Під час одинадцятого Donbas Media Forum, який цього року проходив у Києві під гаслом «Я_медіа: людина — для людини — про людину», в центрі правових дискусій був захист журналістів від стратегічних позовів проти громадської участі, відомих у міжнародній практиці як SLAPP. За партнерства громадської організації «Платформа прав людини» (ППЛ) і за підтримки Ради Європи відбувся профільний круглий стіл, присвячений розробці нової законодавчої рамки України у цій сфері. Модератором дискусії виступив член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Олександр Бурмагін. Разом із медіаюристами, політиками та суддями Верховного Суду вони спробували оцінити, коли в Україні нарешті з’являться анти-SLAPP механізми та які перешкоди стоять на цьому шляху.

Українська специфіка SLAPP: мільйони за мовчання

Хоча сама абревіатура SLAPP є відносно новою для українського медійного поля, практика використання судової системи для переслідування свободи слова замість захисту порушених прав існує в Україні щонайменше з 2000-х років.

• Читайте також: SLAPP-позови: як журналістам захищатися, поки законодавство недосконале

Голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова Ярослав Юрчишин говорив, що великі антикорупційні, судові та закупівельні реформи в країні почалися завдяки активній громадській участі та незалежним журналістським розслідуванням. Саме тому недобросовісні політики, олігархи чи правоохоронні органи системно намагаються заблокувати роботу розслідувачів, змушуючи їх витрачати місяці чи навіть роки на абсурдні судові процеси.

Ярослав Юрчишин

В українських реаліях це явище має кілька виразних ознак, серед яких — позови на неспівмірні мільйонні суми моральної шкоди, «віялові» позови до видань з метою маніпуляції системою авторозподілу справ і превентивні ухвали судів, які забороняють публікацію матеріалів ще до розгляду справи по суті.

Прикладом такого правового тиску та водночас журналістської солідарності можна вважати випадок, коли після судової заборони оприлюднювати інформацію про 145 квартир, якими володіє брат керівника ДБР, регіональні та національні медіа об’єдналися та передрукували розслідування колег, продемонструвавши неефективність цензурних обмежень.

Законопроєкт № 16117: як захистити українські медіа від судового тиску

Для протидії цим викликам і виконання євроінтеграційних зобов’язань України 30 вересня 2026 року в парламенті зареєстрували законопроєкт № 16117 про захист осіб, які здійснюють громадську участь, від явно необґрунтованих позовів або зловживань судовим процесом.

Читайте також: Ярослав Юрчишин: Протидія SLAPP-позовам — це зобов’язання України перед ЄС, але ми самі в цьому максимально зацікавлені

Директорка з юридичних питань ППЛ Ольга Вдовенко розповіла, що робота над документом розпочалася ще влітку 2024-го з детального аналізу національного законодавства, проведеного медіаюристкою ППЛ Людмилою Опришко. Аналіз показав, що чинне українське право не містить жодних дієвих механізмів захисту від SLAPP-позовів.

У червні 2025 року при профільному комітеті парламенту була створена спеціальна Робоча група, до складу якої увійшли 32 експерти, включаючи народних депутатів, представників профільних міністерств, Уповноваженого з прав людини, Офісу Генпрокурора, суддів і медіаюристів. За час своєї роботи група провела 13 офіційних засідань, результатом яких став комплексний документ, що пройшов міжнародну експертизу Ради Європи й ОБСЄ.

Голова ГО «Лабораторія цифрової безпеки» Віта Володовська та інші розробники пояснили, що законопроєкт пропонує запровадити кілька революційних для українського процесу інструментів. Головним із них є можливість раннього відхилення або закриття провадження, якщо позов має ознаки SLAPP. Крім того, тягар доведення обґрунтованості вимог повністю перекладається на позивача.

 Віта Володовська 

Проєкт також передбачає широке визначення громадської участі, яке захищає не лише безпосередньо журналістів, а й близьких осіб чи технічних помічників, які допомагали створювати або поширювати матеріал. Важливими елементами є право на компенсацію моральної шкоди для постраждалих від судового тиску та фінансові штрафи для недобросовісних позивачів. Щоправда, цей механізм охоплюватиме виключно цивільне та господарське судочинство, не зачіпаючи кримінальний процес.

Попри оптимізм, Ярослав Юрчишин зауважив, що через навантаження Верховної Ради фіскальними та безпековими питаннями медійне законодавство просувається складніше. Наразі реалістичний прогноз передбачає перше читання законопроєкту до кінця 2026 року з виходом на фінальне ухвалення документа на початку наступного року.

Ціна судових воєн: скільки коштує промовчати

Про те, наскільки руйнівними є такі процеси для медіа, мовою цифр розповіла медіаюристка Bihus.Info Марія Музичка. За її словами, лише за останні п’ять років редакція вела близько 30 дифамаційних спорів, половина з яких мала чіткі ознаки SLAPP.

Юристка навела три приклади. Перший — позов від державного підприємства «Центренерго», яке вимагало від журналістів-розслідувачів 1 мільйон гривень моральної шкоди. Позов був інструментом судового тиску на редакцію, оскільки вимоги до відповідача не були нормально сформовані, а справу закрили лише після того, як нове керівництво підприємства відкликало заяву. Інший приклад — справа Гладковських, яка перетворилася на битву «лінгвістичних експертиз». Їх було шість. Кожна коштувала понад 10 тисяч гривень. Три такі експертизи оплачували журналісти.

Марія Музичка

Найбільш виснажливою для редакції стала справа Семочка, яка почалася у 2018 році, а завершилася в червні 2026-го. Справа двічі пройшла першу інстанцію, апеляцію та Верховний Суд. Марія Музичка підкреслила абсурдність виконання проміжних рішень, коли приватний виконавець заблокував рахунки мовника, заарештував майно журналістів і тричі змушував редакцію перезаписувати відеоролик зі спростуванням, оскільки сам вирішував, як той має звучати.

І хоча в підсумку журналісти повністю виграли справу, виникла правова колізія: матеріальний поворот виконання відбувся, а повернути випущене в ефір спростування не вдалося — юридичного механізму для цього в Україні немає. Загалом справа Семочка коштувала Bihus.Info понад 216 тисяч гривень лише базових витрат на судові збори та правову допомогу. Якби редакція не мала підтримки від медіаюристів, зокрема команди ППЛ, і донорів, захист припинився би ще на перших етапах через банальний брак коштів на судові збори.

Позиція Верховного Суду: як зробити новий інструмент максимально ефективним

Виступи представників судової влади показали, наскільки важлива експертна дискусія на етапі підготовки законопроєкту до другого читання. Суддя Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду Василь Крат поділився баченням того, як гармонізувати новий документ із чинним законодавством. Зокрема, він звернув увагу на необхідність чіткого узгодження процесуальних новацій із Цивільним кодексом України, який є базовим актом у своїй сфері.

Василь Крат

Також суддя сказав, що закон має чітко наслідувати логіку Директиви ЄС, яка робить акцент саме на процесуальному закритті провадження на ранніх стадіях. На думку правника, очищення тексту від суто декларативних норм (наприклад, щодо відкритості судового реєстру, який в Україні і так є одним із найдемократичніших у Європі) допоможе зробити закон чітким інструментом прямої дії.

Читайте також: «Щоб думки не було гратися зі SLAPP»: як в Україні боротимуться з тиском через суди

Суддя Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Ян Берназюк запропонував посилити процесуальні гарантії захисту відповідачів. Він зазначив, що у фінальній редакції варто чіткіше виписати право на оперативне оскарження відмови суду першої інстанції у застосуванні анти-SLAPP механізму. Це дозволить медіа й активістам захищатися у вищих інстанціях паралельно з основним процесом, уникнувши затягування розгляду на роки.

Ян Берназюк

Правники резюмували: для успішного старту реформи знадобиться системна робота, адже адаптація судової системи до нових оцінних категорій на предмет зловживання правами вимагатиме певного часу, навчання та формування стійкої судової практики.

Міжнародний контекст: Україна як модель для Європи

Радник Міжнародного інституту преси у Східній Європі Кароль Лучка розповів, що дедлайн для країн-членів Євросоюзу щодо впровадження анти-SLAPP директиви минув у травні 2026 року. Однак станом на липень майже половина держав (14 країн) не встигли адаптувати національне право, через що Єврокомісія розпочала проти них процедуру порушення.

Кароль Лучка

На європейському просторі Україна демонструє високий темп: ми рухаємося синхронно з сусідньою Молдовою, яка ухвалила свій анти-SLAPP закон 30 вересня 2026 року. Разом із тим міжнародні експерти оцінюють саме український законопроєкт як модельний. Для порівняння, Угорщина обмежила дію свого закону суто транснаціональними спорами, повністю залишивши без захисту внутрішні розслідування. А в Польщі, попри якість нових норм, наклеп досі залишається кримінальним злочином, що дає позивачам обхідні шляхи для тиску. В Україні ж наклеп повністю декриміналізували, що дає нам суттєву стартову перевагу.

Підсумок дискусії та стратегічні кроки

Представниці академічної спільноти — викладачка медіаправа НаУКМА Наталія Петрова та керівниця аналітичного центру НаУКМА Оксана Нестеренко — підсумували, що превентивним кроком проти судового тиску є правова просвіта журналістів і якісна допублікаційна експертиза матеріалів. Проте коли фігуранти розслідувань вдаються до свідомого зловживання правами, жодна досконалість тексту розслідування не захистить медіа без сильного закону.

Оксана Нестеренко

Наостанок адвокатка й експертка ППЛ Людмила Опришко, яка безпосередньо працювала над текстом законопроєкту, зауважила: імплементація європейської Директиви змушує повністю змінити підходи до національного законодавства, зокрема через обов’язкове запровадження механізму швидкого закриття справ. На її думку, розв’язання проблематики анти-SLAPP має стати потужним поштовхом для всієї судової практики у сфері протидії зловживанням процесуальними правами.

Учасники панелі

На етапі підготовки до другого читання Робоча група продовжує збір пропозицій і планує об’єднати зусилля з судовою владою. Це дозволить доопрацювати процесуальні норми, розвантажити українські суди від штучних позовів і захистити право суспільства на відкриту суспільну дискусію. 

Фото: Роман Чорний

Авторка: Ірина Шаталова, ГО «Платформа прав людини»