Фотограф Євген Сосновський зміг виїхати з Маріуполя після 62 днів перебування в блокаді. Все, що йому вдалося взяти з собою з дому, який був неподалік «Азовсталі», — одну з трьох фотокамер та свій фотоархів. Про це йдеться в матеріалі «Радіо Свобода». Роботи Сосновського опублікувало видання «Нова Польща», порівнявши, яким був Маріуполь до і після війни.

Фотограф вів зйомки Маріуполя з 2014 року, коли в Україні відбулася Революція Гідності й на Донбасі почалася війна з Росією. До його об’єктиву потрапляли міські події – громадські зібрання, проукраїнські мітинги, мистецькі акції тощо. За одну з таких робіт, світлину «Доця», він отримав у 2018-му на фотоконкурсі газети «День» приз «Золотий день».

«Я хотів показати, що насправді відбувається в Маріуполі. На той час чимало ЗМІ, зокрема українських, давали неповну картинку – показували наше місто як «сепарське», де нібито всі за «русский мир», де всі люблять Путіна. Нас було чимало, ми об’єдналися, проводили мітинги. Навіть, пам’ятаю, у квітні 2014 року отримав за те, що знімав, биткою. Мені перебили руку, розбили планшет», – розповів Євген Сосновський.

Також він багато знімав місто. «В мене з’явилися фотопроєкти «Такі гарні люди» й «Таке гарне місто», героями яких стали наші містяни й сам Маріуполь. Мені подобалося вирушати пішки з фотоапаратом у мандри міськими вулицями. Я любив знімкувати наше Азовське море, маріупольців. Я любив Маріуполь таким, яким він був. І йому всміхалося велике й цікаве майбутнє», – пригадує фотограф в інтерв’ю «Новій Польщі».

Велика війна для його сім'ї розпочалася разом з обстрілами Маріуполя 24 лютого. Родина не могла залишити місто через літню маму дружини Сосновського, яка потребувала догляду.

Провідуючи тещу, фотограф потрапив під обстріл, його завалило цеглою. Йому вдалося врятуватися.

«На початку я ще міг дозволити собі ходити з камерою і знімкувати, хоча реакція деяких людей була негативною. Знімав тих, хто був не проти, тих, хто, як і я, вважали, що це скоро скінчиться. Я їм казав: "От війна скінчиться і у вас будуть фотографії"», – розповідає фотограф.

Потім можливостей для зйомки стало менше: до району міста, де мешкав Сосновський, прийшли «деенерівці» і російські військові. Також потрібно було берегти акумулятори: родина мала лише один пауербанк.

«Тому я фотографував мало й таємно – розгромлені вулиці, будинки, – говорить Сосновський. – Раз знімав – коли раптом йдуть з десяток «деенерівців». Ледь встиг сховати камеру під курточку. І знайшлася людина, яка донесла на мене в «МГБ» «ДНР», – мовляв, що я ходив і щось фотографував. Я зробив із себе простачка, інтелігентика такого і кажу: та знімав людей, але нічого не залишилося, бо все згоріло».

Серед робіт фотографа цього періоду – «Маріупольський щоденник» 8-річного хлопчика, який написав, перебуваючи у підвалі: «У мене померли дві собаки, бабуся Галя [сусідка, з якою хлопчик дуже дружив] й улюблене місто Маріуполь за увесь цей час, починаючи з 24 ЧТ [24 лютого, четвер]».

20 березня, як ідеться в матеріалі «Радіо Свобода», Євгенові Сосновському з родичами довелося залишити квартиру, в якій вони жили. «Кадирівці» навіть не дали часу на збори – наказали піти з приміщення, де облаштували свої позиції. Пізніше будинок згорів. З майна, каже Євген, йому вдалося врятувати лише торбинку з документами, одну з трьох фотокамер, а також свій фотоархів.

Обстріли ставали усе щільнішими. Євген Сосновський та його родина змушені були перебратися до підвалу, де жили тижнями. Лише на 62-ий день великої війни фотографу з дружиною та її матір’ю вдалося вибратися з окупованого Маріуполя. За порятунок вони заплатили одному з нелегальних перевізників.

У середині травня у Києві відбулася пресконференція фотографа, під час якої він розповів свою історію.

Нагадаємо, протягом 20 днів дії російських окупантів у Маріуполі фіксували відеожурналіст Associated Press Мстислав Чернов та фотограф Євген Малолєтка. За свої роботи вони вже здобули Премію імені Георгія Гонгадзе, Knight International Journalism Awards від Міжнародного центру журналістів (ICFJ) та інші нагороди.

Фото Євгена Сосновського – Mrpl City