На перший погляд заяви керівництва Національної телекомпанії України щодо «фальсифікації» результатів голосування на міжнародному пісенному конкурсі «Євробачення-2009» виглядають як курйоз. За останні 5 років українське суспільство виробило стійкий імунітет до будь-яких заяв про «підрахуйство» у політиці, і навряд чи могло сприйняти всерйоз звинувачення на адресу міжнародної телерадіомовної асоціації в начебто навмисному накручуванні результатів російській учасниці. До того ж представник Європейської телерадіомовної спілки (European Broadcasting Union, EBU) Сванте Стокселіус у відповідь на заяви, озвучені першим віце-президентом НТКУ і головою українського професійного журі Романом Недзельським, роз'яснив, що українці просто не зрозуміли принципів підрахунку остаточного результату. Що ж це було? Спроба махати кулаками після бійки? Камінь у город представниці Росії Анастасії Приходько, яка була за дивних обставин дискваліфікована на українському відборі? Чому Україна погодилась із результатами, які згодом оголосила «фальсифікованими»? З цими запитаннями «Детектор медіа» звернулась до пана Романа Недзельського.

- Пане Романе, ви заявили, що результати голосування від України у конкурсі «Євробачення» було фальсифіковано...

- У нас викликає занепокоєння сам факт голосування, тому що процедура була непрозорою. Сьогодні ми знаємо: Росія, завівши сюди свого мобільного провайдера - компанію Iricom зі стовідсотковим російським капіталом, на території України проводила смс-голосування без публікування інформації. Вони просто передали дані в EBU, EBU ці дані опрацювала, нам скинула інформацію, яку ми зобов'язані були оголосити, за дві хвилини до ефіру, й ми їх оголосили. Але ми були у шоці!

Ми цю процедуру не бачили на очі! Наш канал проводить багато програм, які передбачають інтерактивне голосування, і ми знаємо, як ця процедура відбувається. Коли відбувається інтерактив, перед нами завжди стоять великі монітори, на яких ми бачимо в онлайн-режимі, як люди голосують. Тут цієї процедури не було, й ми нічого не бачили. Насправді EBU має свого провайдера, який забезпечує весь формат інтерактивного голосування. Це німецька компанія Digame Mobile. У кожній країні вона проводить тендер і обирає компанії-провайдери, які забезпечують голосування. Ми запропонували EBU чотири чи п‘ять наших компаній - тих, із якими ми постійно співпрацюємо, і жодна з них не підійшла, натомість російська компанія їх влаштувала. Її затвердили без нашої згоди Це - нонсенс. Ми дуже стурбовані цим фактом, і особисто я висловлюю недовіру до результатів підрахунку голосів. Це було не-про-зо-ро!

- Коли ви дізналися, що саме ця російська компанія забезпечуватиме інтерактивне голосування на території України, чи укладали ви якісь угоди з цією компанією, чи проводили з нею які-небудь переговори про процедуру?

- Перший національний канал займається організацією конкурсу «Євробачення» в Україні й повністю фінансує його. Хоча кошти на це дуже й дуже обмежені, бо цього року уряд скоротив фінансування десь на 40%. Але навіть близько півтора мільйона гривень, витрачені на цей конкурс, повинні були бути дуже ефективно використані. І ми були зацікавлені в тому, щоб уся процедура була прозорою, оскільки наш канал провів абсолютно демократичне обрання фіналіста. Люди в режимі реального часу протягом години могли віддати свої голоси за того чи іншого виконавця. Наша процедура була абсолютно прозорою, й ми б хотіли, щоб і ця була прозорою до самого кінця. На жаль, маємо на сьогоднішній день те, що маємо. І наше занепокоєння переходить у недовіру до результатів конкурсу «Євробачення» саме щодо голосування в Україні. Це не той результат, який насправді мав би бути.

- Але все ж таки: до конкурсу чи проводили ви які-небудь переговори, чи обговорювали процедуру з російським провайдером?

- Насправді це процедура, яка не передбачає ведення якихось переговорів. Ми запропонували наші компанії, які забезпечили весь формат національного відбіркового конкурсу «Євробачення», починаючи від чвертьфіналу й до самого фіналу. Ми -  асоційовані члени EBU, ми сплачуємо членські внески, за які отримуємо певний контент, який и ставимо в ефір. Це - хороший контент, але ми хотіли б, щоб і процедура голосування була прозорою. Ми не маємо жодних заперечень стосовно переможця - Олександра Рибака. Він є беззаперечний фаворит, він молодчинка, він переміг абсолютно достойно. Якби ми боролися за друге, чи за третє, чи за перше місце - тоді б ми піднімали великий шум і діяли б адекватно. Але оскільки ми маємо дванадцяту позицію, причому заслужену дванадцяту позицію, ми, звісно, не будемо все це опротестовувати. Але сама система підрахунків повинна бути прозорішою.

От переді мною документ: 2003 року були певні недорахування по російській групі «Тату». Уся Росія піднялася, в усій Європі був шум стосовно того, що було неправильно підраховано голоси. Сьогодні ми на території України маємо паралельну трансляцію іншою телевізійною компанією іншої держави фіналу «Євробачення», за який ми сплачуємо кошти. Ми несемо дуже великі збитки. Близько 3 мільйонів гривень ми втратили на тому, що паралельно з Першим національним каналом конкурс транслював інший канал.

Дванадцятибальна система означає: шість балів від журі та шість балів від смс-голосування. Постфактум нам показали іншу схему, за якою йшов підрахунок голосів, коли збивається все в купу, в загальну суму, й потім усе це ділиться в дивному еквіваленті. Скажіть, будь ласка, хто ці курси встановлював? Це є курс, за яким EBU визначає своїх переможців. І від кожної країни ми отримали не ті результати, на які розраховували. Це викликає в нас занепокоєння.

(Тут пан Недзельський показав список країн-учасниць: проти кожної з них у першій колонці стояла кількість балів, даних українським журі, у другій - кількість балів від інтерактивного голосування, у третій - підсумок. Що більшою була сума оцінок журі та смс-голосування, то більшою була кількість балів, виставлених за традиційною системою «Євробачення»: 12, 10 та від 8 до 1.  На моє прохання надати копію списку пан Недзельський повідомив, що це - документ для внутрішнього використання. Утім, я встиг помітити: на відміну від глядачів, українське журі не дало жодного балу Естонії, Росії та Франції, але дало бали Великій Британії, Литві та Мальті, - Б.Б.)

- А що означає «результати, на які розраховували»? Ви тільки-но сказали, що результатів смс-голосування на території України ви не бачили. Результатів телефонного голосування - теж. Ви бачили тільки результати голосування журі. Як ви могли розраховувати на якісь результати, якщо ви не бачите й не контролюєте половину процесу?

- Сама форма організації фіналу біла такою, що це унеможливлювало наше втручання.

- Але як ви при цьому могли розраховувати на якісь результати, якщо це - до певної міри лотерея?

- Так, це є лотерея. Але я достеменно переконаний у тому, що більшість українців проголосували за Олександра Рибака. Тоді як Анастасії Приходько вдалося обійти Рибака на 500 голосів? Якби я міг це побачити, я - голова українського професійного журі! Тоді в мене не виникало б жодних запитань.

- Чи ставить НТКУ цю проблему перед EBU на майбутнє - щоб змінити процедуру, права та обов'язки сторін?

- Я б хотів, щоб ми повернулися в історію. Минулого року саме з перемогою Діми Білана, до якої теж були певні запитання, було змінено саму систему голосування й було запроваджено професійне журі. Тоді я очолював офіційну делегацію України, і, починаючи з півфіналу, у Белграді всі учасники беззаперечно знали, що перемагає Ані Лорак. За всіма соціологічними дослідженнями, за попередніми результатами букмекерських контор вся Європа ставила на Ані Лорак. І Ані Лорак була переможницею. В останні хвилини, коли вже йшов підрахунок голосів, раптом з'явилися дуже високі результати в Діми Білана. Прибалтійські країни, Грузія були в шоці, вони казали: чекайте, ми ж не голосували! Наші люди в більшості голосували за своїх сусідів, але ми не голосували за Росію! Як так сталося, що Росія отримала від наших країн по 12 балів? EBU, почувши тоді цю інформацію, сказала: добре, давайте ми зараз залишимо все так, як є, вже не будемо цього чіпати, а 2009 року ми зробимо змішану систему голосування.

Гаразд, ми на це погодилися, й усі країни на це погодилися. Але що ми бачимо цього року? Ми бачимо, що на територію України заходить провайдер - компанія з іншої країни, яке забезпечує голосування, й знову відбуваються маніпуляції. Якби ж усе було прозоро, якби ми могли на моніторі бачити в онлайн-режимі все, що відбувається, так, як повсякденно відбувається під час інтерактивну. Коли ми бачимо, як люди голосують, коли ми бачимо саму динаміку. Наприклад, під час фіналу (відбіркового конкурсу - Б.Б.), коли виступав Олександр Панайотов, у нього не спрацював мікрофон бек-вокалістки. Його організатори, його менеджмент звернулися до нас, щоб ми дали йому ще раз виступити, бо він був незадоволений своїм виступом. Ми йому дали можливість ще раз виступити. І після другого виступу ми бачили на екрані стрибок - як люди реагують. Оце є по-справжньому, це видно, наочно. А тут воно все було десь під килимом.

- Ну, щодо Панайотова мені тоді здалося, що під час повторного виступу техніка спрацювала ще гірше. Але це є суб'єктивним враженням. А я все ж хотів би дізнатися, чи ставить НТКУ перед EBU на майбутнє проблему непрозорості голосування і потреби у змінах.

- Так, ми зараз готуємо запит до EBU, а також пропозицію. Ми є країна європейська, країна високообдарована, багата на таланти країна. І ми б дуже хотіли, щоб нами не маніпулювали, й щоб нам не давали результати інші - скажімо, компанії, які не мають жодного стосунку до нашої країни. А щоб ми самі могли це забезпечити - принаймні, щоб ми могли це бачити. Або щоб уся схема підрахунку голосів та всього голосування була максимально прозорою. Принаймні, щоб члени журі або хоча б керівництво НТКУ, яка вкладає свої кошти - а це є кошти наших платників податків, -бачило, наскільки воно є прозорим.

Ми кажемо: що це? Коли є попередні результати професійного журі, і ми знаємо, яка в нас є картина - то ми розуміємо, що 12 балів пішли Норвегії. Навіть якби 100% громадян України проголосували за Росію чи за будь-яку іншу країну, у будь-якому разі половина від цих 12 балів становить 6. Але ж ми бачимо, що Азербайджан у нас отримав 10 балів. Ми бачимо, що, за результатами журі, третє місце в нас отримала Данія. І потім уже пішли Англія, Естонія...

- То Естонія від журі не отримала жодного бала?

- Так, не отримала. Так само, як і Росія не отримала - хоча Естонія та Росія мали свої голоси. У нас було 5 членів журі, які віддавали свої голоси, й ці голоси складалися в бали. Для того, щоб мати 1 бал, мало бути 5 голосів. За Росію в нас було 4 голоси. Тож, голоси були, але їх не вистачило для того, щоб навіть 1 бал отримати.

У мене виникає інше запитання: скільки професійне журі Росії поставило Україні? Бо в нас піднімається галас: от, мовляв, професійне журі України не дало жодного балу Росії. А скільки Росія дала балів Україні? Ми знаємо, що перед півфіналом голова професійного журі Росії Філіп Кіркоров вийшов зі складу журі, мотивуючи це тим, що має симпатії до грека чи ще до когось. Але не міг народний артист України, який отримав минулого року почесне звання, поставити Україні 0 балів від професійного журі.

- Тобто, він мусив поставити бали, навіть якби вважав, що пісня та її виконання недотягують? А якби, припустімо, поїхав би від України якийсь Вася Тютькін невідомо з чим - то народний артист України Філіпп Кіркоров однаково мусив дати йому бали?

- У нас Вася Тютькін не поїхав, а поїхала одна з найкращих співачок України Світлана Лобода. І це не завадило Філіпу Кіркорову з'явитися на задньому плані в кожній картинці, в кожному фоторепортажі, де була Світлана Лобода. Він максимально відпіарив себе там, де мав найменшу можливість це зробити.

- Ну, Кіркоров завжди з'являється на фоні всього, де є бодай слово «Євробачення». А запитання от яке: чи не могла дівчина, яка представляла результати голосування від України, безпосередньо в ефірі сказати, що сталася ситуація, з якою українська сторона не згодна?

- За дві хвилини до прямого включення для озвучення результатів голосування від України нам тільки надійшов факс із цією інформацією. Ми вже всі сиділи на нервах, переживали: коли ж будуть ці результати? Це відтягувалося й відтягувалося. Я вам скажу: за 15 чи 20 хвилин, як це записано в умовах EBU, дуже важко, а в умовах України майже нереально провести підрахунок голосів. Ми, коли робили півфінал та фінал національного відбору, в нас порядку години йшло на голосування разом із підрахунком голосів. Але це все було абсолютно прозорим, ми бачили все це на картинках, на моніторах, люди в залі могли бачити на моніторах, як усе відбувається.

- А як бувало раніше, у попередні роки? Кожна країна оголошувала бали. Виглядало так, ніби всі країни оголошували свою власну інформацію. З ваших слів виходить, що ця інформація надходить «із центру», й оголошення балів країнами - це до певної міри декоративна процедура. Чи раніше біло так само - принаймні, в попередні роки, коли не було журі, а тільки глядацьке голосування?

- Був національний оператор, який проводив смс-голосування, і ці дані передавав як до EBU, так і до до нас. Ми мали всю інформацію, знали, хто в нас перемагає, бо всі дані йшли від нас.

- На прес-конференції, матеріали з якої поширено багатьма виданнями, ви, зокрема, сказали таке: ми дуже дякуємо Росії за два бали Світлані Лободі (малося на увазі, певне, в лапках), це - дружнє, сусідське голосування. З цих слів можна зробити висновок, що головним чинником мусить бути не якість виконання чи, скоріше, суб'єктивне враження про якість виконання, а якісь там дружні, сусідські, політичні, геополітичні почуття, які, взагалі-то, до пісень і до виконавців не мають жодного стосунку.

- Це ваша думка. Чи ви можете уявити, не дай Боже, що від України на «Євробачення» поїхала б учасниця, яка представляла б Росію? Україна з нашим мінімальним ресурсом отримала б не 25-е, а 27-е місце. Ми б навіть не потрапили до двадцятки. Світлана Лобода є надзвичайно мужньою жінкою й дуже талановитою та обдарованою співачкою, яка заставила свою квартиру, заставила все своє майно, за власні кошти сформувала свою офіційну групу з 23 осіб- у той час, коли Норвегія мала 600 осіб, інші країни мали по 500, 400, 300, 200 осіб. А в нас було всього лише 23 особи, й це була виключно група підтримки та артисти, музиканти, танцюристи, бек-вокал Світлани Лободи. Вона приїхала до Росії, підняла прапор України, відстояла честь і гідність нашої держави. Вона гідно виступила, її виступ був одним із найяскравіших на «Євро баченні». За результатами букмекерів - і московських, і європейських, вона з трійки не виходила. Олександр Рибак на першій же прес-конференції сказав: він вважав і вважає своїм найбільшим конкурентом та опонентом Україну, бо це - шоу, й те, що привезла Світлана Лобода, й його змушували переживати та мандражувати. Тільки перед нею він боявся, що може виступити гірше.

Але ви правильно сказали, що то є лотерея. І так, як люди проголосували, так воно й є. Але два бали від Росії... Коли на фасаді задекларовано: «Ой, мы вас так любим, вы ж наши хохлушки, вы ж наши такие хорошенькие, ой сало, давайте ми приїдемо до вас поспіваємо, викачаємо з вас останнє», - Бог із ним. Але в той самий час ми бачимо тенденції. Ми бачимо, коли Румунія з Молдовою має нормальні стосунки, коли всі країни Середземномор'я підтримують одна одну - це при тому, що ще десять років тому вони воювали, зі зброєю стояли один проти одного. Так само всі прибалтійські країни одна до одної тягнуться. Бо всі результати цього фестивалю - це в першу чергу імідж країни. І як до країни ставляться, такий бал країна й отримує.

Все одно тут замішана геополітика. Але я б дуже не хотів, щоб Україною хтось маніпулював. Ми повинні себе поважати, ми повинні себе відстоювати. Якщо ми будемо сильними, впевненими в собі, нас будуть за це поважати, й із нами будуть рахуватися.

Недовіра «Первому каналу» в 2003 році не завадила 2009 року провести «Євробачення» в Москві. «Євробачення» вже було в Києві, й ми не наполягаємо на тому, щоб воно знову до нас приїхало, ми не наполягаємо, що ми є найкращі. Бо тільки глядач може обрати свого кумира, кращого серед кращих. Але ми - за прозорі стосунки, прозорі схеми, принаймні в тому, що стосується території України.

- А як ви взагалі оцінюєте організацію цього конкурсу?

- Організовано все було на дуже-дуже високому рівні. Ті делегації, які були там, усі зафіксували: такого шоу такого масштабу «Євробачення» ще не бачило. Треба віддати належне організаторам - технічним і творчим, які працювали на те, щоб зробити велике шоу. Ми знаємо, що просто нереальні кошти на це було потрачено, порядку 70 мільйонів доларів США. Але шоу в Москві було надзвичайним, і я дуже переживаю за переможця - Сашу Рибака: чи Норвегія зможе після Росії достойно це повторити? Так само, як Англія засмутилася після Олімпійських ігор у Пекіні, коли вони подивилися й кажуть: ми не знаємо, чим тепер світ здивуємо після Китаю.

- В інтернеті доводилося досить часто зустрічати порівняння московського «Євробачення» з пекінською Олімпіадою, як такого собі «тоталітарного шоу».

- Дві великі країни, дві наддержави, два сусіди. Як на мене, у цьому немає нічого поганого: великий китайський народ та великий російський народ. Єдине, що мене найбільше засмучує: чому «великий русский народ», маючи такі глибинні культурні коріння, маючи Пушкіна, Прокоф'єва, Чайковського, Мусоргського, Рахманінова - чому, маючи дуже висококласних сучасних виконавців, раптом, невідомо звідки, невідомо з яких причин - ніхто нікому нічого не пояснював (ну, в Росії взагалі інша інформаційна система) -з'явилася виконавиця з України, яка навіть до фіналу в Україні не дійшла? Чому росіяни дозволили опустити своїх національних артистів? Я вважаю, що якби Росію представляла Валерія, рівень та оцінка були б на порядок вищими. Гадаю, вони були б у п'ятірці, а може, навіть і у трійці. Валерію в Росії знають і люблять, вона надзвичайно талановита, й вона асоціюється з Росією.

50% у Росії взагалі не знають, що таке «Євробачення». З інших 50% 70% вважають, що Росію представлятиме Діма Білан. І тільки 15% чули про прізвище Приходько, й не через «Євробачення», а через «Фабрику зірок», яка два роки тому була в Москві. Це - офіційна статистика, й ми бачимо, якими є в Росії інформованість та зацікавленість «Євробаченням».

Але шоу було бездоганне, й ми вітаємо організаторів, ми вітаємо наших колег з «Первого канала» з тим, що вони здивували Європу й здивували світ. Це є шоу, яке поставило супервисоку планку для всіх організаторів наступних «Євробачень».

- І останнє. Багато ЗМІ тлумачать результат Світлани Лободи як провал. Ви з цим згодні?

- Я вам нагадаю прислів'я: «Красива жінка - то заздрість ворогів». Тільки люди, які заздрять, можуть казати таке. Шоу Світлани було надзвичайне. Можливо, комусь подобається, а комусь не подобається сама пісня, але те, як її було подано, наскільки професійно все було зроблено, наскільки енергетично воно було цілісно й могутньо, - не було в залі «Олімпійського» жодного байдужого, який би міг сказати: «Та, мене це не хвилює». Були люди, які казали: «Мне это не нравится», але й вони не були байдужі.

Я також читав ці коментарі від відомих та маловідомих продюсерів. Знаєте, я б хотів, щоб ці продюсери або ці артисти спочатку щось самі зробили і запропонували: дивіться, от ми це зробили. Варто постояти 5 хвилин на сцені фіналу «Євробачення» - це трамплін на все життя. Не слухайте те, що кажуть: подача, сама пісня, матеріал, шоу було зроблено надзвичайно. Алан Бадоєв - просто геніальний режисер, дуже креативний молодий чоловік, який знає, що він робить, вміє робити і знає, куди він іде. Вони зі Світланою - то є прекрасний тандем. Ми як організатори і компанія, яка проводила конкурс, ані на йоту не шкодуємо, що відправили саме Світлану Лободу. Вона є найдостойніша серед усіх учасників, які брали участь у національному відборі.