«Страх, загадка, напруження», — це назва мелодії, яку Юрій Бойко використовує у своїх тіктоках. Та емоції, які викликають відео очільника П̶а̶р̶т̶і̶ї̶ ̶р̶е̶г̶і̶о̶н̶і̶в̶, «О̶п̶о̶з̶и̶ц̶і̶й̶н̶о̶г̶о̶ ̶б̶л̶о̶к̶у̶», «О̶п̶о̶з̶и̶ц̶і̶й̶н̶о̶ї̶ ̶п̶л̶а̶т̶ф̶о̶р̶м̶и̶ ̶— ̶З̶а̶ ̶ж̶и̶т̶т̶я̶», «Платформи за життя та мир». Активність проросійського політика в тіктоку помітили наші колеги з видання «Голка». Але нічим не гірше вона лягає на нещодавній текст «Української правди» про масову підготовку українських партій до виборів. І, як виявляється, російської партії теж.

З жовтня 2024 року члени «ОПЗЖ», які не виїхали в Росію, не очолили окупаційні адміністрації та не померли, почали ходити на новий канал пропагандистки Лани Шевчук. Колишньої ведучої забороненого NewsOne, забороненого «Нашого» та ютуб-каналу, який теж нещодавно заблокували за російську пропаганду.

З листопада відео Юрія Бойка, зокрема уривки інтерв’ю з Ланою на класичні електоральні теми, з’являються в тіктоку. Також Бойко продовжує вести поки що не заблокований ютуб-канал і телеграм-канал. Повідомлення в усіх мережах здебільшого дублюються, але — розумно. Для ютубу та тіктоку, наприклад, відео обробляють по-різному, а в телеграмі — розшифровують текстом.

Попри три роки повномасштабної війни, «ОПЗЖ» досі захищає російську мову, російську церкву, російські книжки, російські назви й Україну — але від геїв і «соросят». Юрій Бойко звучить так, наче вибори вже завтра. І він збирається перемогти.

Бумери відкрили тікток

ПВК «ОПЗЖ»

Медійні обличчя «ОПЗЖ» дають інтерв’ю Лані Шевчук щотижня починаючи з жовтня 2024 року. Якщо бути точним, четверо проросійських політиків з’явилися у дев’яти відео за два місяці. Це бойз бенд колишніх Медведчука.

Юрій Бойко — найпопулярніший гість Лани, колишній учасник і лідер трьох заборонених проросійських партій, один із найближчих спільників Медведчука, учасник поїздок у Росію у 2019 році. Герой України, невизнаний державний зрадник.

Микола Скорик — патріот російської Одеси, колишній учасник трьох заборонених проросійських партій. Звинувачував Україну у війні та фашизмі. Лауреат ордену «За заслуги», невизнаний державний зрадник.

Юрій Павленко — учасник двох заборонених проросійських партій. Говорить зазвичай на соціальні теми. Водночас розповідав, що декомунізація створює плацдарм для зовнішнього панування над Україною, та називав переговори Медведчука з Путіним «ковтком свіжого повітря та надії». Заслужений працівник фізичної культури та спорту, заслужений, але невизнаний державний зрадник.

Олександр Колтунович — молодший проросійський посіпака, учасник двох заборонених проросійських партій і поїздки «ОПЗЖ» на поклон у Москву. Лобіював російську вакцину, порівнював Україну з нацистами. Кандидат економічних наук, кандидат у державні зрадники.

Чотири вершники

Разом вони розмовляють із Ланою на чутливі, електорально вигідні теми: корупцію у владі, бідність українців, примусову мобілізацію, дерусифікацію. Єдиний стабільний позитив цих ефірів — благодійність сиріт Медведчука. Вони допомагають і дітям, і переселенцям, і військовим. Здавалося, що повномасштабне вторгнення має вибити з-під ніг прибічників Росії класичну риторику. Але воно її лише масштабувало.

Наприклад, Юрій Бойко у своїх інтерв’ю та тіктоках захищає переселенців. Мовляв, влада не дає надію цим людям, тому вони повертаються на окуповані території. І треба було підтримувати їх раніше, а не тепер буцімто звинувачувати. Переселенці — чутлива група, з якою «ОПЗЖ» активно працювала до повномасштабної війни. І тепер знову намагається об’єднати навколо себе — проти влади. Це не одноразова заява, Бойко системно працює по цій точці в різних інтерв’ю, додаючи, що він сам переселенець і так, між іншим згадуючи, що «ОПЗЖ» привозить переселенцям гуманітарку. Класичний передвиборчий танець у світі політиків: обрати електорат, обрати меседж, поставити його на повтор.

Звичайно, з боку двоюрідних кумів Путіна це лицемірно. Коли Лана Шевчук запитує Юрія Павленка, хто винен у проблемах переселенців, то бачить відповідь перед собою — Росія та її союзники: проросійські партії й медіа, які, немов павуча отрута, роз’їдали Україну для російського вторгнення.

Хоча насправді лицемірство цих геніїв помітне й так. Микола Скорик критикує корупціонерів-ухилянтів у тому ж інтерв’ю, в якому зізнається, що намагався відмазати родича. Державну корупцію коментує Юрій Бойко, власним заслугам якого поставили пам’ятник — «вишки Бойка».

Але найгірше навіть не те, що гідра відрощує нову голову. Найгірше, що вона залишається гідрою — працює на Росію.

Хтось сказав «мир»?

За дев’ять інтерв’ю жоден член «ОПЗЖ» жодного разу не згадав про провину персонально Путіна чи Росії як держави. Обмежувалися «окупантами», «войовничою політикою Кремля», «агресією російської армії» чи «сусіди зайшли». Це, звісно, вже не повне заперечення війни, як перші вісім років. Але помітна спроба відділити «вороже» та «російське», адже друге в «ОПЗЖ» активно захищають.

У це складно повірити у 2024 році, проте члени «ОПЗЖ» знову порушують мовне питання та борються з деколонізацією. Наприклад, Микола Скорик захищає поезію Пушкіна та стверджує, що половина військових розмовляє російською. Юрій Бойко захищає російський патріархат в Україні та… теж стверджує, що половина військових розмовляє російською. Це не єдиний прозорий збіг партійних заготовок: обоє (Скорик, Бойко) захищають російську літературу від знищення, обоє (Скорик, Бойко) критикують перейменування вулиць і міст. Парламентські окупанти всіма силами намагаються зберегти російське, імперське, окупаційне в Україні.

Перший тікток Юрія Бойка — критика захисту української мови

Понад те, від них лунає знайомий аргумент, що прямо зараз українізація лише розхитує та розділяє суспільство. Ця брехня завжди була абсурдною, проте особливо абсурдна вона на третьому році повномасштабної війни, коли близько 60% українців підтримують перейменування топонімів і 80% вважають, що українська має бути «основною в усіх сферах спілкування». Насправді навіть показовіша ситуація з російською мовою: її вважають важливою тільки 9% українців, та й те — тому, що нею спілкуються. Уся ця історія «ОПЗЖ» про видатні російськомовні твори хвилює 4% людей. Це співмірно «розколу» між 1 і 24. Середня людина, у співвідношенні до маси тіла, щороку втрачає більше шкіри.

Інші теми, що начебто працюють на електоральні успіхи «ОПЗЖ», теж працюють проти України.

Наприклад, лише в одному інтерв’ю з Олександром Колтуновичем щонайменше тричі займаються деморалізацією військових і дискредитацією мобілізації. Ведуча згадує корупцію на ухилянтах, натякає на безглуздість наступу ЗСУ на Курщині, спекулює на сім’ях загиблих: «Не хочу, щоб ми докотилися до тієї ситуації, коли сім’я загиблого воїна витребовує законні 15 мільйонів, а їй кажуть: а ви що, не патріоти, навіщо вам гроші?». У ситуації, коли несправедливість — головний закид суспільства до мобілізації, «ОПЗЖ» системно б’є в цю точку. Ця тема згадується у принаймні семи інтерв’ю з дев’яти. І звучить, як завжди, немов турбота про людей. От тільки з формулюваннями на кшталт «війна — для бідних».

Гидко бачити, коли партія, що раніше звинувачувала Україну у розв’язуванні громадянської війни, тепер переживає про ротацію військових, зменшення призовного віку та «бусифікацію».

Лана Шевчук — на захисті військових! Щоправда, російських

Саботуючи внутрішню мобілізацію в Україні, Росія не забуває відвертати нашу державу від союзників. Не віриться, але у 2024 році знову звучать фрази десятирічної давнини: «Ставленница Сороса Яресько подписала кабальные условия…». Бачите, в «ОПЗЖ» переживають, що союзники будуть маніпулювати Україною через борги, заберуть наші корисні копалини, знову пришлють «грантоїдів-корупціонерів». Пропагандисти відвертають українців від партнерів, щоб ми залишилися сам на сам із Росією.

Єдиний іноземець, якому Юрій Бойко намагається сподобатися, — це Дональд Трамп. Як придане проросійський лідер пропонує американцю ксенофобію: у щонайменше двох різних інтерв’ю він хвалить Трампа за начебто боротьбу з ЛГБТ+ і захист християнства. Бойко має нахабство заявляти: «Рукоплещу президенту Трампу за его первые шаги по ликвидации этой чертовщины. Этих ЛГБТ, трансгендеров, однополых браков, квадроберов. Всей этой гадости, которая появилась у нас, в християнством обществе. Которая абсолютно чужда нам. Которую пытаются навязать эти соросята, грантоеды на протяжении последних десяти лет».

По-перше, одностатеві стосунки між людьми старіші, ніж християнство. По-друге, ЛГБТ, трансгендери й одностатеві шлюби — це одне явище. По-третє, єдина «гадость», яку треба «ліквідувати», — це російські політики.

Але Бойко підтримує стосунки з «ведмедями»

Проскакують в ефірі й інші архаїзми «ОПЗЖ», які колись викликали обурення, а тепер — запитання до СБУ. Наприклад, твердження Олександра Колтуновича, що Україна могла повернути території за допомогою Мінського формату. Тобто формату, який Росія спочатку порушувала, потім блокувала, потім вийшла з нього. Але винна, за логікою «ОПЗЖ», традиційно Україна.

На перший погляд парадоксально, але найнебезпечніша пропаганда, яку розкручують медведчуківці, — це, як і колись, сам мир.

Юрій Бойко задає мотив: погана угода — краща, ніж війна; істина буде посередині; люди «готові до зупинки війни». Лана Шевчук підспівує, що Україна готова до компромісу. Микола Скорик на беквокалі сподівається на швидкий мир. «ОПЗЖ» за один куплет до того, щоб звинувачувати Україну у продовжені війни. Виставляти нашу державу винною. Та зсередини допомагати зовнішнім спробам Росії схилити нас до капітуляції.

Що там казати, наприкінці 2024 року якимось чином можливо, щоб Юрій Бойко (!) російською мовою заявляв про захисників української: «Патриот? Бери оружие, иди на фронт».

Патріот? Бери зброю і… а, вибачте.

Їхнє місце — біля папаші

Подібним пропагандистам місце поруч із Медведчуком: у російському засланні чи краще — українській камері. Але вони явно мають інші плани.

Навіть Лана Шевчук натякає в ефірі на політичну кар’єру і старається значно більше, ніж усі члени «ОПЗЖ». Микола Скорик, наприклад, усе ж трохи боїться остракізму й обережно критикує перейменування міст. А Лана Шевчук навалює, що українцям нав’язують «антиросію».

Партія регіонів, як уже було після Помаранчевої революції та Революції гідності, готує чергову реінкарнацію. Юрій Бойко викладає в тікток невипадкові уривки своїх інтерв’ю: про мову, про грантоїдів, про переселенців, про подорожчання продуктів. Та й сам по собі тікток — невипадкова мережа. Достатньо подивитися на нещодавні вибори в Румунії, де китайський додаток нібито забезпечив перемогу ультраправому кандидату.

•  Читайте також: Як риторика кандидатів на виборах в Румунії та Молдові збігається з наративами Кремля

Україна не може дозволити собі знову допустити до влади росіян та проросійських політиків. Що обов’язково трапиться, якщо ми нічого не зробимо прямо зараз, коли «ОПЗЖ» лише почало виповзати з тіні.

Ми ж розуміємо, що перед виборами влада не заборонить балотуватися Юрію Бойку — його партія обов’язково, за якимись політологічними розрахунками, договорняками та старою дружбою, виявиться корисною для відтягування голосів якоїсь іншої партії. Ми навряд можемо сподіватися на суди, до яких після перемоги буде щонайменше підвищена увага західних партнерів і які вважатимуть недемократичною заборону конкретних політиків. Як колись європейці були проти блокування російських каналів, поки самі їх не заблокували. На правоохоронців сподівання теж мало: у них Юрій Бойко не причетний до «вишок Бойка», а Лана Шевчук, як і колись Діана Панченко, не отримає підозру в державній зраді, поки не перетне кордон.

Українська влада, суди та правоохоронці повинні діяти зараз. Якщо закони цьому заважають — змінювати закони. Якщо законно це неможливо, використати скриньку Пандори РНБО. А поки три влади працюють, четверта повинна не дати Бойку та компанії займатися агітацією. Повна медійна ізоляція. Будь-яка поява — запитання про численні грані державної зради. Усім гостьовим редакторам і виборцям — списки зрадників та дошки ганьби.

• Читайте також: Єдність, медіаграмотність, зміни в законодавстві — тільки так можна завадити втручанню Росії в українські вибори після війни

«Українська правда» описує масштаби загрози: «Після трьох років повномасштабної війни нова-ПР досі може розгорнути діяльність на електоральному полі об’ємом у 20–30%».

Так само як Росія у випадку нестійкого миру, російська партія повернеться в Україну сильнішою, досвідченішою та готовою краще, ніж будь-коли раніше. І повірте, цитуючи назву іншої мелодії з тіктоків Юрія Бойка, вона повернеться з «Помстою».