83-й Венеційський міжнародний кінофестиваль оголосив переможців у п’яти конкурсах. Про це повідомляється на сайті події.

Церемонія закриття та вручення нагород відбулася 12 вересня.

В основному конкурсі головну нагороду,  Золотого лева за найкращий фільм, отримав психологічний трилер «Невідома жінка» режисерки Мей Ель-Тухі  (Данія, Швеція, Латвія).

Події фільму відбуваються у Данії влітку 1945 року. Головна героїня Марі, що працює нянею та служницею у багатого вдівця, планує вийти за нього заміж. Але завадити одруженню та взагалі зруйнувати її життя може таємниця жінки: вона мала роман із німецьким солдатом після початку Другої світової війни.

Виконавиця головної ролі Матильда Арсель також отримала нагороду Венеційського кінофестивалю за найкращу жіночу роль.

Головний приз журі, Срібного лева, отримала драма «Можливе кохання» режисера Лі Чан-дона (Південна Корея). Фіотм досліджує жорстокість сучасної трудової системи крізь призму двох подружніх пар: звільненого працівника та його дружини, а також режисера-документаліста та її чоловіка.

Срібного лева за режисуру отримав росіянин Ілля Хржановський за фільм «Дау» (Німеччина, Франція, Швеція). Включення фільму «Дау» до основного конкурсу 83-го Венеційського кінофестивалю раніше викликало протест Міністерства культури та Міністерства закордонних справ України через зв’язок проєкту із державою-агресоркою.

Фільм «Дау», який розповідає про радянського фізика Льва Ландау, є частиною ширшого проєкту Хржановського «Дау», що був започаткований близько 20 років тому. Він складається з понад 10 фільмів про епоху Льва Ландау та людей, що його оточували. І режисер, і проєкт в Україні неодноразово опинялися у центрі скандалів.

Спеціальний приз журі отримав фільм «Наза» Юваля Абрахама та Рахель Шор (Велика Британія). Він розповідає про війну у Секторі Гази, зокрема про долю цивільних палестинців.

Також лауреатами Венеційського кінофестивалю стали:

• Найкращий сценарій — Стефан Брізе, Коралі Амедео, Олів’є Горс за фільм «Добрий маленький солдат» режисера Стефана Брізе (Франція).
• Найкращий актор — Джон Малкович у фільмі «Дикий кінь номер дев'ять» режисера Мартіна Макдона (Велика Британія, США, Чилі).
• Найкращий новий молодий актор чи акторка (Премія Марчелло Мастроянні) — Малу Хебізі у фільмі «Місце для зцілення» режисера Седріка Кана (Франція).

Нагадаємо, нещодавно МЗС і Мінкульт висловили занепокоєння через включення фільму «Дау» до основного конкурсу цьогорічного Венеційського кінофестивалю, який проходив з 2 до 12 вересня. Відомства заявили, що виробництво стрічки фінансував російський бізнесмен Сергій Адоньєв, який перебуває під санкціями США та України, а режисер Ілля Хржановський очолював культурний проєкт, який профінансували пов’язані з Кремлем російські олігархи.

Венеційська бієнале відреагувала на критику щодо участі фільму «Дау», стверджуючи, що режисер стрічки Ілля Хржановський відмовився від російського громадянства, а бізнесмен Сергій Адоньєв не повʼязаний зі стрічкою.

Раніше стрічку «Дау. Дегенерація» розкритикували за те, що в ній за участі немовлят імітували досліди, які вчені Радянського Союзу проводили над дітьми. Прокуратура Харківської області відкрила кримінальне провадження за фактом можливого катування дітей під час зйомок фільму. Однак у лютому 2021-го провадження закрили — слідчі встановили, що у стрічці немає пропаганди культу насильства та жорстокості. 

Як зауважило «Слідство.Інфо», у 2011-му Державне агентство України з питань кіно виділило на стрічку Хржановського 6,26 млн гривень. Строк здачі стрічки переносили 12 додатковими угодами — з 2012-го до 2018 року. У квітні 2018-го комісії показали п’ятигодинну версію фільму, але фінальні матеріали до «Довженко-Центру» так і не передали. Участь України у створенні стрічки не згадується в офіційних матеріалах фестивалю. Журналісти звернулися до Держкіно. На момент публікації відповіді не отримали.

Ілля Хржановський у 2019–2023 роках був керівником Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» у Києві. Раніше він зізнавався, що з 2006 року живе в Німеччині, та заявляв, що вірить у перемогу України над режимом Володимира Путіна.

Фото: wikiquote.org