Головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва відповіла на закиди медіаспільноти щодо статті про колишню омбудсманку Людмилу Денісову, що вийшла напередодні. У матеріалі Денісову звинуватили у вигадуванні частини статевих злочинів росіян в Україні, посилаючись на анонімні джерела.

Після бурхливої реакції медіаспільноти, яка дорікнула виданню за маніпулятивність заголовка, недостатню обґрунтованість звинувачень та лише анонімні джерела в статті, «УП» змінила заголовок на більш нейтральний та додала пояснення, що російські загарбники дійсно причетні до воєнних злочинів, зокрема й зґвалтувань та іншого сексуалізованого насильства проти українців, навіть якщо заяви Денісової поставлені під сумнів. Але хвиля обговорення матеріалу не вщухла, а навпаки посилилася.

28 червня Севгіль Мусаєва опубліковала у фейсбуці допис, в якому озвучила позицію видання. Вона розповіла, що недовіра «УП» до інформації, яку подавала Людмила Денісова, виникла ще до початку повномасштабного вторгнення та посилилася, коли не вдалося верифікувати інформацію про сексуальні злочини росіян на Київщині.

«Тоді я вирішила самостійно верифікувати все сказане. Знайшла прокурорів, які займалися збором злочинів, поговорила з чиновниками на місцях.

"Ми не знаємо звідки ці дані. Нас питають багато іноземних журналістів, вони шукають ці факти, але ми не можемо їх підтвердити. Денісова каже, що бере їх з гарячої лінії. Але жодної письмової фіксації ми від неї не отримали".

Це був шок. Я не хочу розкривати деталі, але для мене стало очевидно – окремі історії були вигадані», – зазначила пані Мусаєва.

Вона розповіла, що до неї звертались іноземні журналісти та правозахисники, які також цікавилися фактами, що їх оголошувала Людмила Денісова, але вони не змогли знайти підтвердження історій, що фігурували в дописах колишньої омбудсменки. 

Головна редакторка «УП» також пояснила, чому стаття базується лише на анонімних джерелах: «Це була їхня умова та прохання... Вони погодилися розповісти про це через незгоду з такими діями, шок та щоб захистити злочини, що зараз розслідуються».

Мусаєва нагадує, що й західні медіа писали про майбутнє вторгнення Росії в Україну, нібито спираючись на анонімні джерела.

«Наші анонімні дані неважко заперечити, якщо вони неправдиві. Приклад: ми написали, що кількість дзвінків на лінію перевищили в 10 разів. Сьогодні, коли Денісову попросили це прокоментувати, вона не заперечила і не назвала іншу цифру. Вона обурилась, що "прокуратура видає таємницю слідства"», – додала Севгіль Мусаєва.

На думку головної редакторки, стаття не заперечує злочини росіян, оскільки в ній є відповідна історія про зґвалтування та кількість випадків, що зараз розслідуються.

Також Севгіль Мусаєва вважає, що не варто орієнтуватись на те, що історію з Денісовою підхопила російська пропаганда. Мовляв, росіяни патологічно брешуть, тому не має сенсу звертати на це увагу.

Водночас вона визнала, що перша версія заголовку статті «могла стати тригерною і сприйнятою погано через можливість маніпуляції».

«Визнаю, що він (заголовок. – ред.) міг викликати шок, бо суспільство на відміну від журналістів усі ці факти бачило вперше. Допускаю, що через те, що ми розуміли, що з фактажем цих історій не усе добре ще у квітні, ми не передбачили шок. На момент публікації ми знали про це вже тривалий час.

Це гіперчутлива тема. І я знаю, що багато хто плакав через ці пости Денісовоі від розпачу та злості. Саме через цю реакцію, яка відволікала від суті тексту, ми прийняли рішення його змінити», – розповіла Мусаєва.

Серед іншого вона зазначила, що «ця тема дуже скоро мала з’явитися в іноземних медіа», також нею цікавилась й російська пропаганда, тому «краще це зробимо ми, українські журналісти».

«Моя особиста думка – комунікацію теми сексуальних злочинів потрібно почати з чистого аркушу.

Тільки чіткі докази злочинів, інакше ставлення до перевірки інформації про них, повна відкритість в усьому, крім персональних даних жертв.

Якщо цього не зробити, не відокремити правду від брехні, все це би накопичувалося (всі питання іноземних колег, міжнародних організацій) і згодом вдарило б Україну реально сильно.

У гонитві за цими страшними історіями ми би втратили будь-який шанс на розслідування цих злочинів у міжнародних судах.

Безліч таких кейсів закордоном розпалися через брак доказів. Ми ж правда хочемо не просто співчуття зараз та страшних історій у медіа? Ми хочемо відповідальності для росіян, конкретних судових вироків та репарацій? 

Притягнути їх до відповідальності можна тільки через правду!

Усе це потребує не емоцій, а кропіткої роботи, фактажу, а не брехні», – написала головна редакторка «Української правди».

Вона також порівняла цю публікацію зі щепленням, робити яке «боляче, є реакція, але це має захистити організм держави, щоб вірус не пішов далі».