15 липня в українському інформаційному просторі стався новий акт єднання трьох інформаційних каналів. Тільки цього разу не через купівлю одним власником, Тарасом Козаком, каналів «112 Україна», NewsOne і ZIK та створення холдингу «Новини». А через проведення спільного телевізійного ефіру.

Прямий, «Еспресо» та 5 канал провели двогодинний марафон за участі Петра Порошенка та членів його партії «Європейська солідарність». Ведучими стали Світлана Орловська (Прямий), Лариса Губіна (5 канал) і Василь Зима («Еспресо»). Назвали марафон промовистим політичним гаслом – «Стоп реванш».

Марафон трьох каналів справив суперечливі враження.

У студії Прямого, звідки велася трансляція, зібралися Ірина Геращенко, Іванна Климпуш-Цинцадзе, Ахтем Чийгоз, Володимир В’ятрович, Михайло Забродський та Олексій Петров (учасник АТО, блогер) – усі вони є кандидатами в народні депутати за списком «Європейської солідарності».

Скайпом зі Львова в трансляції взяв участь ще один кандидат від «Європейської солідарності» за мажоритарним округом – Микола Княжицький, співзасновник каналу «Еспресо» (команда Княжицького й далі керує каналом після зміни власника) і співавтор закону про забезпечення функціонування української мови як державної, який набув чинності наступного після марафону дня.

Але не полишало відчуття, що всі ці кандидати в депутати грали роль почту для п’ятого президента Петра Порошенка – першого номера в списку «ЄС».

Це впало в око на самому початку програми, коли вихід Петра Олексійовича оголосили помпезно, вже після того як команда «ЄС» зайняла свої місця в кріслах, як поп-зірку, що виходить у фіналі концерту. Враження підсилювали й тривалі аплодисменти, що переходили в овації. Протягом програми, коли всі інші учасники сиділи в кріслах, лідер партії «ЄС» стояв при центральному мікрофоні. Хоча, треба віддати належне, говорив тільки тоді, коли його запрошували до слова, не перебиваючи колег.

Лариса Губіна, на початку оголошуючи тему марафону, сказала, що його учасники шукатимуть відповіді на запитання, чому так швидко повернулися в Україну поплічники Януковича. Але ще більше її цікавило, скільки людей готові об'єднуватися заради ідей європейської України.

Упродовж двох годин ефіру я так і не почула прямої відповіді на запитання, чому колишні повертаються. «При Порошенкові вони сюди навіть не сміли потикатися!» – ось головна теза учасників, коли ведучі говорили про реваншизм. Закиди до команди Зеленського було досить делікатними, але прозоро однозначними.

Зрозуміло, що марафон «Стоп реванш» – завуальована передвиборна агітація, замішана на нагадуваннях про здобутки України в попередні п’ять років президентства Петра Порошенка та переказі тез програми партії «ЄС».

Приміром, віце-спікерка Верховної Ради Ірина Геращенко розповідала, як президент Порошенко особисто добився ратифікації Асоціації України з ЄС у Європарламенті, коли вона опинилася під загрозою через референдум у Нідерландах. А ще згадала, як президент Порошенко буквально дотискав нерішучих європарламентарів у ПАРЄ, коли треба було ухвалити чергову антиросійську резолюцію. Тим часом, Володимир Зеленський навіть не зустрівся з українською делегацією перед найдраматичнішим засідання ПАРЄ, хоча, як виявилося, знав від Макрона з Меркель, що рішення повернути РФ до ПАРЄ без будь-яких умов уже ухвалено.

Віце-прем’єрка з питань євроінтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе розповіла, що готова поділитися всіма напрацюваннями щодо євроатлантичної інтеграції з президентом Зеленським, адже в цьому процесі як ніде важлива спадкоємність політики.

Генерал Михайло Забродський, командувач десантно-штурмових військ, поділився негативними враженнями від скасування військового параду на День Незалежності. Його підтримав Олексій Петров, учасник АТО.

Ахтем Чийгоз, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу, колишній полонений, відстоював позицію, що Крим був і буде українським, хай там що стверджують окупанти.

Але, як на мене, це була агітація серед однодумців. Бо навряд чи учасникам марафону на Прямому, «Еспресо» та 5-му вдалося достукатися до симпатиків «Слуги народу» або ж, що звучить фантасмагорично, «Опозиційної платформи – За життя». Тим паче, виборець Порошенка та його команди саме ці інформаційні канали й дивиться.

Серед недоліків марафону була цілковита відсутність будь-якої самокритики з боку Петра Порошенка та його команди. А дарма, бо ж визнання своїх помилок – не слабкість, а сила будь-якого політика.

Остання ж частина проєкту, де йшлося про монополізацію телепростору кумом Путіна Медведчуком, вийшла й геть провальною. По-перше, тут говорили переважно про тиск на Прямий канал, адже саме так розцінили учасники пост у соцмережі колишнього заступника глави Адміністрації президента Януковича Андрія Портнова про те, що на Прямому йдуть обшуки.

При цьому Петро Порошенко заявив, що він, побачивши інформацію про купівлю Прямого Медведчуком, яка виявилася фейком, одразу ж подзвонив власнику Прямого Володимиру Макеєнку й запропонував дати йому опціон на купівлю каналу, якщо той надумає продавати свій медіаресурс.

Петро Порошенко наголосив, що перед цим вони з паном Макеєнком не зустрічалися 8 років. Дозвольте, а як же Верховна Рада сьомого скликання, де обидва працювали депутатами? Невже вони там не перетиналися? Ніяк не віриться.

Порошенко також назвав колишнім власником каналу NewsOne Азарова, а каналу «112» – сина Януковича. Сину Януковича, до речі, належав і канал «Тоніс», який пару років тому купив Володимир Макеєнко і який змінив назву на Прямий канал. Але про цей факт Порошенко, вочевидь, волів не згадувати.

Ну, й називати свою партію єдиною проєвропейською, яка долає 5% бар'єр, теж лукавство. У партії «Голос», що теж декларує євроатлантичну інтеграцію, рейтинг аж ніяк не один і не два відсотки, як казав Петро Порошенко. Щоправда, він не згадував назви партій, але закликав виборця не розпорошувати сили, об'єднавшись навколо «ЄС» у всіх значеннях цієї абревіатури.

І ще одне зауваження. Петро Олексійович, хвалячи українську делегацію в ПАРЄ, порівняв її з «9-ю ротою», тобто суто російським пропагандистським мемом, про який Федір Бондарчук зняв однойменний фільм. Це продемонструвало, наскільки глибоко сидить у нашій еліті російсько-радянське коріння.