Перше засідання групи з аналізу ситуації зі свободою слова і правами журналістів

18 Липня 2011
38093
18 Липня 2011
15:31

Перше засідання групи з аналізу ситуації зі свободою слова і правами журналістів

38093
Стенограма засідання міжвідомчої робочої групи з аналізу стану додержання законодавства про свободу слова та захист прав журналістів від 7 липня 2011 року
Перше засідання групи з аналізу ситуації зі свободою слова і правами журналістів

ПРИСУТНІ: прес-секретар Президента України, керівник міжвідомчої робочої групи Чепак Д.О., члени робочої групи - заступник Генерального прокурора України Блажівський Є.М., перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації Бондаренко О.А., Керівник Головного управління забезпечення доступу до публічної інформації Адміністрації Президента України Іванеско Д.С., Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України Курдінович О.В., член правління громадської організації «Детектор медіа» Світлана Остапа, голова Національної спілки журналістів України Лубченко І.Ф., кореспондент - представник в Україні Міжнародної правозахисної організації «Репортери без кордонів» Романюк О.М., юрист Інституту масової інформації Головенко Роман, начальник Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України Фаринник В.І., перший заступник начальника Управління державної охорони України Шуляк С.М., представники ЗМІ.

 

ЧЕПАК Д.О. Добрий день учасникам групи, добрий день пресі. Зараз відбувається засідання міжвідомчої робочої групи, яка створена вчора дорученням Президента. Ця робоча група, вона буде працювати над аналізом стану додержання законодавства про свободу слова та захист прав журналістів.

 

Мета роботи цієї групи - це гарантування конституційних прав громадян на свободу слова та забезпечення захисту прав журналістів.

 

До складу зазначеної групи увійшли всі учасники. Я думаю, що можна не представляти, всюди є таблички.

 

Я пропоную розпочати роботу таким чином: оскільки робота групи зараз присвячена розслідуванню двох листів, які були передані Президентові України. Один із них від пана Ігоря з одинадцятьма фактами, а другий від Інституту масової інформації, який передала Олена Притула, власне, під час Дня журналіста.

 

У нас є представник від Інституту масової інформації Роман Головенко.

 

Ми можемо розпочати з представлення цих листів і того, що вирішено.

 

Генеральна прокуратура, як відомо, сьогодні теж повідомлялося, частину фактів, які були вручені Інститутом масової інформації, опрацювала. Після цього скаже пан Євген. Після цього можемо перейти до дискусії.

 

Прошу, пане Ігорю.

 

ЛУБЧЕНКО І.Ф. Почнемо з того, що сьогодні ще з Харкова прийшов факс: сьогодні в газету «Главное» і в Інтернет-видання цієї газети прийшла група УБОПу, не представляючись, почали обшук редакції, забирати матеріали, хоча матеріали чисто журналістські були, чисто робочі матеріали самих журналістів, документи.

 

Керівники цієї групи, тут вони є, єдине, що вони вилучили, зуміли вилучити - це листочок з редакційними телефонами. Оце вони сказали, що у них така інформація є.

 

Наприкінці дня нарешті пішли. І тоді є підстава думати, що можливо в суботу номер вийде, а можливо і ні, бо сьогодні цілий день було паралізовано.

 

Це я навів факт, бо він сьогодні найсвіжіший, як кажуть. Але справа в тому, що і в тих фактах, які Спілка журналістів наводила в листі до Президента, і в тих фактах, які Інститут масової інформації, дуже багато таких фактів, які треба повивчати. По тих фактах - одинадцяти, у нас вже є якісь підстави говорити, що рухається справа. Хоча, ви знаєте, дуже багато, я подивився в тій папці, що сьогодні роздали, то там я бачу, що є відповіді на мої листи. Нажаль, спілка їх не отримала, це я тільки зараз побачив. Я розумію, що їх Держтелерадіо, мабуть, в Адміністрацію Президента ці відповіді посилали.

 

Ви знаєте, це давня хвороба всіх наших владних структур, і йдеться не тільки про сьогоднішніх, а й про попередні, бо скільки років ми вже з трьома президентами ми вже працюємо. Все зводиться до чогось, до того, що це господарська суперечка, що це ще якась, а вони - ці суперечки не вирішуються, а «Воля-кабель» закриває в Черкасах, скажімо, там станцію, там ще виникають проблеми. Просто це отак спускається на гальмах, що відповідь написана. І коли відповідь читаєш, то вона просто, думаєш: «Чого ми писали?», бо ніякої реакції і поправити ситуацію неможна по цьому.

 

От завелися в Оржицькому районі Полтавської області з редактором газети, от не такий їм редактор районної газети. Нема доказів, що він поганий, самі пишуть, що нема, але отак все вони перетягують на якісь такі фінансові, якісь господарські справи. Мовляв, що все нормально, що вони його душать там безкінечно.

 

Є такі речі, які просто заспокоюють якоюсь мірою. Про Михайла Калініченка ми давно говоримо, це рік як його звільнили з генерального директора Черкаської телекомпанії державної. Але сьогодні питання вже вирішене практично. Йому запропоновано робота, така, яка його влаштовує і, яка дає можливість йому показати ще раз себе, а ми знаємо, що це хороший професіонал.

 

Є проблеми, які залишаються невирішеними. Залишається проблема Віктора Набруска - генерального директора Національної радіокомпанії України. Про це ми вже писали не один раз, про це говорили в присутності Прем'єр-міністра і попереднього Голови Держтелерадіо на нашому розширеному засіданні секретаріату. Там було сказано, що ситуація буде поправлена, і так цієї поправки ми чекаємо й досі.

 

Сьогодні виникла, ну не сьогодні, а останнім часом виникла проблема генерального директора «Укрінформу» Віктора Чамари. Він змушений був подати заяву про відставку, і ми думали, ну ладно, вже всі ці проблеми, що накручувалися, і ми так думали, що це накручується для того, щоб він пішов швидше. Коли він подав, думали, що все закінчиться, нічого не закінчилося. Мало того, що суд з минулого року йде, КРУ в минулому році накрутило стільки, написало порушень. І коли «Укрінформ» подав до суду на рішення, вірніше судиться з КРУ, що необ'єктивне рішення і вимагає, щоб провели судову експертизу. Двічі вже рішення суду було, судової експертизи немає, суд теж тягне. Раптом прокуратура порушила справу кримінальну. І суд хай би хоч розглянув, якось вирішив - ні. І тут прокуратура. Що це, чого отак все нагрібається, людина пішла з тої посади, а весь час намагаються це зустріти, взяти в багнети якісь.

 

Я думаю, що це добре, що створилася така група, що ми зібралися, ми один одного тут знаємо. І, я думаю, що ми сьогодні, коли домовимося, тоді будемо вже конкретно з кожною конкретною людиною говорити, бо виносить зараз на загал всі ці питання (одинадцять там чи менше їх буде чи більше), це ми ніколи їх не розглянемо, це треба розглядати в конкретній ситуації. Але от такі зустрічі нам потрібні будуть для того, щоб ми там, ну от ми перед тим радилися, що там раз на два місяці чи раз на три місяці, але збиратися, де «вузлові» питання просто обговорювати: що виходить, що не виходить, чого немає.

 

Я чому так кажу, бо ці всі відповіді, що є, я пошлю ксерокопії цих відповідей до тих людей, які скаржилися і послухаємо їхню думку. Як треба, то я їх в силці зберу, щоб вони дали свою думку з приводу того, що написали у відповіді. Вони тих відповідей теж не бачили.

 

Спасибі.

 

ЧЕПАК Д.О. Я коротко тільки скажу, про які інформаційні матеріали йдеться. Були запити, про які говорили, було два листи. Вони відповідно були розписані на відповідні відомства. Ці відомства дали офіційні відповіді. І, власне, весь цей набір документів є у кожного з учасників зустрічі.

 

Прошу Інститут масової інформації, пане Романе.

 

ГОЛОВЕНКО Р. Дякую, Дарино. Ми також надали низку фактів, які стосуються тих подій, в яких вбачається порушення прав журналістів. Я коротко розкажу, про що йдеться.

 

Тобто наш Інститут, одним із напрямків його діяльності є те, що ми моніторимо інформаційний простір України, досліджуємо всі факти, які мають ознаки порушень прав журналістів. Факти продзвонюються, уточняються, після цього ми їх включаємо в наш моніторинг і випускаємо так званий «барометр», тобто збірка фактів за місяць і хроніка - це виходить книжка, в якій є збірка фактів за рік. Ці факти, їх тут більше 70 штук, вони наведені в цьому переліку, який ми через Олену Притулу подали до Президента України, оскільки було прохання від Президента, у зв'язку з тим, що є нарікання на стан свободи слова, подавати конкретні факти, які будуть розслідуватися. От ми їх подаємо.

 

Я радий, що створилася така робоча група, думаю, що, в принципі, її давно варто було створити. І тим більше приємно чути, що, наприклад, представник Генеральної прокуратури заявив, що там теж створилася робоча група з приводу журналістів, я думаю з приводу ситуації з порушенням прав журналістів, тому що 171 стаття КК - це підслідність саме прокурорська. Я думаю, що таку робочу групу давно треба було зробити, тому що зрозуміло, що 171 стаття - це не такий поширений склад злочину, як там пограбування чи якісь побої таке інше, тобто практика не є аж така накатана. Якщо десь у провінції один раз на десяток років виникає, то не так уже й легко конкретному прокурору вирішувати це питання. Я думаю, що сприяння з боку робочої групи йому буде корисне і потрібне.

 

Тепер з приводу фактів, ми звичайно будемо розглядати окремі факти - ті, в яких ми вбачаємо порушення прав журналістів, але хотілося б, щоб ми в процесі цього виходили на певне узагальнення, і як тут вже, по-моєму, зазначалося, де треба - коригували підзаконні акти, тому що у нас закони, слава Богу, хороші, але підзаконні акти не завжди їм відповідають і, нажаль, закони далеко не завжди виконуються - це глобальна проблема для України.

 

По-друге, очевидно, якось міняти методику роботи, якщо там є, наприклад, питання щодо УДО, було питання, наприклад, щодо редакційної політики каналів. У нас теж є випадки, в яких є ознаки цензури, і очевидно, що доведеться залучати Національну раду з приводу того, як вона на це дивиться і як вона на це реагує.

 

Я думаю, що в процесі того як ми будемо розглядати конкретні факти, будемо виходити на узагальнення, на загальні рецепти, які допоможуть вирішити цю проблему і запобігти подібним фактам у майбутньому. Дякую.

 

ЧЕПАК Д.О. Дякую. Пане Євгене.

 

БЛАЖІВСЬКИЙ Є.М. Шановні учасники робочої групи! Я вдячний, що дійсно є такий Указ Президента, який створив групу і ці матеріали, які поступають, ті факти, які потребують розгляду, щодо дотримання прав журналістів будуть розглядатися із допомогою цієї робочої групи, аналізуватися, їм буде даватися оцінка і вживатися заходи, щоб порушення прав журналістів не було. Дійсно в прокуратурі декілька підрозділів займаються цими питаннями. Це і нагляд органами внутрішніх справ, який розслідує різного роду кримінальні справи щодо порушень прав, в першу чергу загально кримінальних, і слідчі підрозділи органів прокуратури, які безпосередньо розслідують кримінальні справи, які пов'язані з порушенням прав журналістів, а також підрозділ, який займається питаннями дотримання прав громадян, і там теж можна розглядати це питання дотримання прав журналістів. Тому створена Генеральним прокурором України робочу групу, в яку ввійшли представники всіх цих підрозділів, і одному із заступників, а саме, пану Занфірову, доручено очолити цю групу, а також надавати методичну роботу працівникам місцевих прокуратур при розгляді таких питань.

 

Крім цього, органами прокуратури розглядалися звернення уже які називалися на цій нараді. По багатьох з них прийняті кінцеві рішення, справи направлено на розгляд до суду, або прийняті рішення про порушення кримінальних справ. Є питання по яких прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи, оскільки не вбачається підстав для порушення кримінальної справи. По деяких питань дано роз'яснення про те, як вони можуть розглянути бути розглянуті. Тобто вони мають  судовий порядок розгляду, вони носять цивільно-правовий характер і повинні розглядатися відповідними судами. Отака ситуація. Всього на даний час органами прокуратури було порушено п'ять кримінальних справ, які розслідувані органами прокуратури. Частина з них скерована на розгляд суду, по деяких вже є вироки, інші є в процесі розслідування і за ними ведеться постійний контроль, прокурорський нагляд.

 

У мене є перелік конкретних справ, їх дуже багато, я думаю я займу більше як годину часу якщо буду всі називати. От для прикладу.

 

08.06.2010 на Дніпропетровщині побили працівника телестудії «Акцент-медіа». Ця справа була розслідувана за статтею 171, скерована до суду і вже є вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

 

15.06.2010 було повідомлення щодо журналіста каналу СТБ Сергія Андрушка. За цим фактом відмовлено в порушенні кримінальної справи, так як не вбачається складу злочину.

У Донецьку двоє невідомих пошкодили апаратуру, погрожували журналісту Данилу Павлову - теж відмовлено в порушенні кримінальної справи. Ми вивчили ці матеріали і погодилися з тою відмовою.

 

Є інші матеріали, за якими порушено кримінальні справи.

 

От скажим 15.08.2010 невідомі побили журналіста місцевої газети у Василькові Владлена Сергієнка. 20 серпня 2010 року Васильківською міжнародною прокуратурою порушено кримінальну справу частини 2 статті 296 Кримінального кодексу України і розпочато розслідування. У справі надано прокурорські вказівки, але оскільки осіб, які це зробили, на даний час не встановлено, розслідування у справі зупинено, але розшукові роботи по встановленню цих осіб ведуться.

 

Так і по інших справах. Було порушено кримінальну справу за частиною 1 статті 125 в Херсонській області. В Житомирській області відносно Юрія Вербенюка було застосовано силу до нього. Він є кореспондентом газети «День» та «Замок володарів». Постанову Богунського районного відділу від 5 травня 2011 року про порушення кримінальної справи прокуратурою скасовано і направлено для додаткової перевірки.

 

Таких фактів є понад 80. Якщо є потреба я буду всі називати, якщо нема такої потреби ми визначимося на тим випадкам, які ми хочемо п'ять, десять взяти під особливий контроль і тут заслухати, чи потім на робочій групі.

 

ЧЕПАК Д.О. Дамо якийсь час учасникам робочої групи всі ці факти опрацювати, щоб визначитися по цих п'яти. Ще «Репортери без кордонів» хотіли поговорити про факти конкретні, які зараз стосуються.

 

РОМАНЮК О.М. Я б хотіла привернути увагу шановних присутніх до того факту перешкоджання журналістській діяльності, який трапився вчора (06.07.2011), а саме - під час судового засідання по справі Юлії Тимошенко відбулося масове перешкоджання роботі журналістів. Співробітники спецпідрозділу МВС «Беркут», які, до речі, не мали на собі розрізнюючих оцих ознак, чи це офіцер, чи це інші співробітники, можна було здогадатися лише з того, що один дає команди іншим, змітали, фактично, кореспондентів із лав, які там сиділи, пошкодили апаратуру 5 каналу, відірвали проводи, пошкодили штатив і силою виштовхували журналістів назовні.

 

Далі на якій підставі я не знаю чи почуємо сьогодні, чи нам треба подавати, ми обов'язково подамо офіційний запит з цього приводу, чому сьогодні обмежили доступ журналістів до суду, чому дозволили зайти лише п'яти камерам, із них чотири стаціонарні, а інші журналісти змушені чекати, фактично, надворі. Фактично, це є порушенням Закону «Про інформацію», це є порушенням статті 171, яка захищає професійні, законні права журналістів, і це перевищення службових обов'язків, зловживання службовими обов'язками, нехай це скаже юрист.

 

Також би хотілося б детальніше від Вас почути про справу Сергія Андрушко, на якій підставі все-таки вирішили, що там не було перешкоджання службових обов'язків, тобто журналістській діяльності, тому що з нашої точки зору все-таки він  був при виконанні журналістських обов'язків і не було підстав з ним поводитися брутально. Не було, фактично той працівник УДО, який застосував до нього силу, він міг як мінімум, або пред'явити своє посвідчення, або спробувати як журналіста, якимось іншим цивілізованим шляхом вирішити цю справу. Хотілося б почути про це.

 

Ну і звичайно за останній рік можу сказати, що ми зафіксували такі випадки, як мінімум 24 журналісти постраждали в різних інцидентах, тобто фактично вони були побиті, їхні камери були зламані, було 22 випадки перешкоджання журналістській діяльності, це до червня цього року. Я більше не кажу про такі випадки, що в червні сталися, ще вчора випадок стався. Тобто ми можемо судити, що це близько 25 чи більше випадків. І більше 30 випадків політичного, економічного непрямого тиску.

 

І я би хотіла також привернути увагу до питання втручання в редакційну політику, питання цензури. Могли б також запросити представників Нацради і можливо б це зробило нашу роботу більш ефективною.

 

Ну і хотілося б щоб ми не просто тут щось обговорювали, якісь випадки, а щоб могли ще на якісь конкретні механізми співпраці, реагування, щоб це дійсно приносило користь і якось могло покращити ситуацію. Дякую.

 

ЧЕПАК Д.О. Хочете відреагувати? Так?

 

БЛАЖІВСЬКИЙ Є.М. Ну я хотів би сказати, що дивлячись на судовий процес, який проходить в Печерському суді і, думаючи про випадки замальовок в суді в деяких великих країнах, я думаю, що більшого висвітлення судових процесів навряд чи можна зробити. Напевно бажаючих висвітлювати такий процес більше ніж можливості тої судової зали. Більше всього, що так. Я не знаю деталі, але всі ті, хто має змогу споглядати за тим судовим процесом, бачили цілий ряд навіть певних неповаг до суду, так. Можуть пересвідчитися, що ми дали більше можливості, ніж інша країна у світі. Сьогодні можуть дати загалу, спільноті подивитися, що ж робиться, як виглядає судовий процес і навіть у великих справах проти великих людей. Тому я думаю, що тут говорити про якісь утиски, інше взагалі навіть не приходиться, а якщо є якийсь конкретний факт, пошкодження якоїсь конкретної камери, то ми його розглянемо і буде дана об'єктивна відповідь.

 

Щодо Сергія Андрушка розумієте Сергій Андрушко намагався виконувати свої службові обов'язки журналіста, біг з камерою інше. Так само виконували свої обов'язки і інші люди, які мають обов'язок захистити життя, здоров'я тої особи, якої їм по закону доручено захищати. І вони діяли теж по закону. Тобто дві групи людей, чи двоє осіб діяли кожний по закону, так? І говорити про те, що хтось намагався порушити права іншого тут не приходиться. Я думаю, що це рішення було прийнято виважено, на підставі повністю зібраних матеріалів. Я підтримую, що були всі підстави для відмови у порушенні кримінальної справи саме за цим фактом. Інші якісь факти може бути, може бути неадекватна поведінка того, хто охороняє, але це будуть факти, яким буде дана конкретна правова оцінка.

 

Щодо нашої роботи, щоб вона була ефективною я згідний з Вами (Романюк О.М.), що ми повинні тут і наробляти певні напрацювання: які мають бути стосунки  певних охороняючих організацій і журналістів, які мають бути стосунки працівників правоохоронних органів і мас-медіа. Я згідний з тим, що можливо треба якось по іншому розглянути захист трудових прав журналістів, я згідний з тим, їх матеріального положення. Можливо ще якісь мені невідомі факти, а вам вони відомі. Ми могли би на цій групі розглянути, можливо звернутися чи до Міністерства юстиції через наукові заклади до розробки, подивитися світове законодавство і прийти до того, що нам треба, удосконалювати, можливо творити нові якісь закони, які дадуть можливість кращої співпраці, більш вільного висвітлення життя держави і в той же час захисту прав як журналістів, так і захисту прав тих, кого ми хочемо висвітлювати у своїх матеріалах. Дякую.

 

РОМАНЮК О.М. Я хочу сказати, що у нас в Україні одне з найкращих законодавств в Європі, яке захищає журналістів. І що, наприклад, журналісти Швеції, лише збираються подати на розгляд парламенту такий проект закону, який містив би спеціальну статтю, я маю на увазі спеціальну статтю, яка б захищала права журналістів.

 

Наша головна проблема, наше головне питання є дотримання цього законодавства, можливо розробка певних підзаконних актів, які б допомогли дотримуватися цих законів.

 

БЛАЖІВСЬКИЙ Є.М. Я згідний з пані Оксаною, що нема меж досконалості. Ми готові вдосконалювати законодавство, методику роботи, я готов до того, щоб вдосконалюватися, хай навіть хтось з нас бере приклад.

 

ФАРИННИК В.І. Можна ще з того питання, що пані Оксана задала?

 

Мені, хотя я сьогодні міліціонер, але прийшлося шість з половиною років бути суддею, працювати суддею районного суду. І я знаю як ведеться процес, знаю, що робити тоді, коли в залі судового засідання.

 

РОМАНЮК О.М. Вони були не в залі, вони були в коридорі.

 

ФАРИННИК В.І. Ви ж говорите про тих, хто находився в залі і що робила там міліція.

 

РОМАНЮК О.М. В коридорі.

 

ФАРИННИК В.І. Я хотів би, якраз сказавши про це, говорити іншим шляхом, що ми не можемо сьогодні зразу давати категоричні відповіді на ті питання, які ви задаєте, тому що в зв'язку з тим, що було і в залі і в коридорі, як працівники міліції так і інші, хто вважав за необхідне, звернулися вчора до міліції. А ми зібрали матеріали і вважаємо, що там є кримінальний злочин може бути навіть, і направили тому ці матеріали до прокуратури м. Київ для того, щоб вони дали свою оцінку, тому що однією із сторін була міліція. І те, що робилося там, воно робилося тільки після того, коли Головуючий в процесі давав відповідні доручення міліції. А якщо не було тих знаків, не написано, хто такий той, хто в тій формі був, то у нас є дані про те, хто ці люди, які знаходилися в залі, які знаходилися в коридорі, тому це не буде якимось чином важко установити. І тому у нас все це є.

 

Я вважаю, що ми діємо дуже толерантно, наші спецпідрозділи і взагалі підрозділи міліції, тому що ми, навіть відпрацювавши алгоритм дій міліції в тих надзвичайних ситуаціях, коли вона неординарна, тому що в нас ще не було таких випадків, тому ми тоже повинні на це звернути увагу, але ми діємо стримано і не будемо порушувати закон, а тим більше той конкретний працівник, котрий знаходиться чи в коридорі чи в залі, він самостійно не буде реагувати ні на що, хіба що побачить, що згідно з законом, який він знає там  про міліцію, і з іншими дорученнями скоюється злочин, який він вже здатен оцінити як злочин чи правопорушення. Іншого робитися не буде.

 

І якщо дійсно було те, що ви кажете, то, будь-ласка, хай звертаються, ми дійсно і це розглянемо. Тому що сьогодні питання стоїть так, що немає необхідності іти на конфронтацію не тільки з журналістами, і взагалі з усіма, з ким ми працюємо.

 

Міліція вона взагалі стоїть по сторону барикади проти злочинності, проти правопорушника, ми взагалі в екстремальних ситуаціях завжди, тому ми вчимо своїх підлеглих, і взагалі самі робимо так, щоб любий інцидент згладити, спростити, не допустити, захистити. Це наша основна задача.

 

І я вважаю, що ті приклади, що ви бачили, а там крім того, що є якісь свідчення, є об'єктивні свідки - це ті всі засоби відеоспостереження, які там поставлені для того, щоб потому можна було уже спокійно розсудити і дати оцінку тому, що робилося. Так само по тому випадку, який стався в Луганську, от там позавчора, по іншим, по тому випадку, який був з одним із журналістів 1 травня і т.д. Поки що у мене все.

 

ІВАНЕСКО Д.С.  Хочу підтримати заклик нашої колеги пані Романюк, якщо дозволите Вас так називати, організувати цивілізоване висвітлення засідання у Печерському суді. Ви, як я розумію, представляєте поважну організацію «Репортери без кордонів», якщо громада не буде заперечувати, щоб ми попросили Вас зробити якусь добірку, як це робиться у світі - міжнародний досвід.

 

РОМАНЮК О.М. Без проблем.

 

ІВАНЕСКО Д.С. Скажімо, як судили чи як відбувалося засідання суду щодо Домініка Стросс-Кана, можливо Жак Ширак, можливо в Румунії там нещодавно процес був над Адріане Настасе - колишній Прем'єр-міністр, був такий самий процес у Болгарії, у Хорватії, в Ісландії, якщо не помиляюся. Якимось чином ці судові процеси висвітлювалися в засобах масової інформації. Якщо буде Ваша ласка і якщо буде така інформація, ми зможемо подивитися як це організовано в інших країнах, зможемо проаналізувати чого бракує в Україні. Чи нам бракує якогось рішення на законодавчому рівні, чи нам бракує якогось певного наказу на МВС, чи нам бракує інструкції там Генеральної прокуратури, можливо бракує інституту акредитації ЗМІ при судах.

 

Давайте подивимося як це організовано і, якщо буде світовий досвід, якщо можливо впровадити в Україні, я думаю, це буде корисна справа.

 

РОМАНЮК О.М.: Я можу зробити підбірку, не проблема.

 

А що стосується даного конкретного випадку, мені здається, що бракує перше - бажання дотримуватися законодавства і бажання поважати права журналістів.

 

ЧЕПАК Д.О. Ми продовжимо цю дискусію. Давайте Ви відповісте і будемо рухатися далі.

 

БЛАЖІВСЬКИЙ Є.М. Ну Ви знаєте, говорити так, що «порушуються права журналістів». На кожне потрібен факт. Журналістів в нас в Україні багато, більшість з них собі працюють, висвітлюють те, що вони бачать, хочуть бачити, хочуть висвітлити. Одиниці, які мають, якийсь певний конфлікт.

 

Кожний конфлікт розбирається. Там де журналіст правий, порушується кримінальна справа і їй дається належний розгляд. Там де не було порушення прав, яке можна кваліфікувати як кримінальне порушення, такі справи не порушуються, виноситься постанова про відмову в порушенні кримінальної справи. Ряд випадків, з якими звертаються журналісти, носить цивільно-правовий характер, з ними треба звертатися за розглядом до суду.

 

Якщо говорити, що в даному випадку, в якому пані Оксана каже, що от порушуються права, мені більше подобаються слова пана Дениса, який сказав: «Давайте ми зробимо підбірку. Давайте ми подивимося». Чому ми повинні іти впереді всієї планети, давайте будемо іти з багатьма тими, які вважають себе демократичними, цивілізованими і багато прожившими і маючими якісь певні традиції спілкування влади з пресою, з народом. Давайте візьмемо найкраще.

 

Якщо треба буде, я думаю нас підтримають, ми зможемо навіть законопроект якийсь подати. Якщо буде потреба в тому. А якщо ні, то давайте прийдемо до тих рамок. Можливо суд сьогодні зробив забагато, я і таке допускаю.

 

ФАРИННИК В.І. Можна я ще одне добавлю, буквально одне речення?

 

Ми ж робимо постійно аналіз того, що робиться, і де учасниками цих всіх конфліктів, ну будемо говорити - злочинів, є журналісти. Цього року ми порушили 57 кримінальних справ, це по лінії міліції, це без того, що порушила прокуратура 171, де однією із сторін був журналіст. Із 57 кримінальних справ - 30 - це кражі у журналістів, 7 - це грабежі, решта там є, одне вбивство є в Одесі і інше. Але характер цих злочинів говорить про те, що це битові, загальнокримінальні злочини і вони не пов'язані все-таки з професійною діяльністю журналіста. Одиниці тих злочинів, про які говорите ви.

 

Але ми дійсно будемо завдяки, я думаю, оцій робочій групі, яка зараз є, ми готові. Мені приємніше спілкуватися тут, получати від вас інформацію, приходити доповідати міністру і приймати рішення про викоренення цього, чим десь читати просто в Інтернеті. Як я йшов сюди, прочитав, що сталося в Харкові, я ще не знаю. Там написано, що прокуратура, міліція з беркутом увійшли до того офісу, а там пішли до офісу Авакова, а там рядом ця редакція. Так що то ми дивимося і будемо дивитися дальше, що там сталося.

 

Я за те, щоб така співпраця була. Я думаю, що ми получимо позитивний результат від цього.

 

ЧЕПАК Д.О. Шановна Олено Бондаренко!

 

БОНДАРЕНКО О.А Сложно подключаться к спору, к дискуссии, которая крутится только вокруг судебного заседания. На самом деле речь идет не о том, что идет суд над Тимошенко, суд идет  над коррупцией.

 

Вы знаете, случаи с журналистами, которые находились в здании, нужно понимать, что, когда журналист идет на войну, его могут там убить, пули летают везде. Поэтому говорить, что сейчас милиция, которая вынуждена была по указанию судьи вывести из зала депутатов, нарушающих общественный порядок, хамящих суду, которые пытались вывести процесс из судебного в политический, между ними оказались журналисты. И журналисты были, конечно, не застрахованы от того, то есть они фактически -  барьер между хамящими суду депутатами и милицией, которая вынуждена была выполнять свой долг. Это первый момент.

Второй момент, мне бы очень не хотелось, чтобы наша с Вами группа оказалась пристанищем, прибежищем или таким вот защитным зонтиком для мошенников, которые тоже есть среди журналистов.

 

Мошенники есть везде, которые используют высочайшие принципы демократии, а также свободу слова просто для прикрытия своих правонарушений, а еще и хуже - преступлений. Когда воруются деньги у редакции, а потом говорится, что КРУ пришло, что-то нашло - это ради того чтобы меня вытурить из редакции.

 

Если человек допустил финансовые нарушения, если там на документах стоит его подпись, он должен нести ответственность, потому что, когда он получает печать, потому что, когда он получает полномочия принимать какие-то финансовые решения, он должен понимать, что по закону, в том числе по закону, те которые регулируют журналистскую деятельность, хозяйскую деятельность, у него есть не только права, у него есть еще и ответственность.

 

Если журналист не способен понять, что рука об руку всегда с правами у него идет ответственность, мы с Вами строим ну явно не ту демократию.

 

Что касается еще раз суда, Вы знаете, мы очень часто наблюдаем даже по таким вещам как кино, журналы, новости из судебных заседаний в Соединенных Штатах Америки, что мы видим? В суд не допускаются даже фотографы, идут зарисовки. Для чего это делается? Это делается для того, чтобы не было никакой попытки психологического «тиску на суддю». Что происходит у нас? Я не буду это называть, давать оценку, просто каждый сейчас задумался и сделал выводы для себя, потому что очень уж большая разница между тем примером, который привожу я и между тем, что мы видим. Очень счастлива, что Европа увидела этот судебный процесс, они увидели, на сколько не уважают политики суд, те политики, которые сейчас будут отвечать за свои коррупционные действия, не за оппозиционные - за коррупционные.

 

Это один момент. Второй момент, я прочитала те документы, которые у нас тут есть. У меня возникает ряд вообще сомнений, как некоторые данные попадают сюда в список якобы вещей, которые называются цензурой, нарушением прав журналистов. Вот, например, смотрите, все вы хорошо помните случай, когда абсолютно некорректно повели себя журналисты «Украинской правды» по отношению к нашему депутату, который имеет органические физические возможности - это наш Алексей Журавко, который исключительно по моральным, исключительно каким-то своим психологическим мотивам не склонен к тому, чтобы его фотографировали на инвалидной коляске. Что я читаю здесь: «Депутат від партії регіонів Олексій Журавко накинувся (накинувся - без двух ног и одной руки), напав на журналіста «Української правди» та намагався вихопити у нього фотокамеру». Это есть неправда. Вот один из фактов приведен здесь.

 

Далее, что я читаю: «17.08.2010, 17 серпня близько 18 годин сайт П'ятого каналу був зламаний». Уважаемые, у нас сайт Партии регионов раз в полгода взламывается. Так может быть - это работа хакеров, которые таким образом развлекаются? Где доказательства того, что это есть цензура?

 

Дальше: «Оператором Воля було припинено трансляцію популярного черкаського незалежного телеканалу «Антена-плюс». Мы этот конфликт разбирали в рамках Комитета по вопросам свободы слова и информации. Я Вас заверяю профессионально, как человек, который видел документы, - это спор двух хозяйствующих субъектов, которые вовремя не выяснили свои отношения при переводе «Воли» на цифровой формат. Если есть таковые претензии к тому, что «Воля» не выполняет условия договора, есть единственно возможный способ - это идти в суд и доказывать, что «Воля» не выполнила условия договора, поэтому она должна выплатить неустойку, штраф, понести ответственность, сделать все для того, чтобы условия договора между «Антеной-плюс» и «Волей» были выполнены. Каким образом у нас хозяйственный спор попадает в этот список? Вот я хочу спросить у тех, кто составлял этот список, каким образом хозяйственные споры прикрываются тем, что идет якобы давление на ТРК. Вот это как раз тот случай, когда пытаются некие свои правонарушения выдать за давление на свободу слова.

 

Я противник того, чтобы такие мошенники, такие шантажисты пользовались тем, что настоящий журналист страдает, нам замыливают «очі», наши руки занимают абсолютно пустой работой, заставляя защищать каких-то мошенников в то время, когда идут реальные нападки на журналистов.

 

И еще, я бы хотела сказать следующее, что я не питаю иллюзий насчет того, что любая наша общественная организация, любой наш политик, в том числе и я, являемся супер объективными. У каждого из нас есть свой объективизм, у меня в том числе. Но что я наблюдаю последнее время? Идет сейчас откровенная травля журналиста «Обозревателя» Анатолия Шария.

 

Скажите, пожалуйста, почему журналистское сообщество стоит в стороне и не защищает своего коллегу? Где «Стоп-цензуре!»? В любом случае человека преследуют за то, что он проводил журналистские расследования по поводу ОБМОН, по поводу торговли наркотиков и прикрытие трафика наркотиков милицией. Почему никто не защищает Анатолия Шария? Почему он вынужден сейчас бить в колокола, а результата - ноль?

 

Я хочу задать вопрос: когда мы перестанем делить журналистов на своих и чужих, на бело-красных и бело-синих, на оранжевых и бело-синих? Они все наши.

 

Если мы будем допускать, когда у нас в общественной организации, общественные движения в защиту журналистских прав будут делить на своих и чужих, мы с Вами долго еще будем демократию в этой стране строить.

 

Спасибо.

 

ГОЛОВЕНКО Р. Якщо можна по Шарію, я як учасник руху "«Стоп-цензурі» я можу заявити, що в принципі питання по Шарію обговорювалося. Нам відомо ті заяви, які він робить з приводу своєї діяльності, що, начебто, це перешкоджання його діяльності. Але вибачте, я тут мабуть трохи захищу міліцію, в бік якої він кидає камінці. Є відео, принаймні якщо ще не стерли, було відео в Інтернеті, де видно, як пан Шарій стріляє в людину. Це травматичний пістолет, слава Богу, але, я думаю, що таку справу в будь-якому випадку міліція все-таки повинна розслідувати. Тут у будь-якому випадку скоріше до міліції були б питання, якщо б міліція не розслідувала цю справу, чому він вистрілив в людину і що відбулося там у МакДональдзі. Всі охочі можуть подивитися, в Інтернеті зібрати інформацію, інших ЗМІ, подивитися, що там насправді відбулося.

 

Я не вважаю, що тут є підстава і якийсь докір кидати правоохоронним органам за те, що вони.. Зараз пан Шарій фактично перебуває під слідством.

 

Я не можу прийняти цей аргумент, що ми ділимо журналістів на чужих і на своїх. Вибачте, є окремо журналістська діяльність і окремо якісь побутові конфлікти пана Шарія, давайте мухи окремо, котлети окремо. Дякую.

 

БОНДАРЕНКО О.А. Я только добавлю, если «Стоп-цензуре!» занималось этим, то они прекрасно знают, что дело не заводилось ровно до того момента пока не пошли расследования. Он обращался неоднократно в Шевченковский РУВД за разъяснениями: «Ребята, я тут, меня никто не вызывает на допросы. Открыто ли уголовное дело?». Ему сказали, что нет никакого уголовного дела. И только после того, как пошли его журналистские расследования в Интернет сети, вдруг оно возникает.

 

Поэтому давайте, вот знаете как «дьявол кроется в деталях», - дьявол кроется в процедуре. Вот если это было так, если это зафиксировано, я считаю, что высшим пилотажем со стороны «Стоп-цензуре!» было бы собраться, все вот эти детали расписать, найти доказательную базу, если действительно есть искренние желание разобраться. А говорить о том, что сейчас... Да, если была немотивированная стрельба, Шарий должен за это отвечать. Это то как раз, о чем я говорила 20 минут назад, что нельзя под покровом борьбы за свободу слова укрывать мошенником, преступников, правонарушителей и просто аморальных людей. Но в тоже время нужно разбираться по деталям. Спасибо.

 

ФАРИННИК В.І. Может я уже закончу отвечать на этот вопрос, потому что события были 1 мая, уголовное дело возбуждено 5 мая, возбуждено по факту хулиганства. Не буду говорить о том, как проходило расследование, просто до того момента, когда он стал опубликовывать статьи, изобличающие некоторых работников милиции, которые не ведут борьбу с наркотиками, а помогают и распространяют их, он не допрашивался, и ему не вручили к тому времени постановление о возбуждении уголовного дела конкретно против него. Я разбирался с этим, мы заслушивали это дело. Конечно, до того момента, пока не возбуждено против лица, по этому ему и не вручали. А получилось, поверьте, что совпало, когда вышла статья, к этому дню в течение месяца собрали необходимые материалы, и его стали приглашать на допросы. Он сначала не являлся, а потом явился и вместе с адвокатом. Закончили расследование 30 июня, и мы выполнили 218-ю, по-моему, 5 или 6 июля уголовное дело ушло в суд. Он привлечен к уголовной ответственности по статье 296 части 4 «Хулиганство с применением огнестрельного оружия».

 

БОНДАРЕНКО О.А. У меня только дополнение к господину Фариннику. Если будут наказаны те, о чьих фактах правонарушений он писал в своих статьях, вот тогда действительно на этом деле можно поставить точку. Если человек дал вам ниточку, зацепку, где искать правонарушителей внутри милицейской системы, указал на «оборотней в погонах», вот когда они будут наказаны, тогда можно сказать, что действительно здесь всё безупречно. Спасибо.

 

ФАРИННИК В.І. Право на реплику. Дело в том, что служебное расследование по поводу его публикаций проведено, подключена внутренняя безопасность, эта работа ведётся, и оценка будет дана. А кроме того, вот то, что он совершил, оно никак не связано с теми его публикациями. Это его выходка, она не правильная. Но на сегодняшний день он только обвиняемый, потому что Юлия Владимировна четко знает, где дорогие говорили «Шановна Юлія Володимирівна», коли вона ще не віддана до суду, він обвинувачений, він ще не відданий до суду

 

ОСТАПА С. Світлана Остапа «Детектор медіа». Наша розмова, мені здається, вперше, вона трошки пішла в сторону від того, що ми домовлялися говорити. У нас є майже 100 зафіксованих фактів, оті, які у нас роздані зараз. Вони вже оприлюднені були і ми домовлялися, що ми пройдемося у першу чергу по них. В результаті ми половину нашої зустрічі присвятили суду над Тимошенко, половину Шарію. З приводу Шарія, я хочу сказати, що він стріляв, через годину «Детектор медіа» вже дала про це новину і говорила з ним особисто і висвітлювала ці події крок за кроком до останнього моменту від початку до кінця.

 

З приводу того, що серед журналістів є нечесні люди там і недобросовісні журналісти, в кожній професії є такі, правда? До нас може навіть скоріше, ніж до вас приходять ці скарги на правопорушення і на порушення, перешкоджання журналістській діяльності. І повірте мені, ми це все не просто фіксуємо, оприлюднюємо, а перевіряємо дуже детально, і в кінці року робимо також, скажем так, підсумовуємо, знову перевіряємо, і дійсно, виходить так, що наприклад, з 10 фактів, які спочатку заявлялися перешкоджанням журналістській діяльності, виходить, що там 7 з них - це звичайні побутові якісь злочини: бійка в кафе, це не було при виконанні журналістської діяльності тощо. Але основне, все таки в цих фактах, що сьогодні роздані, є такі, які вже увійдуть в хрестоматію для вивчання в ВУЗи журналістські. Це той самий випадок з Андрушко. Отож, вибачились перед Андрушко, але Генпрокуратура чомусь не порушила кримінальну справу. Чому? І мене цікавить, дійсно, ті виконували свої професійні обов'язки, одна сторона і друга виконувала, але ж не Андрушко поклав охоронця на землю і кинув камеру, правильно? А навпаки трапилося. Так само мені цікаво, що правоохоронні органи, прокуратура вважає перешкоджанням журналістській діяльності? Якщо, наприклад, вихоплює народний депутат мікрофон у журналістки і шпурляє його на сходи - це є перешкоджання журналістській діяльності чи ні? Цікаво, це журналістка знімає це відео для свого домашнього відео, їй просто цікаво подивитися на цього народного депутата колись там на свята чи у вечір? Я думаю, що вона це знімала для сюжету. Так само і чиновник Київської мерії, який вихопив мікрофон у журналіста і швирнув його в урну? Мені просто цікаво. І ми досліджували це і перевіряли протягом останніх десяти років. Дуже неохоче прокуратура порушує справи за 171 статтею. Якщо, наприклад, міліціонер при виконанні своїх обов'язків і у нього хтось відірве ґудзика, сидіти цій людині, безперечно. Якщо у журналіста вихоплюють мікрофон і шпурляють, камеру розбивають, ну дуже важко взяти і порушити справу за 171 статтею. Можливо роз'яснити ще законодавчо підзаконними актами, що таке порушення журналістської діяльності? От хотілося б ще, можливо, на наступній зустрічі по конкретних прикладах, які були у нас в списку, окреме, можливо, засідання по фактам цензури провести з членами Нацради. І ще була пропозиція, перед зустріччю ми домовлялися, що можливо, до участі у роботі цієї групи запросити Володимира Мостового, як керівника організації, яка займається журналістською етикою. Дякую.

 

БЛАЖІВСЬКИЙ Є.М. Дійсно, розслідування кримінальних справ за статтею 171 - це є нове. Не було раніше такого складу злочину в Кримінальному кодексі, йому 10 років. І досвід розслідування не такий великий, тому що справ не так багато. І очевидно, ми зініціюємо до кінця року узагальнення тих фактів, в справі які є- і про відмову, і про порушення. І можливо, з вищим спеціалізованим судом дамо якесь таке роз'яснення, узагальнення, що являється такими фактами, що не являється, як суд підтверджує ці факти чи не підтверджую. Тому це все треба буде розглянути, але у багатьох випадках так само, як і з опором працівнику міліції, багато значення має, чи працівник міліції вів себе в межах закону, так само, як і працівник преси вів себе в межах закону і достойності. Від того залежить є порушення його прав чи нема порушення його прав. Якщо він поступав так, як гласить його журналістська етика і порушено його права, зрозуміло, слідчому легше прийняти рішення. А коли обоє діють на грані можливого? Тоді важко зробити висновок і в таких випадках як порушується справа, так і відмовляється в залежності від тих зібраних доказів. Тому я думаю, що таке узагальнення за результатами десятирічної роботи буде і корисне, воно допоможе і слідчим правильно кваліфікувати і приймати рішення, суддям приймати рішення в таких справах. Але і на розповсюдження у оселі журналістів буде теж видно обмеженість допустимої поведінки. Дякую.

 

ЧЕПАК Д.О. Пане Дмитре.

 

ІВАНЕСКО Д.С. Хочу сказати про випадок з Андрушко, оскільки я безпосередньо займався акредитацією, цим хрестоматійним нині випадком. Я зверну вашу увагу на світовий досвід. Скажіть, будь ласка, чи є в інших країнах випадки, коли є конфлікти між журналістами і охороною? Так, вони є. Яким чином вони вирішуються, скажімо, не так, як у нас. Чи в таких випадках, коли представники охорони щось просять зробити журналіста, яким чином має поводитись журналіст. В цих відносинах завжди виникає конфлікт. Я думаю, якщо ми подивимось на світовий досвід, саме тут ми знайдемо вирішення цього конфлікту більше, ніж у якомусь законодавчому полі - чи ми будемо порушувати кримінальну справу, чи не порушувати. Давайте подивимось, як це робиться в інших країнах і тоді ми знайдемо той шлях, яким чином ми маємо це зробити в Україні.

 

ШУЛЯК С.М. Оскільки, випадок з Сергієм Андрушко безпосередньо торкається Управління державної охорони, то я хочу сказать те, що Сергій Андрушко, він декілька раз порушив вимоги працівників УДО. Перше, те, що було об'явлено, що захід закінчився. Це по регламенту. По цьому всі ті, хто присутній на заході, вони виконують, якби так, діють певним образом. Є маршрути руху охороняємих осіб, є заборонені зони, куди не треба заходити. Сергій Андрушко, він пішов за забороною в зону, його працівник попереджував, що туди не треба йти, він його окликав. Друге, у Сергія Андрушко не було знака, бейджика журналіста, він ішов просто із штативом. Він не звертав увагу на дії співробітника УДО, а прямував, нехтуючи його попередженням. І тут працівнику УДО виймати і показувати посвідчення уже не було коли. Він діяв, як на загрозу. Тому його дії були признані прокуратурою не протиправними, тим більше, що ні одного тілесного, фізичного ушкодження товариш Андрушко не отримав, даже малісінької подряпини. Він був акуратно спинений, підозрілий предмет був вилучений і перед ним вибачилися, хоча ми нічого не порушили. Все одно вибачилися, що деякий час ми людину поставили у незручне положення.

 

ГОЛОВЕНКО Р. Вибачте, якщо можна  я тут зазначу, що Ви трохи не праві. Він був спинений, після цього Андрушко питає: «Ти хто?», питає у охоронця і що далі? Охоронець відмовляється представитись. Після того, як він почав фіксувати на свій мобільний фотоапарат цього охоронця, який відмовився представитись, не було зрозуміло охоронець це чи ні, аж після того Андрушко викрутили руку, поклали на землю, забрали так званий підозрілий предмет. Ну вибачте, якщо мобільний телефон - це дуже підозрілий предмет для УДО, у мене тоді коментарів немає. Я радий був чути, що у понеділок УДО повідомив, що вони тепер застосовують бейджики, що тепер індифікують своїх працівників, щоб таких випадків більше не було, щоб було зрозуміло, хто, де і коли, які повноваження має. Якщо це працівник УДО, то зрозуміло, що людина має повноваження зупинити, наприклад Сергія Андрушко, який біжить в сторону Президента. Якщо якась людина у штатському, звідки мені знати, хто це такий і чому він мене зупиняє.

 

ШУЛЯК С.М. Я зараз не хочу вступати в дискусію. У нас будуть ще спільні розмови.

 

ГОЛОВЕНКО Р. Я думаю, що застосування сили - це не найкращий спосіб зупинити журналіста, але це той приклад, який показує, що не має визначення, що має робити журналіст, і що має робити працівник силового відомства. Саме тому і виник цей конфлікт, тому УДО вибачилося перед Сергієм Андрушко за цей випадок, а Генпрокуратура ухвалила рішення, яке вона ухвалила.

 

ЧЕПАК Д.О. Я бачу, що ми кожного разу переходимо до якоїсь історії, в якій потім загрузаємо. У мене є пропозиція така, оскільки зараз вже вичерпується час, який ми домовлялися провести цей захід, ми можемо зробити таку історію. У нас є кілька фактів, по яких оскільки уже не перший день говориться, таж сама справа Андрушко, вже скільки часу, ми можемо так само попросити або «Репортерів без кордонів», або ж Інститут масової інформації знайти нам так само світовий досвід з цієї історії і, наприклад, на наступний раз повернутися до цього у більш конструктивному руслі, бо зараз ми говоримо про те ж саме, про що йшлося протягом року. Ну так, давайте по чесному.

 

Які є пропозиції? З того, про що ми говорили, це є ще три випадки, яких не було в цих листах ні від пана Ігоря, ні від Інституту масової інформації - це суд, який вчора відбувся, це харківська історія і це знову ж таки Андрушко. Яка є пропозиції? Чи можемо ми прийняти цю інформацію до відома і зафіксувати це в нашому рішенні?

 

ЛУБЧЕНКО І.Ф. Перерву на літо обов'язково, це в вересні вже, бо в серпні всі будуть у відпустках.

 

ШУЛЯК С.М. На мій погляд, у вересні могли б зустрітися, а так раз у два місяці цілком достойно, щоб ми зустрічалися. Якщо буде необхідність зібратися швидше, у вас буде можливість зібрати членів комісії.

 

ЛУБЧЕНКО І.Ф. У мене пропозиція, щоб не забути, те що з УДО такий захід - мені подобається. Але ж давайте продумаємо з УДО разом все ж таки, щоб бейджики були у кожного журналіста. Те, що в УДО буде з бейджиком, але ж бейджики у кожного журналіста - учасника заходу. Щоб вони були однотипні.

 

ЧЕПАК Д.О. Ви знаєте, це Ви заводите ближче розмову, про яку ми говорили, це питання акредитації - раз, і питання якогось об'єднання журналістів, яке зможе ці бейджики видавати. Наприклад, якщо ми говоримо про світовий досвід, то у Німеччині, наприклад, такого типу це не бейджики, а посвідчення, видає професійна спілка. У нас біда в тому, що є багато професійних спілок, які на жаль, не можуть між собою потоваришувати. Але я сподіваюся, що це питання якось ще раз підніметься в журналістській спільноті, можливо ще раз до цього дійдем. У мене пропозиція, ми можемо для того, щоб обговорити цю історію запросити на наступний раз і Мостового, і Нацраду, і представників професійних спілок, усіх, які є.

 

ЛУБЧЕНКО І.Ф. Ми колись такі бейджики видавали, більше того ми робили і безплатно давали журналістам куртки, скрізь написано було «Преса». Щось запал пропав дуже швидко. Розібрали, потім дивлюся, на заходах нікого нема в цих куртках.

 

ЧЕПАК Д.О. Це дуже серйозна розмова, тому що є друга сторона, це те, що в попередніх дискусіях говорила Олена, дуже багато є людей, які насправді не є професійними журналістами, які можуть використовувати ці куртки, і тут питання профспілок, щоб профспілка, яка дає цей бейджик несла відповідальність за професійність цього журналіста. Тому я думаю, давайте перенесемо цю історію, можливо так само на одну з наступних розмов, бо це дуже велика розмова, то що ми зачепили.

 

Скажіть, чи є ще щось сказати, чи будемо закривати?

 

ОСТАПА С. Я пропоную наступну зустріч провести у вересні, але не раз на два місяці, а раз на місяць, бо що сьогодні з питань, які в папках, ми практично, майже не просунулись.

 

ЧЕПАК Д.О. З приводу питань, які в папках, у мене пропозиція така, в папках величезний набір фактів, з якими варто познайомитися усім, можемо до цього повернутися так само наступного разу, але, наприклад, плануючи якесь засідання, кожен із вас може в нашу прес-службу звернутися і запропонувати, про що ви б хотіли говорити цього разу, ми можемо домовлятися.

 

Прошу.

 

КУРДІНОВИЧ О.В. Шановні колеги, я думаю, що сьогодні відбулася достатньо конструктивна розмова. Саме головне, що почули всі сторони цього процесу одне одного. Я хочу сказати, що поки буде літня перерва, ви можете в робочому порядку до комісії безпосередньо, вона не припиняє свою роботу, вона буде постійно діючий орган. Я думаю, що в робочому порядку ми зможемо вирішувати питання шляхом робочого листування, звернень, які будуть виникати, або ті, які будуть потребують реагування відповідного, до того, про що ми сьогодні говорили.

 

Я хочу ще сказати, що Держкомтелерадіо сьогодні стає тим органом, який буде захищати права журналістів, лобіювати права журналістів, робити все можливе для їхнього захисту, але потрібна в цьому процесі участь громадськості, всіх представлених тут сторін, безпосередньо журналістів, необхідні знання того світового досвіду, який сьогодні є. Якщо, дійсно, наше нинішнє законодавство відповідає найкращим зразкам світового законодавства щодо захисту прав журналістів, тоді, напевно не вистачає нам або правової культури, або різного роду рекомендацій підзаконних нормативно-правових актів, які треба просто виконувати. І тоді, думаю, що у нас більш-менш буде налагоджена нормальна системна робота. А те, що такі проблеми є і вони відкрито обговорюються, повірте мені, я до цього часу не стикався з прикладами роботи подібної робочої групи. У нас не було такого відкритого майданчику для такого діалогу, спілкування. І давайте просто зробимо кожний, я закликаю кожного зробити все можливе, для того щоб ми не писати листи Президенту просто, це дуже просто, написав - виконав і забув, але ж вирішення питання? Сьогодні у нас з'явився механізм вирішення питань, якщо наша робоча група не зможе його вирішити, якщо будемо безсильні, не зможемо нічого вирішити, звісно, є вищі інстанції, які нам допоможуть і підкажуть правильний шлях для цих всіх речей. Дискусійний клуб ми зробимо тут, майданчик. Держкомтелерадіо надасть всю необхідну матеріально-технічну допомогу. Зараз наша дискусія була записана і стенограма, відповідно до якої буде підготовлено проект рішення, власне, ми його уже обговорили тут. Всі погоджуються, я думаю нема заперечень.

 

ЧЕПАК Д.О. Дякую всім за початок гарної роботи. До вересня комісія, як і казав Олександр, продовжує працювати. Дякую.

 

 

Проект

ПРОТОКОЛЬНЕ РІШЕННЯ № 1

 

за результатами засідання

Міжвідомчої робочої групи з аналізу стану додержання законодавства про свободу слова та захист прав журналістів

 

від 07 липня  2011 року

 

Головувала керівник міжвідомчої робочої групи, прес-секретар Президента України Чепак Д.О.

 

У засіданні взяли участь: прес-секретар Президента України, керівник міжвідомчої робочої групи Чепак Д.О., члени робочої групи - заступник Генерального прокурора України Блажівський Є.М., перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації Бондаренко О.А., Керівник Головного управління забезпечення доступу до публічної інформації Адміністрації Президента України Іванеско Д.С., Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України Курдінович О.В., член правління громадської організації «Детектор медіа» Світлана Остапа, голова Національної спілки журналістів України Лубченко І.Ф., кореспондент - представник в Україні Міжнародної правозахисної організації «Репортери без кордонів» Романюк О.М., юрист Інституту масової інформації Головенко Роман, начальник Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України Фаринник В.І., перший заступник начальника Управління державної охорони України Шуляк С.М., представники ЗМІ.

 

Слухали:

1. Про пропозиції членів робочої групи щодо напрямків роботи робочої групи.

2. Про розгляд фактів, які були надані Президенту України і за якими вже були проведені розслідування правоохоронними органами.

 

Вирішили:

1. Долучити до складу робочої групи представників Національної ради з питань телебачення та радіомовлення та Комісії з журналістської етики та керівників професійних спілок журналістів.

2. На наступному засіданні розглянути приклади світового досвіду висвітлення у ЗМІ судових процесів та конфліктів охорони з журналістами, підготовані представником організації "Репортери без кордонів".

3. Розглянути на наступному засіданні випадок, що стався у Харкові з виданням "Главное".

4. Розглянути  на наступному засіданні випадок, що стався з журналістами під час судового засідання у справі Ю.Тимошенко.

5. Розглянути випадок, що стався з журналістом інтернет-видання "Обозреватель" Анатолієм Шарієм.

6. Наступне засідання провести у вересні.

7. Після цього проводити засідання раз на місяць.

8. Домовитися про регламент і розгляд наступних запитань на наступне засідання у телефонному режимі або через розсилку.

 

керівник робочої групи Д.Чепак

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
38093
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду