Або «Плюси» 2 травня зробили крок на випередження, або ж резонансна заява керівництва Групи «1+1 медіа» справді демонструє послідовну державницьку політику й позицію її власника, пана Ігоря Коломойського. Мова про звернення згаданого каналу до Комітету з питань свободи слова та інформації,  Національної ради з питань телебачення та радіомовлення й  Генпрокурори України. Керівництво «Плюсів» вимагає терміново дати оцінку фактам показу та популяризації фільмів і серіалів, що вихваляють міць збройних сил Російської Федерації на українських телеканалах.

Зі свого боку, «1+1 медіа» відмовляється від показу контенту, що вихваляє спецпризначенців та збройні сили Російської Федерації, та закликає інші загальнонаціональні канали приєднатися до такої ініціативи. Це підтвердив на офіційному сайті каналу генеральний директор групи Олександр Ткаченко 8 травня. Заявивши про те, що з ефіру знімається 15 російських серіалів відповідного (від себе: ворожого нам - А.К.) змісту, пан Ткаченко наголосив окремо: «В умовах неоголошеної війни з боку Росії, продовжувати фактичну пропаганду збройних сил РФ ми вважаємо неможливим, хоча для групи каналів - це несе серйозні фінансові втрати».

Правда, на момент, коли пишеться цей текст, у денному ефірі «1+1» іде повторний показ свіжого й далеко не найкращого в усіх смислах російського військово-пригодницького серіалу «Пепел». Але керівництво «Плюсів» само собі дало люфт: серіали з цієї лінійки - не лише «Пепел», а й «СМЕРШ», «Десантура», «СОБР», «Солдати» та інші, котрі «про переможну славу русского оружия» - вилучаються з 12 травня. Тобто, все ж таки «цифру» на День Перемоги канали названої групи ще зроблять. До того ж пан Ткаченко уточнює: насправді пропагандистські серіали російського виробництва зникнуть, перш за все, з ефіру каналу «2+2», який позиціонує себе як чоловічий. Отже, серіали та фільми про військових, війну, перемогу та інші хлопчачі ігри цілком відповідають смакам такої аудиторії.

Затримаємося тут на хвилинку. Запам'ятаємо цей важливий момент і підемо далі.

Далі в нас - невеличке повернення в часі. Коли писав вище про крок на випередження, мав на увазі короткий пікет активістів без самовизначення, що відбувся 28 квітня перед офісом IСTV. Вимога пікетувальників - зняти з ефіру популярного українського каналу російські мілітарні серіали.

Того ж дня, але раніше, ця ж група борців із чужою пропагандою пікетувала офіс групи компаній «Інтер». Відомо, що канал НТН, який входить до неї, так само поширює військові бойовики проросійського змісту. До речі, частково вироблені в Україні, про що ваш автор уже не раз писав.

Пізніше стало відомо: відповідальність за беззмістовні насправді акції протесту взяло на себе «Братство», що підтвердив сам його лідер - Дмитро Корчинський. Після того, як десь виринає Корчинський зі своєю відповідальністю, потреба в скільки-небудь серйозному обговоренні події, не кажучи вже про аналіз, відпадає автоматично. Проте в обох випадках є деталь, яку вище просилося запам'ятати.

А саме: російські військові серіали та фільми, хоч про війну вони, хоч про спецназівців-миротворців у мирний час, логічно заповнюють ефір «чоловічих» каналів. Відповідно, в холдингу Коломойського - це «2+2», в холдингу Пінчука - IСTV, у групі Льовочкіна - Фірташа - НТН.

Спілкуючись із протестувальниками під офісом IСTV, керівник департаменту спеціальних проектів телеканалу Олександр Семирядченко наголосив на дискусійності того питання, треба чи не треба показувати українцям російські військові бойовики нині, та є вони легалізацією російського мілітаризму в українському тилу чи не є. Для вашого автора, наприклад, є, але на мене й на мій світогляд зовсім не впливають. Тоді як жителі Слав'янська, Краматорська чи Горлівки шкідливими їх не вважають. Проте уявляють Росію-визволительку не в останню чергу завдяки такому контенту. Але в одному пан Семирядченко правий: на кожен фільм, який транслюється на ICTV, є прокатне посвідчення. Тобто канал жодним чином не порушує закон. І саме це питання аж ніяк не дискусійне. Адже не пан Семирядченко вирішує, які саме серіали офіційно закуповувати та чому саме ці стрічки. Подібні угоди розробляють зовсім інші департаменти.

Отже, люди пана Корчинського - якщо це справді були вони! - прийшли, може, й під ті офіси, куди планували. Проте звернулися не за адресами. Бо - дивися на прецедент «Плюсів»! - рішення, що ставити в ефір, що з нього викидати, а що більше не закуповувати приймають на вищих навіть рівнях, ніж програмна дирекція.

Конкретно, даю наводку всім бажаючим боротися з російською пропагандою: пікетувати наступного разу треба офіси Віктора Пінчука та, мабуть, Сергія Льовочкіна. Вони й тільки вони здатні прийняти рішення, що прийняв Ігор Коломойський та озвучив Олександр Ткаченко, котрий навряд чи сильно сперечався з власником. В результаті група «1+1» на всіх рівнях, згори донизу, далі демонструє державницьку позицію. Без - увага! - жодного пікету чи бойкоту з боку обуреної громадськості. Натомість, навіть захопивши в заручники того ж пана Пінчука, навряд чи змусиш його наказати панові директору - президенту телекомпанії IСTV Олександру Богуцькому зачистити ефір від питомо ворожого нині контенту. Бо це не матиме юридичної сили, лише додасть різним «братанам» та «морським дияволам» легітимності в очах фанатів, у яких забирають улюблену цукерку.

Але проблема насправді набагато ширша, ґрунтовніша та складніша, ніж бачиться ззовні. Бо можна демонструвати варту поваги позицію, нехай вона й призведе до фінансових втрат, про які говорив Олександр Ткаченко. Так само можна тиснути на законність показів і залишати в ефірах ліцензійний продукт, як роблять його колеги. А ще варто все ж ризикнути й мовою сили змусити керівників і власників каналів позбавитися ворожого, без лапок, контенту. Який результат?

Адже жоден із цих кроків не дасть відповідь на одне коротке й просте питання: чим замінити, яким продуктом замістити вилучений та видавлений російський контент «чоловічих» каналів?

Феміністкам на радість позбавити мільйони шанувальників пригодницького та військово-пригодницького кіноадреналіну у вигляді перегляду питомо чоловічих історій не вийде. «Чоловічий» сегмент є нішевим і він присутній всюди, в усіх країнах, навіть наймиролюбніших. Виглядає так, що, забравши з ефіру «Братанів», «СМЕРШ» і «Пепел», навзаєм не запропонують «Поліцію Майамі», «С.S.I. Лас-Вегас», «Військово-морська поліція» чи інші фільми й серіали аналогічної якості, що знімаються в Європі, але ми про них нічого не знаємо.

Тобто, запропонувати можуть, звісно. Повторюся - святе місце «чоловічого» сегменту на відповідних каналах не повинно лишатися порожнім. Біда в тому, що західне кіно значно вищої, ніж той же «Пепел», якості в сприйнятті українського глядача за багато років набуло статусу «не нашого». Натомість російське, особливо про війну, на 100% «наше»! Там і актори, мов рідні, бо завдяки російському глянцю, в тому числі - телевізійному, вони заходять у кожен дім. І тема ніби близька, й мова зрозуміла без перекладу. Є такий ментальний момент: не всі глядачі в Україні так само, як ваш автор та його однодумці, орієнтовані в своїх смаках та світогляді на Захід.

Що я готовий скромно запропонувати панам Коломойському й Ткаченку? Вітаючи корисну державницьку ініціативу, зробити наступний крок. Та почати власне виробництво такого потрібного чоловічого, вже без лапок, контенту. Те ж саме, що було, навіть можна з російськими акторами. Але: суто на українському матеріалі. Де представлена передусім українська точка зору хоча б на війну 1941-1945 років. Адже і в нас були свої герої. Нема? Придумаємо, все в наших руках.

За неперевіреною інформацією, деякі зі згаданих каналів уже починають думати в заданому тут напрямку. Власне виробництво, яким би витратним на початку воно не було, все одно в далекій перспективі вийде значно вдячнішим, ніж постійне озирання на невідповідність російського змісту нинішнім українським реаліям. Тим більше, що один сезон міні-серіалу (з яких починалися російські військові телевізійні блокбастери) коштує десь так само, як кулінарне, пісенне або танцювальне шоу...

На фото - кадр із серіалу «Смерть шпигунам. Лисяча нора»