Після нападу окупантів редакція «Маріупольського телебачення» змушена була евакуюватися. Свою роботу журналісти продовжують на онлайн-ресурсах. Про це йдеться у публікації Національної ради з питань телебачення і радіомовлення в рамках проекту Media Heart of Ukraine.

«Справжнє «Маріупольське телебачення» сьогодні – це не тільки медіа, це й важливий соціальний фактчекерський проєкт. Телевізійники уважно перевіряють усі відео, що отримують із Маріуполя і знаходять у соцмережах, ідентифікують людей – хто живий, де вони перебувають. Потім передають цю інформацію родичам, волонтерським організаціям. Мають телевізійні «котики» і прямий контакт із захисниками міста», – йдеться у тексті.

Команда продовжувала роботу від першого дня військових дій у місті. У день вторгнення колектив телекомпанії терміново перейшов у надзвичайний режим. Акцент в ефірі зробили на рекомендаціях експертів із МНС, порадах лікарів, тероборони, поліції. Створили ролики з попередженням про повітряні тривоги та евакуацію.

Після того, як місто було знеструмлене, команда подбала, щоб апаратними не зогли скористатися росіяни. Медійники розібрали техніку та заховали найважливіші матричні плати, без яких неможлива трансляція.

Співробітники зосередилися на роботі на сайті і в соцмережах. Коли зникло світло, то перестали спрацьовувати сирени попередження про авіанальоти. Керівник Микола Осиченко з’ясовував інформацію в українських військових і попереджав людей через телеграм-канал. Усі мовники Маріуполя (МТБ, ТВ7, «Сігма», «Донбас») поширювали інформацію у своїх чатах.

Керівник телерадіокомпанії щодня виходив онлайн із блогами, в яких розповідав, що відбувається у місті. Микола Осиченко мешкав у десятиповерхівці, на верхніх поверхах якої можна було зловити зв’язок.

13 березня, після того, як біля будинку впали три ракети, керівник «Маріупольського телебачення» вирішив евакуюватися. «Щоб не потрапити у полон до рашистів, викинув своє посвідчення, вигадав «легенду» та попередив родичів – він режисер хокейних трансляцій, – йдеться у публікації. – До війни ще у 2011– 2012 роках Микола справді опікувався трансляцією хокею, а в Маріуполі його канал транслював матчі місцевого хокейного клубу. Аби мати переконливий вигляд, одягнув кашкет із написом «ХК Маріуполь». Згодом він став його талісманом».

Миколі Осиченку довелося пройти перевірки 20–25 блокпостів. Російські силовики ретельно перевіряли документи, шукали сліди від зброї на руках, але про роботу запитань не ставили, розповів він. 

 Із тих співробітників, хто виїхав до Запоріжжя, Микола зібрав команду – 18 осіб. Станом на цей про долю чотирьох працівників невідомо нічого. Вони залишилися в Маріуполі.

Зараз редакція працює на інформаційному фронті онлайн. Микола Осиченко називає їх «морськими котиками», оскільки журналісти виконують найскладніші завдання. Вони працюють у соцмережах, розвивають сайт, знімають історії тих, кому вдалося вирватися з російської окупації. Керівник «Маріупольсього телебачення» дає інтерв’ю про ситуацію в Маріуполі іноземним медіа.

За даними Нацради, найбільшу допомогу медійникам з Маруполя надали колеги з українських каналів. Зокрема, запорізький «ТВ5», дніпровський «34 канал», канал «Україна» надали приміщення й техніку.

Тим часом окупанти у Маріуполі намагаються створити власне російське «Мариупольское телевидение». «У місті залишилася пересувна телевізійна станція. Утім сенсу з неї зараз небагато, можливо, їздитимуть для картинки, бо на цій машині написано «Мариупольское телевидение»», - коментує Микола Осиченко.

У лютому телерадіокомпанія «Маріупольське телебачення» готувалася до свята. 5 березня їй виповнювалося 25 років.

Нагадаємо, 28 квітня міністерство оборони РФ планує так званий «престур»  до Маріуполя за участі лояльних до Росії іноземних журналістів. Про це стало відомо Головному управліннюрозвідки Міністерства оборони України.

ФОто: сайт Нацради