Український культурний фонд є новоствореною культурною інституцією. До цього жодна інша культурна установа не оперувала ані подібними бюджетами, ані зазнала такого тиску з боку держави. Після спроби поставити роботу інституції під контроль із боку деяких політиків у 2021 році та кількох років анабіозу цієї зими був обраний новий склад наглядової ради фонду.

Від 17 червня стартував конкурс на заміщення посади виконавчого директора УКФ. Новопризначена кілька місяців тому голова наглядової ради УКФ Наталя Кривда розповіла в інтерв’ю Анастасії Платоновій про зроблене НР УКФ за кілька місяців роботи, очікування від кандидатів на посаду виконавчого директора фонду, готовність протидіяти можливим зловживанням, а також людей, які мають вплив на сферу культури.

— Наталю, робота Українського культурного фонду як інституції та державного оператора культурних грантів в останні роки була суттєво підважена. Втім, обрання нового складу наглядової ради цієї зими дало привід для надії на краще. Що новому складу НР УКФ вдалося зробити за перші місяці роботи?

— Я б хотіла почати з інституційної важливості Українського культурного фонду. Свого часу фонд здійснив тиху революцію, змінивши правила гри в культурному середовищі. Доти гроші на культуру завжди розподіляло Міністерство культури без жодного чіткого алгоритму. Поява УКФ поклала початок новому формату роботи, коли проєкти вибираються не чиновниками, а оцінюються незалежними експертами.

Фонд став агрегатором, за допомоги якого державну фінансову підтримку змогли отримати дуже різні культурні проєкти. Також УКФ зумів залучити фахових експертів, чиї освіта та досвід допомогли відібрати та профінансувати багато важливих культурних ініціатив.

Перші хвилі експертів були представлені надзвичайно потужними персоналіями. Це мало і свій зворотний бік, адже там було чимало «зірок»: директорів театрів, художніх керівників колективів, відомих видавців тощо. Коли люди такі затребувані, їм часто бракує часу на якісну експертну роботу. Тож наступні хвилі експертів були вже не такі зіркові, але більш залучені в процес оцінювання.

Наталя Кривда

Репутація Українського культурного фонду останніми роками справді постраждала, і тому є ціла низка причин. Втім, було б несправедливо сказати, що лише позиція окремих членів попередньої наглядової ради призвела до руйнації репутації УКФ.

— Хоча до попереднього складу наглядової ради, скажімо чесно, були питання.

— Так, питання були. У деяких представників культурної спільноти справді претензії й до попереднього складу наглядової ради УКФ, і до експертів чи деяких заявників. Багато критики було і в бік попереднього виконавчого директора фонду Владислава Берковського.

— Питання викликав радше спосіб його потрапляння на цю посаду.

— Дивіться, якраз процедура була досить прозора.

— Я маю на увазі дух закону, а не букву.

— Погоджуюсь. Але все ж причини, з яких Український культурний фонд на кілька років опинився в складній ситуації, ширші та складніші.

— Які конкретні кроки новому складу наглядової ради УКФ вдалося зробити за перші місяці роботи?

— Передовсім ми розподілили зони відповідальності: домовилися, хто з нас займатиметься партнерствами та фандрейзингом, хто — комунікацією, хто — законодавством.

Окрім того, ми зуміли зробити кілька дуже важливих для роботи фонду кроків. Ми передивилися статут наглядової ради, аби прибрати механізми, що дозволяли попередньому складу НР керувати процесом виборів у ручний спосіб.

У процесі аналізу статуту ми відкрили для себе низку важливих моментів: наприклад, ми усвідомили, що потрібно посилити положення, що запобігають конфлікту інтересів та антикорупційних ризиків.

Ще одне важливе завдання — актуалізація закону про Український культурний фонд (УКФ — єдина державна інституція у сфері культури, діяльність якої регламентується окремим законом. — «ДМ»). Партнером у цій роботі для нас стане ГО «Інститут законодавчих ініціатив» (ІЗІ). Це громадська організація, що системно відстежує роботу державних, зокрема культурних інституцій.

Також ми маємо низку законодавчих напрацювань. Одні були розроблені Міністерством культури, інші — Українським культурним фондом спільно з депутатами профільного комітету, ще одні створені з Суспільним інститутом законодавчих ініціатив.

Тепер завдання робочої групи — вибрати з усіх пропозицій найцінніші, і далі буде потрібно внести законодавчі зміни. Головна їхня мета — надати більше свободи Українському культурному фонду. Серед іншого, там закладені механізми унеможливлення маніпулювати виборами в наглядову раду, як це вже намагалися робити. Також буде змінено можливості залучати кошти від іноземних донорів. В умовах постійного скорочення фінансування культури це надзвичайно важливо.

— Нині, здається, до суспільства врешті приходить розуміння екзистенційної важливості культури, її ролі як чинника суспільних трансформацій та фактора національної безпеки…

— Якщо ми говоримо про нашу культурно-інтелектуальну бульбашку, то в ній — ви цілком праві — це усвідомлення є стовідсотковим. Можливо, ця думка і справді починає поволі просякати в ширші суспільні шари. Але люди, що сидять у владних кабінетах і вирішують долю державного культурного сектору, не вважають культуру фактором національної безпеки.

Вони там займаються серйозними справами: фінансують державу, забезпечують фронт. Ці люди насправді роблять усе, щоб країна вижила. І в їхній оптиці культура, як вони її бачать (а це розваги, танці-співи тощо) і справді логічно опиняється ледь не останньою серед державних пріоритетів.

Я думаю, що в цьому і наше недопрацювання. Нам як культурній спільноті ніяк не виходить пояснити їм, що культура — це не декоративне прикрашання дійсності. Це про ідентичність та цінності, за які ми, зрештою, і воюємо.

Насправді культура — це життєвий простір людини. Ключовий каталізатор стійкості, джерело сенсу й енергії, творчого підходу й інновацій. Коли ти дивишся на світ таким чином, то питання про пріоритетність фінансування культури навіть не постає.

— Системне недофінансування культури й справді є великою проблемою. Якими могли б бути розв’язання цієї ситуації?

— Я вірю в концепцію двох шарів фінансування. Перший — це бюджетні кошти. На жаль, зараз виглядає так, що фінансування культури в наступні роки буде ще скорочено. Тож треба шукати альтернативні шляхи. Другим шаром могли б бути залучені кошти — це можуть бути міжнародні донори, партнери тощо.

Але тут я хочу окремо зупинитися на складнощах отримання навіть того державного фінансування, яке нібито вже є затвердженим. На поточний рік УКФ має бюджет у 215,7 млн грн. Заявники подали проєкти, пройшли переговорні процедури, проєкти затверджені до виконання. Наразі в державному казначействі лежать пакети документів від заявників на 39 млн грн. Проєкти мали б фінансуватися з 1 червня. Проте наразі цього не відбувається.

Що це означає для заявників? Уявіть, що ви робите великий культурний фестиваль: із класною концепцією, комунікаційною програмою, у вас велика аудиторія. І от ви все спланувати, подалися на грант та отримали підтримку. Але без грошей у вас буквально зв’язані руки.

Кого в такій ситуації ненавидить цей заявник? Правильно, він дзвонить в Український культурний фонд і питає, де його гроші? І нікого не цікавить, що УКФ ніяк не може вплинути на казначейство. Такий стан справ дуже впливає на рівень довіри заявників до фонду.

Відтак ми ризикуємо довірою не лише до УКФ, а й до державної машини в цілому. На жаль, нині долю сфери культури вирішує не умовний міністр культури. В кулуарах культурної спільноти давно ходять легенди про такого собі впливового «Гудвіна», «чарівника Смарагдового міста», який своїм рішенням може впливати на величезну кількість стратегічних рішень. Не знаю, хто ця впливова людина і не хочу нікого ні в чому звинувачувати. Проте такі чутки є.

— Офіційно конкурсна процедура стартувала 17 червня. Що далі: якими є ключові етапи конкурсної процедури та дедлайни за ними?

— Із 17 червня по 17 липня триває подання документів на конкурс. Кандидати мають подати пакет документів: це можна зробити персонально, завітавши в офіс Українського культурного фонду, або надіславши поштою цінного листа. Далі відбувається процедура технічної перевірки документів, а після — конкурсні співбесіди, за якими можна буде спостерігати в режимі онлайн завдяки стримам.

Ключовим завданням усіх кандидатів під час співбесід, окрім самопрезентації, буде відповідь на запитання, як вони планують реалізовувати нову стратегію фонду.

Нагадаю, що на початку поточного року було ухвалено нову стратегію УКФ. Вона має характер перехідної, тож може доповнюватися та змінюватися. Ми свідомо йшли на те, аби працювати в межах коротко- і середньострокових перспектив, тому що на довгострокову перспективу, крім ціннісної рамки, нічого закласти у наявних умовах не можемо.

Відтак наше прохання до кандидатів — продемонструвати чіткий і конкретний план реалізації цієї стратегії.

— Чи бачите ви ефективною модель, коли культурна спільнота об’єднається навколо консенсусного кандидата, як це було з обранням членів наглядової ради УКФ цієї зими?

— Якщо це відбудеться, це має бути ініціатива знизу. Звісно, це має бути обговорений і схвалений спільнотою, справді консенсусний кандидат.

У такому випадку як обрання виконавчого директора УКФ це справді буде непросто зробити. Адже ця людина, окрім репутації, доброчесності та ціннісного ядра, має ще бути дуже фаховою, стресостійкою та мати низку необхідних скілів. Робота в державній службі передбачає значні обмеження, високий ступінь небезпек і відповідальності у разі помилок. І людина має бути свідомою цих ризиків.

Ми багато дискутували з членами  наглядової ради, чи ми хочемо бачити на цій посаді візіонера чи менеджера високого рівня? І прийшли до висновку, що скоріше за все, тут потрібен потужний менеджер. І це теж важливий консенсус.

— Де найнебезпечніші больові точки в контексті конкурсу? Що ми всі як громадянське суспільство можемо зробити для унеможливлення зловживань? І чи в наглядової ради УКФ є проговорені протоколи дій на такий випадок?

— Дякую вам за це запитання і заразом за підказку. На жаль, мушу визнати, що поки що таких протоколів дій у нас немає. Ми чомусь самовпевнено і зухвало віримо, що процедура, прописана законом, є довершеною.

— Попередній досвід говорить нам, що про це вартувало би подумати. Де тут може бути найбільш тонка крига?

— У конфлікті духу і букви закону.

— Чи готова наглядова рада в такому випадку сконсолідувати культурну спільноту та громадянське суспільство для боротьби проти зловживань?

— У нас немає іншого вибору. У цьому питанні в наглядової ради УКФ є всі можливості, адже саме рада вибирає того кандидата на посаду виконавчого директора, що буде поданий в Міністерство культури.

Титульне фото: Наталя Кривда / фейсбук