Міністерство культури продовжує посилювати напрямок евакуації музейних фондів. В ексклюзивному інтерв’ю «Детектор медіа», що вийшло наприкінці серпня, перший заступник міністерки культури Іван Вербицький заявив, що станом на липень з загрожених регіонів евакуйовано вже 728 тис. одиниць музейного зберігання (станом на початок вересня ця цифра досягла вже 750 тис. одиниць зберігання). Наразі процес активної евакуації триває.

А в четвер, 3 вересня, Міністерство культури офіційно оголосило про запуск Координаційного центру з евакуації загрожених колекцій, метою роботи якого буде сприяння та координація на всіх етапах евакуації.
«Детектор медіа» проаналізував, чим саме займатиметься новостворений центр, які ланки на треку евакуації музейних колекцій він має посилити, та як це вплине на логістику процесу релокації музейних фондів.

Створення Координаційного центру стало наступним кроком після ухвалення в лютому цього року 2026 року постанови Кабміну №229, що встановила норму обов’язкової евакуації з 50-кілометрової зони від лінії бойового зіткнення та чітко визначила зони відповідальності за ухвалення рішення про евакуацію та принцип першої, другої та третьої черг евакуації, а також визначила принципи розміщення музейних колекцій у місцях тимчасового зберігання.

«Від початку повномасштабного вторгнення нам вдалося евакуювати вже понад 750 тис. музейних експонатів. Але масштаб загроз вимагає системної роботи. Створення Координаційного центру з евакуації — це практичний крок, який дає нам необхідну спроможність реалізовувати встановлені правила евакуації та досягати конкретного результату», — зазначила на прес-конференції з нагоди запуску центру міністерка культури, віце-прем’єрка з гуманітарної політики Тетяна Бережна. 

Новостворений Координаційний центр допомагатиме організовувати безпечне переміщення предметів музейних фондів з територій, де існує загроза їх пошкодження або втрати, а також забезпечувати належні умови тимчасового зберігання. Центр діятиме у партнерстві з ГО «Museum for change» за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», та функціонуватиме як структурний підрозділ Міністерства культури.

«Евакуація музейної колекції — це складна професійна операція, де помилка може коштувати втрати унікального предмета. Саме тому Центр стане точкою координації між музеями, Мінкультом, місцевою владою, експертами та місцями евакуації», — акцентував на прес-конференції з нагоди запуску Центру Іван Вербицький.

Згідно офіційної інформації Мінкульту, наразі в 50-кілометровій зоні від лінії бойового зіткнення залишаються ще 54 музеї, фонди яких належить евакуювати. Проте евакуація музейних колекцій відбувається не лише з прифронтової зони, але й з тилових регіонів, що перебувають під постійними ракетно-дроновими атаками ворога.

Попри те, що Міністерство культури протягом останнього півріччя врешті активізувалося на треку системної евакуації музейних фондів, викликів тут наразі лишається вдосталь — це і пріоритизація різних черг музейних предметів, і їхній безпечний демонтаж на місцях, пакування та консервація, і логістика та облаштування місць зберігання, а також координація між тими музеями, що евакуюють фонди, та тими, що приймають їх на тимчасове збереження . 

За словами Івана Вербицького, за останні кілька місяців Мінкульт спільно з представниками ГО «Museum for Change» провели аудит приміщень, відвідавши для цього 131 місце потенційного зберігання для тимчасової релокації музейних колекцій у 10 регіонах України, та розподілили наявні локації за трьома ключовими категоріями: приміщення, що наразі вже готові приймати переміщені колекції, локації, що можуть бути облаштовані в короткотерміновій перспективі та ті, що потребують суттєвого переоблаштування.

«Разом із партнерами ми провели аудит потенційних місць для евакуації, аби чітко розуміти, скільки в нас є площ для зберігання евакуйованих колекцій, скільки предметів там може бути розміщено, в якому стані ці приміщення та що саме там може зберігатися, а потім розподілили їх по трьох основних категоріях. Нині по кожній з них ми нині чітко розуміємо, скільки саме коштуватимуть необхідні ремонтні роботи», - заявив у серпневому інтерв’ю «Детектор медіа» Іван Вербицький.

Основними функціями новоствореного Координаційного центру з евакуації загрожених колекцій стануть:
- Підтримка закладів культури на місцях: збір та перевірка даних про потреби та спроможності, координація підготовки, відстеження строків та вирішення супутніх проблем;
- Підтримка створення сховищ (депозитаріїв): відстеження строків та сприяння реалізації;
- Координація між музеями, органами місцевого самоврядування, обласними адміністраціями, донорами та партнерами;
- Методична підтримка, навчання та розвиток спроможностей для залучених стейкхолдерів.

Координаційний центр консультуватиме музеї на кожному з етапів підготовки, евакуації та тимчасового зберігання колекцій у місцях, куди вони будуть релоковані. Також фахівці Центру залучатимуть реставраторів, таксидермістів, фахівців із пакування та перевезення до виконання необхідних робіт (що, за задумом, мало б стати значною підтримкою для музейних команд на місцях, де цих фахових рук дуже бракує, а надто, коли розпочинається кропіткий і фізично виснажливий процес підготовки кількох черг до евакуації, а згодом і самого процесу релокації).
Допомога, яку надаватиме Координаційний центр з евакуації, може бути як точкова, так і у форматі комплексного супроводу (що включає усі процеси від документального оформлення та координації логістики – до пошуку та підготовки місця тимчасового зберігання для музейних колекцій).

Робота Центру побудована за принципом «єдиного вікна». Після звернення музею на гарячу лінію Центру (її номер +38 077 015 27 55,) запит надходитиме до профільного менеджере, що уточнюватиме потреби та за необхідності залучатиме додаткових експертів (у окремих випадках передбачена також пряма взаємодія з Міністерством культури, місцевими ОВА та виїзд менеджерів Координаційного центру безпосередньо до музеїв або місць тимчасового зберігання).

Керівницею новоствореного Координаційного центру стала культурна менеджерка Ольга Сало, що доти працювала заступницею директора Національного музею Революції гідності, а також очолювала напрям культурних ініціатив Фундації Пилипа Орлика.
«Евакуація музейних колекцій потребує значно більшої координації між музеями та потенційними місцями збереження. Дуже часто керівники музеїв змушені самостійно вирішувати проблеми, і тут Координаційний центр може допомогти — надати консультацію та стати якісним посередником, щоб для колекцій були знайдені належні умови збереження. Ми супроводжуватимемо цей процес на всіх етапах: від визначення потреб музею та підготовки колекції – до евакуації до організації відповідного місця тимчасового зберігання», — заявила Ольга Сало на прес-конференції з нагоди запуску Координаційного центру з евакуації загрожених колекцій.

Чи стане новостворений Координаційний центр з евакуації загрожених колекцій ефективним партнером та інструментом підсилення спроможності для музеїв по всій країні, що готуються до непростого у всіх сенсах процесу релокації колекції або переживають його, або ж навпаки – буде «вузьким місцем», що сповільнюватиме процес через необхідність координації та узгодження на кожному з етапів (а цього також не можна виключати, зокрема і через невеликий склад команди Центру на противагу великій кількості музеїв) – покаже час і практика. Наразі ж очевидно, що Міністерство культури продовжує надолужувати час, згаяний у попередні роки, і, попри усі наявні виклики, все ж намагається поставити процес евакуації музейних фондів на швидші рейки. І це чудово, зважаючи на те, скільки музеїв по всій країні донині залишалися сам на сам із викликом убезпечення власних музейних фондів.
Нарешті держава не просто визнала на законодавчому рівні, що порятунок української культурної спадщини під час війни є її прямою відповідальністю, але й справді намагається систематизувати цей процес. Якщо до цих спроб додасться також ефективне вирішення інших ключових викликів на цьому треку (зокрема серйозного браку місць для зберігання евакуйованих колекцій), а також подальша ефективна розбудова Українського фонду культурної спадщини, що має опікуватися ще низкою питань в сфері захисту спадщини під час війни, то за якийсь час можна буде обережно говорити про те, що система порятунку «спадщини у війні» в Україні врешті потроху запрацювала (хай і наприкінці тринадцятого року війни).

Цей матеріал був підготовлений за підтримки Норвезького Гельсінського комітету та профінансований Норвезьким агентством з розвитку співробітництва (NORAD).