6 травня у Києві відбувся круглий стіл «Український законодавчий пакет проти SLAPP: шлях до узгодження зі стандартами Ради Європи та Європейського Союзу», присвячений протидії судовим позовам, спрямованим на залякування, цензурування та інше перешкоджання громадській участі.

Робоча група, створена при Комітеті Верховної Ради з питань свободи слова, розробила пакет із семи законопроєктів, який передбачає захист журналістів та громадських активістів і водночас адаптує українське законодавство до європейських анти-SLAPP стандартів.

Центральний документ пакету — законопроєкт «Про захист осіб, які здійснюють громадську участь, від явно необґрунтованих претензій або зловживань судовими процесами», доповнюється змінами до Цивільного та Господарського процесуальних кодексів, законів України «Про безоплатну правничу допомогу», «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», «Про судовий збір», «Про міжнародне приватне право» та «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». Законопроєкти передбачають захист не лише самих журналістів та активістів, але й їхніх близьких.

У заході взяли участь голова Комітету ВР з питань свободи слова Ярослав Юрчишин, член Національної ради з питань телебачення та радіомовлення Олександр Бурмагін, керівниця відділу співробітництва у сфері свободи вираження поглядів Департаменту демократичних інституцій і свобод (Генеральний директорат II РЄ) Аліна Татаренко, директорка департаменту стратегічних комунікацій та промоції української культури Міністерства культури України Ганна Красноступ, шеф-редакторка «Детектора медіа» Наталія Лигачова, голова наглядової ради Суспільного Світлана Остапа, представники Ради Європи та експерти у сфері медіаправа й цифрової безпеки. Модерувала дискусію старша координаторка проєкту «Захист свободи слова та свободи медіа в Україні — Фаза II» Олена Демченко.

Захід організував проєкт Ради Європи «Захист свободи слова та свободи медіа в Україні — Фаза II», що реалізується в межах Плану дій Ради Європи для України «Стійкість, відновлення та відбудова» 2023-2026, у співпраці з Комітетом Верховної Ради з питань свободи слова, Міністерством культури України та ГО «Платформа прав людини».

Розповідаємо, які саме механізми протидії SLAPP-позовам передбачають нові законодавчі ініціативи.

За словами Аліни Татаренко, нині Рада Європи має два головні пріоритети — підтримку демократії та підтримку України. Саме тому робота над анти-SLAPP механізмами є особливо актуальною: «Ця протидія є необхідною для того, щоб журналісти та громадянське суспільство могли брати участь у публічних дебатах без страху, залякування чи зловживання судовими процедурами».

Татаренко сказала, що Рада Європи вже надала юридичні висновки та рекомендації приблизно 15 країнам, які готують нове законодавство у цій сфері. Серед них — Албанія, Вірменія, Чорногорія, Косово, Ірландія, Польща й Естонія. Також Рада Європи проводить тренінги для суддів, прокурорів, журналістів і представників громадянського суспільства, щоб нові механізми могли ефективно працювати на практиці.

Фото: Аліна Татаренко

Водночас вона звернула увагу на проблему нестачі українських суддів, які можуть брати участь у таких заходах англійською мовою, проте Рада Європи готова шукати цьому рішення.

Як приклад правового тиску Татаренко згадала журналістку Олену Мудру, яка зазнає судового й інформаційного переслідування у зв’язку зі своєю професійною діяльністю, зокрема за допомогою штучного інтелекту. Вона також нагадала про випадки втручання у роботу редакцій після публікації журналістських розслідувань, зокрема історію журналістки Мирослави Примак.

Ярослав Юрчишин сказав, що за останній місяць робоча група отримала велику кількість пропозицій і зауважень під час публічних консультацій, тому їх вирішили додатково опрацювати перед фіналізацією документа.

«Ми побачили, що треба йти максимально відкритим шляхом і провести публічне обговорення до реєстрації, а не отримати хейт після реєстрації, як зараз досить популярно по важливим змінам, зокрема, до кодексів», — сказав він.

На його думку, для України важливо не просто формально виконати міжнародні зобов’язання, а створити механізми, які реально працюватимуть в українських умовах. За словами депутата, до кінця травня робоча група планує завершити підготовку пропозицій і перейти до етапу реєстрації законодавчого пакета.

Фото: Олександр Бурмагін та Ярослав Юрчишин

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення також підтримує впровадження антиSLAPP-механізмів і вважає цю роботу частиною свого мандату. За словами Олександра Бурмагіна, в світі, де все більше стає насильства, нетерпимості, популізму і різних деструктивних з точки зору демократії явищ, медіа, журналісти, активісти, громадський сектор стають однією з мішеней, тому що вони є одним з важливих частин фундаменту демократії.

Бурмагін підкреслив, що антислап-механізми мають стати системною відповіддю на такі виклики. За його словами, значна частина роботи ще попереду: «Буде дуже важливий етап доопрацювання, лобіювання, адвокації в парламенті, буде ще дуже важливий етап імплементації, який буде складати не менше як 40-50% цього шляху. Це величезний обсяг роботи з адвокатами, з суддями, з медіа, з журналістами, самими активістами для того, щоб всі ці механізми в повній мірі запрацювали».

Ганна Красноступ сказала, що робота над законодавчим пакетом щодо протидії SLAPP-позовам тривала майже рік. Експерти аналізували українську та міжнародну практику, зокрема враховувалися досвіди роботи з національними прикладами Люксембургу та Бельгії, а також дослідження НСЖУ, Ради Європи та звіту CASE 2025 Slapps in Europe: Democracy in the Dock, який показав, що лише 8,5% SLAPP-справ у Європі є транскордонними.

Фото: Ганна Красноступ

«Особисто я сподіваюся, що закон буде як превенція працювати, щоб навіть не було думки гратися зі "слаппами". У нас є дорожня карта і чіткі дедлайни. В цьому році Україна має прийняти закон і розпочати його імплементацію. Ми вже отримали позитивний висновок від Ради Європи і також направили законопроєкт на експертизу в ОБСЄ. Ми очікуємо результати в першій половині червня, щоб до його реєстрації в нас уже було два таких огляди незалежних експертів з міжнародних організацій», — сказала вона.

Які саме зміни передбачені в законодавчому пакеті проти SLAPP-позовів

Робоча група, яка готувала законодавчий пакет щодо протидії SLAPP-позовам, мала на меті імплементувати положення двох міжнародних документів — рекомендацію Ради Європи CM/Rec(2024)2 та директиву ЄС 2024/1069, каже експертка Ради Європи, медіаюристка ГО «Платформа прав людини» Людмила Опришко.

За її словами, у результаті роботи було підготовлено спеціальний закон «Про захист осіб, які здійснюють громадську участь, від явно необґрунтованих претензій або зловживань судовими процесами».

«Ми виклали основні положення, які стосуються визначення термінів, гарантій, які надає держава для того, щоб протидіяти SLAPP-позовам та інші гарантії, допомога, яка може надаватись органами громадянського суспільства і плюс також питання, пов’язані з відкритістю інформації пов’язаної зі SLAPP-позовами», — пояснила Опришко.

Фото: Людмила Опришко

Вона сказала, що окрім спеціального законопроєкту робоча група також підготувала зміни до Цивільного процесуального кодексу та Господарського процесуального кодексу. Йдеться про процесуальні механізми захисту від зловживань судовими процесами. Також зміни пропонують внести до закону про міжнародне приватне право, оскільки одним із завдань було врегулювання питань, пов’язаних із транскордонними SLAPP-позовами.

Окремий блок змін стосується доступу відповідачів до апеляційного та касаційного оскарження у справах, де заявляються великі суми позовних вимог.

«Для того, щоб усунути цей перекіс між можновладцями, людьми забезпеченими, і журналістами або громадськими активістами, ми запропонували деякі зміни до Закону України “Про судовий збір”», — пояснила Опришко.

Крім того, робоча група запропонувала зміни до законодавства про безоплатну правничу допомогу та про захист осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Вона окремо звернула увагу на термінологію, закладену в спеціальному законопроєкті. У документі визначено шість основних термінів: «близькі особи», «громадська участь», «громадський учасник», «громадські утворення», «питання суспільного інтересу» та «зловживання судовими процесами проти громадської участі».

Фото: Учасники круглого столу

За словами Опришко, поняття «громадський учасник» охоплює значно ширше коло осіб, ніж лише журналісти чи активісти: «Це і фізичні особи, і юридичні особи, і громадські формування без статусу юридичної особи, які здійснюють громадську участь. Сюди відносяться зокрема, але не виключно журналісти, видавці, працівники медіа, викривачі, громадські організації, творчі спілки, а також дослідники, митці, науковці та письменники. Це саме ті особи, які поширюють суспільно необхідну інформацію або сприяють її поширенню і обговоренню. Або вони можуть також захищати загальновизнані права людини і основоположні свободи, реалізувати право не тільки на свободу слова, але і на свободу зібрань, об'єднань, виборчі права, ну і власне сприяти реалізації цих прав».

Інше поняття — «зловживання судовими процесами проти громадської участі» — є ініціювання, підтримання чи інше використання судових процесів, яке не має на меті здійснення або захист законних прав та інтересів, а спрямоване на запобігання, перешкоджання, обмеження громадської участі чи покарання за її здійснення.

Законопроєкт містить 11 індикаторів, які можуть свідчити про SLAPP-позови. Більшість із них базуються на документах Ради Європи та Європейського Союзу, однак робоча група також додала ознаки, характерні саме для української практики. Як приклад Опришко навела маніпулювання автоматичним розподілом справ між суддями, коли позов неодноразово відкликають і подають повторно, щоб домогтися розгляду конкретним суддею.

Вона також сказала, що законопроєкт окремо визначає поняття «питання суспільного інтересу» та містить орієнтири для його тлумачення. Водночас перелік таких критеріїв не є вичерпним.

«Життя дуже динамічне і ми можемо розуміти, що абсолютно все включити сюди не можна. Але це певні підказки, на які ми повинні орієнтуватися», — підсумувала Опришко.

Фото: Наталія Лигачова

Які права і гарантії безпеки, передбачені директивою і рекомендаціями Ради Європи, прописані в законопроєкті

Експертка Ради Європи та директорка з юридичних питань ГО «Платформа прав людини» Ольга Вдовенко розповіла про гарантії захисту, які передбачає законодавчий пакет щодо протидії SLAPP-позовам.

«У випадку, якщо буде загроза життю, здоров’ю, майну громадських учасників або їхнім близьким особам, вони можуть звернутися до правоохоронних органів і отримати безпекові гарантії, які полягають у наданні безпосередньо фізичного захисту людей, охорону житла та майна, а також інші заходи безпеки, передбачені чинним законодавством», — пояснила Вдовенко.

Фото: Ольга Вдовенко

Окрім цього, законопроєкт розширює доступ громадських учасників до безоплатної правничої допомоги. Також пропонується включити таких осіб до переліку тих, хто має право на вторинну правничу допомогу, тобто безплатні послуги адвоката.

Ще однією гарантією захисту має стати звільнення громадських учасників від сплати судового збору. Водночас автори законопроєкту пропонують диференційований підхід до визначення судового збору залежно від ціни позову. Тобто якщо позивач заявляє більші вимоги, платить більшу суму судового збору і це може діяти як превентивний метод для того, щоб позивачі не подавали позови з високими позовними вимогами.

Ще однією гарантією має стати покладення обов’язку доведення обґрунтованості позову саме на позивача. У разі подання позову проти громадського учасника відповідач зможе звернутися до суду з клопотанням про визнання такого позову необґрунтованим. Доводити те, що цей позов є обґрунтованим, повинен позивач.

Також законопроєкт передбачає можливість застосування штрафних санкцій до позивачів, які зловживають судовими процесами, а також право громадських учасників на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Наступною гарантією є можливість залучення до таких справ третіх осіб без самостійних вимог — зокрема представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, безпосередньо Уповноваженого або правозахисних громадських організацій.

Вдовенко також повідомила, що законопроєкт передбачає створення окремого реєстру справ про зловживання судовими процесами проти громадської участі.

Експертка Ради Європи і голова Лабораторії цифрової безпеки Віта Володовська розповіла, що одна з ключових новел законопроєкту полягала у створенні інструментів для раннього припинення проваджень, які містять ознаки SLAPP. Відповідно, ключовим механізмом є доповнення підстави для закриття провадження у справі, яке може здійснюватися не лише за клопотанням відповідача, який є громадським учасником, а також за ініціативою самого суду, якщо він бачить наявність таких ознак. Відповідно, закриття провадження, яке здійснюється за таким механізмом, передбачає, що неможливо подати повторний аналогічний позов.

Законопроєкт також пропонує можливість відмови у відкритті провадження, якщо суд одразу виявляє очевидні ознаки зловживання.

Фото: Віта Володовська

«Цей інструмент не зупиняє і не перешкоджає жодним чином праву позивача подавати аналогічні позови. Водночас він дозволяє відсікати найбільш явні спроби зловживання судовими процесами проти громадської участі», — сказала вона.

Вона звернула увагу на механізми підтримки громадських учасників з боку громадських організацій та професійних творчих спілок. Законопроєкт пропонує розширити можливості участі третіх осіб без самостійних вимог у таких судових процесах.

За словами Володовської, українське законодавство наразі не передбачає окремої процедури «друзів суду» — amicus curiae, тому робоча група запропонувала власний механізм із урахуванням положень директиви ЄС. Експертка запевняє, що підтримка громадських організацій, третіх сторін для громадських учасників не повинна обмежуватися лише поданням пояснень або наданням додаткової інформації для суду. Сама директива передбачає, що такі інтервенції можуть мати різні форми.

«На нашу думку, якраз долучення їх як третіх сторін, яке надає їм широкий спектр процесуальних прав, можливості брати активну участь в такому процесі — це є той механізм, який дозволить не формально, не просто якимись додатковими поясненнями, а насправді більш суттєво підтримати громадську участь у таких судових процесах», — пояснила юристка.

Фото: Учасники заходу

Також вона окремо зупинилася на транскордонному елементі законопроєкту. За її словами, зміни до процесуального законодавства передбачають можливість відмовляти у примусовому виконанні рішень іноземних судів, якщо під час таких процесів мало місце зловживання судовими процесами проти громадської участі.

Крім того, українські громадяни зможуть вимагати відшкодування шкоди, завданої такими процесами, навіть якщо судові процеси відбувалися за кордоном.

Ще однією важливою гарантією, за її словами, є заборона розглядати справи з ознаками SLAPP у порядку спрощеного провадження, оскільки такі справи є складними, вони можуть потребувати додаткового дослідження, а головне — повинні передбачати можливості для належного поетапного судового оскарження можливих рішень.

Як має працювати реєстр SLAPP-позовів

Старша юристка «Лабораторії цифрової безпеки» Тетяна Авдєєва розповіла, що під час підготовки законопроєкту робоча група розглядала кілька варіантів того, хто саме має адмініструвати такий реєстр. Спочатку пропонувалося, щоб його вів офіс Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, оскільки це незалежний орган, який займається питаннями захисту прав людини.

Втім, за словами Авдєєвої, під час консультацій надходили й інші пропозиції. Зокрема, обговорювалася можливість передати цю функцію Державній судовій адміністрації, яка вже має дозвіл вести судову статистику.

Фото: Тетяна Авдєєва

«Ми відкриті до обговорень, щоб розглянути ті варіанти, як це можна зручніше організувати з адміністративної точки зору і як це буде краще з точки зору захисту прав людини», — зазначила вона.

Щодо питань захисту персональних даних у майбутньому реєстрі, Авдєєва підкреслила, що остаточний формат його роботи ще не визначений, а тому можливі різні моделі анонімізації інформації.

За її словами, якщо йдеться про медіа чи громадські організації, у реєстрі можуть зазначатися назви юридичних осіб. Водночас для фізичних осіб, які не погоджуються на публікацію своїх даних, може бути передбачена можливість залишатися анонімними.

Вона також наголосила, що ані директива ЄС, ані рекомендації Ради Європи не визначають конкретної моделі такого реєстру. Це питання залишено на розсуд держав, які розробляють власне національне законодавство.

У підсумку зустрічі експерти, юристи, представники академічного середовища, медіаспільноти та державних органів звернули увагу на низку положень, які потребують додаткового доопрацювання. Зокрема, дискусії викликали питання процесуального статусу громадських організацій та уповноваженого з прав людини, механізмів раннього закриття проваджень, дотримання принципу змагальності сторін, ведення реєстру SLAPP-справ і активнішого залучення суддівської спільноти.

Джилліан Маккормак, Олександра Степанова

Зокрема, адвокатка і медіаекспертка Наталія Петрова звернула увагу на вже наявні в українському законодавстві норми. На її думку, SLAPP як явище в Україні існував вже давно: “Відомі випадки, коли наш другий президент був тричі в списку ворогів преси, коли атакувався бізнес, медіабізнес, журналісти кидалися до в'язниці. І Верховний суд завжди зупиняв оці мільйонні позови проти журналістів і преси”.

На тлі цього досвіду, каже експертка, парламентарі вже напрацювали чимало важливих норм, які можна інтегрувати в анти-SLAPP політику. Йдеться, зокрема, про закон «Про інформацію», де дається загальний перелік, що таке суспільно важлива інформація.

Крім того, є закон «Про державну підтримку медіа та соціальний захист журналістів». У статті 17 прямо зазначено, що журналісти можуть нести відповідальність в інформаційних справах лише за наявності прямого умислу на дискредитацію. Тобто значна частина необхідних механізмів уже існує. Їх потрібно систематизувати і, навпаки, пропонувати цей досвід країнам, які лише починають працювати над анти-SLAPP законодавством.

Представник Офісу Генерального прокурора Олег Пелепюк зауважив на необхідності дотримання балансу в законотворчості: “В кожному абзаці і твердженні вбачається, що журналісти добросовісні. Але наразі поняття журналіста, журналістської діяльності і представника медіа ще дуже широкі. А всі, хто подають позови - недоброчесні, або діють в якихось там інших інтересах, що також не так.

Розробляючи якийсь інструмент, будьте певні, що він не використовується тільки для доброчесних, щоб захищати від недоброчесних. Тому що норми закону будуть діяти для всіх. І якщо буде суперечка між доброчесним медіа і медіа кілером, тоді всі тяготи передбаченого інструменту і всі зміни, які запроваджуються, будуть уже діяти і на добросовісне медіа. Я підтримую  думку, що має бути збережено легітимні права будь-кого подати позов”.

Він також закликав бути коректними у висловлюваннях про правосуддя, бо закладаючи те, що суди можна використати, нівелюється право суду визначати, де недоброчесний, або необгрунтований позов.

“Деякі речі не мають закріплюватися законодавчо, а мають бути підтверджені в судовому процесі. Тому що заздалегідь не можна визначити: цей позов буде SLAPP чи не буде, тому що будуть дві сторони і кожна доводить обґрунтування своїх прав і захисту своїх прав”, - додав Пелепюк.

Олександр Бурмагін зазначив, що наразі робоча група опрацьовує велику зведену таблицю зі всіма пропозиціями. До початку червня планується вийти в обговорення з модифікованим текстом, щоб пояснити позицію робочої групи і показати прийняті рішення. Після цього відбудеться реєстрація тексту і лише потім адвокація на рівні парламенту.

Фото: Офіс Ради Європи в Україні