Покоління Z вимагає майбутнього

Покоління Z вимагає майбутнього

21 Листопада 2026
0
141
21 Листопада 2026
10:50

Покоління Z вимагає майбутнього

0
141
Про молодіжні протести, кризу суспільного договору та чотири сценарії демократії до 2040 року.
Покоління Z вимагає майбутнього
Покоління Z вимагає майбутнього

На початку листопада у Страсбурзі Рада Європи провела щорічний Всесвітній форум демократії (World Forum for Democracy 2026). Свою вступну промову генеральний секретар Ради Європи Ален Берсе розпочав із переліку молодіжних протестів, які останнім часом охопили різні країни світу.

«Вісім днів тому серби та бразильці вишикувалися в черги, щоб проголосувати. У Сербії студенти, які протестували протягом двох років, здобули перемогу за найвищої явки виборців із часів розпаду Югославії. Сторона, яка програла, визнала результати ще до опівночі. У Бразилії сторона, яка програла вибори, заявила, що не може визнати їхні результати.

Усього три дні потому студенти виходили на демонстрації по всій Індонезії, протестуючи проти пожеж і зростання цін. А в Індії молодіжний рух “Таргани” вимагав відставки голови виборчої комісії через виключення мільйонів імен зі списків виборців. По всій Європі молодіжні протести набули вірусного поширення – від шкільних воріт до міських площ. Усе це сталося протягом двох тижнів. І все це відбувається в деяких із найстаріших і найбільших демократій планети», – сказав Берсе.

Одним із ключових документів форуму був підготовлений Радою Європи The New Democracy Pact for Europe in Times of Rupture. Окрема глава в цьому звіті присвячена Україні та підтримці, яку надає нашій країні Рада Європи

За його словами, найбільше вражає децентралізований характер цих рухів. Більшість із них нікому не підпорядковується, а багато хто взагалі не має лідерів. Вони виникають одночасно на різних континентах.

«Це покоління Z, і багатьом із цих молодих людей ще навіть немає тридцяти. Причини їхнього невдоволення різні й пов’язані з місцевими проблемами. Але всі вони ставлять одне й те саме запитання: “Яке майбутнє на нас чекає?”. І хто може їх за це звинувачувати?» – запитав Берсе.

Ці протести, які вже дійсно охрестили протестами покоління Z, тривають і досі. Я здебільшого співчуваю їхнім учасникам. За винятком хіба що протестів у Німеччині, де молодь, серед іншого, виступає проти запровадження військового призову. І хто може звинуватити за це мене?

У Страсбурзі вітрини багатьох магазинів теж забиті фанерою, як і в нас. Причини різні – результат схожий

Але загалом причини молодіжного невдоволення цілком зрозумілі. Сьогоднішня молодь дорослішає у світі, де кількість збройних конфліктів сягнула найвищого рівня з часів Другої світової війни. Вона пережила пандемію, а тепер має жити з наслідками кліматичної кризи, яку значною мірою залишають їй попередні покоління.

Молоді люди в країнах з розвиненими економіками часто не можуть дозволити собі орендувати, не кажучи вже про те, щоб придбати житло в містах, де вони навчаються або працюють. Вони щодня стикаються з ненавистю, брехнею та маніпуляціями в інтернеті. А їхнє майбутнє надто часто вирішується в кімнатах, де для них самих немає місця: мало того, що такі політики як Владімір Путін ніяк не заберуться з цієї планети і мріють про життя до 120 років, так іще й покоління міленіалів завдяки хорошій медицині та косметології планує активно працювати довше, не поспішаючи поступатися молоді керівними посадами.

До цього додаються нові страхи, пов’язані зі штучним інтелектом: від загрози втратити роботу до побоювань, що технології можуть узагалі вийти з-під людського контролю. І дедалі більше людей відчувають, що система перестає працювати в їхніх інтересах. Це руйнує відчуття перспективи. А разом із ним – і довіру до інституцій, які мали б цю перспективу забезпечувати.

Але стривайте. Децентралізовані протести без чіткої ієрархії та єдиного керівництва, рушійною силою яких є молодь? Хіба це не наші «картонкові протести»? Українські протести проти відставки міністра оборони зазвичай не зараховують до глобальної хвилі протестів покоління Z. Можливо, тому, що вони відбулися трохи раніше. Але, схоже, ми просто зовсім ненабагато випередили загальносвітовий тренд.

І це цікава паралель. Адже попри всю відмінність українських обставин від ситуації в інших країнах, молодь виходить на вулиці з дуже схожим запитом: вона хоче впливати на рішення, які визначатимуть її майбутнє. І не готова просто довірити це майбутнє старшим поколінням.

На форумі у Страсбурзі спробували не лише описати проблему, а й пошукати можливі відповіді. Одна з панельних дискусій була присвячена тому, як молодь сприймає старіння населення ЄС та які наслідки ці демографічні зміни матимуть для європейських суспільств.

Серед панелістів лише один був молодший 35 років (модератор спеціально поставив це запитання на початку). Зате серед активних слухачів молоді було дуже багато

Мені особливо запам’яталася думка одного з учасників дискусії. Він розповів про свої розмови з політиками у власній країні. Ті визнають, що загалом розуміють, які рішення необхідні для подолання накопичених проблем. Але не знають, як ухвалити ці рішення й водночас забезпечити собі переобрання на наступних виборах. Саме тому, на думку спікера, європейським суспільствам потрібен новий суспільний договір. Домовленість про те, які зміни вони готові підтримати, чим пожертвувати заради майбутнього і як розподілити відповідальність між поколіннями.

Не мати змоги покладатися на пенсійну систему – це відносно нові настрої для ЄС. У рамках дослідження опитали 2000 респондентів у віці 18–35 років у Данії, Франції, Німеччині, Італії, Польщі та Іспанії

І тут знову є паралель про Україну. Як ми писали в темі про всеохопну оборону, нам також потрібен новий суспільний договір. Ми теж опинилися на роздоріжжі. Війна змінила наше суспільство, його очікування від держави, уявлення про справедливість, безпеку та відповідальність. Але рухатися далі, не домовившись про нові правила співіснування, буде дедалі складніше. І бажано, щоб наша молодь була не просто адресатом цього суспільного договору, а повноцінним учасником його формування.

Ще однією спробою зазирнути вперед в рамках форуму стала сесія, присвячена сценаріям розвитку європейської демократії до 2040 року. Учасникам запропонували чотири можливі варіанти майбутнього. Це не прогнози, а радше уявні моделі того, куди можуть привести нинішні тенденції.

1. «Неприступна фортеця» (Hard Fortress)

Війни, постійні загрози та боротьба за дедалі дефіцитніші ресурси змушують уряди спрямовувати майже всі державні кошти на армію, прикордонні укріплення та озброєння. Національні телекомунікаційні й технологічні компанії працюють під гаслом технологічного суверенітету. Натомість школи, лікарні та соціальні служби потерпають від хронічного недофінансування. Держави стають дедалі краще захищеними від зовнішніх загроз, але життя всередині цих держав – дедалі менш комфортним і безпечним для громадян.

2. «Алгоритмічна цитадель» (Algorithmic Citadel)

Традиційні уряди фактично відмовляються від спроб самостійно розв’язувати великі проблеми – від кліматичної кризи до інфляції. Натомість вони передають управління ключовими сферами життя гігантським приватним технологічним корпораціям. Енергетика, освіта, охорона здоров’я, соціальні мережі – усім цим керують технологічні компанії. Державні інституції поступово втрачають реальний вплив, а життя громадян дедалі більше залежить від алгоритмів і рішень корпорацій, які ніхто не обирав.

Такі глобальні заходи зазвичай дуже контрастні. Для порівняння: стенд Монако і стенд України

3. «Джунглі без правил» (Lawless Jungle)

Одночасно руйнується майже все. Невдалий науковий експеримент із охолодження планети, покликаний компенсувати вплив енергоємних датацентрів, призводить до катастрофічних наслідків: екстремальної спеки, пересихання річок і неврожаїв. Хакери виводять із ладу електромережі та банківські системи. Ціни стрімко зростають. Уряди залишаються без грошей, відмовляються від міжнародних договорів про права людини й зрештою втрачають здатність управляти державами. Світ занурюється в хаос, де право сильного витісняє демократичні правила.

4. «Демократичне оновлення» (Democratic Renewal)

Громадяни та політичні лідери усвідомлюють, що неможливо захистити державу, якщо її суспільство збідніле, розділене й перебуває під постійним впливом алгоритмічних маніпуляцій. Уряди докорінно переглядають свої пріоритети. Безпеку більше не розуміють виключно як військову силу: освіта, охорона здоров’я та соціальний захист також стають її невіддільними складовими. Дані громадян розглядають як спільний суспільний ресурс, який має працювати на суспільне благо, зокрема допомагати фінансувати базові потреби людей. Демократія не просто виживає – вона оновлюється, повертаючи громадянам відчуття впливу на власне майбутнє.

Під час перерви на форумі грав кримськотатарський композитор та піаніст Усеін Бекіров

Звісно, жоден із цих сценаріїв навряд чи може реалізуватися в чистому вигляді. От, наприклад, як вам варіант «Джунглів без правил», викликаний не охолодженням дата-центрів, а несправедливим закінченням війни в Україні, коли інші автократичні лідери в своїх країнах теж вирішать дозволити собі нападати на сусідів?

Українські медійники і менеджмент Ради Європи

Ми звикли дивитися на молодь як на покоління, якому належить майбутнє. Але значно рідше замислюємося, які саме підвалини цього майбутнього ми для неї закладаємо. І чи даємо можливість впливати на нього вже сьогодні. Адже питання, яке ставлять молоді протестувальники на різних континентах, насправді адресоване всім нам. Що ми як покоління залишимо після себе? І чи буде це світ, у якому нашим дітям захочеться жити?

Фото: Рада Європи, «Детектор медіа»

 

LIKED THE ARTICLE?
СПОДОБАЛАСЯ СТАТТЯ?
Help us do more for you!
Допоможіть нам зробити для вас більше!
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
0
141
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду