Агітація для барбосів

17 Вересня 2009
16139
17 Вересня 2009
09:04

Агітація для барбосів

16139
Агітація для барбосів

П'ять років тому, перед попередніми президентськими виборами, було дві лінії поведінки кандидатів і загалом політиків у сфері комунікації з суспільством. Одна з них передбачала монологічність та зверхність, інша - рівноправний діалог із громадянами. «Ми - ваші майбутні хазяї», - навіювала суспільству одна команда. «Ми - такі самі, як ви, ми не маніпулюємо вами, а запрошуємо до співпраці», - переконувала друга. «ЗМІ - це наш рупор», - давала зрозуміти перша команда. «ЗМІ - це ВАШ рупор», - обіцяла друга.

 

Перша команда тоді програла, виграла друга. Не в останню чергу саме завдяки обраному способу комунікації з суспільством. Хіба ж міг тоді хто-небудь підозрювати, що мине лише п'ять років, і від цієї другої лінії поведінки, виграшної та переможної, не залишиться й натяку? Тоді, на зламі 2004-2005 років, було заведено - справедливо чи ні - вважати: перший, монологічний та маніпулятивний, спосіб комунікації виявився милішим серцю виборців сходу та півдня, тоді як другий, діалогічний - центру та заходу. Сьогодні складається враження, що всі без винятку кандидати щосили змагаються за електорат Віктора Януковича п'ятирічної давнини. Ніби іншого - чисельнішого! - електорату в Україні вже немає, та й ніби самий тодішній електорат Януковича не змінився.

 

Отже, агітаційна інформація, політична реклама. Не розглядатимемо зараз її суто політичного змісту (навіть якщо такий є) та політичні перспективи кандидатів. Погляньмо на агітацію з суто іміджевого боку - наскільки вона додає кандидатам прихильників або відбирає їх. Наскільки, власне кажучи, витрачені на піар гроші не є викинутими на вітер.

 

Є в українській мові така ідіома: сім мішків гречаної вовни. От саме з ними й хочеться порівняти передвиборну агітацію кандидатів. От тільки їх, на жаль, куди більше, ніж сім. І падають вони, й падають на нас. Не боляче, але запаморочити може.

 

Візьмімо Сергія Тігіпка з його обіцяною білбордами прямою лінією. Точно пам'ятаю дату: 5 вересня я зателефонував за запропонованим телефонним номером. Трубку взяла молода жінка, повідомила, що я додзвонився на пряму лінію, й запропонувала поставити запитання. Не дуже напружуючись, я скористався підказкою з тих самих білбордів і спитав: «Коли закінчиться криза?». От спробуйте здогадатися, що я почув у відповідь? А відповіли мені запитанням: «Звідки ви дізналися про нашу пряму лінію?». Дещо ошелешений (адже я чекав чого завгодно, тільки не прямих підозр в ідіотизмі), чесно відповів: «З білбордів». Жіночка пообіцяла неодмінно передати моє запитання особисто Тігіпкові та попросила представитися й надати номери своїх мобільного та стаціонарного телефонів (!!!). До цього я зовсім не був готовий і не надав їх. Співрозмовниця не заперечувала, спитала, чи маю я доступ до інтернету, назвала номер мого запитання й запевнила, що відповідь буде на сайті та в газеті «КП в Украине».

 

Це було 5 вересня. На момент написання статті, 14 вересня, останнє запитання на сайті датоване 4 вересня. До мого черга ще не дійшла. Дуже гаряча лінія, аж кипить. Отут, схоже, й криється відгадка. Інтернетом в Україні регулярно користуються не більше 10% мешканців. Газету «КП в Украине» читають і того менше. То чи не розраховано всю цю «пряму лінію» на решту 80% із гаком? На тих, хто ніколи не візьме в ній участі, але буде впевнений: кандидат сам особисто відповідає на всі запитання, думкою людей цікавиться?!

 

Появи Тігіпка на телеекранах створюють дивне враження, ніби виступає кандидат у голови Нацбанку чи у міністри фінансів. Чи, радше, економічний аналітик. Критика нинішнього стану речей в економіці - цього в нього не відбереш. А от відповіді на запитання: «Що робити?», та ще й «Як це зробити?», та ще й стосовно широкого кола соціально-політичних питань - це вже даруйте. Економіка - взагалі вдячна тема: пересічний громадянин далеко не завжди може оцінити, наскільки сказане є змістовним, а от враження солідності залишається. Чи не саме лише враження?

 

Білборди з телефоном гарячої лінії Віктора Януковича не такі численні, та й з'явилися пізніше за білборди Тігіпка. Чуже ноу-хау успішно застосовано. Натомість Янукович на сьогодні - єдиний кандидат, який безупинно рекламується на першому каналі Національного радіо. «Ми повернемо довіру до влади», «Янукович буде ефективним президентом» та «Україна запрацює ефективно», - оце і є його запевнення. Варіації на тему «покращення вашого життя вже сьогодні», тільки з куди як меншим розмахом. Це була б чудова реклама для магазину чарівних паличок. Усе решта в рекламних роликах - це звинувачення на адресу нинішньої влади. Дивно, але хоч вони могли б бути бодай трішечки конкретними, могли б позначити больові точки. Ні, вони так само витримані в найзагальніших словах на кшталт того, що «влада втратила довіру». Ото хто б міг подумати?!

 

БЮТівська серія плакатів «Вони зраджують - вона працює», «Вони блокують - вона працює» тощо (так і хочеться підсумувати: «Вони казали - вона мазала») здобула вже багато ядучих кпинів у ЗМІ. Як і надихнула авторів численної антиреклами. І чи не вперше українці стикнулися з неочікуваною проблемою: відрізнити рекламу від антиреклами буває не так просто. Хтось може сказати, що цього, власне, й домагалися автори меседжу, застосувавши модну нині технологію так званої вірусної реклами, яка починає поширюватися сама собою, завдяки продукуванню пародій на неї. Більш того, хтось навіть вважає, що так звану антирекламу продукує штаб самої Юлі. Водночас, ані реклама, ані антиреклама не несуть у собі ніякого змістового навантаження. Кажете, вона працює? Міфічний Сизиф он теж працював, немов навіжений - от тільки користі від того було...


Технологи Тимошенко не врахували однієї речі: українське суспільство вже доросло до того, щоб оцінювати результати діяльності політиків, а не процес та наміри. Не врахували вони й декількох не таких очевидних прихованих змістів, які внаслідок багатократного вживання починають кидатися у вічі. Ну, передусім, у класичній інтермедії Аркадія Райкіна ту саму думку було висловлено набагато місткіше: «Ну и дураки же вы все!» Зрозуміло: «всі навколо заважають», «ми одні хороші, всі інші погані» було лейтмотивом публічної комунікації Тимошенко протягом щонайменше чотирьох останніх років. От тільки це не має нічого спільного з багатопартійною демократією. В основі такої агітації
лежить давній-прадавній принцип ідентифікації: «свій - друг, чужий - ворог». Така позиція («тільки ми - свої») дуже нагадує агітацію однієї досить відомої партії, що як прийшла до влади у Петрограді 1917 року, так і залишалася при владі понад 70 років.



Останнього часу агітація БЮТ, здавалося б, наповнилася конктерикою: «Пенсії та стипендії виплачують - вона працює», «Шахти працюють - вона діє». От тільки конкретика ця - удавана. «Прошла зима, настало лето - спасибо партии за это» порівняно з цим видається просто-таки взірцем конструктивності. Хоча б через те, що містить згадку про реальні зміни на краще. Агітатори Юлії Тимошенко натомість запропонували певну
новацію: ніяких змін вони вже не обіцяють. «Живете так, як живете - тож подякуйте ЇЙ хоча б за це, могло б і того не бути», - переконують вони. Навряд чи це - таке вже привабливе для виборців послання.



А ще у столиці можна побачити лайтбокси, де місцевий профспілковий осередок заводу імені Ілліча закликає: «Юліє Володимирівно, допоможіть перемогти нашого директора!» Яким чином, із використанням яких повноважень - про це ані слова. Тут знову Тимошенко постає в образі не демократичного лідера, а такої собі імператриці, хазяйки всього в
Україні сущого.



Нарешті, Київ прикрашають численні афіші концертів «З Україною в серці». Окрім Олександра Пономарьова, Руслани, Ані Лорак, Ірини Білик, «Танку на майдані Конго» та цілого ряду інших артистів значиться на них співачка зі сценічним ім'ям Могилевська. Не зустрічав досі жодних даних про те, що просто Могилевська та Наталя Могилевська - це дві різні співачки. А Наталя Могилевська була відома своєю чіткою політичною позицією, якої ніколи не приховувала. Вона виголосила її ще десять років тому: «Голосуй по уму, голосуй за Кучму!» І повторила на минулорічному концерті з приводу ювілею Кучми: «Леонид Данилыч, всегда ваша Могилевская Наташа!». Можна не розділяти позицію співачки, але не можна не віддавати належне їй самій за наявність твердої позиції.



І от цікаво: що думали організатори, запрошуючи «завжди Кучмину» Могилевську співати на підтримку Тимошенко? Чи вони не гадали, що це може підштовхнути українців до певних асоціацій та навести на певні висновки - ні, не щодо Могилевської, а щодо Тимошенко?

 

Що ж до Арсенія Яценюка... Іноді здається, що саме його найбільше критикують за пустопорожність агітації через єдину обставину: журналісти побоюються, що хоч Янукович, хоч Тимошенко в разі обрання президентом почнуть, що називається, закручувати гайки. Тому й критикувати їх краще обережно. А от Яценюк - інша річ: хай би навіть і хотів він щось там закрутити, а досвіду та вміння забракне. З одного боку, таке враження нібито має сенс: що бутафорські гарячі лінії, що гасла «Вона працює» несуть ані на гріш не більше інформації, ніж білбордові загальники Яценюка.

 

З іншого боку, Яценюк, напевне, вже забезпечив собі почесне місце у підручниках для політтехнологів - адже зібрати до купи таку кількість найелементарніших політтехнологічних помилок досі не вдавалося нікому. Про «естетичну» цінність його білбордів писали вже чимало. Тепер от у Києві з'явилися й лайтбокси - такі самі, як білборди, тільки без портретів. Отут - чи то через менші розміри, чи то через більшу наближеність до аудиторії - й стало очевидним: будь-який фон, зверху донизу вкритий навскісними смугами темного кольору, сприймається як закреслення. Боєздатна армія? Закреслено. Здорові освічені люди? Закреслено. Арсеній? Закреслено.

 

А ще стає очевидним: усе, що робить Яценюк, продиктоване російськими політтехнологами, бо виходить із російських, а не українських реалій. А кандидат у президенти - нагадаю, аж ніяк не Росії - відмінностей між реаліями не помічає. Річ не лише в тім, що треба ще пошукати в Україні політика, якому настільки, як Яценюкові, не пасував би військовий антураж. Річ от у чому: це в Росії навколо армії та всього армійського створено почесний ореол. Аякже - атрибут великої держави, яка от-от надає по зубах клятим америкосам і захищатиме православ... тьху, росіян по всьому світі. В Україні ставлення до армії - таке саме, як і до всіх інших шанованих сфер людської діяльності. І це, напевне, добре, бо свідчить про немілітаризованість нашого суспільства. Тож військовий антураж ніяких виграшів в Україні (на відміну від Росії!) не дає й дати не може. У будь-якому разі, чекали від молодого інтелектуала та знавця іноземних мов зовсім не на ать-два.

 

Так само не дає в Україні виграшу постійне згадування СРСР, де нібито й армія була боєздатна, й освіта найкраща, й узагалі жилося - не тужилося. Надто багато людей пам'ятають, як усе воно було насправді. Недаремно, мабуть, мовчить Наталя Вітренко - такого конкурента на своєму електоральному полі вона навряд чи чекала. От тільки поле це - не таке вже й потужне, та й ті, хто день і ніч тужить за СРСР, напевне, вже вирішили, за кого голосуватимуть, і Яценюк до кола їхніх політичних улюбленців не входить.

 

Так само й із запропонованим Яценюком «східноєвропейським простором від Ужгорода до Петропавловська-Камчатського». Щось дуже й дуже подібне - про «велику Росію зі столицею в Києві» - вже висловлював хтось із російських політиків, оголошених тепер в Україні персонами нон-ґрата. Схожу ідею - про «велику Україну в межах колишнього СРСР» - ще на початку 1990-х років озвучувала УНА-УНСО. І російські ультра з ними погоджувалися: мовляв, «єдиний простір» ми створимо, а от коли дійде до того, щоб він був українським, - буде видно.

 

Чому я так упевнено стверджую, що Яценюка «охмурили» російські політтехнологи? Бо ніколи раніше від нього нічого подібного чути не доводилося, та й політичні сили для себе він обирав такі, що сповідували зовсім інші цінності. І знову ж: розчаровані в політичній еліті українці прагнуть чого завгодно, тільки не «євразійського реваншу». Це якраз та бінарна логіка, яку неодноразово демонстрували росіяни на різних телевізійних ток-шоу: на їхню думку, якщо українці розчарувалися в Ющенкові, то вони шкодують, що президентом не став Янукович; якщо вони розчарувалися в українській еліті - отже, вони тужать за СРСР. Простенька думка про те, що українцям набридло обирати між тупцюванням на місці та озиранням назад, і вони хочуть іти вперед, таких от майстрів бінарної логіки не відвідує. Яценюка (чи то його штабістів), судячи з усього, теж.

 

Агітація Яценюка найяскравіше висвітлює три загальні риси виборчої кампанії, що почалася. Перша риса: ніхто з кандидатів не орієнтується на освічених, мислячих виборців, зокрема на середній клас. Ніхто з них не прагне поважати свою аудиторію. І, відповідно, ніхто з них не вважає, що повага кандидата до аудиторії є суттєвим чинником вибору. Усі вважають українців за плебс, для якого тільки й підійдуть, що «заклики для барбосів». Друга риса: всі політики, що розпочали виборчу кампанію, зреагували на розчарованість суспільства у вітчизняній еліті навдивовижу однаково - вони щосили прагнуть уникати конкретної інформації, відповідей на конкретні запитання. Воно було б і добре, якби обраний президент міг протягом усієї каденції так само уникати конкретних відповідей. Або хоча б якби виборці не розуміли, що уникати їх не вийде. І третя риса: станом на сьогодні всі без винятку агітаційні кампанії розпочалися з фальстартів. Конкурс фальстартів - от що ми спостерігаємо на сьогоднішній день. Що більше надходить агітації та реклами, то менше хочеться голосувати за рекламованих кандидатів. Усі рекламні винаходи не приваблюють виборців, а відштовхують їх.

 

В усьому цьому важко переоцінити роль ЗМІ. Адже звідки дізнаються політики про настрої та прагнення суспільства? Правильно: з тих самих ЗМІ. Принаймні, так заведено в демократичних державах. Україну заведено вважати за демократичну. Отже, вважається, що й у нас мас-медіа буцімто висвітлюють суспільні настрої, виконують суспільне замовлення. Тож коли в них домінує «інформація для барбосів», коли екранний «народ» мислить не суспільними категоріями, а персоналіями (ну, от, мовляв, подобаються йому оці політики, бо вони - це вони, бо імена й прізвища в них отакі, а не інші), коли екстрасенси з гороскопами займають не відповідну для ЗМІ модерного суспільства нішу, а окупують прайм-тайм, - політики вірять, що отакий він, той «народ», і є. І саме з барбосятиною треба ломитися в людські душі. (До речі, підказую ноу-хау: чому б якомусь кандидатові не побудувати свою кампанію виключно на паранормальній аргументації?) Що ж, навіть якщо після виборів для ЗМІ настануть не найкращі часи, «інформації для барбосів» це не стосуватиметься. Попит на неї тільки зросте. А може, її ще й нагородять високим званням «суспільно-політичної».

 

Фото - Inozmi

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
16139
Теги:
Читайте також
31.07.2010 08:30
Борис Бахтєєв
, для «Детектор медіа»
26 365
24.07.2010 12:20
Борис Бахтєєв
, для «Детектор медіа»
11 738
16.02.2010 06:44
Борис Бахтєєв
, для «Детектор медіа»
25 198
01.02.2010 17:28
Борис Бахтєєв
, для «Детектор медіа»
58 044
07.01.2010 14:22
Борис Бахтеев
, для «Детектор медіа»
38 138
04.12.2009 18:25
Борис Бахтєєв
, для «Детектор медіа»
19 570
10.11.2009 12:00
Борис Бахтєєв
, для «Детектор медіа»
12 846
29.10.2009 09:15
Борис Бахтєєв
, для «Детектор медіа»
25 532
13.10.2009 15:08
Борис Бахтєєв
, для «Детектор медіа»
34 873
24.09.2009 07:43
Борис Бахтєєв
, для «Детектор медіа»
28 252
18.09.2009 13:16
Леся Шовкун, «Україна молода»
26 988
18.09.2009 10:35
Артем Біденко, «Українська правда»
30 161
10.09.2009 13:00
Андрей Колесник
, для «Детектор медіа»
11 935
04.09.2009 13:22
Артем Біденко, для «Української правди»
36 555
09.07.2009 08:38
Борис Бахтєєв
, для «Детектор медіа»
11 198
Коментарі
7
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Телекритик
5494 дн. тому
Дуже порадів, читаючи перші абзаци. Чистить мозок і прояснює світ. Пишіть іще!
ingvar
5495 дн. тому
Ув.Andre!За что погиб Гонгадзе,мы еще не знаем,как не знаем,что,вообще,произошло с ним.По поводу же самой статьи надо признать,что украинский электорат в основной своей массе состоит из лохов и ведется на громкие фразы,сказанные с уверенностью в голосе,например:,,Я впевнена,що ...", ,,Я повністю переконана що ..." и т.д. и т.п.Поэтому можно предположить,что ЮВТ, скорей всего, станет президентом.И станет она им именно на фоне всеобщего недоверия к власти,потому как ее обещания в очередной раз будут той самой соломинкой,за которую схватится недалекий украинский избиратель. Удивляет некоторая наивность автора статьи,где он задается вопросом по поводу игнорирования кандидатами и их командами т.н. представителей среднего класса,образованных и мыслящих.Г-н Бахтеев,Вы это о ком?О 0,5% населения?Конечно,если автор зачислил в интеллектуалы владельцев магазинов и киосков по продаже шурмы,то тогда как говорится,не вопрос.По поводу фальстартов,то надо сказать,что самый ,,спокойный" из них это у Януковича,можно сказать,что не более чем обычное напоминание о себе.А остальные,судя по всему,еще что-то перед финишем достанут из рукава.
Marta
5495 дн. тому
агитацией уже никого не удивить, люди будут судить по делам, так что у Юли действительно пропало все, а Сеня - он и не поднимался.
Безлюдный
5495 дн. тому
Как отвечает на вопросы Тигипко? На телефоне сидят блондинки, записывают вопросы, обещают ответ в газете или по телефону. Кто такой телефонный "Тигипко"? Это харьковский хасид Андрей Зайцев, недавно выгнанный Хорошковским из редакторского кресла блеф-журнала "Чистые мани". Андрюша кусает пейс, морщит лоб и строчит дебильные ответы на дебильные вопросы. Жалуется, мало Тигипко платит. Собирается переползти к Черновецкому, у того пока хватает тыренного бабла на оплату ползучих в Киев пресмыкающихся.
Andre
5495 дн. тому
И ГЕОРГИЙ ГОНГАДЗЕ погиб именно по причине ОТСУТСТВИЯ РЕАКЦИИ и когда Вас(журналистов)начнут тихонько уничтожать а вы будете в газеты писать и толку при этом не будет то поймёте,что раньше надо было булками шевелить.Вы хоть бы в его честь что-то сделали реальное,добились чего то в знак памяти или традициию какую приличную ввели чтобы имя увековечить ,а то всякий мусор его смертью пользуется.
Andre
5495 дн. тому
Что бы не быть голословным хотелось бы уточнить почему украинские сми являются дебильными. Дебильными они являются потому,что напоминают того петуха,который прокукарекал а там хоть не расветай.Они пишут всё правильно,красиво,часто интересно,гневно обличают плохих людей, НО НА ЭТО НЕТ НИКАКОЙ РЕАКЦИИ и это есть главный признак дебилизма а именно делать то от чего нет толку.В психбольницах тоже наполеоны планы строят,сталины мир меняют,наверно уже и путины пошли а ШО ТОЛКУ.Поэтому пока сми не поймут,так же само как те люди которые говорят о политике,что надо сначала сделать так чтоб на разговоры имплементированные в писанину была реакция,а уже потом по литературе гулять.Кукарекайте,мычите,занимайтесь сексом напротив госучереждений,пройдитесь маршем красавиц-журналистов (верх свободный) по проспекту но реакции на информацию добейтесь.А общество потянется за вами и соответственно политики начнут как это говорится кувать и молоть.
Andre
5495 дн. тому
Усі вважають українців за плебс, для якого тільки й підійдуть, що «заклики для барбосів».-----людей считают за тех за кого они позволяют себя считать.Если вы человек умный,но вас бьют по голове,а вы не отвечаете то вас и будут считать за умного дебила а если вы туповатый человек и с вами происходит то же самое,то вас будут считать за тупого дебила то есть украинские граждане на 95% это политические дебилы именно потому,что не способны здачи давать,зато каждый первый о политике рассуждать может но в силу своего политического дебилизма не понимают,что пока не будешь давать сдачи политикам то можно рассуждать сколько угодно и это никого не интересует. В Европе если бы была такая агитация то это была бы сто процентная гарантия что за них никто не проголосует,потому что люди бы подумали что политики сошли с ума если культурным гражданам такой бред несут.Это бы расценивалось также,как бы в Украине на плакатах было написано,что если меня выберете,то дам каждому коробку спичек.(а что в психпалатах для буйных и этого нет).Поэтому в этом случае политики никого не обманывают,а считают людей именно за того кто они есть на самом деле.Если люди завтра изменятся,то и политические заявления будут другие.Купить пару професоров из Гарварда сейчас каждый может.А пока надо звонить в рельсу и ждать ответы в интернете всё очень логично и с такими дебильными сми звонить придётся долго ещё наверно...
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду