боку Росії. Все те саме, про що постійно говорять із Кравчуком журналісти.

За змістом та функцією такий «Взгляд с Банковой» нагадував радше декларацію офіційного українського погляду на врегулювання конфлікту. Тільки озвучену спеціально для мешканців окупованих територій, аби вони не дізнавалися про неї з переказів пропагандистів. Варто визнати, що зі своєю роботою перший президент України справлявся краще, ніж прессекретарка нинішнього глави держави.

По-перше, у Кравчука немає награного московського акценту, манірності та суфлера, тож він звучить щиріше. По-друге, голова делегації в ТГК краще володіє інформацією, бо обговорює профільну для себе тему. По-третє, хоч це й суперечить його фольклорному образу, Кравчук вживає пряміші формулювання й навіть іронізує. При цьому перший президент ще й озвучує та аргументує у своїй програмі важливі тези: мирні зусилля України практично односторонні; наша держава намагається запобігти ескалації; лише Росія вважає, що Україна не дотримується тиші; це Росія блокує перемовини.

Юлія Мендель тим часом теж намагалася вдаватися до своєрідної дипломатії — гуманітарної. Вона розповідала про послуги, які можна отримати за лінією розмежування. Пояснювала, як записатися на вакцинацію, та в інші способи намагалась продемонструвати, що влада піклується про мешканців окупованих територій. Проте, знову ж, не без проблем.

Це абсолютно суб’єктивне враження, але подивіться на цей момент. Ви би повірили такій подачі: «Должна быть гордость за государство. И, если позволите, должна быть визуалка. Именно поэтому сейчас так много времени посвящается разработке проектов инфраструктуры. Сначала это был мост в Станице Луганской…» Міст у Станиці Луганській — це просто «візуалка»? Чи споруда у 38 метрів — це привід пишатися державою? Якщо ви не пишаєтеся, Мендель нажене драми: «Многие даже не верили, что после стольких лет его можно отстроить. Некоторые даже злорадствовали. Но он был открыт».

І це вже не кажучи про дрібніші проблеми. Наприклад, чиновниця, звісно, може розповідати, як записатися на щеплення, й казати 21 березня, що «вакцинация в Украине уже идет полным ходом». Але, не приведи Степанов, щоб чотири тисячі людей на добу — це і був наш «повний хід». Такі очевидні маніпуляції лише підривають довіру до «Взгляду с Банковой».

Крім того, після чотирьох епізодів уже можна ставити питання: а де Крим? В анонсі нам обіцяли, що Юлія Мендель працюватиме «спеціально для аудиторій, які проживають на тимчасово окупованих територіях Криму і Донбасу». На тому, що йтиметься й про Крим, наголошував у своєму зверненні-поясненні й Олексій Мацука. Але поки що ні Мендель, ні Кравчук не коментували специфічно кримських питань. Наприклад, водну блокаду чи Стратегію деокупації та реінтеграції півострова.

Тож якщо говорити про програму за участі першого президента, вона непогано виконує свою функцію. Український діяч доносить глядачам український «взгляд» на ситуацію. Просто виникає питання, чи треба для цього окреме шоу, якщо можна просто кликати Кравчука в ефір, коли він потрібен, і до чого тут «Банкова»?

«Взгляд» на піар

Добра половина «Взгляда с Банковой» розрахована зовсім не на мешканців окупованих територій, а на звичайний електорат. Офіс президента взяв черговий суспільно-корисний проект (привіт, телешколо) й інтегрував у нього термінальну дозу піару.

Найгірший у цьому сенсі перший епізод. У ньому особисто Зеленський відкриває для українців фактчекінг та винаходить уроки медіаграмотності. А ще Юлія Мендель не забуває розповідати про Велике будівництво по всій країні. У наступних випусках турботу Банкової рекламували вже не так прямо, але все одно приписували Зеленського до всіх подій у країні, інших посадовців при цьому не згадуючи.

Наприклад, прессекретарка розповідала про «президентскую программу 5-7-9%», хоча величезну роль у ній відіграє Кабмін, а на сайті програми прямо написано «запроваджена за ініціативи президента та прем'єр-міністра». Також у шоу казали, що Офіс президента спрямував у Верховну Раду законопроєкт про допомогу бізнесу в червоних зонах, ароте чомусь забули згадати про виплати з місцевих бюджетів. Нахвалюючи вакцинацію, Мендель постійно наводила приклад лише щеплення Зеленського. Також лише голова держава міг дійти до такої глибокої думки: «Как говорит президент Владимир Зеленский, вакцинация поможет вернуться к жизни без ограничений». І, звісно, ось це речення: «Так считает президент Зеленский, так думаю я».

Крім похвали президента, «Взляд» критикував його опонентів. Про дезінформацію на прикладі Порошенка ви вже чули, проте в шоу також підмічали, як мало доріг будували раніше. І жалілися, що внутрішня політична дискредитація вакцини негативно впливає на перемовини з Індією, таким чином применшуючи «заслуги» (в лапках) МОЗ.

Найдивнішою ж новиною циклу був сюжет про річницю Служби безпеки України. Так, мешканцям окупованих територій у програмі «Взгляд с Банковой» навіщось вирішили нагадати про річницю Служби безпеки. «На прошлой неделе президент обратился к украинцам по случаю 29-й годовщины создания СБУ. По его словам, подготовка к деоккупации Донбасса — одна из стратегических задач, которые остаются актуальными для Службы безопасности Украины [...] Глава государства поблагодарил сотрудников и ветеранов спецслужбы», — повідомив голос за кадром, після чого глядачам показали синхрон президента.

Мало того, що цей паркет ні для кого не цінний і не цікавий.  На каналах Медведчука повним ходом розповідають про підготовку України до наступу, псевдожурналісти лякають мешканців окупованих територій чистками. І тут «Взгляд с Банковой» без жодних додаткових роз’яснень заявляє, що СБУ готується «к деоккупации Донбасса». Якомусь каналу російських бойовиків навіть додавати нічого не треба, просто повторити це речення.

Можливо, паркет мав показати, наскільки життя на вільних територіях відрізняється в кращий бік від життя в окупації. Але інколи здається, що рекламний проспект «Взгляд с Банковой» роблять не для окупованих територій України. І навіть не для України взагалі, а особисто для президента.

***

У своєму пресрелізі редакція каналу «Дом» наполягала, що її діяльність «базується на принципах Кодексу етики українського журналіста». Насправді «Взгляд с Банковой» не має з журналістикою нічого спільного. І ніхто не вимагає дотримання стандартів від програми, покликаної сприяти реінтеграції. Їй можна пробачити й московський акцент, і кремлівський стиль подачі інформації. Можливо, саме це мав на увазі Олексій Мацука, коли казав, що «наконец кто-то заговорит с нашей аудиторией на ее языке».

Реальна проблема в тому, на що спрямований «Взгляд с Банковой». Він рідко помічає проблеми окупованих територій, а натомість описує, як часто Зеленський буває на Донеччині й Луганщині. Мендель згадує про політичних опонентів Зеленського, але не про існування держави-агресорки. Чесна, змістовна і якісна комунікація від компетентних українських чиновників могла би бути дуже корисною для мешканців окупованих територій. Тож сподіваємось, «Взгляд с Банковой» ще перефокусується.