Наприкінці 2010-го «Детектор медіа» звернулася до медіафахівців із проханням підбити підсумки телевізійного сезону. Нагадаємо, що своє традиційне опитування ТК проводить двічі на рік - наприкінці телевізійного сезону та наприкінці календарного року.

Подією телесезону експерти знову відзначають проект каналу СТБ - цього разу талант-шоу «Х-фактор». Також до списку фаворитів потрапили реаліті-шоу каналу «1+1» та серіал власного виробництва ТРК «Україна» «Маруся». А от негативними трендами сезону фахівці називають спаплюження новин, витискання з них «незручних» журналістів та стерилізацію інформаційного контенту.

За словами медіаекспертів, телевізійний ринок на рівень докризової потужності ще не вийшов, однак стабілізувався та засвідчив динаміку зростання порівняно з 2009-м.

На наступний рік фахівці пророкують пожвавлення у створенні власних форматів та експериментування з уже освоєними форматами.

Ми поставили експертам такі запитання:

Пропонуємо порівняти нинішні експертні відповіді з оцінками телесезонів 2009/2010 (1, 2, 3), 2008/2009, 2007/2008, підсумками 2007-го та 2006-го (1, 2, 3) років.

Ігор Кондратюк, ведучий, продюсер, член журі проекту «Х-фактор»:

1. Продовжує вдало працювати в талант-шоу канал СТБ, найвдаліше, я би сказав. Всі інші канали, які пробували зробити талант-шоу, на мій погляд, програли. Хоча це питання спірне, тому що є показники. Наприклад, «Зірка+Зірка» буде йти другий сезон, «Народна зірка» вже йде три сезони, може, буде четверта. Хоча вони мені здаються менш цікавими, ніж те, що виробляє канал СТБ.

Друга тенденція - з новою політичною ситуацією в країні взагалі стають нонсенсом політичні шоу. Вони як десятого тиражу газета, яка описує політичні події. Абсолютно нецікаво, бо все передбачувано, безглуздо, і всі клоуни, які там виступають, не мають ніякого впливу навіть на глядача.

Мені здається, ми все більше віддаляємося від того, щоб у телебаченні було щось розумне. К1 запустив програму «Що? Де? Коли?», але мені здається, що кількість програм, спрямованих на те, щоб люди задумувалися і вмикали мізки, стає все менше. І ще, звісно, є тенденція паплюжити новини, їх неможливо дивитися. Новини нічого нормального не показують, можливо, глядач засинає, а всі думають, що це рейтинги.

2. Політичні новини майже на всіх каналах - це абсолютно точно антиподія року. А подія - це все-таки поява світового формату «Х-фактор», тому що масштабнішого шоу ніхто в цьому житті не затіяв. Воно є позитивним у кількох аспектах: по-перше, це світове шоу, по-друге, воно технологічно складне, як за грошовими витратами, так і за витратами часу, людських ресурсів. І, врешті, за яскравістю картинки, бо такої сцени, як на «Х-факторі», немає ніде. І це плюс, тому що віднині коли наші телевізійники вироблятимуть програми або навіть якісь ювілейні концерти до певних дат, вони розумітимуть, що є якась точка, до якої треба тягнутися.

3. Тенденція закуповування величезної кількості закордонних форматів замість того, щоб придумати свої. Я думаю, що десь із 20 світових форматів наразі йде в Україні. Хоча створили і власний формат - «Україна сльозам не вірить», та він із тріском провалився. Але я вважаю, що все одно треба придумувати свої формати.

4. Погіршення абсолютно точне. Влада вважає, що погані медіа для неї - це плюс. А насправді погані медіа - це така ж характеристика влади, як погані дороги, заборгованість заробітної платні чи якась політична нестабільність, просто вони до цього недопетрали, тому що не у всіх у владі є чим петрати.

Тарас Петрів, президент фундації «Суспільність»:

1. Сезон засвідчив, що українське телебачення і далі потребує якісної зміни контенту, а також знаходження балансу між розважальними та пізнавальним продуктом. У виробництві телеконтенту приємно подивувала, незважаючи на всі викручування рук, робота інформаційних команд ТВі, 5-го каналу, «1+1» і СТБ.

2. Але тренд на витискання незручних журналістів і «виховну роботу» з власниками та менеджментом на деяких каналах погіршив контент. Знову показала стабільний успіх редакторська група шоу «Танцюють всі», яке виступає з важливою просвітницькою, окрім розважальної, місією. Контент політичних ток-шоу засвідчив, що країна потребує ще 2-3 якісних українських ведучих, таких як Андрій Куликов. Антиподія - стерилізація політично-інформаційного контенту.

3. Бажання деяких гравців реалізувати плани перерозподілу та монополізації телепростору, ручного управління телебачення. Це створило багато загроз для розвитку медіаринку. Порушення журналістських прав протягом року трусило чимало редакцій. Керівники Першого національного експериментували з псевдоноваціями над глядачем на межі фолу, але так і не зробили з каналу Першого національного, тим паче ні на йоту не наблизилися до суспільного.

4. Нині влада і медіа існують у паралельних світах. Шкода, але політики й далі не розуміють ролі медіа як важливого суспільного інституту. Не вдалося налагодити діалогу в трикутнику «влада - медіа - громадянське суспільство». Тому все, що відбувається, нагадує корабель глухих, а глядачам важко зрозуміти, що діється в країні, чому і як приймаються рішення.

Усі дослідження свідчать: влада за 9 місяців закрилася в глухій інформаційній обороні і системно випускає на ефіри з каналу на канал групу спікерів - «блукаючих мессерів», які кошмарять глядачів витренуваними спічами з меседж-боксів. Ситуацію не врятує застосування старих сусідських технологічних програм.

Але основні зміни попереду, бо влада вимагає для себе від провідних ЗМІ лояльного ставлення і теплих інформаційних ванн.

Вальдемар Дзікі, директор ТОВ «Медіа Група Україна»:

1. Украина - это образец всего того, что происходит, в общем, в медиабизнесе в мире. Фактически в этом году в мире не появилось никакого формата, похожего на Big Brother или «Х-фактор». И это, я думаю, также отобразилось на украинском рынке. Мы видели очередные версии программ, которые уже либо раньше были показаны, либо что-то похожее на то, что мы уже видели, таким образом, мы много танцевали и много пели. Я не вижу ни одного сильного формата, который можно было бы назвать форматом года. То, что я могу сказать относительно ТРК «Украина», - я очень доволен сериалом «Маруся». Во-первых, это производство канала. Во-вторых, он работает в очень сложном слоте, 19:30, это фактически вход в прайм. И его показатели очень обнадеживающие, об этом можно утверждать уже по первому сезону.

2. Формат «Маруся» и «Оголена красуня» - это пример двух форматов, которые хорошо заработали, также успешной оказалась «Народная звезда».

Я думаю, что большой потенциал имеет формат The Contender, потому что интерес к боксу в Украине очень высок. Это пример такого формата, который должен быть пересмотрен и отработан в направлении улучшения коммуникации со зрителем. Показатели этого шоу были средние, ниже средних показателей канала, а формат сам по себе очень перспективный и надежный. Я бы сказал, что это в минус.

3. Особых тенденций я не увидел. Наш медиарынок, как я уже сказал, - это отображение мирового медиарынка. Я думаю, что украинский медиарынок в 2010 году начал выходить из кризиса. Но он еще не до конца вышел как по продажам, так и по программированию, потому что программирование напрямую зависит от продаж. Я надеюсь, что 2011 год будет уже годом нормальной работы, на рынке появится достаточное количество денег. Хотя прогноз тоже неутешителен. Большинство экспертов утверждают, что 2011-й не достигнет даже уровня 2008 года. Это очень беспокоит, потому что это не только вопрос денег и продаж, это также непосредственно связано с продакшенами и собственным производством. Думаю, что новый 2011 год покажет много новых проектов, начнется движение в сторону создания собственных форматов, а это очень хорошо и для зрителя, и для индустрии. Вот такая новая тенденция, она одна, но очень точная.

Ірина Костюк, генеральний продюсер каналу ТЕТ:

1. Главная новая тенденция в производстве телеконтента - это повальная охота за зарубежными форматами: на радость дистрибьюторам, украинские каналы у них скупили практически все, что те представили в своих каталогах в весенних и осенних Каннах, даже «бумажные» форматы. В общем, можно сказать, что наши уже все меньше заглядываются на то, что производит северный сосед, и идут своим путем, набивая свои шишки. ;) Также в отношении производства собственных форматов у основных каналов прослеживается две тенденции: одни не изобретают велосипед и делают программы по купленным форматам, другие же делают оригинальные шоу, некоторые из которых «слегка» основываются на уже опробованных существующих форматах.

2. Событием на ТВ-рынке Украины считаю эксперимент с вертикальным программированием программ собственного производства («1+1» и Новый канал). Думаю, что украинский эксперимент прошел удачно и скоро уйдет в тенденцию, в отличие от ситуации у коллег в России, которые, правда, экспериментировали с вертикалкой в рамках сериального показа, к чему зритель оказался не готов, хотя и нельзя это категорично утверждать - любой эксперимент требует времени и терпения (у нас тоже не сразу пошло). Но, с другой стороны, контент все еще the king, так что, может, причина не в программировании, а в контенте. ;)

3. Антисобитием для ТВ-рынка Украины искренне считаю уход Сергея Созановского с рынка телеканалов (не путать с ТВ-рынком в целом).

4. Изменения в отношениях медиа с властью в том, что скоро может наступить эффект «мальчика, который кричал "волк!"». Самые голосистые товарищи дискредитируют важность этой темы. 

Єгор Бенкендорф, генеральний директор НТКУ:

1. Перша основна тенденція - талант-шоу. Їхня кількість явно перегріла ринок. Друга тенденція - канали почали повертатися до виробництва серіалів. Тобто ринок потихеньку починає виходити з кризи. Також відзначу зростання телевізійних проектів, інтегрованих із всесвітньою мережею взагалі і з соціальними мережами зокрема. Сьогодні кожен проект, який поважає себе, інтегрований у «Твіттер» чи іншу соціальну мережу, а кожен журналіст, який поважає себе, веде блог.

2. Я знаю, що сьогодні багато хто обговорює невдачу проекту «Україна сльозам не вірить», але в існуванні цього проекту я бачу великий позитив. Добре, що у вітчизняному телебаченні залишається місце для творчості, ініціативи, експериментів. Це не дає українському телебаченню померти. Для порівняння: Перший національний теж удосталь експериментував протягом року. Ми свідомо пішли на створення низки нерейтингових, але соціально значущих проектів, на що не наважився б піти жоден із комерційних каналів.

Безсумнівно, головною подією 2010 року в українському телебаченні я вважаю призначення Єгора Бенкендорфа на посаду Генерального директора Національної телекомпанії України. А якщо серйозно, то сьогодні всі обговорюють головні події 2010 року, натомість я вже зараз можу повідомити вам головну подію наступного, 2011 року. Безсумнівно, нею стане запуск україномовної версії телеканалу EuroNews, запланований на 24 серпня.

4. Боротьба у площині «влада - опозиція» є традиційною для будь-якого суспільства, і щодо ролі медіа в цьому процесі важко сказати щось нове. А от що стосується нас особисто, то мені дуже приємно відзначити, що влада ініціює створення суспільного телебачення саме на базі Першого національного. Рух у цьому напрямку тривав цілий рік, його буде продовжено і в наступному році. Саме з урахуванням цієї перспективи НТКУ оптимізувала штатний розклад, посилила кількість соціально спрямованих програм, зменшила кількість реклами в ефірі Першого національного, посилила співпрацю з іноземними мовниками. У наступному році на наших телеглядачів чекає поява нових масштабних і резонансних соціальних проектів. «Про що кіно?» з ведучим Савіком Шустером, соціальний проект «Хочу, щоб ти була» про життя дітей-сиріт, нарешті, Перший національний відроджує вечірню казку, яку не зміг запустити жоден комерційний канал в Україні.

Микита Потураєв, медіаексперт:

1. Я, к сожалению, новых тенденций за прошлый год в телевизионном контенте не могу отметить. Мне кажется, что украинские телеканалы, не произвели что-то принципиально новое по сравнению с тем, что было. Ничего такого объемного, крупноформатного, кроме развлекательного шоу, украинское телевидение не начало делать. Безусловно, идет поиск внутри уже приобретенных форматов. Я не хочу выделять какой-нибудь проект, наведу как пример программу «Битва экстрасенсов. Война миров». Это формат, который был придуман каналом СТБ и аналогов которому нет, это пример развития внутри форматов. Насколько я знаю, этой идеей интересовались и в России, и в других странах, и возможно, украинская идея будет использована в мире. Хорошо, что усовершенствуется то, что уже было освоено, это, безусловно, необходимо. Во-первых, нет пределов совершенству, а во-вторых, украинским специалистам есть над чем работать, есть чему учиться и в чем развиваться. А так принципиально нового я ничего отметить не могу. И это плохо.

Если говорить о тенденциях, то мне не совсем нравится, что происходит в Украине с точки зрения общественно-политической составляющей. Это не событие, это, скорее всего, тренд, тенденция. Общественные функции телевидения шире, чем просто развлекать. Украинское ТВ с ними не справляется, и 2010 год это продемонстрировал, в первую очередь во время президентской кампании, когда телевидение сыграло очень важную роль во всех общеполитических процессах. И я считаю, что роль эта была негативная, потому что общество не получало анализа событий. Украинское телевидение хоть как-то выполняет информативную функцию, но с точки зрения содержания оно хромает, оно информирует, но не объясняет.

2. Событием я бы назвал другой проект канала СТБ - талант-шоу «Х-фактор». Опять же, СТБ идет по пути освоения крупноформатных проектов, вслед за «Україна має талант» появился «Х-фактор», еще более сложное шоу и в масштабах, и в постановках. И канал с этим справился. Я бы назвал этот проект событием по ряду обстоятельств: потому что это яркая программа, потому что она пользуется большой популярностью у зрителей, цифры свидетельствуют именно об этом, она также является очень сложным проектом с точки зрения телевидения. Для украинского ТВ как индустрии и как социального явления, а также для зрителя это событие.

С антисобытием сложнее. Было некое количество провальных проектов, но я бы не хотел критиковать. Зритель очень быстро ставит оценку программе, и если у нее нет рейтинга - она провальная. Но у всех есть право на существование. Я всегда утверждал и утверждаю, что право на ошибку является оборотной стороной эксперимента. Если хочешь развиваться, нужно экспериментировать.

3. Ситуация на телевизионном рынке достаточно стабильная. Поскольку макроэкономическая ситуация стабилизировалась, это позитивно и для телевизионного рынка.

4. Средства массовой информации не способны отстаивать право на диалог, поэтому они превращаются в ретрансляторов. А за право на диалог нужно бороться. Опасаюсь, что в следующем году украинское телевидение станет все более развлекательным, превратится в одно нескончаемое шоу и будет все менее содержательным. Я думаю, что это проблема, которой стоит заниматься как тем людям, которые работают на телевидении, так и обществу в целом, потому что если общество не в состоянии отстаивать свое право на доступ к качественным источникам информации, то вместо пищи для ума будет получать пищу для желудка. Это один из вероятных сценариев развития. Об этом следует задуматься всем. Хочется верить, что украинское общество способно эту гражданскую свободу отстоять.

Олексій Гончаренко, керівник компанії Friends Production:

1, 3. Этот год я бы назвал бумом в телепроизводстве, потому что очень много форматов произведено, очень много куплено. Такое количество форматов, которые были куплены украинскими каналами и продакшен-компаниями на последнем Каннском телерынке, не было куплено за всю историю украинского телевидения. Основная тенденция в жанрах, если говорить об интертейнменте, это, конечно, реалити, очень много появилось реалити-программ, правда, пока не масштабных, пока достаточно локальных, но удачных, в особенности на канале «1+1» и на Новом канале. Талант-шоу продолжают быть популярными, но не все. Сериальное производство телевизионных фильмов на уровень докризисной мощности еще не вышло, но кое-какое оживление по сравнению с прошлым годом я тоже наблюдаю.

2. Мне кажется, я бы назвал реалити на «1+1» - это «Міняю жінку», «Від пацанки до панянки» и «Без мандата». Вот эти три программы я бы назвал событием. А антисобытием - ничего конкретного такого не было.

Олександр Глущенко, медіаексперт, видавець журналу MediaSat:

1. Основна тенденція - ставка на виробництво власного контенту. Український глядач уже не сприймає іноземного й воліє бачити саме український якісний продукт, де події відбуваються зі співгромадянами. Це стосується шоу, серіалів, кінофільмів. Через декілька років попитом буде користуватись якісна документалістика.

2. Подія року у виробництві телеконтенту - шоу «Х-фактор» на телеканалі СТБ. Канал дуже довго шукав свою нішу, експериментував і, здається, знайшов її. Це власний продакшн та ставка на талант-шоу, принаймні цього року. Відпрацювавши технології виробництва на «Україна має талант» та «Танцюють всі», команда СТБ показала ринку, що в Україні можуть і вміють робити якісний та рейтинговий продукт. Але в цьому є й один мінус: СТБ задав дуже високу планку, яку багатьом іншим каналам просто не потягнути ні фінансово, ні технічно. Тут треба або робити шоу рівнем не гірше, ніж на СТБ, щоб воно могло конкурувати за глядача, який уже знається на якості, або не займатися цим узагалі та шукати інші ніші й формати.

Всі політичні ток-шоу в Україні, які кочують із каналу на канал, - антиподія та повна зневага до глядача. Можливо, хтось і сприймає їх як якісні гумористичні мапет-шоу, але дивитися пересічному громадянину не рекомендувалось би. Жодного конструктиву від багатьох гостей у студії. На розсуд глядача виплескується лише обливання один одного брудом, чорний піар та самореклама. Діалоги українських політ-шоу нагадують українське прислів'я: я йому за рибу, він мені за м'ясо. Кожен гне свою політичну лінію, доводить свою правоту та намагається витиснути з ефіру максимальну вигоду, на всю країну показуючи зневагу як до опонентів, так і до глядачів і всіх присутніх у студії. Дивитися таке просто неможливо.

Фото - svobodaslova.ictv, adsmarket.com.ua, radiosvoboda.org та Руслана Новосьола