Днями Міністерство культури оголосило про свіжі результати щорічної програми перекладів української літератури Translate Ukraine, яку реалізує Український інститут книги, й опублікувало список зі 100 видань, що вже до кінця цього року будуть перекладені 30 мовами світу.

«Детектор медіа» проаналізував список творів, що ввійшли до цьогорічного списку програми Translate Ukraine, а також те, як саме вони представляють глобальному світову Україну, її цінності, наративи та культурні практики.

Програма підтримки перекладів Translate Ukraine — це щорічний проєкт Українського інституту книги, в рамках котрого держава частково компенсує видавцям витрати на переклад і видання української літератури іншими мовами. Цей проєкт стартував кілька років тому і мав певні успіхи в перші роки існування, проте останнім часом його не можна було назвати дуже ефективним.

І от оновлена команда Міністерства культури, вочевидь, вирішила звернути більше уваги на цей проєкт (як, сподіваймося, і на інші ключові напрямки роботи УІК). Так, днями були опубліковані результати цьогорічного конкурсу перекладацьких проєктів у межах програми Translate Ukraine. Згідно з ними, 100 видань українських авторів до кінця поточного року будуть перекладені 30 іноземними мовами в 33 країнах світу.

«Українська література сьогодні — це частина нашої культурної присутності у світі. Через книжки ми розповідаємо про себе, свою історію та стійкість. І важливо, що ці історії читають у десятках країн. Програма Translate Ukraine допомагає зробити українські книжки доступнішими», — сказала з цього приводу міністерка культури, віцепрем’єрка з гуманітарної політики Тетяна Бережна.

За офіційною інформацією, відбір відбувався у два етапи: на першому фахівці Українського інституту книги приймали та перевіряли заявки від видавців на участь у програмі, на другому подані на конкурс видання оцінювала експертна рада проєкту.

Загалом на конкурс надійшло 179 заявок, 176 із яких пройшли технічний відбір. У результаті експерти відібрали 100 перекладацьких проєктів, видання яких іноземними мовами тепер підтримає держава.

«Працюємо над посиленням голосу української літератури за кордоном. Держава підтримає видання 100 перекладів українських книжок у 33 країнах, — написала в соцмережах Тетяна Бережна. — Українська література — голос нашої країни. Через книжки ми розповідаємо про себе, свою історію та свою стійкість. І важливо, що ці історії читають у десятках країн».

Мови, якими твори будуть перекладені, — як поширені західноєвропейські, так і центральноєвропейські, скандинавські, а також арабська, японська, мови країн Кавказу та Балтії, а також мови інших регіонів світу.

Так, за інформацією УІК, польською вийде 9 видань, англійською — 8, сербською — 7, чеською та німецькою — по 6 видань, по 5 — арабською, французькою та італійською.

Серед списку видань-переможців конкурсу — як відомі сучасні автори та молоді зірки, так і класики української літератури. Зокрема, має бути перекладено і «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського (вони вийдуть сербською та арабською), арабською ж перекладуть і «Гайдамаків» Тараса Шевченка. Також з української класики перекладуть твори Івана Франка, Лесі Українки та Григорія Сковороди (у складі антології).

З творів ХХ століття на міжнародні аудиторії чекають переклади «Без ґрунту» та «Доктора Серафікуса» Віктора Домонтовича, а також «Веселий цвинтар» Василя Стуса.

Культові «Польові дослідження з українського сексу» Оксани Забужко видадуть грецькою та македонською, останню книжку Софії Андрухович «Катананхе» перекладуть литовською та хорватською, попередню — «Амадоку» — литовською, іспанською та азербайджанською, ще одна — «Фелікс Австрія» — вийде івритом.

Останню книжку Артура Дроня «Гемінґвей нічого не знає» видадуть аж вісьмома мовами (англійською, французькою, шведською, португальською, польською, чеською, словацькою та литовською), а його ж блискучу дебютну поетичну збірку «Тут були ми» — німецькою. Хітовий роман Ілларіона Павлюка «Я бачу, вас цікавить пітьма» вийде п’ятьма мовами (фінською, польською, чеською, румунською та азербайджанською), також чеською перекладуть його ж «Білий попіл».

Жанрово відібрані твори досить різноманітні — там є і романи, й повісті, й оповідання, і поезії, і дитяча література, і, що не менш важливо, книжки, що описують досвіди повномасштабної війни, яку нині переживає Україна.

Загальний рівень відібраних до перекладу творів можна схарактеризувати як значно вищий за середній (хоча, звісно, у ньому не бракує і, так би мовити, «прохідних» видань, що навряд чи найкращим чином репрезентують українську літературу в світі). Проте, говорячи про якісні результати подібних конкурсів, важливо завжди тримати в голові два ключові фактори. По-перше, журі в таких випадках обирає не з усіх наявних творів, а з поданих на конкурс, відтак, це більшою мірою вибір з уже наявного «меню». По-друге, це питання того, хто саме обирає твори і якими є критерії оцінювання. Український інститут книги в офіційній інформації щодо результатів конкурсу не наводить ані складу членів експертної ради, ані інформації про те, за якою процедурою вони були залучені до відбору видань.

Щодо бюджету цьогорічної програми Translate Ukraine — ані Український інститут книги, ані Міністерство культури не наводять точної інформації. Але зважаючи, що цьогорічний бюджет УІК порівняно з 2025 роком зріс із 278,5 млн грн до 284,9 млн грн, сподіваймося, інституту вийде успішно профінансувати переклад усіх відібраних айтемів (для контексту — торік на реалізацію програми підтримки перекладів творів української літератури іншими мовами УІК витратив 18,15 млн грн із наданих із бюджету 19,77 млн грн).

Також постає питання, чи лишається достатньо часу до кінця року, аби вписатися у дедлайни, адже випуск нових видань потребує часу не лише на роботу перекладачів, але й на інші етапи виробництва (дизайн, верстку, друк тощо). Проте тут залишається сподіватися, що видавці зможуть дати з цим раду — а можливо, робота за частиною проєктів уже стартувала чи от-от стартує.

Загалом же виглядає на те, що і УІК, і Міністерство культури, і всю українську культурну спільноту наразі можна привітати з активізацією важливої програми українських перекладів іноземними мовами. На фоні останніх років, коли роботу Інституту книги, м’яко кажучи, не можна було назвати дуже активною, а його діяльність — добре комунікованою, це однозначно добрі новини.

Що ж до ролі цих нових перекладів української літератури для поглиблення та розуміння України в світі, а також посилення міжнародного діалогу. Тут важливо розуміти, що подібні проєкти — лише фрагмент величезного паззлу, який також складають і зусилля публічної та культурної дипломатії, міжнародні події за участі українських професіоналів культури, державні заходи за кордоном, різноманітні покази українського кіно, виставки, діалогові майданчики та багато іншого. Відтак, не можна покладати завдання пояснювати український контекст і провадити цей міжнародний діалог винятково на переклади видань українських письменників. Проте тут завжди працює кумулятивний ефект: що більше в інших країнах світу читають української літератури, дивляться українського кіна, знають про українську культуру, історію, візуальне мистецтво, відвідують події за участі українців — то глибшим та об’ємним стає розуміння про нашу країну в інших географічних і культурних контекстах. На сьогодні завдяки титанічним зусиллям багатьох українців — від митців до політиків і громадських діячів — Україна нарешті більше не the most unknown country of Europe, як це було ще умовні десять років тому.

Проте це довгий шлях, і на ньому ще вдосталь викликів: від Ukraine fatigue — до того факту, що в світі постійно виникають нові точки конфліктів, а стабільності (а відтак і ресурсу на фокус уваги до інших країн) стає все менше.

Саме тому нам своє робити. Будь-який крок у напрямку говоріння про Україну, поглиблення розуміння її актуального контексту та досвідів війни, що триває — важливий для країни. Проте разом із тим важливо, аби ці кроки були продумані, системні та послідовні. І тут варто згадати й про те, що Український інститут книги є не лише оператором програми перекладів та промоції української літератури в світі, але і учасником інституційного консорціуму, що опікується українськими національними стендами на провідних міжнародних літературних ярмарках. Відтак, є всі приводи сподіватися, що цієї експертизи та досвіду стане для того, аби нові переклади української літератури в інших країнах не лише з’явилися, але і були почуті. Аби глибока та змістовна розмова про Україну тривала.

Цей матеріал був підготовлений за підтримки Норвезького Гельсінського комітету та профінансований Норвезьким агентством з розвитку співробітництва (NORAD).

Ілюстрація: grok