5 травня Український інститут книги представив свіже дослідження української книжкової галузі за 2025 рік. У цьому документі зібрані як свіжі статистичні дані, що віддзеркалюють важливі процеси у вітчизняній літературній сфері, так і основні тенденції, що впливають на розвиток галузі.

«Детектор медіа» проаналізував основні цифри та показники з цього дослідження, аби спробувати зрозуміти, як українська книжкова сфера насправді розвивалася у четвертий рік великої війни (і чи розмови про «бум книгарень» відповідають реальним тенденціям ринку).

Основні тенденції, визначені дослідженням книжкового ринку УІК за 2025 рік:

• галузь загалом перебуває у стагнації, а також залишається відносно малою в масштабах економіки країни;
• зафіксовано кризу перевиробництва в умовах низької платоспроможності
• випуск книжок зріс за кількістю назв, але зменшується за накладами. Видавці і досі не повернулися на рівень 2021 року, що був останнім роком до початку повномасштабної війни навіть попри заборону імпорту з Росії, авторів-громадян Росії та перекладів на російську;
• зафіксоване зростання доходів галузі відповідає рівню інфляції. Через подорожчання книжок обсяги продажів у примірниках скоротилися
• великі гравці книжкового ринку зберігають своє домінування;
• на ринку мало книжок українських авторів;
• «закрита» статистика фактичних продажів видавництв суттєво ускладнює точність аналізу;
• у структурі накладів високою залишається частка підручників.

Поговорімо про все це докладніше.

Більше тайтлів, менші наклади, стагнація галузі

Одна з перших тенденцій, що помітні у дослідженні книжкової сфери Українського інституту книги — це зростання кількості виданих назв книжок, натомість зменшення кількості їх накладів.

Так, за інформацією УІК, із приблизно 390 українських видавництв, що були активні протягом 2025 року, близько половини демонструють зростання кількості книжкових тайтлів. У порівнянні з показниками 2024 року, в 2025 році випуск книжок за кількістю назв трохи «підріс» — на 4%; проте разом із тим сукупний річний наклад поменшав на 1,75%.

За інформацією Книжкової палати України, всього у 2025 році вийшло 15069 назв книг і брошур загальним накладом у понад 33 млн примірників, додатково образотворчих видань — 1156 назв накладом майже 3,5 млн примірників. Цей загальний наклад менший за тираж 2024 року, а від накладу 2020 року становить 79%, що є додатковим свідченням, що доковідних показників українська книжкова галузь все ще не досягла.

Відтак актуальну ситуацію на вітчизняному книжковому ринку аналітики УІК оцінюють як стагнацію. Проте важливо розуміти, що стагнація в цьому випадку — це не гостра криза чи катастрофічний обвал ринку, як це було у 2022 році (особливо у перші місяці після повномасштабного вторгнення), а радше повільна позитивна динаміка відновлення після початку великої війни (а також наслідків пандемії ковіду, від яких книжкова галузь і досі до кінця не оговталася). Просто цей процес з огляду на об’єктивні обставини та виклики війни, що триває, забирає більше часу, аніж хотілося б.

Сукупний дохід видавців: тупцювання на місці

Як свідчить інформація, зібрана та проаналізована Українським інститутом книги, сукупний дохід український видавців за 2025 рік зріс на 8,5% і склав 8,91 млрд грн (у порівнянні з 2024 роком, коли він становив 8,2 млрд грн). Проте це номінальне збільшення складно вважати досягненням, оскільки його повністю «з’їдає» інфляція, індекс якої торік склав 9,2%. Відтак реально рівень доходів вітчизняних книговидавців залишився на тому ж рівні, що й був два роки тому.

Також дослідження УІК фіксує падіння доходів у низки видавців — це стосується як лідерів книжкового ринку, так і малих і середніх видавництв (загалом падіння доходів продемонстрували 177 видавців). Зокрема найбільш рекордне падіння доходів — у видавництва «Перун» (34 тис. грн проти 18 млн грн у 2024 році), та у «Фастбінд Україна» (414 тис. грн проти 34 млн грн попереднього року).

Проте 54% проаналізованих видавництв (208 із 391) у 2025 році все ж продемонстрували зростання та забезпечили 76% від сукупного доходу галузі. Серед них і номінально нові видавництва Stretovych (+465%), ТАК (+365%) і «Маґура» (+312%), хоча новими вони є лише за часом офіційної реєстрації, направду ж їх засновниками є видавці з великим професійним досвідом. А видавництво Osnovy імені Соломії Павличко, що не так давно змінило власників і стратегію, за 2025 рік збільшило свій дохід у 14 разів (з 2,44 млн грн — до 34,6 млн грн), а також отримало відзнаку премії «Читомо» та Франкфуртського книжкового ярмарку.

Загалом же великі гравці книжкового ринку зберігають своє домінування: так, 22 найбільші за обсягом виручки видавництва торік згенерували 70% загальної виручки по книжковому ринку (в абсолютних значеннях це становить близько 100 млн грн). Загалом це відповідає тренду останніх п’яти років: за цей період на провідну двадцятку вітчизняних видавництв щороку припадає 65—69% загального доходу книжкової галузі, при тому, що самі вони становлять лише 5—7% загальної кількості видавців.

Поступ книжкової галузі: як допомогти

Фахівці Українського інституту книги за результатами дослідження книжкової сфери за 2025 рік склали список рекомендацій на рівні конкретних кроків із боку державного управлінця сферою — Міністерства культури, що могли б допомогти галузі та стимулювати її розвиток.

Серед рекомендованих кроків:

• масштабні закупівлі нових книжок для комплектування публічних і шкільних бібліотек коштом державного та місцевих бюджетів, зокрема й на умовах співфінансування;
• розширення програми «єКнига» на категорію батьків новонароджених;
• старт програми субсидій для книгарень;
• установлення ставки 50% Національного кешбеку на книжки.

Також автори зазначають, що добрі результати для розвитку книжкової сфери дають такі кроки, як звільнення книжок від ПДВ, регулятивні обмеження імпорту книжок, включення книжок до державних програм допомоги (таких, як «Зимова тисяча», «Пакунок школяра», «Національний кешбек» тощо), а також розвиток програми «єКнига», що передбачає державну грошову допомогу на книжки для 18-річних громадян України.

Це дослідження книжкового ринку, безперечно, є важливим одразу на кількох рівнях.

По-перше, в контексті того, що досвід та експертиза Українського інституту книги як профільної інституції, що покликана розвивати вітчизняну літературну сферу, дозволяє його фахівцям всебічно проаналізувати як більш помітні тенденції та явища, так і підсвітити ті, що лише зароджуються або є менш помітними для стороннього ока.

По-друге, можливість оперувати такою кількістю актуальних даних є надзвичайно корисною для всіх, хто працює в книжковій галузі або з нею — і, в першу чергу, самим українським видавцям (і тут складно не підтримати заувагу УІК щодо того, що видавці не завжди готові відкрито ділитися певними цифрами та даними — адже тут незайве пам’ятати, що головною метою у подібних дослідженнях є сприяння розвитку сфери, а не «викриття» дій чи результатів діяльності когось із гравців цього поля).

По-третє, подібний масив аналітичних даних і висновків із них — це важливий evidence-based дороговказ для Міністерства культури як витворювача національних політик у книжковій галузі щодо важливих подальших кроків на треку розвитку цієї сфери.

Звісно, розмова на рівні тез про зростання популярності українського книговидання чи умовний «бум книгарень» — це завжди легший шлях, але реальна ситуація, як правило, значно складніша та багатовимірніша. І лише реальне розуміння того, як насправді розвивається під час великої війни вітчизняна книжкова сфера, дає можливість органам державного управління витворювати якісні та релевантні політики в цій сфері, а також допомагати галузі розвиватися, а не лише гасити пожежі та констатувати наявність проблем і викликів. Далі ж важливо, аби держава в особі Міністерства культури дослухалася до рекомендацій УІК як ключової профільної інституції в книжковій сфері, та мала вдосталь політичної волі й сталості для ухвалення саме таких кроків, що допомогли б за рік, два чи п’ять побачити якісно кращі результати роботи цієї сфери.

Цей матеріал був підготовлений за підтримки Норвезького Гельсінського комітету та профінансований Норвезьким агентством з розвитку співробітництва (NORAD).