Червона зала Будинку кіно ледь умістила всіх охочих ушанувати пам’ять того, хто створив стрічку «Тіні забутих предків», кого вважають одним з основоположників українського поетичного кіно і хто після репресій радянської влади та більш ніж 4 років таборів суворого режиму не зламався, вистояв і незмінно відповідав «Я помщуся світу любов’ю».

Червона зала Будинку кіно — цього вечора аншлаг (тут і далі фото Максима Поліщука, «Детектор медіа»)

Через 50 років після судилища над Сергієм Параджановим його реабілітували.

«Людина, більша за Легенду. Один із найвидатніших, найоригінальніших, найметафоричніших митців України, а за підтвердженням ЮНЕСКО — і світу. Рішенням ЮНЕСКО 2024 рік оголошено роком Сергія Параджанова», — оголосив, відкриваючи урочистий вечір, голова НСКУ Сергій Борденюк.

 Голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Борденюк

Вірменин за національністю, Сергій Параджанов народився у Грузії, тривалий час жив і працював в Україні. Його однаково шанують в усіх трьох країнах. І цього вечора його тепло згадували представники України, Вірменії та Грузії.  

  Сергій Борденюк, Гайк Торосян, Георгій Галатян

«У історії наших народів чимало пам’ятних дат, імен, що символізують дружбу, духовну та культурну спільність, але є особистість, творчість якої близька сучасникам — Сергій Параджанов. За кров’ю вірменин, народився в Грузії, освіту та становлення здобув в Україні. І ніби дякуючи, подарував кожній країні по фільму. Сьогодні дуже зворушливо спостерігати за тим, з якою повагою в Україні ставляться до імені та пам’яті Сергія Параджанова. Приклад тому пам’ятник на його честь на кіностудії імені Довженка, де він створював свій найкращий фільм “Тіні забутих предків”. Ми вдячні за пам’ять про нашого земляка, його творіння, що прославляють не лише Україну, а й Вірменію», — сказав тимчасово повірений у справах Вірменії в Україні Гайк Торосян.

 Тимчасово повірений у справах Вірменії в Україні Гайк Торосян

Читайте також: Дикі коні вогню, яких випустив Параджанов

«Це великий режисер, сценарист і художник, якому вдалося об’єднати одразу три народи — український, вірменський і грузинський. Ми зібрались у місті, де він творив, щоб віддати належну шану митцю. Його творчість — це наша спільна спадщина, спільна історія і знак спільного майбутнього», — сказав старший радник Посольства Грузії в Україні Георгій Галатян.

 Старший радник Посольства Грузії в Україні Георгій Галатян

У рамках вечора глядачі мали змогу побачити рідкісні документальні кадри, зняті за життя Сергія Параджанова, інтерв’ю з ним і спогади про нього тих, хто з ним працював. Приміром, спогад про те, як Сергій Параджанов на величезному банері з зображенням Брежнєва зробив дірку на рівні ока, просунув туди руку, і весь натовп під час демонстрації, яка тоді проходила у Києві, спостерігав за видовищем, як Брежнєв «підморгує» натовпу. А театральний режисер Роберт Стуруа на відео пригадує, як на врученні Сергію Параджанову закордонної премії він замість смокінга приніс із собою табличку з літака «No smoking»  і заявив: «Режисером треба народитися!». Фільм містить також спогади Лариси Кадочникової, Романа Ширмана, Романа Балаяна, Сергія Тримбача, Олега Бійми.  Показ цих унікальних матеріалів підготували режисери Роман Балаян і Дмитро Томашпольський.

  Кадр із фільму

 Кадр із фільму

Дивовижний фільм із фотографій створив Юрій Гармаш, і глядачі, що зібрались у Будинку кіно, спостерігали за перевтіленнями легенди кінематографа, щоб учергове переконатися, наскільки Сергій Параджанов був неймовірний і глибокий.

У нього було яскраве творче життя, разом із тим сповнене боротьби за право творити вільно й чесно. Щодня митець усіма доступними й можливими способами розфарбовував сіру дійсність навколо себе, щоб зробити її придатною до життя та творчості. Навіть у колонії суворого режиму, попри хвороби та жахливі умови, Параджанов зумів відкрити школу живопису. Режисер просив, щоб його співкамерники малювали все, що їм цікаво і що турбувало. Альбом із сотнями портретів і замальовок і вісім сценаріїв фільмів стали його надбанням за роки ув’язнення.

 Виступ театрально-музичного українського гурту Schmalgauzen

• Читайте також: «Тіні забутих предків»: вигадки замість правди

Багато спогадів про Сергія Параджанова цього вечора звучало не лише у відеофільмі, а й зі сцени Будинку кіно. У залі була і народна артистка України Лариса Кадочникова, яка зіграла роль Марічки у кіношедеврі «Тіні забутих предків». Вона пригадала, що якось вони зустрілися з Сергієм Параджановим, ходили коло будинку, розмовляли. Актриса поділилася, що у неї наступного дня буде прем’єра вистави у театрі — роль Дездемони в «Отелло». Параджанов прийшов подивитися.

«Глядачі знали, що він є серед присутніх. По завершенні вистави ми виходимо на поклон. У цей час Сергій Параджанов встає з останнього ряду і йде до сцени. Він підходить і цілує сцену. Повертається і мовчки йде назад. Глядачі встають і починають аплодувати. Так Київ зустрів повернення Параджанова», — розповідає Лариса Кадочникова.

 Народна артистка України Лариса Кадочникова

Голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Борденюк на відзначенні 100-річчя Параджанова у київському Будинку кіно повідомив, що в Україні запровадять професійну премію НСКУ імені Сергія Параджанова. Її символом стане срібний талер роботи кінорежисера.

  Голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Борденюк

Цього вечора відзначили нагородами кінорежисера Дмитра Сухолиткого-Собчука — він отримав золоту медаль за фільм «Памфір», срібну медаль за тематичну виставку «Тіні забутих предків» отримав Андрій Алфьоров, диплом за збереження «Довженко-Центру» отримала Олена Гончарук.

  Дмитро Сухолиткий-Собчук

 Андрій Алфьоров

 Олена Гончарук

«Вечір із нагоди ювілею видатного митця в Будинку кіно перевершив усі сподівання — надпотужна, наденергетична атмосфера витворилась у Червоній залі. Величезна подяка усім, хто прийшов на вечір і тим самим створив отаку незабутню атмосферу. Вона підносила ввись Сергія Параджанова, який і зринав на вечоровому екрані — зі знаменитого політного фото Юрія Мечитова — і так само польотного пам’ятника у Тбілісі. Вечір підтвердив головне: Параджанов, а з ним разом і українське кіно, продовжують викликати великий інтерес різних поколінь українців. Цей успіх треба розвивати — попри війну, попри всі біди, які невпинно сиплються на наші голови. Українці — сильний народ, ми проростали й проростаємо навіть через забетонований ґрунт», — сказав кінознавець Сергій Тримбач.

 Кінознавець Сергій Тримбач

Виступ театрально-музичного українського гурту Schmalgauzen, що був створений в Університеті театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого, дозволив глядачам повністю поринути у фантастичний світ Сергія Параджанова та його не менш фантастичного фільму «Тіні забутих предків».

Виступ театрально-музичного українського гурту Schmalgauzen

9 січня 2024 року його ювілей відзначали у Вірменії, Грузії та в Україні, у Києві, в який режисер був закоханий і про який мріяв створити фільм. Нині його «летючий» образ на відомому фотознімку став не лише прикрасою фасаду столичного Будинку кіно, він затулив його від наслідків атаки російських ракет. Вибуховою хвилею 2 січня вибило скло у вікні будівлі — і це фото закриває собою шибку й символічно стоїть на захисті українського кіно.

Фото: Максим Поліщук, «Детектор медіа»