Довідка:

Головні обов’язки «Державного оператора тилу» — постачання харчів, одягу, пально-мастильних матеріалів та медичного майна для військових. 

До 2 грудня 2023 року в наказах Міністерства оборони України називали «Агенцією закупівель у сфері оборони». Назву «Державний оператор тилу» у статуті й документації закріпили в лютому 2024-го. Між змінами назви обидва варіанти вживались паралельно.

За перший квартал 2024 року в «Державному операторі тилу» звітують, що уклали 155 договорів на постачання військовим на 23,8 мільярдів гривень і зекономили 3 мільярди гривень. Арсен Жумаділов в інтерв’ю радіо NV оцінив обсяги економії державних коштів ще вище: 

«Ми зекономили державі орієнтовно 7 мільярдів гривень. Це ті обсяги, які в мирний час, я це коментував у себе на сторінці. У мирний час можна було б спокійно працювати рік. І це вважалось би хорошим результатом».

На початок квітня 2024 року організаційна структура і органи управління «Державного оператора тилу» перебувають у процесі формування. На сайті підприємства є повідомлення про декілька вакансій. Зокрема, є потреби у спеціалісті із ведення соціальних мереж, логісті, фахівці з договорів і спеціалісті із закупівель. Як повідомив Арсен Жумаділов наприкінці листопада 2023 року, кількість працівників державного підприємства буде становити 145 осіб.

Також триває формування наглядової ради «Державного оператора тилу». За статутом, наглядова рада має повноваження призначати і звільняти директора підприємства і його заступників, затверджувати стратегічні документи, фінансові плани і звіти підприємства, встановлювати і вимірювати показники ефективності «Державного оператора тилу». До наглядової ради мають входити п’ять осіб. Двоє будуть представниками держави, а решта — незалежними. Термін перебування на посаді члена наглядової ради становить три роки. За словами Арсена Жумаділова, наглядова рада має запрацювати в червні 2024 року.

Антикорупційні органи та державні підприємства, створені для мінімізації рівня корупції в Україні, неодноразово зазнавали інформаційних атак із боку тих, кому були зручні дореформені практики взаємин бізнесу і держави, а також самі були сторонами чи причинами конфліктів. Проте не всі випадки, коли представники держави скаржилися на інформаційні атаки, такими були. Те, що сприймається представниками держави як інформаційні атаки, інколи буває частиною виконання своєї роботи іншими державними органами, висловленням незадоволення суспільства роботою органів влади чи спробами представників держави захиститися скаргами на інформаційний тиск від уваги правоохоронців чи громадянського суспільства.

Ось кілька прикладів протиборства між представниками держави, громадянського суспільства і бізнесу, які називали інформаційними атаками за останні десять років.

У 2018-му працівники Національного антикорупційного бюро оприлюднили аудіозаписи, де людина з голосом, схожим на голос керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Назара Холодницького, серед іншого, казала не поспішати з розслідуванням корупції мера Одеси Геннадія Труханова, адже «він тримає місто в українських кольорах». Холодницький припустив, що НАБУ спеціально його дискредитувало.

Тодішній директор НАБУ Артем Ситник теж говорив про спроби дискредитації своєї структури. Вже колишній народний депутат Мустафа Наєм у 2018 році говорив, що НАБУ стало жертвою очорнення через рекламу в київському метро. 

Антиреклама щодо Артема Ситника в метро Києва. Фото «Українські новини». Джерело «ЛБ»

У 2020 році видання «Обозреватель» опублікувало інформацію про стеження та збір компромату співробітниками НАБУ щодо працівників Генеральної прокуратури України (ГПУ) та САП. НАБУ звинуватили, що орган став ледь не «іноземною агентурою» та знаряддям у руках американської Демократичної партії.

У підсумку, хоча звільнення Холодницького ініціювали у 2018-му, він пробув на посаді до 2020 року, коли його звільнили «за власним бажанням». Артем Ситник завершив керівництво НАБУ у квітні 2022 року у зв’язку з припиненням терміну перебування на посаді. Слідство проти мера Одеси Геннадія Труханова завершилось у 2023 році. А вироку суду, за яким його б виправдали чи притягнули до відповідальності, досі немає.

Пізніше САП та її керівники також зазнавали критики. У 2020 році новообраного голову САП Олександра Клименка звинувачували в участі у махінаціях на «Великому будівництві» — кампанії будівництва доріг, яка розпочалася при дев’ятому скликанні Верховної Ради України. На кінець березня 2024 року Клименко й далі очолював САП.

Керівник «Державного оператора тилу» Арсен Жумаділов раніше обіймав посаду директора ДП «Медичні закупівлі України». На початку 2021 року він звинуватив тодішнього міністра охорони здоров’я України Максима Степанова у перевищенні службових повноважень та неправомірній вимозі до «Медзакупівель» погоджувати особисто з ним закупівлі вакцин від COVID-19. У відповідь Степанов і його тодішня заступниця Світлана Шаталова звинуватили «Медзакупівлі» та Жумаділова у зриві закупівель необхідних країні ліків на суму близько 950 млн гривень, медичного обладнання вартістю понад 1 млрд гривень і медичних автомобілів на суму понад 190 млн гривень. У результаті Максим Степанов пробув на посаді до травня 2021 року. Його звільнили зі звинуваченнями у провалі підготовки вакцинації від COVID-19.

Наприкінці лютого 2024 року ГО «Центр протидії корупції» повідомила, що невідомі запустили дискредитаційну кампанію проти конкурсу на посаду голови Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). У матеріалах стверджувалося, нібито результати конкурсу вже визначені наперед. До поширення цієї інформації долучився політолог Олексій Голобуцький, якого Texty.org.ua раніше включили до Бази псевдосоціологів. НАЗК і раніше зазнавало критики та привертало увагу правоохоронців. У травні 2017 року Національна поліція почала розслідування проти тодішнього заступника голови НАЗК Руслана Радецького щодо можливого конфлікту інтересів при перевірці декларації судді. Радецький сказав, що він розцінює це як дискредитацію НАЗК. А в листопаді того ж року тодішня голова Департаменту фінансового контролю НАЗК Ганна Соломатіна звинуватила керівницю органу Наталію Корчак у фальсифікації результатів перевірки декларацій на догоду вищому керівництву країни. У грудні 2017 року Ганну Соломатіну, яку підтримали експерти-антикорупціонери, звільнили із НАЗК. А Наталія Корчак на початку 2018 року достроково завершила перебування на посаді керівниці НАЗК і не претендувала на переобрання.

Як корупція в закупівлях для військових спричиняє критику й відставки

У перші місяці після повномасштабного вторгнення Росії більшість українців погоджувалася, що критику інститутів влади потрібно відкласти на потім. За опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, у травні 2022 року так вважали 68% опитаних, а 26% — дотримувалися позиції, що помилки та неправильні дії влади потрібно критикувати навіть під час війни.

Зміна відповідей на питання опитування КМІС «Також зараз окремі політики, експерти, журналісти вважають, що влада з окремих питань може припускатися помилок і діяти неправильно. Дехто вважає, що необхідно активно критикувати такі рішення, інші ж вважають, що в нинішній час не можна починати суперечок. А яка точка зору Вам ближча?»

За півтора року, в жовтні 2023-го, 70% респондентів КМІС погоджувалися з позицією, що «необхідно і зараз критикувати помилкові та неправильні дії влади, тільки так можна розв’язати проблеми та покращити ситуацію в країні», а 25% погоджувались із твердженням: «Потрібно на потім відкласти такі суперечки, оскільки вони руйнують єдність і послаблюють країну під час війни».

Одним із факторів, який спричинив зміни громадської думки, були дії журналістів-розслідувачів. 21 січня 2023 року Юрій Ніколов опублікував статтю у виданні «ZN.UA» під назвою «Тилові пацюки Міноборони під час війни «пиляють» на харчах для ЗСУ більше, ніж за мирного життя». У ній ішлося, що Міноборони закуповувало харчові продукти для військових частин, що розташовувалися у відносно тилових районах України, за суттєво завищеними цінами у порівнянні з ринковими в мережі супермаркетів «Сільпо» в Києві. Контракт був на більш ніж 13 мільярдів гривень, і, як написав Ніколов, був укладений із фірмою «Актив компані». Попри те, що в розслідуванні Ніколова згадували різні харчі, воно стало відомим за фразою «яйця по 17 гривень за штуку».

Тодішній міністр оборони Олексій Резніков заперечив звинувачення Ніколова, стверджуючи, що виявлені невідповідності є лише технічною помилкою укладачів контракту, та звинуватив журналістів у дискредитації Міністерства оборони. Попри це, був звільнений директор департаменту закупівель Богдан Хмельницький, а профільний заступник міністра оборони В'ячеслав Шаповалов подав у відставку за власним бажанням. Пізніше обидва ексчиновники отримали кілька підозр від правоохоронців через імовірні корупційні дії під час оборонних закупівель, не лише через випадок із «яйцями по 17 гривень за штуку». Хмельницький і Шаповалов зараз під вартою.

10 серпня 2023 року Юрій Ніколов разом із журналістом «ZN.UA» Віталієм Кононученком опублікували статтю «Хороша і погана новини про корупцію в Міноборони», де йшлося про ймовірні корупційні оборудки з закупівлею в Туреччині зимових курток для Сил оборони України. Проти власника турецької фірми-постачальниці українця Романа Плетньова порушили кримінальну справу щодо привласнення державних коштів в особливо великих розмірах та оголосили в розшук. Міністр оборони Олексій Резніков знову відкинув можливість корупційних дій під час закупівель у Міноборони. На початку вересня 2023 року Резнікова звільнили з посади. Новим міністром оборони став колишній народний депутат Рустем Умєров. В уряді проголосили курс на викорінення корупції в міністерстві шляхом створення спеціалізованих агенцій, які б займалися закупівлями озброєння, продовольства та оснащення для військових.

Як виглядає реформа закупівель для військових та хто її втілює

Поточний етап реформи закупівель для військових, який почався у 2023 році, передбачає розділення функцій вироблення та реалізації політики закупівель. Формування політики, встановлення стандартів, очікувань від усіх учасників процесу, а також контроль залишилися за урядом і Міністерством оборони України. Функції здійснення державних закупівель у сфері оборони переходять до двох новостворених агенцій. Перша з них, «Агенція оборонних закупівель», займається придбанням зброї. Друга, «Державний оператор тилу», створена для закупівель харчування, речового забезпечення та паливно-мастильних матеріалів для армії, тобто її якісного забезпечення. Протягом року планується поступовий перехід до цих нових структур функції оборонних закупівель і переформатування Департаменту державних закупівель і постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України в Департамент політики закупівель. Також було створено Департамент планування тилового забезпечення, який формуватиме довгострокові плани закупівель для війська. Спеціалісти департаменту досліджуватимуть ринок, моніторитимуть ціни та визначатимуть орієнтовну вартість. Безпосередньо закупівлі реалізовуватиме «Державний оператор тилу».

«Державний оператор тилу» розпочав роботу 1 грудня 2023 року, «Агенція оборонних закупівель» була запущена на початку 2024 року. Перший очолив Арсен Жумаділов, який у 2023 році керував командою реформи оборонних закупівель в Офісі підтримки змін Міністерства оборони, а з 2019 до 2023 року, як уже було згадано вище, був директором ДП «Медичні закупівлі України». Керівницею «Агенції оборонних закупівель» було призначено Марину Безрукову. У 2017–2024 роках вона працювала в «Укренерго» на посадах членкині правління, директорки з управління ланцюгами поставок тощо.

Що до Міністерства оборони, то в лютому 2024 року посаду тимчасового виконувача обов’язків керівника Департаменту політики закупівель Міноборони обійняв громадський діяч, який багато років займався питаннями прозорості оборонних закупівель, Гліб Канєвський. Він розповів, що Міністерство оборони України вибудовує нову архітектуру закупівель, яка відповідатиме стандартам НАТО та працюватиме за найкращими практиками корпоративного управління.

У грудні-січні 2024 року за підозрою в розкраданні 1,5 мільярда гривень на закупівлі снарядів СБУ затримала кількох чинних і колишніх чиновників Міноборони та керівників фірм-підрядниць. Зокрема екскерівника Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міноборони Олександра Лієва. Того ж місяця Державне бюро розслідувань (ДБР) оголосило підозру львівському бізнесмену Ігорю Гринкевичу та кільком наближеним до нього особам у створенні злочинної організації та заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах. Гринкевич та його спільники, ймовірно, постачали до Сил оборони України неякісний одяг, чим завдали державі збитків на 1,2 млрд гривень. Усі вони були затримані та поміщені в СІЗО. У березні 2024 року слідчі ДБР затримали ексвисокопосадовця з питань продовольчого забезпечення тилу Олександра Козловського. Його підозрюють у незаконному набутті 58 млн гривень. Журналісти «Наших грошей» писали про ймовірну участь Козловського у схемі з «відмивання» 170 млн гривень на закупівлях продовольства для армії.

Аргументи критиків реформи закупівель для військових

У лютому 2024 року «Державний оператор тилу» оголосив перші закупівлі. Але вони не відбулись. Арсен Жумаділов пояснив, що так сталося через незрозумілу для учасників торгів систему закупівлі продукції за каталогом із переліком потрібних військовим товарів.

Після цього почався сплеск публікацій із критикою «Державного оператора тилу».

Кількість критичних і некритичних публікацій щодо Державного оператора тилу 

Охоплення критичних і некритичних публікацій щодо Державного оператора тилу

Найбільше критичних аргументів стосувалися можливих корупційних ризиків, які спричиняє робота «Державного оператора тилу», та його залежність від Офісу президента. Також були аргументи про недоцільність дозволу «Державному оператору тилу» брати комісію в 0,4% від вартості закупівлі. Адже це, мовляв, може спонукати «Державного оператора тилу» укладати договори із дорожчими постачальниками. У цей час видання «УНІАН», «Обозреватель» і «33-й. Новини» поширювали позицію блогера Назара Приходька зі звинуваченнями у невиправданості доходів «Державного оператора тилу».

З 1 листопада 2023-го по 5 лютого 2024-го ми зафіксували 170 таких тез на вибірці з 3382 публікацій в українських інтернет-виданнях, фейсбуці, телеграмі, ютубі й інстаграмі.

Ще у 100 випадках критикували Арсена Жумаділова через його родичів. Зокрема, через дружину, яка має російський паспорт. У листопаді 2023 року Арсен Жумаділов визнав, що знає про російський паспорт дружини. Але не вважає цей документ перешкодою для роботи: «Тому що чинне законодавство визначає документи, видані на окупованих територіях, як нікчемні», — процитувало видання «Главком» пост Жумаділова у фейсбуку. Головним спікером, кого цитували у зв’язку з російським паспортом дружини та візитами Жумаділова до Криму, був Юрій Ніколов. Журналіст-розслідувач писав, що перед публікацією інформації про дружину Арсена Жумаділова стало також відомо про російський паспорт у дружини заступника голови Національної поліції України Дмитра Тишлека.

«Якщо врятують Тишлека, то врятують і Жумаділова. І у такому випадку поїздки в Крим під час війни взагалі перестануть бути інформприводом для розслідувань. Ну хіба що СБУ вирішить, що той чи інший фігурант все-таки мав підозрілі контакти на території країни-агресора», — припускав Юрій Ніколов у листопаді 2023-го.

19 грудня 2023 року Тишлек написав рапорт на звільнення. І тоді ж залишив посаду.

«У зв’язку з тим, що з приводу мене мережею шириться багато інформації, й тому, що через це тінь падає на всю систему», — пояснив Тишлек своє рішення про звільнення.

Інший персональний аргумент стосувався того, що Арсен Жумаділов начебто веде бізнес із братом, який живе в окупованому Криму. Головними спікерами, які поширювали інформацію про бізнес брата Жумаділова у Криму, були блогери Олександр Аронець і Назар Приходько. А далі їхню позицію цитували інші інтернет-видання і користувачі соціальних мереж.

Структура повідомлень із критикою Державного оператора тилу від 1 листопада 2023 до 5 лютого 2024 включно

Аргументи критиків «Державного оператора тилу» й далі вписуються у дві теми: ймовірної корупції в роботі підприємства та критики Арсена Жумаділова через його родичів. Але зросла кількість повідомлень і осіб, які критикують «Державний оператор тилу». Причому серед них чимало відомих постатей, яких складно звинуватити в замовності або скоординованості.

До прикладу, членкиня Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони України Богдана Ярова, яка у 2015–2017 роках була радницею тодішнього міністра оборони, згадувала, що «оновлене міністерство уже за очільника Рустема Умєрова теж може мати проблеми з закупівлями».

Нагадаємо, що нова система закупівель, яка запрацювала з грудня 2023 року, була створена з ініціативи саме Міноборони. У січні 2024 року Ярову призначили радницею заступника міністра оборони України.

В інтерв’ю для видання NV 9 листопада 2023 року Богдана Ярова говорила, що Умєров має звернути увагу на закупівлі, щоб не залишитися «без броні та касок». Також у межах інтерв’ю вона сказала, що коли потрапила у Міноборони, то намагалася впроваджувати підходи бізнесу в держзакупівлі. І водночас розповіла, що ця дія виявилася неправильною з її боку.

Ключові персони, які критикують «Державного оператора тилу»

30 листопада, за день до офіційного запуску «Державного оператора тилу», Богдана Ярова дала коментар «Громадському радіо», говорячи, що МОУ пішло «шляхом відмови від стандартів НАТО у харчуванні військових, не підготувавши альтернативи».

І прокоментувала ініціативу Міноборони щодо нових закупівель: натякаючи, що в МОУ прагнуть продемонструвати швидкі результати, «але складні питання не мають простих рішень».

За її словами, через відмову від харчування за Каталогом НАТО, «Державний оператор тилу» МОУ хоче досягнути економії коштів на закупівлях. Уже зараз добове харчування військового разом із логістикою коштує 110 грн. І це, на її думку, «більш-менш ринкова ціна, якщо зважати, що йдеться про оптові закупівлі».

Народний депутат VIII скликання Борислав Береза у своєму телеграм-каналі висловився, що «Міноборони вже оголосило мільярдні тендери з новими кваліфікаційними умовами для постачальників. Ці умови виписані таким чином, що виконати їх можуть винятково великі роздрібні торговельні мережі, і ніхто інший».

Як пише Борислав Береза, у правилах тендерів на закупівлі ДОТ «прописана й ціла низка вимог, які може виконати лише коло обраних. Наприклад, потенційний постачальник повинен мати 25 складських приміщень в одному регіоні».

На його думку, це може спричинити монополію для певних організацій, які, згідно з його твердженням, можуть бути пов’язані з Арсеном Жумаділовим. І це все, як він пише, «поділено на коліні». Себто в ДОТ, за його словами, неефективно впроваджують систему тендерів.

Теми повідомлень про «Державного оператора тилу» від 31 жовтня 2023-го до 11 березня 2024-го

Колишній головний редактор «Економічної правди» Сергій Лямець казав про реформування закупівель Міноборони таке:

«Не економія, як обіцяли, а подорожчання. Не конкуренція, а просування конкретних постачальників. Не прозорість, а відвертий схематоз. Звісно, що під гаслами боротьби з мафією. За давнім рецептом, схоже, скінчиться тим, що цю мафію й очолять». 

Водночас, політичний експерт Олексій Золотарьов, який, за даними видання «Тексти»,  бере участь у просуванні бізнес-інтересів у комерційних конфліктах, говорив, що «агенція закупівель у сфері оборони, яка перебуває під контролем посадовця Міністерства оборони Арсена Жумаділова, завищує вартість лотів на аукціонах для армії, зокрема — аукціонах на постачання харчування».

«Нові схеми в дії, і це лякає. Не хочу наразі вживати слово “прокладки” щодо ДП, але подумки все одно рахую, скільки дронів можна купити за 28 млн грн», — коментував Олег Постернак, політичний експерт, який піарив проросійських політиків Вадима Рабиновича та Віктора Медведчука.

Так чи інакше, але з 3383 аналізованих публікацій зі згадками «Державного оператора тилу» і його керівників унікальними, тобто такими, що не повторювалися дослівно, було 2135 публікацій. При цьому 5 і більше разів повторювали 45 публікацій. Сума цих публікацій із повторами становить 1050. Тобто їх 31,04% від вибірки даних за запитом із назвою «Державного оператора тилу» й іменами його керівників: Арсена Жумаділова, Якима Коваленка і Вікторії Виноградової.

Публікації про «Державного оператора тилу», які повторювались 5 і більше разів дослівно. Дані доступні для копіювання і завантаження у Flourish

Усі ці дописи опублікували між 21 грудня 2023-го і 5 березня 2024 року. За цей час «Державний оператор тилу» отримав саме цю назву, відбулися торги, результати яких «Державний оператор тилу» скасував через позов ТОВ «Трейд Граніт Інвест» про внесення змін у процедуру закупівлі на Prozorro на етапі, коли їх змінювати не можна. Що визнали у «Державному операторі тилу» після консультацій із Prozorro.

Усі, крім 26 публікацій, які повторювались п’ять і більше разів, були опубліковані у фейсбуці та твітері. У телеграмі була лише одна така публікація, 8 лютого в телеграм-каналі «Труха⚡️Україна», який має 2,6 мільйона підписників. Цей телеграм-канал цитував допис у фейсбуці Сергія Лямця. Пост із «Труха⚡️Україна» потім перепостили 22 користувачі фейсбуку. Однак вони були не надто впливовими й охоплення їхніх публікацій, за оцінками «Семантрум», становило 20,6 тисячі.

Структура публікацій про Державного оператора тилу і його керівників за охопленням та кількістю з 31 жовтня 2023-го по 11 березня 2024-го

25 вебсайтів 21 грудня 2023-го та 1 січня 2024-го поширювали одну й ту ж «паркетну новину» такого змісту:

«На заключному засіданні Міжвідомчої робочої групи з питань визначення нових підходів до закупівлі Міністерством оборони харчових продуктів із використанням електронної системи закупівель (МРГ), створеної Урядом для напрацювання нових підходів до таких закупівель, вирішили, що починаючи з другого кварталу 2024 року закупівлі продуктів харчування Міністерством оборони здійснюватимуть за новими правилами».

Усі вебсайти, ймовірно, належать до однієї мережі. Вони мають схожі макети сторінок публікацій і першої сторінки сайту. Ось приклади таких сайтів: «Донецьк Інформ», «Луганськ Інформ», «Stop corruption», «Всеукраїнська профспілка журналістів».

Зображення першої сторінки сайту https://donetsk-inform.com

Зображення першої сторінки сайту https://lugansk-inform.com/

У фейсбуці частіше поширювали публікації від критиків «Державного оператора тилу». У вибірку публікацій від «Семантум» потрапили 138 перепублікацій сторінки Борислава Берези про нібито плани Офісу президента заробити на запуску «Державного оператора тилу». Загалом її поширили 782 разів.

«Потенційно ця схема виглядає крутішою за “велике будівництво”. Сенс її в наступному: ці достойники, на замовлення Банкової, вирішили повністю зачистити ринок постачання продовольства для наших воїнів, викинувши всіх, хто був узагалі раніше, і привести туди... своїх. Тих, кого треба ОП. Чисто корупційно-рейдерська оборудка часів Януковича. І щось мені підказує, що знову побачимо яйця по 17 грн, проте від торговельних мереж», — ішлося в дописі з публічної сторінки Борислава Берези. Ця сторінка має 276 тисяч читачів у фейсбуці.

163 рази користувачі фейсбуку поширили допис Олексія Голобуцького, у якому йшлося:

«Українці у цьому році заплатять зі своїх кишень більше як 29 млн грн на відрядження працівників новоствореної “Агенції закупівель у сфері оборони”, яку очолював і контролює Арсен Жумаділов... Туди увійде оплата за квитки, готелі (п’ятизіркові?), оренда авто (класу люкс?) і подібні послуги… Агенція перебуває у віданні Міноборони України. Якщо вона пробила собі таку колосальну суму лише на робочі відрядження, виникає логічне питання: невже виявилася настільки ефективною за короткий час свого існування?».

Найчастіше поширюваним дописом у твітері була публікація користувача Pilot SamolyotОFF. У нашій вибірці було 121 поширення його публікації без коментарів, а також 46 перепостів коментарем: «Б****, там хоч взагалі є українці?» — пост цього користувача отримав 28 тисяч переглядів. Загалом акаунт Pilot SamolyotОFF у твітері читають 3,6 тисячі осіб. Сукупно у твітері цю публікацію поширили 348 разів.

Один із ретвітів публікації Pilot SamolyotОFF

129 поширень у вибірці і 375 загалом мав пост користувача «..та то таке..(Ронін 2 )». Його читають 1,6 тисячі осіб. Але цей твіт побачили 11,1 тисячі разів.

Один із ретвітів публікації «..та то таке..(Ронін 2 )»

У поодиноких випадках у твітері поширювали й позиції популярніших користувачів. Наприклад, 39 разів ретвітнули публікацію користувача Олега Леусенко, який має 23,6 тисячі читачів. Він адаптував для твітер-спільноти цитований вище текст Борислава Берези. Але отримав лише 2,8 тисячі переглядів.

Таким чином, можна припустити, що в лютому проти «Державного оператора тилу» могла відбуватися спроба інформаційної атаки. Але її межі майже неможливо окреслити, оскільки діяльність держпідприємства одночасно отримувала й цілком зрозумілу увагу, в тому числі й критику, з боку експертів та медіа.

Також можна зауважити, що представники і прихильники «Державного оператора тилу» якісніше відбивали критику, спрямовану особисто на Арсена Жумаділова (як-от російський паспорт дружини, апелюючи до того, що за українським законодавством російські документи, видані на окупованих територіях України, вважаються нікчемними). Тоді як критику, що стосувалася звинувачень у зв'язку «Державного оператора тилу» з Офісом президента і «корупційній вигоді» від комісій із закупівель, відпрацювали слабше. Хоча ці аргументи можна було би погасити проактивною комунікацією інструментів забезпечення незалежності «Державного оператора тилу»: діяльністю майбутньої наглядової ради, прискіпливістю журналістів-розслідувачів і правоохоронців до закупівель для військових тощо.

Ілюстрація на головній: Наталія Лобач