Лише незначна частина журналістів з лівобережної Херсонщини залишилася в професії та продовжує роботу після виїзду з окупації. Часто причиною цього є погрози від росіян. Про це розповів журналіст Олег Батурін під час засідання Тимчасової слідчої комісії з питань розслідування злочинів, вчинених збройними формуваннями Росії проти медійників, «Регіональні медіа під час війни: знищення, тиск та інформаційний спротив».

«Я теж є потерпілим від росіян, але я переконався, що в умовах війни та окупації інформація дозволяє людям вижити. Я вирішив, що публічність — це моя зброя, тому я навіть в окупації розповідав відкрито про те, що зі мною сталося, і про те, що відбувається. Але, на жаль, не всі колеги можуть так само працювати з різних причин», — сказав Батурін.

У своїй доповіді журналіст згадав кілька випадків, коли його колеги з лівобережної Херсонщини вирішили не продовжувати роботу після окупації. Зокрема, він розповів про блогера з Нової Каховки, якого тричі у 2022 році затримували росіяни, били, катували струмом. Після цього він відмовився від блогерської діяльності.

Влітку 2022 року росіяни намагалися отримати доступ до кількох телеграм-каналів, які адміністрував ще один журналіст з Херсонщини. За словами Батуріна, деякий час він переховувався, але хтось із місцевих його здав, і росіяни вдерлися до будинку його батьків, застрелили собаку та побили його тата. Він виїхав з окупації, відновив канал, але йому одразу прийшло попередження про те, що його батьки все ще перебувають на підконтрольній росіянам території. Тож журналіст закрив ці канали і наразі не планує повертатися до цієї роботи.

Ще один редактор газети з Херсонщини, до дому якого кілька разів вдиралися окупанти, виїхав з окупації і теж не планує повертатися до журналістики.

Олег Батурін також розповів про редакторку з Херсонщини, яку росіяни викрадали двічі. Востаннє це було влітку 2024 року. Журналістку катували, погрожували зґвалтувати і назавжди розлучити з матір’ю та дітьми. Їй вдалося виїхати, але вона, ймовірно, теж не повернеться у професію.

«Сьогодні, якщо брати лівобережну Херсонщину, лише одиниці журналістів залишилися у професії і продовжують свою роботу. Буквально кілька медіа з лівобережної Херсонщини досі працюють. Далеко не всі можуть поширювати інформацію. Власне, ми з колегами є голосом людей, які не можуть від себе цю інформацію розповсюджувати самостійно з різних причин.

Я продовжую працювати, буду працювати і надалі. Хоча навіть після мого виїзду з окупації росіяни неодноразово мені погрожували і вимагали припинити журналістську діяльність. Останні такі випадки були торік. Але я з вами тут, тому буду працювати надалі», — поділився журналіст.

Читайте також:

• Голос окупованих територій. Хто пише про лівобережжя Херсонщини
• Журналіст Олег Батурін про російський полон: «Те, що я бачив і відчув, свідчить про одне: вони садисти»
• Олег Батурін: Люди з окупованих територій потребують україномовного контенту, російський і так скрізь

Головний редактор «Обріїв Ізюмщини» Костянтин Григоренко під час засідання також поділився, що працює над великим матеріалом про Ізюм (Харківщина), і ця робота ускладнена через страх мешканців говорити й писати. «Вони бояться, що повернуться знову ті час, і прийдуть освободітєлі», — зазначив журналіст.

Він також зазначив, що після окупації редакція продовжує отримувати погрози. 

«Я Олегу (Батуріну. — Ред.) радив: "Закрий сторінку у фейсбуці, тому що тебе відстежують". Я зробив відразу це, ще в березні 2022 року закрив сторінку у фейсбуці, видалився з усіх груп. І сьогодні я не додаю практично друзів, тому що все рівно відстежують. Приходять погрози на телефони корпоративні, на електронну адресу нашого медіа», — розповів журналіст.

За словами Григоренка, редакція регулярно отримує листи, зокрема із закликом не писати про колаборантів, бо «вони допомагали виживати людям».

«Як тільки ми починаємо писати про колаборантів, починаються ці листи. Вони, можливо, не надто агресивні, але пишуть, наприклад, "ви там не були, як ви можете судити людей". Але ж ми беремо ці дані з офіційних джерел, з реєстрів. І ми єдине медіа з восьми громад, яке відновило свою роботу з 2022 року. І лише ми оприлюднюємо цю інформацію. Люди ж не будуть заходити в реєстр і шукати там по прізвищу якогось колаборанта. Тому важливість локального медіа саме в цьому», — поділився редактор «Обріїв Ізюмщини».

Костянтин Григоренко / «Обрії Ізюмщини»

Херсонська журналістка Анжела Максименко (Слободян), яка нині працює на «Slawa TV», висловила думку, що працювати в окупації та надавати інформацію не варто, якщо є великий страх. Журналісти в окупації стикаються з ризиком викрадення, відсутністю прав, проблемами з технічним опрацюванням матеріалу та ризиком створення загрози для інших людей, з якими вони контактують.

Сама Максименко потайки працювала в окупованому Херсоні майже чотири з половиною місяці: використовувала відеореєстратори в машині, виходила в ефіри з приміщення, що нагадувало готель, для маскування. 

Через деякий час до неї вдерлися, окупанти вивезли її та чоловіка в окремих машинах з мішками на голові. Вона пробула в полоні 31 день в нелюдських умовах, а її чоловік — на п’ять днів більше.

«У мене брали генетичні зразки, відбитки пальців. На прогулянку нас виводили на кілька хвилин, щоб зробити обшук в камері. Я людина з інвалідністю, і вкрай необхідні ліки мені не дозволили взяти. Мені тільки дозволили взяти спортивний костюм у спеку і сказали, що кинуть мене на підвал, в холод, щоб я якось там вижила», — розповіла журналістка.

Після її звільнення окупанти висунули вимогу про невиїзд з Херсона.

«Для мене це було жахливо, тому що я навіть вже продумувала в камері, як мені треба буде виїжджати, адже після того, як мене випустять, я вже не могла жодного дня працювати і давати інформацію. Тому що я вже була під ковпаком. І тому що мій телефон вже прослуховували. Якщо зі мною буде зв’язуватися хтось з СБУ чи ГУР, як і сталося, то я вже маю сказати їм (росіянам. — Ред.) про те, що зі мною хтось зв’язувався. А це я також не могла зробити, і я б наражала вдруге себе на небезпеку. Тому після того, як мене випустили і чоловіка пізніше, то я придумала сама план виїзду», — поділилася Анжела Максименко.

• Читайте також: Херсонська журналістка Анжела Слободян: «Те, що ми пережили, зрозуміє лише той, хто також через це пройшов»

Анжела Слободян

Нагадаємо, 4 грудня 2025 року Верховна Рада створила Тимчасову слідчу комісію з питань розслідування злочинів Росії проти журналістів. Головою комісії стала заступниця голови Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенія Кравчук, а її заступником обрали голову Комітету з питань свободи слова Ярослава Юрчишина. До складу комісії ввійшло 13 народних депутатів. До експертної ради ТСК увійшло 18 людей, зокрема заступниця шефредакторки «Детектора медіа» Світлана Остапа.

• Читайте також: Євгенія Кравчук: «Співпраця ТСК з експертною радою покращить розслідування злочинів Росії проти журналістів»

Фото: Олег Батурін / «Мост»