Довга драма про мир і коротка комедія про війну

Довга драма про мир і коротка комедія про війну

18 Квітня 2024
1582
18 Квітня 2024
09:00

Довга драма про мир і коротка комедія про війну

1582
Як слова «патріотизм», «кон’юнктура» та «пропаганда» проникли в наш кінематограф — і змінили в ньому своє значення.
Довга драма про мир і коротка комедія про війну
Довга драма про мир і коротка комедія про війну

Протягом третього від початку масштабного російського вторгнення березня в ефірі «2+2» були дві серіальні прем’єри. Один проєкт — 16-серійний детектив «Холод» — запустили ще 2021 року. Другий — 4-серійний «Позивний "Тамада"» — знімали вже торік, судячи з осінньої натури — протягом жовтня. І обидва, як на мене, досить суперечливі. Перший — за формою, другий — за змістом.

Проте, судячи з побаченого й прочитаного постфактум, всі причетні суперечливість відчувають, розуміють, роботу над помилками роблять — хоча нароблять і нових, і не лише вони. Адже зйомки ігрового кіно — хоч повний метр це, хоч телевізійне — в нинішніх умовах не так про творчість і креатив, як про встигнути зняти хоча б заплановане. А тут ще Трипільську ГЕС уразили ракетами, влітку прогнозують перебої зі світлом, а знімальний процес — це світло, світло і ще раз світло.

Повертаючись до вже готових продуктів, відзначу стабільну затребуваність довгих серіалів на кшталт «Холода» і, скажемо так, швидку реакцію кіноробів на потреби часу доби, як було з «Юриком». Хоча наступні стрічки — повний метр у форматі screenlife «Лишайся онлайн» та серіали «Перші дні», «Перевізниця», «Друзі» й «Окуповані», маючи рівною мірою прийняття й критику, все ж демонструють повагу до глядача. Та й загалом балансують між смаком та кон’юнктурою.

Хоча в самому слові «кон’юнктура» нема нічого поганого. Як, до речі, і в слові «пропаганда». Це свідчення попиту на певний вид товарів і послуг. Тлумачиться слово як сукупність певних умовзбіг обставинстан речейздатний впливати на розв’язання якої-небудь справи. А «пропаганда» за первинним значенням — поширення контенту з метою просування певних смислів. Наприклад, роликів, які пропагують здоровий спосіб життя, вакцинацію, безпечний секс тощо.

Уважний глядач «Холода» почує в серіалі українську мову, що правильно і є вимогою часу. Але побачить візуал, як-от різного роду документи, з якими працюють слідчі, публікації в медіа, логотипи й таке інше «переозвучити» чи «українізувати» не вдалося технічно. Йдеться про ту ж таки кон’юнктуру. До 24 лютого 2022-го чимало серіалів в Україні знімалися силами й ресурсами винятково українських громадян, російських акторів залучали не всі й мінімально — та мова лишалася російською за замовчуванням. Проте переозвучення українською — знову ж таки вимога часу доби до телепродукту в країні у війні. Тому — знову кон’юнктура, тепер уже зі знаком «плюс», як позитивне явище. Приклад роботи над помилками.

«Холод» — детективний серіал, у якому глядач не почує і не побачить відлуння війни в тій стадії, в якій вона почалася позаминулого лютого. Нічого дивного, бо, нагадаю, він розроблявся й запускався раніше. Коли стояло завдання зробити міський детектив із мінімальною кількістю 16 епізодів. Причому зберігати вертикально-горизонтальний формат. Це коли є наскрізна історія, дуже бажано особиста драма героя чи героїв та невеличкі, нескладні детективні справи, над якими герої працюють. І які зовсім не перетинаються зі справою життя. Таким чином, у персонажів є життя поза роботою — а є щоденна праця. Своєрідний варіант виробничого кіно.

Тут авторам «Холода» треба було розв’язати важливу задачу. Біографія й властивості головного героя — перше питання, на яке вимагають відповіді під час пропозиції чергового проєкту. Гаразд, Максим Холод (Олександр Яцентюк знімався в серіалі, ще коли «Памфір», котрий уславив актора, не вийшов у прокат) чотири роки шукає зниклу безвісти доньку Поліну, й зустріч із новою колегою, Олександрою Косович (Евеліна Юкова) дає його приватному слідству новий поштовх. Аж до офіційного поновлення справи. Але цього ніколи не досить задля підкреслення брутальності, безкомпромісності й цинізму головного героя. Адже він у такий спосіб захищає себе та власний простір. Тут вибір в авторів невеликий, і його знайдено: Холод зловживає алкоголем у спорожнілій квартирі.

Хід повторений стільки разів, скільки часу існує нуар як жанр і стиль. І буде повторюватися ще багато разів, бо він попри збитість усе одно добре працює в «чоловічих» форматах. До речі, чимало вертикальних прикладів теж побудовано за законами нуару, хай у лайт-варіантах. Продажні копи, маніяки, жінки легкої поведінки, безкарні мажори, люди з травмованою психікою — ось із ким доводиться мати справу Холоду. Його врівноважує жіночий персонаж. Зазвичай другоплановий у подібних історіях. Проте не в цьому серіалі.

Властивість, якою зазвичай наділяють брутального слідчого, в «Холоді» впровадили в його помічницю. Косович — лінгвокриміналістка. Вона здатна вирахувати злочинця за особливостями почерку, вимови, стилем листування. Здається, в українському ігровому кіно-/телевізійному просторі саме такого персонажа не траплялося.  І тут проявляються невеличкі проблеми. Не критичні, проте не взяті до уваги.

Перша: листи та власне процес листування на папері, а також ведення щоденників (один такий завела собі зникла Поліна й записує туди свої дівчачі секрети). Культура особистого, персонального листування відходить у минуле не лише в Україні, загалом переходячи на територію ретро. Зрозуміло, листи, записки, щоденники — те живе, що можна показувати, зокрема, фахівцю з почерків. Проте в наш час виглядає дещо незвично, немов з іншого життя.

Друга: неможливість прокласти лінію Косович як власне лінгвокриміналістки через усю вертикаль. У якихось епізодах це працює, в якихось — зникає, роблячи напарницю Холода звичайною собі жінкою, котра щиро хоче допомогти й таки допомагає. Але й тут нічого нового. Подібний баланс не вдалося зберегти й у нашумілому в 2000-х серіалі «Обдури мене» («Lie to Me») з Тімом Ротом у головній ролі. За сюжетом, його персонаж доктор Лайтман допомагає поліції розкривати злочини, застосовуючи психологію: інтерпретуючи міміку людини та мову її тіла. Перший сезон автори побудували на застосуванні героєм цих властивостей. У другому вже наполовину вичерпали інструментарій. Тож третій сезон уже був просто детективом, без родзинки, тож проєкт офіційно закрили. Попри це, «Холод» зроблений міцно й згадані зауваги загального враження від перегляду не псують.

Подібне важче сказати про «Позивний "Тамада"». Тут особисте заважає дивитися безпристрасно. От не люблю комедій! Тобто, люблю, і воєнні теж. Проте всі вони не нові: «Містер Піткін у тилу ворога», «Бабетта йде на війну», «Велика прогулянка», «Військово-польовий шпиталь». Правильно буде згадати «Наших котиків». Але загалом комедія — жанр для безвідповідальних. Не смішно? Бо в тебе нема почуття гумору! Дурнувате? Сам такий! На комедію і під комедію можна списати що завгодно. Адже це найзатребуваніший продукт навіть під час війни. Але ж хіба зараз до комедій…

До слова, схожі сумніви мав автор ідеї Артем Кобзан: «Поставало багато запитань: а чи доречний зараз гумор? Чи сподобається історія військовим? Однак після того, як ми показали сценарій Володі Ращуку, відомому актору і військовому, який був у найгарячіших точках фронту, і йому він сподобався, стало зрозуміло — ця історія має бути екранізована».

Ось що каже й сам згаданий Володимир Рощук, виконавець однієї з головних ролей: «На мою думку, якщо зараз щось знімати, то хороші комедії, трагікомедії. Бо це і є наше життя. У найважчих ситуаціях на фронті ми жартували, знаходили будь-який спосіб висміяти ситуацію. Якби ми не сміялися, то, мабуть, давно втратили б глузд». Воно-то так. Ось тільки комедійні ситуації, в які автори поміщають героїв, часто на межі смаку, а місцями дуже наближені до треш-контенту.

У цьому місці зауважу: в цілому як воєнна трагікомедія — так позиційована стрічка — «Позивний "Тамада"» працює. А у світлі останніх подій в Україні навіть може мотивувати. Ресторанний тамада Артем Дідов (Антон Соловей) перед самим вторгненням утратив наречену, роботу й сенс життя. Тож спершу не повірив у реальність, почувши вибухи за вікном. А потім узяв повістку свого приятеля-ухилянта Гудзика й під його прізвищем пішов добровольцем. У частині отримує позивний «Тамада» — від професії. Пізніше, коли це спливло, Антона, те ще й із російським прізвищем, арештовують як шпигуна. Звичайно, у фіналі все вирішиться, Тамада здійснить подвиг і знайде своє кохання. Класика жанру.

Того самого жанру, який вимагає кумедних ситуацій. Ось тільки всі вони чомусь відбуваються як не до масштабного вторгнення, то на тимчасово окупованій території. Тамада з Кепом (Володимир Ращук) під виглядом двох п’яних масовиків-затійників пробираються через фронт, ще й без наказу, аби вивезти доньку командира. Там серед білого дня на вулицях нема людей. Окупанти не страшні та розумні, а, як має бути в комедіях, тупі та ще тупіші. Ну і рішення Тамади напоїти росіян у ресторані — просто омаж «Невловимим месникам». Словом, виявляється, що погано підготованим добровольцям завиграшки пробратися у ворожий тил, наваляти їм і повернутися назад пораненими, але живими й непереможними.

На моє глибоке переконання, воєнні комедії як сегмент мають право на існування. «Позивний "Тамада"» — не найгірший зразок. Проте переносити дію комедії в окупацію… Про подібні скетчі вже писали не раз. Ворог не смішний. Ті, хто пережив і переживає окупацію, відчули це на собі. І висміювати росіян і Росію все ж таки краще після перемоги. Але поза тим патріотичні фільми й серіали потрібні у великій кількості тут і тепер. Так, слово «патріотизм», як слова «кон’юнктура» та «пропаганда», первісно має зовсім інакше, позитивне значення.

Колаж: серіал «Холод» / «2+2»

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1582
Читайте також
06.05.2024 09:00
Андрій Кокотюха
для «Детектора медіа»
1 472
26.03.2024 17:00
Андрій Кокотюха
для «Детектора медіа»
1 301
20.03.2024 11:00
Андрій Кокотюха
для «Детектора медіа»
1 936
15.03.2024 11:00
Андрій Кокотюха
для «Детектора медіа»
1 769
10.03.2024 10:00
Андрій Кокотюха
для «Детектора медіа»
912
13.01.2024 12:00
Андрій Кокотюха
для «Детектора медіа»
3 732
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду