В Рунеті можуть ввести цензуру. Це питання вже неодноразово піднімалося в Росії чиновниками різних рівнів, але традиційна російська неповороткість і небажання виявляти першим ініціативу, за яку на тебе можуть «навісити» і відповідальність, досі якось стримували цей процес. Власне, блоги залишилися в Росії фактично єдиною зоною, вільною від цензурування режимом Путіна. І тому важко було розраховувати на те, що влада, котра й на дух не може переносити саме поняття «свобода слова», могла б дозволити собі залишити у спокої цей єдиний «острівець» свободи, ще не затоплений повністю штормами цензурування в Російській Федерації.

Незважаючи на те, що сам президент Росії Дмітрій Медвєдєв є не лише просунутим користувачем інтернету, але і його активним пропагандистом (а може, саме тому), в кремлівських коридорах сьогодні добре усвідомлюють, яку небезпеку збереженню режиму може нести нефільтрована політична й соціальна інформація. Адже попри те, що російській владі вдалося нав'язати свої правила гри телебаченню і традиційним паперовим засобам масової інформації, інтернет створив на російських теренах інформаційне середовище, котрому досі на відміну від ЗМІ ще не доводилося зіштовхуватися із жодними серйозними обмеженнями.

Очевидно, що путінський режим, поки що не готовий цензурувати російський інтернет за китайським чи казахстанським прикладом, шукатиме свої казуїстичні шляхи. Намагаючись при цьому не перейти грані, за якою Захід уже не міг би мовчати і спокійно спостерігати за тим, що робиться в Росії зі свободою слова. Путінцям, котрі чудово усвідомили, що можуть від своєї пропаганди по інтернету мати куди більше користі, ніж їхні опоненти, й не потрібно до кінця дотискувати інтернет. На їхню думку, куди оптимальніше «приручити» своїх опонентів.

За інформацією, котра просочується з Росії, кремлівські мудреці вже почали розробляти законопроект, покликаний прирівняти блоги до засобів масової інформації. І вся «родзинка» подібних намагань полягає в тому, що йдеться не всі блоги, а лише про ті, які ведуть найбільш активні політичні блогери. Тобто журналісти. Крім того, спецслужбам дано конкретне завдання - віднайти нові й ефективні способи для того, щоби повністю ліквідувати будь-яку анонімність в інтернеті. При цьому зобов'язавши інтернет-провайдерів розсекретити інформацію про своїх абонентів.

Можна пригадати, що свого часу в Радянському Союзі кожен власник друкарської машинки був зобов'язаний її зареєструвати в компетентних органах. У Росії ж намагаються підійти до системи контролю поступово. Адже не обов'язково одразу йти казахстанським шляхом у спробі взяти під свій контроль відразу всіх блогерів.

Суть ідеї полягає в тому, щоби зобов'язати будь-якого журналіста, котрий веде свій блог (а таких нині більшість), зареєструвати його як засіб масової інформації. Адже журналісти часто мають доступ до унікальної ексклюзивної інформації, і її розголошення може стати небезпечним для путінського режиму. А далі все дуже просто: журналіст мусить відповідати по закону про російські засоби масової інформації. А це означає, що він буде зобов'язаний не лише публікувати спростування інформації, оприлюдненої в його блозі, а й сплачувати штрафи за «помилки», завдані репутації героїв своєї публікації.

Це, так би мовити, входить до планів путінської влади на перспективу, а поки що вона діє іншими методами. Так, уперше російському блогеру вирок обвинувачення було винесено влітку 2008 року. Ним став музикант із Сиктивкара Сава Терентьєв, який допустив «неправильні» висловлювання про дії міліції. Й це була лише «перша ластівка» цензурування блогів. Оскільки буквально вже через два роки скандали з блогами стали в Росії ледве не звичною справою.

І це не дивно.

Путіну вдалося не допустити створення в Росії громадянського суспільства, але з приходом і поширенням на російські терени віртуальних мереж авторитарна російська влада несподівано одержала просто величезне віртуальне громадянське суспільство, поділене на мільйони віртуальних соціальних груп.

На сьогодні в Рунеті вже існують правозахисні, політичні й соціальні співтовариства. І незважаючи на те, що вони поки що не досить чисельні, як показує досвід, у критичні моменти члени цих співтовариств стають основними джерелами інформації, що дозволяє за критичної ситуації об'єднувати зусилля і переходити від спілкування у віртуальному світі до виходу в світ реальний. Прикладом спільних злагоджених дій «віртуалів» може слугувати вихід сотень фанатів і глядачів телеканалу «2х2» на вулиці з плакатами, коли влада вирішила відібрати ліцензію в каналу. Це вдалося реалізувати завдяки злагодженим діям блогерів, що входили до групи фанатів телеканалу «2х2».

Але путінці здатні діяти більш нахабно і безцеремонно. Так, на одному з російських блогів було подано інформацію про те, що після вибуху на шахті «Распадская» в Междуреченську, стихійного мітингу, зіткнень із ОМОНом і цензурою в засобах масової інформації основна дискусія і обмін думками та інформацією розгорнулися у віртуальному співтоваристві «Посвящается Шахтерам г. Междуреченска» на сайте mail.ru і в групі «Вконтакте».

Ці віртуальні групи були досить чисельними. Більше 6 тисяч і 5 тисяч чоловік. Режим Путіна дуже занепокоїло, що ці віртуальні співтовариства швидко перейшли від обговорення того, «що насправді відбувається» до обговорення «що робити». І неминуче - до політичних тем і висновків. Проте найбільшою «крамолою» стало те, що слова, котрі до того можна було почути лише від опозиціонерів, стали звучати із вуст простих людей.

Подібна «крамола» викликала тривогу з боку професійних борців із екстремізмом (центру «Е») і ФСБ. Адміністратора групи «Вконтакте» викликали в компетентні органи і забрали пароль, що дозволяє управляти профілем користувача і групами. Владу над групою було захоплено силою. А її назву змінено. Групу зробили закритою (спочатку вступ до неї був вільним і відкритим), а всю інформацію та обмін думками на форумі просто елементарно стерли. Тобто все відбулося за принципом: немає більше інформації, немає більше й проблеми.

Знаючи, як режим Януковича любить копіювати все, що відбувається в Росії, варто вже сьогодні подумати про те, що й цей досвід «упорядковування» інтернету «януковичі» не оминуть своєю увагою. Цю думку навіюють свіжі спогади про таке саме упорядкування ЗМІ в цілому. Хіба що, можливо, це відбуватиметься трохи іншими, відмінними від російських методами. Адже і сама країна, і структура керованості суспільством у Росії й Україні поки що відрізняються.

Втім, хоча на сьогодні інтернет на тлі майже придушених друкованих засобів масової інформації в Україні виглядає такою собі ліберально-демократичною оазою, не все так добре в нас у цій царині. Не треба забувати, що вже 10 років інтернет-трафік України повністю перлюстрований. Причому це дозволено на законодавчому рівні. Отже, для перекриття інтернет-ЗМІ достатньо натиснути на відповідних провайдерів даних або й навіть на провайдерів передачі інформації.

Однак, на мій погляд, початок буде покладено, - як це було в багатьох інших країнах, таких як Росія й Китай, - не застосуванням відвертої владної сили, а таким собі «випадковим» нападом хакерів. А оскільки в нас, на відміну від Великобританії і Сполучених Штатів, довести причетність влади пересічний громадянин буде не в змозі, він буде просто шокований і, можливо, навчений гірким досвідом, що піднімати голос на владу не варто. Принаймні, так планувалося в тих акціях, котрі було проведено поки що за кордоном.

В Україні ж хакерів достатньо. І вже зараз доступ до подібних «послуг» досить демократичний. Тож оскільки «прикриття» з боку влади їхньої від відповідальності є найкращим стимулом до співпраці, сумніватися в тому, що це може бути реалізовано, мабуть, не варто.

Навіть у суцільно ліберально-демократичному інтернеті розвинених країн блоги видаються мало не ідеалом можливостей відкритого суспільства. Вони не потребують по суті ніяких ресурсних вкладень окрім креативу, інтелекту і праці. І розчавити їх відсутністю спонсорів чи реклами більш ніж непросто. А от згадані напади хакерів вражають блогерів не менше, а можливо навіть більше, ніж інші ЗМІ. Та найбільш небезпечним для окремих блогерів в Україні буде введення юридичних норм і, відповідно, юридичного тиску за подачу тієї чи іншої інформації за допомогою засудження до великих грошових штрафів.

На мій погляд, українська медіаспільнота мусить готуватися саме до цього. Оскільки навіть окремі прецеденти з «дотискування» журналістів і блогерів матимуть дуже негативні наслідки для всього суспільства. Уже зараз треба готувати асоціації та інші структури по юридичній підтримці ЗМІ та блогерів, а спонсорами для цього, цілком можливо, виступатимуть певні представники українського бізнесу. Оскільки на шляху до грабунку їхніх бізнесів та кишень ЗМІ і блоги є останнім рубежем захисту від свавілля нової влади.