Церемонія «Гордість країни» за своє семирічне існування неодноразово приносила статуетки «Телетріумфу» Новому каналу. Однак цей проект по суті не є телевізійним, як і не є він газетним (співорганізатор премії - газета «Факты и комментарии»). Ця подія просякнута насамперед суспільним значенням і є втіленням ефемерного поняття «соціальна відповідальність медіа».

Газеті «Факты» за глибину й широту розкриття соціальних тем (щоправда, дещо приправлених жовтизною) давно можна присвоїти звання «народної». З номера в номер її регіональні кореспонденти пишуть про героїв з-поміж нас, шукаючи їх у найглухіших селах і містечках. Між іншим, саме ширина кореспондентської мережі дає газеті змогу писати про все надзвичайне, чим багата глибинка, але що рідко долітає до егоцентричного Києва. Маючи багату «картотеку» дивовижних подій і людей, було б помилкою цим не скористатися. Це зробив Новий канал, придбавши у 2003 році спеціальний телевізійний формат і народивши премію, якою вшановують героїв публікацій «Фактов», а також сюжетів інформаційної програми «Репортер» на Новому каналі. Але цього року «Факты» виступили не лише співорганізатором «Гордості», а й лауреатом: у номінації «Усім миром» видання було вшановано за акцію «Гамма-ніж для України».

Головний редактор газети «Факты и комментарии» Олександр Швець та бізнесмен і засновник благодійного фонду Віктор Пінчук як члени громадської ради премії протягом року визначалися з номінантами

Про метод лікування пухлин мозку без трепанації черепа за допомогою спеціального пристрою «гамма-ніж» «Факты» вперше написали 2005 року. Апарат вартістю понад 5 мільйонів доларів був недоступним для українських клінік, тож газета, натхнена фахівцями Інституту нейрохірургії ім. Ромоданова, запропонувала своїм читачам зібрати кошти. «Факты» постійно повідомляли, скільки вже зібрано і скільки не вистачає на рахунку Інституту. Так само робив, приміром, і тижневик «Дзеркало тижня», однак на «Гордості країни» ані його, ані інші медіа не вшановували. Втім, головний редактор «Фактов» Олександр Швець подякував колегам: «Нас підтримали всі без винятку телеканали, всі газети». Зрештою, за рік українці зібрали близько 5 мільйонів гривень. Ще 54,4 млн гривень на створення радіохірургічного центру на базі Інституту нейрохірургії виділив уряд. От тільки придбано було не гамма-ніж, а лінійний прискорювач «Трілоджі», а на решту грошей зводиться центр, який невдовзі мають відкрити.

Заступник директора Інституту нейрохірургії Віталій Цимбалюк сказав зі сцени, що журналісти зробили неможливе. Але це не зовсім так: для загальнонаціональних медіа мало що є неможливим. Очевидно, пан Цимбалюк мав на увазі, що акція «Гамма-ніж для України» не відбулась би без уваги ЗМІ, які надали всезагального звучання темі, котрою опікувалися тільки лікарі та хворі, і не давали її забути, постійно повертаючись до неї. Крім того, залучені до акції журналісти не дають спустити її на гальмах і витратити кошти не за призначенням, контролюючи весь процес зведення нової лікарні. Видається, саме в такій добрій справі полягає місія журналістики: не лише поінформувати, а змінити реальність на краще.

Цією місією живе й Новий канал. Хоча що більше він робить успіхів у становленні розважального телебачення, то нагальнішим є запитання: яким чином «Гордість країни» вписується в його концепцію. Проте генеральний директор Нового Ірина Лисенко відкидає можливість поступитися організацією премії на користь колег по холдингу - ICTV або СТБ. «Ми цю ідею придумали і втілюємо. Якщо телеканал розважальний, це не означає, що ми не дивимося вбік і не помічаємо, які дивовижні люди поруч. Мене іноді питають, чому Новий канал робить це. Тому що ми живемо в цій країні, тому що ми пишаємося цими людьми. І для нас це найвідповідальніший захід року», - наголосила вона в коментарі ТК.

Генеральний директор Нового каналу Ірина Лисенко й головний редактор «Фактов и комментариев» Олександр Швець. За словами пані Лисенко, основну роботу з пошуку героїв проводять журналісти газети

Новий канал у сюжетах в «Репортері» та «Підйомі» повертається до тематики «Гордості країни». І вже тривалий час виношує ідею створення окремої циклової програми. «У новому сезоні, можливо, буде щось серйозніше, присвячене цьому. Але до цього треба дуже відповідально підійти. Тому що це більше, ніж розважальне телебачення», - застерігає саму себе пані Лисенко.

Поки регулярний проект «Гордість країни» не стартував, команді Нового є над чим тренуватися - над сюжетами-докудрамами, які традиційно передували вшануванню кожного лауреата. Деякі з них було виконано повністю в стилі документального кіно, інші було доповнено художньою реконструкцією. Останньої, на щастя, не було забагато. Хоча подекуди акторські вставки в сюжетах своєю гіперболізованою псевдореалістичністю викликали неприйняття. Жінки, наприклад, обурювалися, нащо мордували дитину, яка задля реконструкції мусила мокнути-мерзнути в ополонці. В іншому сюжеті, присвяченому лауреату за «Видатні приклади відваги» Віталію Воробею, слух різали жіночі крики. Хлопець зловив рецидивіста, який перед тим убив двох його подруг. Чомусь режисер міні-фільму вирішив зосередитися не стільки на вчинку хлопця, скільки на самому злочині.

В інших випадках режисура і сценарна робота заслуговували на хорошу оцінку. Наприклад, в історії про «Рідкісний талант» Ярослава Биха - обдарованого хлопчика-піаніста, який через пологову травму має напівпаралізовану праву руку. Зафільмована історія про нього чимось нагадувала сюжети про героїв шоу СТБ «Україна має талант!» - сентиментальний портретний нарис. Ярослава з перемогою в номінації привітала співачка Джамала, заспівавши під його акомпанемент улюблену пісню мами юного героя «Верше мій, верше». Але Джамала дозволила собі відірватися від сценарію та зімпровізувати: перед тим, як співати, вона розповіла, що в Ярослава ті самі улюблені композитори, що й у неї: Шопен, Рахманінов, Ліст. І попросила хлопця зіграти шматок із Рахманінова, а всі присутні змогли переконатися в його віртуозності. Нині вся надія на те, що режисер не виріже цей живий епізод із фінальної телевізійної версії.

Незважаючи на те, що нагородження лауреатів відбувалося не в прямому ефірі й гості та учасники дійства могли собі дозволити трохи волюнтаризму на сцені, ведучий церемонії Остап Ступка намагався їх вгамувати. Він, наприклад, уривав розлогу розповідь силача Віталія Свірненка, хоча зал не вимагав тиші. В інших випадках Ступка зі співведучою Ані Лорак узагалі забували дати слово переможцю номінації. Хоча від переможців і не потрібно було багато слів. Найпромовистішим виявом громадянської позиції тих, кого називають гордістю країни, стала фраза «Служу народу України» лейтенанта міліції (а після церемонії - старшого лейтенанта) Євгена Синиці, який разом із другом Євгеном Діхтяренком врятував з палаючої автівки перед вибухом трьох постраждалих (номінація «Сила духу»).

Міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов (праворуч) прийшов у супроводі свого радника Костянтина Стогнія (у центрі), щоб вручити нагороду Віталію Воробею, який самотужки затримав убивцю. Інший лауреат, Євген Синиця, отримав від міністра нове звання - старшого лейтенанта

2010 рік запам'ятається небувалою кількістю вшанованих на «Гордості країни» лікарів. За «Почуття обов'язку» нагородили одразу трьох медиків: Аурела Руснака, Олександра Дружину й Антоніну Надич, котрі лікували українців від грипу під час епідемії. Остання лауреатка - медсестра з Луганська - пожертвувала своїм життям заради допомоги іншим. «Сенсацією року» знов-таки було визнано лікаря - кардіохірурга Іллю Ємця - за використання пуповинної крові під час операцій на серці. Водночас у «профільній» номінації «Лікар року» перемогу здобули сумські хірурги Іван Коцюба та Іван Нечипоренко, врятувавши водія, пробитого наскрізь шлагбаумом. Для них, як і для родини священика Михайла Жара з Чернівецької області (отець виховує у притулку 250 названих дітей, за що переміг у номінації «Сімейна історія»), нагородою стала сама участь у святі в київському театрі, настільки щиро та безпосередньо вони тішилися тому, що відбувалося в залі.

Споглядаючи тих, кого нагороджують організатори, і слухаючи про їхні маленькі та великі подвиги, аудиторія - а це й ті, хто прийшов 14 квітня до театру Франка, і глядачі Нового каналу, які побачать телеверсію заходу 24 квітня, - переживає певний катарсис. Адже «Гордість країни» щедра на емоції. Наприклад, жіноча половина залу не стримувала сліз від історії «Дитячої мужності» 11-річної Насті Полєвої, яка має складну хворобу кісток, через що в неї постійно ламалися й неправильно зросталися ноги, але зараз дівчинка з лікарями працює над тим, щоб у майбутньому пройтися по Хрещатику на підборах. Здається, навіть Влад Яма, котрий схопив Настю на руки й закрутив у танку, цим намагався сховати свої щемливі почуття. Плакали всі мами й разом із Анастасією Заворотнюк, яка нагороджувала в номінації «Сусід року» семирічну Ганну Войціховську. Першокласниця врятувала з ополонки свою подружку, витягнувши її з крижаної води за допомогою санчат. «Я сама залізна людина, але не можу стримати сліз, коли ці маленькі діти подають усім навколо приклад, як слід жити, як слід боротися за своє життя, а не просто плисти за течією», - зізналася ТК Ірина Лисенко.

Затамувавши подих, гості, серед яких Ада Роговцева і Влад Яма, спостерігали за вшануванням героїв 

А за кілька хвилин публіка вже сміялася з жартів вісімдесятидворічного чемпіона світу з гирьового спорту Віталія Свірненка. Віце-прем'єр Володимир Сівкович, нагороджуючи цього дідуся-силача в номінації «Особисте досягнення», примовив, що було б добре, якби такі, як він, тренували вояків. «Так я своєму воєнкому три роки тому пропонував готувати хлопців до армії. А він мені: "Та нащо?"», - не розгубився лауреат. Зрештою, довелося Сівковичу пообіцяти Свірненку взяти його методику на озброєння у війську.

Власники Нового каналу і «Фактов» Віктор Пінчук та Олена Франчук з усіх сил намагалися не піаритися на «Гордості країни». Розпорядник церемонії за лаштунками навіть попереджав номінантів, що зі сцени не прийнято згадувати їхні імена (це правило насправді всі ігнорували й дякували насамперед меценатському подружжю). Пінчук і Франчук, прибувши до театру, навіть проігнорували червону доріжку, завбачливо розстелену перед входом. Утім, їм не вдалося лишитися непоміченими, адже вони старанно виконували обов'язки господарів свята. Подружжя віталося й фотографувалося з гостями та лауреатами, запевняючи, що, звісно, пам'ятають своїх співрозмовників. Усе це з корпоративної солідарності знімали телеканали холдингу StarLightMedia, а повний запис церемонії покаже 24 квітня о 22:10 Новий канал.

Довідка «ТК»

Співорганізаторами премії «Гордість країни» є Новий канал, газета «Факты и комментарии» та Фонд Віктора Пінчука. Процедура відбору учасників доволі проста: з матеріалів газети «Факты» та репортажів Нового каналу відбираються сюжети і персонажі, що найбільше вразили громадську раду премії. До складу ради входять: співачка Ніна Матвієнко, бізнесмен та меценат Віктор Пінчук, головний редактор газети «Факты» Олександр Швець, режисер Роман Балаян, актор театру і кіно Богдан Ступка, музикант і лідер «Океану Ельзи» Святослав Вакарчук, психіатр і правозахисник Семен Глузман, спортсмен і президент Національного олімпійського комітету України Сергій Бубка, письменник Андрій Курков, філософ та історик Мирослав Попович.

Фото Павла Старостенка