ГО «Український ПЕН» повідомила, що 1 липня в клінічній лікарні ім. Мечникова у Дніпрі перестало битися серце письменниці Вікторії Амеліної.

Президент Українського ПЕН Володимир Єрмоленко та виконавча директорка організації Тетяна Терен підтвердили «Детектору медіа», що Вікторії не стало.

«Її життя обірвалося через поранення, несумісне з життям, спричинене ракетним ударом російських окупантів по ресторану в Краматорську 27 червня 2023 року. Ми повідомляємо цю новину нині, коли про неї дізналися всі рідні Вікторії та з їхньої згоди», — йдеться у повідомленні.

«27 червня Вікторія Амеліна, українська письменниця, членкиня Українського ПЕН та документаторка воєнних злочинів в організації Truth Hounds, перебувала у Краматорську разом із делегацією колумбійських журналістів та письменників. Коли вони вечеряли в ресторані Ria Lounge у центрі міста, російські окупанти завдали ракетного удару по цій будівлі, внаслідок чого Вікторія отримала тяжкі поранення. Лікарі та парамедики у Краматорську та Дніпрі робили все можливе, щоб урятувати її життя, але, на жаль, поранення було смертельним. В останні дні життя Вікторії поруч із нею були її рідні та друзі», — додає організація.

Найближчим часом рідні повідомлять про час та місце прощання з Вікторією у Києві та Львові.

У повідомленні нагадується, що з літа 2022 року Вікторія Амеліна приєдналася до правозахисної організації Truth Hounds, з командою якої вона працювала як документаторка воєнних злочинів на деокупованих територіях на сході, півдні та півночі України, зокрема у Капитолівці на Ізюмщині, де знайшла щоденник убитого росіянами письменника Володимира Вакуленка.

«У цей же час Вікторія розпочала роботу над своєю першою нонфікшн-книжкою англійською мовою War and Justice Diary: Looking at Women Looking at War, яка незабаром має вийти друком за кордоном. У цій книжці Вікторія розповідає про українських жінок, котрі документують воєнні злочини, та їхнє життя під час війни. Також письменниця займалася активною адвокаційною роботою: зверталася до урядів інших країн про надання зброї Україні, а також вимагала справедливості й створення спеціального міжнародного трибуналу для всіх винуватців російських воєнних злочинів проти України, говорила про спільну антиколоніальну боротьбу українців та інших народів світу», — розповідає ГО про діяльність Вікторії Амеліної під час повномасштабної війни.

Колеги Вікторії з болем сприйняли звістку про її відхід у засвіти.

«У це неможливо повірити… це неможливо прийняти..  Усі, хто знав Віку хоча би кілька хвилин, уже нею захоплювався. Ми ще з вами багато про неї говоритимемо.. І в неї лишилося багато справ, які маємо продовжувати», — написав Володимир Єрмоленко.

«Лети, моя Пташечко... Там, де в моєму серці безмежний біль у ці останні дні і де немає слів, живе моя безмежна любов і вдячність за всі твої дари і за все, чому ти мене навчила...» — говорить Тетяна Терен.

«Я не знаю як виразити те, що відчуваю. Я точно буду багато згадувати в особистих розмовах про Victoria Amelina, але якось сформулювати поки важко. Єдине, що я можу зробити зараз, — це подякувати тим, хто надавав Віці допомогу», — пише Софія Челяк.

Вікторія Амеліна народилася 1 січня 1986 року у Львові. У шкільні роки переїхала з батьком до Канади, однак невдовзі вирішила повернутися в Україну. 2007 року отримала ступінь магістра комп’ютерних технологій у НУ «Львівська політехніка» з відзнакою. У 2005–2015 роках працювала в міжнародних технологічних компаніях.

2014 року вийшов дебютний роман Вікторії «Синдром листопаду, або Homo Compatiens». Книга ввійшла в десятку найкращих прозових видань за версією премії «ЛітАкцент року — 2014». Наступного року роман було перевидано, і він увійшов до короткого списку Премії Валерія Шевчука.

Того ж 2015 року Вікторія Амеліна призупинила кар’єру в інформаційних технологіях, щоб присвятити себе письменницькій роботі. 2016 року вийшла її перша дитяча книжка «Хтось, або Водяне Серце». Наступна її книжка для дітей «Е-е-есторії екскаватора Еки» побачила світ у 2021 році. У 2017 році у «Видавництві Старого Лева» вийшов друком другий роман Вікторії «Дім для Дома». Книжка ввійшла до коротких списків національних та міжнародних премій: «ЛітАкцент року — 2017», Премії міста літератури ЮНЕСКО, Європейської літературної премії. Запорізька книжкова толока назвала «Дім для Дома» найкращою прозовою книжкою року.

Тексти Вікторії Амеліної публікувалися в перекладах польською, чеською, німецькою, нідерландською та англійською мовами. Нещодавно роман «Дім для Дома» було перекладено іспанською мовою.

У 2021 році Вікторія стала лауреаткою літературної Премії імені Джозефа Конрада-Коженьовського. Того ж року заснувала Нью-йоркський літературний фестиваль, що відбувався в селищі Нью-Йорк у Бахмутському районі Донецької області.

«Для нас, рідних, друзів і колег Вікторії, надзвичайно важливо, щоб засновані нею культурні ініціативи тривали. Згодом ми поділимося з вами інформацією про те, як усі небайдужі зможуть підтримати справу її життя», — йдеться у повідомленні Українського ПЕН.