Як повідомляла ТК, народний депутат Арсеній Яценюк зареєстрував 10 червня два законопроекти щодо діяльності Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Документи було внесено до Верховної Ради через день після прийняття Окружним адміністративним судом у місті Києва рішення про задоволення позовних вимог телеканалів групи «Інтер» до Національної ради і скасування результатів січневого конкурсу, головними переможцями якого були ТВі і 5 канал.

Арсеній Яценюк, вочевидь, надихнувся справою ТВі і 5-го каналу. В одному з його законопроектів звучать тези, подібні до аргументації гендиректора ТВі Миколи Княжицького, який обурювався кардинальній зміні позиції представника Нацради в суді. Нагадаємо, що представник напередодні ухвалення судового рішення погодився з вимогами позивачів. На переконання пана Княжицького, представник не може без ухваленого на засіданні рішення щось висловлювати. Крім того, керівник ТВі вважає, що Нацрада може виголошувати позицію і заяви від свого імені, тільки коли в її складі є шестеро членів. У розмові з ТК Микола Княжицький сказав, що не брав участі в розробці законопроектів Арсенія Яценюка.

Як пояснив ТК Богдан Козаченко, координатор напрямку «Відкрита влада» в «Уряді змін» Арсенія Яценюка, обидва законопроекти розробляла команда юристів народного депутата. «Ми беремо всі розумні думки (вони є в інтернеті у вигляді статей, блогів), аналізуємо в експертній групі, вибираємо найбільш раціональні, після чого наші юристи оформлюють їх у конкретні документи», - розповів він.

Отож, законопроект №6511 «Про заборону анулювання ліцензій на мовлення та позбавлення права власності на телерадіоорганізацію» пропонує:

1. Встановити, що право власності на телерадіоорганізації, набуте до 1 червня 2010 року, є непорушним і не може бути змінене, окрім випадків добровільного відчуження такого права.

2. Заборонити Нацраді застосовувати право анулювання ліцензій на мовлення з 1 червня 2010 року, окрім виключних підстав.

3. Віднести до виключних підстав анулювання ліцензій на мовлення наступне:

- клопотання ліцензіата про анулювання ліцензії;

- несплату ліцензійного збору у строки, встановлені відповідно до вимог закону «Про телебачення і радіомовлення»;

- відсутність передбаченого ліцензією мовлення протягом року від дня видачі ліцензії.

4. Передбачити, якщо ліцензіати добровільно відмовились від ліцензій, їх власники мають право на поновлення у строк, що не перевищує трьох місяців з дня відмови; якщо відмова мала місце з 1 червня 2009 до 1 червня 2010 року, власники також мають право на поновлення протягом трьох місяців з дня ухвалення закону.

Другий законопроект, №6512 «Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України» (щодо припинення зловживання правом Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення) пропонує:

1. Заборонити Нацраді здійснювати її повноваження, у тому числі бути позивачем, відповідачем і третьою стороною в судах, у разі відсутності шести членів.

2. Заборонити апарату Національної ради представляти її в державних органах, органах місцевого самоврядування, у тому числі бути позивачем, відповідачем та третьою стороною від імені Нацради в судах, у разі відсутності шести членів.

3. Заборонити Нацраді проводити засідання, у тому числі висловлювати офіційну позицію в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, судах, ЗМІ та іншим способом, у разі відсутності шести членів; під офіційною позицією Національної ради слід розуміти усі заяви (усні та письмові) її членів, якщо вони прийняті більшістю голосів на правомочних засіданнях Національної ради.

4. Встановити кримінальну відповідальність за порушення умов повноважності Нацради:

- зокрема висловлення офіційної позиції членом Національної ради за умови відсутності повноважного її складу карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років;

- постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови, що ґрунтується на офіційній позиції або рішенні Національної ради за умови відсутності повноважного її складу карається позбавленням волі на строк 5-7 років, а якщо такі дії спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, то вони караються позбавленням волі на строк від 10-12 років.

Поки що Комітет з питань свободи слова та інформації не розглядав цих законопроектів. На засіданні 16 червня лише попередньо заслухали аргументацію Арсенія Яценюка щодо проекту про анулювання ліцензій.

За словами автора документу, в Україні немає жодної ліцензії, виданої на 100% законно. Тож він пропонує закріпити ліцензійний статус-кво, який склався станом на 1 червня 2010 року. На запитання, що робити з порушниками законодавства, Арсеній Яценюк відповів: штрафувати. «За кордоном мова йде фактично тільки про фінансові санкції, а також про кримінальну відповідальність. Ми ж розуміємо, як відбираються ліцензії: три порушення - і все. А зараз порушень будуть фіксувати чимало», - додав він.

Зауваження членів комітету звелися до того, що «є маса нюансів, які дозволять компаніям, виходячи з логіки законопроекту, робити що завгодно», як сказав Микола Баграєв. Але в цілому ініціатива їм сподобалася. «Наскільки я знаю, сама Нацрада проробляла ідею, щоб не йти в систему попереджень й анулювань, а йти в систему штрафів», - резюмував Микола Баграєв.

Поки комітет не ухвалив рішення, чи рекомендувати парламенту підтримати законопроекти, ТК звернулася до експертів із проханням оцінити перший і другий документи. Коментують Ольга Большакова, Роман Головенко, Віктор Понеділко і Микола Княжицький.

Ольга Большакова, керівник центру законодавчих ініціатив Незалежної асоціації телерадіомовників:

1. Щодо проекту №6511 слід зазначити, що він вочевидь підготовлений з метою врегулювання конкретних правовідносин із кількома телерадіоорганізаціями, про які йдеться в пояснювальній записці - каналом ТВі та 5-м каналом.

У частині 1 статті 2 проекту, по-перше, плутаються поняття «власники телерадіоорганізацій» та «ліцензіати». Національна рада ніколи не втручалась у питання власності на частки статутного капіталу телерадіоорганізацій та не оскаржувала їхнього продажу: фактично в Національній раді ці питання вичерпуються формальною процедурою переоформлення ліцензій. Було лише кілька випадків, коли Національна рада відмовляла у переоформленні ліцензій, оскільки крім зміни власників, ліцензіат прагнув змінити, наприклад, програмну концепцію, але навряд чи автори законопроекту стурбовані саме такими випадками. Насправді йдеться не про непорушність права власності на телерадіоорганізації, а про непорушність права ліцензіата користуватися наданою йому за ліцензією частотою.

Абзац перший частини 2 статті 2 фактично створює колізію із статтею 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», оскільки встановлюються нові норми без скасування тих, що містяться в цій статті.

Абзац другий частини 2 статті 2 за своєю суттю суперечить принципам регулювання діяльності юридичних осіб, оскільки вважається, що, на відміну від фізичних осіб, їхнє керівництво володіє відповідними до посадової інструкції знаннями та навичками, а отже, розуміє наслідки своїх дій, в тому числі - наслідки добровільної відмови від ліцензії, тому жодних процедур «спрощеного поновлення» господарським законодавством не передбачається.

За текстом, у цьому абзаці автори проекту знову плутають повноваження власників та керівників телерадіоорганізацій: звернутися до Національної ради по поновлення ліцензії може тільки керівник або уповноважена ним особа.

Статтею 3 фактично пропонується позбавити Національну раду з 1 червня 2010 року і на невизначений строк права звертатися до суду з позовом про анулювання ліцензії на мовлення. name="484">Тобто, в разі прийняття цього проекту, ліцензіати можуть бути впевнені, що за будь-яких порушень з їхнього боку протягом строку дії ліцензії її анульовано не буде. Чи відповідає це інтересам суспільства - питання для дискусії. Хоча процедура анулювання ліцензії через суд настільки складна, що Національна рада вдавалася до неї лише кілька разів, і, якщо я не помиляюсь, лише один із них був успішним.

Утім, за змістом статті, нею не буде досягнуто необхідного авторам результату, адже вона не позбавляє інших зацікавлених осіб права звертатися до суду з позовом про скасування результатів конкурсу та анулювання ліцензій. На практиці, результати конкурсів оскаржуються не Національною радою, а тими учасниками конкурсу, які незадоволені його результатами. І позбавити їх цього права в принципі неможливо, адже право на судовий захист своїх інтересів є конституційним, базується на міжнародних угодах України і не може бути скасований без внесення змін до Конституції та порушення Україною своїх міжнародних зобов'язань.

Отже, узагальнені висновки по цьому проекту такі: він спрямований на вирішення конкретної проблеми кількох телерадіоорганізацій, має надзвичайно низьку юридичну техніку, через яку навіть у разі прийняття не дозволить вирішити поставлені завдання.

2. Все зазначене вище стосується і законопроекту №6512. Перш за все, Національна рада, відповідно до чинного законодавства, не може приймати рішення за відсутності кворуму. Кворум - це присутність шести членів Національної ради під час голосування по кожному рішенню, а не на початку засідання, як це практикувалося попереднім складом Національної ради. Тому вирішувати проблему незаконних рішень Національної ради треба шляхом оскарження їх до суду, а не через дублювання цих положень ще в кількох статтях закону.

Крім того, проект містить кілька положень, які не враховують чинне законодавство. Наприклад, судові справи за участю Національної ради найчастіше розглядаються адміністративними судами. Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України: name="1031">«1. Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. name="1032">2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. name="1033">3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні». Відповідно до статті 86 цього ж Кодексу: name="572">«1. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. name="573">2. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. name="574">3. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності».

Таким чином, відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, судді не можуть постановити «завідомо неправосудне» рішення, «що ґрунтується на офіційній позиції або рішенні Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення за умови відсутності повноважного її складу», оскільки рішення суду завжди ґрунтується на нормах матеріального права. А офіційна позиція державних органах є лише одним із усієї сукупності доказів, що досліджується в судовому засіданні.

Більш складним є питання про представлення працівниками юридичного відділу інтересів Національної ради в судах. Для того щоби встановити, чи мають вони такі повноваження, необхідно досліджувати видані їм доручення. На мою думку, в разі, якщо рішення про видачу доручення на представлення інтересів по конкретній справі було прийняте за наявності кворуму, таке доручення залишається чинним до моменту закінчення його строку або до прийняття рішення про його скасування, яке, до речі, також потребує кворуму. Це відповідає загальним принципам регулювання представництва у цивільному законодавстві України.

Роман Головенко, юрист Інституту масової інформації:

1. Якщо забрати в Національної ради інструмент анулювання ліцензій, то залишаються штрафи і попередження. Штрафи, як відомо, в нас не застосовуються. І навіть якщо швидко підготувати підзаконний акт, щоб їх можна було застосовувати (Кабмін має визначити розмір штрафу), то рік-два піде на обкатку цього механізму. Національна рада взагалі, як відомо, будь-які санкції застосовує дуже неохоче. І випадки позбавлення ліцензій практично не траплялися.

Водночас припустимо, влада захоче наїхати на опозиційний канал. Вона знайде інші методи - чи порушити кримінальну справу проти керівництва, чи натиснути через податкову тощо.

Тому ухвалювати цей законопроект, думаю, недоцільно.

2. Заборона Нацраді бути представленою в суді в разі відсутності шести членів - це небезпечна норма. Уявіть собі: Нацрада прийняла якесь рішення, я вважаю, що воно порушило мої права, хочу звернутися в суд. Але через кілька днів у Нацради спливають повноваження, членів стає менше шести, я приходжу в суд, а Нацрада вже не може бути відповідачем. По суті, я не зможу захистити своє право в суді, адже суд або не прийматиме позовну заяву, або прийме і чекатиме, коли призначать додаткових членів на вакантні місця. А це може тривати дуже довго. Згадайте, як у 2007 році скінчилися повноваження членів, але їх не звільняли. А якщо звільнять і не призначать нових? Підвісять Нацраду в повітрі так, як у 2006 році підвісили Конституційний Суд.

Щодо заборони проводити засідання в разі відсутності шести членів, то в чинному законодавстві передбачено, що засідання є правомочним тільки в разі присутності шести членів. А от офіційна позиція - це досить новий термін для юриспруденції. Для офіційного рішення потрібне засідання і шість членів, а офіційна позиція - що це значить? Коли член Нацради коментує як експерт, то це часто його особиста думка, яка в інших членів може відрізнятися. Можливо, Яценюк хотів заблокувати висловлювання членів Нацради, щоб вони менше говорили. Але як експерт кожен член буде щось від себе говорити, і завжди буде певна більшість у Нацраді й опозиція, не згодна з позицією більшості.

Тож я не думаю, що цей закон варто ухвалювати.

Віктор Понеділко, член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення у 2002 - 2010 роках:

1. Хай би Арсеній Яценюк почитав чинний закон, а потім щось винаходив. Не має права Національна рада за жодних обставин анулювати ліцензію, окрім як за заявою ліцензіата. А все інше - звернення до суду. Немає ще жодного прецеденту, щоб Національна рада взяла й анулювала ліцензію без рішення суду. Максимум, що може робити Національна рада, - ухвалити рішення звернутися до суду щодо анулювання ліцензії. Таких випадків було декілька, коли ігнорувалися попередження чи не допускалися представники Національної ради до перевірки (це в принципі кримінальна справа, але до криміналу не доходили). Це одеська телекомпанія АТВ, радіо «Мелодія», регіональний кабельний оператор - більше не пригадую.

Позбавлення власності - у цьому питанні Національна рада взагалі ніяк не компетентна, бо бізнесменів, як власників, реєструє не вона.

2. Усе, що пропонує Арсеній Яценюк в царині повноважень, регламентовано чинним законом про Національну раду. Якщо немає призначених шести членів, то немає і Національної ради. А апарат виключно забезпечує виконання функцій Національної ради. Більше того - закон забороняє будь-якому працівнику апарату чи будь-якому члену Національної ради перетягувати на себе повноваження всієї Національної ради. Кримінальна відповідальність? Хай Арсеній Яценюк відкриє Кримінальний кодекс - там є й статті про зловживання владою. Для чого щось іще вигадувати, треба користуватися тим, що вже придумано і зроблено.

І, між іншим, спочатку треба довести зловживання правом, а потім уже говорити про запобігання зловживанню.

Як-то кажуть, законопроект не зашкодить, але і користі не принесе. Це речі, які зараз печуть, усі кричать: «караул» - ну, давай і ми потанцюємо. Із цим треба бути надзвичайно обережним і - найголовніше - кодифікувати з іншими законами.

Микола Княжицький, генеральний директор ТВі, член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення в 1999 - 2002 роках:

1. Нацрада і зараз не має повноваження анулювати ліцензії. Це може робити тільки суд. І для нас було б корисним, щоб суди були незалежними (якби наш суд був справедливим, ми б його виграли). Добитися цієї незалежності можна указом президента про звільнення Хорошковського за явний і відкритий конфлікт інтересів.

2. Насправді ці норми і так повинні працювати. Національна рада - це колегіальний орган, який є незалежним, щоб ухвалювалося збалансоване рішення. Але правильно, що Арсеній Петрович вирішив це окремо прописати. Ну, не може юрист чи помічник чиновника визначати позицію всього органу й казати сьогодні одне, а завтра - інше! (Нагадаємо, що представник Нацради в суді напередодні ухвалення судового рішення погодився з вимогами позивачів. - Ред.)

Я не долучався до розробки цих законопроектів і навіть не говорив з цього приводу з Арсенієм Петровичем. Тому я вдячний йому за активну громадянську і політичну позицію, принаймні у сфері телебачення і радіомовлення. Ці законопроекти були б для нас дуже вигідні, але я розумію, що сьогодні парламентська більшість навряд чи за них проголосує. Хотів би попросити Арсенія Петровича звернути увагу на останній конкурс на посади членів Національної ради, де було виявлено неправильно оформлені документи і біографії. Люди навіть не знали, куди вони йдуть і для чого йдуть. Зрозуміло, що їх хтось туди направив і пообіцяв, що вони пройдуть будь-якою ціною. Мені здається, ми маємо про це говорити і перетворити Нацраду на авторитетний незалежний орган, а не маріонетку з незрозумілих людей.

Фото - korrespondent.net, glavred.info та з архіву ТК