«Русский военный корабль, иди…» — нове «геть від Москви!»

«Русский военный корабль, иди…» — нове «геть від Москви!»

7 Березня 2022
2578
7 Березня 2022
19:33

«Русский военный корабль, иди…» — нове «геть від Москви!»

2578
Чи потрібна нам така українізація, чи краще через «сраку»?
«Русский военный корабль, иди…» — нове «геть від Москви!»
«Русский военный корабль, иди…» — нове «геть від Москви!»

«Захисники острова Зміїний послали карабль на панятном язикє (розумію їх). Та якби вони сказали по-козацьки: Російській воєнний карабль, пішов у сраку, то світ би заговорив українською», — так написала артистка Анжеліка Рудницька, відома як одна з фундаторок знаменитої «Території А». Вона нагадує очевидний факт. Очевидний у буквальному смислі: ледь не в кожному українському місті зараз можна побачити на головних вулицях та вздовж великих проспектів борди з цитатою українського прикордонника.

Причому вперше — принаймні, на моїй пам`яті — слово з трьох букв пишуть не від руки на стінах, а ретельно промальовують у публічному просторі. Зі згоди, навіть за активної підтримки місцевих влад та громад. Та ще й підсвічують за допомогою дронів біля статуї Батьківщини-матері. Щоправда, точний напрямок руху російського військового корабля цензурували зірочкою замість літери «у» в прислівнику. Але це, мабуть, із поваги як до монументу, так і до громади, ширшої ніж та, яка бачить на бордах слово «нахуй» без цензури.

Більше того. Журналісти, які ведуть об`єднані телемарафони на різних майданчиках, також уперше не лише на моїй пам`яті і загалом у історії тележурналістики вживають згадане вище слово, додають найпопулярніше в Україні визначення Путіна — і їх не запікують. Навряд чи їх звільнять із роботи, винесуть догану, оштрафують. Війна стерла межу між цензурною й нецензурною лексикою. Дотепер у своїй фейсбук-стрічці знаходжу зізнання, здебільшого жіночі: раніше собі не дозволяла, тепер на таке не зважаю. І вже з`являються жарти, як викладатимуть цей період в українській історії й чи буде фразеологічний новотвір у підручниках. Причому неодмінно в автентичній версії. Без цензурних втручань.

Проте, на думку Анжеліки Рудницької, активне використання мема та різноманітних його варіацій, але з неодмінним посиланням під фінал, заганяє українців у, цитата,  «круговерть рашистських наративів». Мисткиня каже: ми поширюємо не нашу агресію. І закликає: «Не ставайте на бік темряви, не годуйте її своєю енергією. Я теж постійно відчуваю, як цей вир засмоктує». Анжеліка Рудницька має однодумців у цьому плані. І мимоволі, навряд саме підозрюючи, актуалізує під час війни одвічне, сказати навіть прокляте для українців мовне питання. З одного боку, ситуація тут загострена максимально. Адже російський агресор вторгся до нас і вбиває наших громадян під приводом захисту російськомовних. З іншого, головний удар Росії ще вісім років тому прийняли саме питомо російськомовні українські регіони.

Українські журналісти й блогери невтомно наголошують на цьому. А відео з протестів у тимчасово окупованому Херсоні доводить: ворога поганяють і клянуть здебільшого російською. Можливо, й український прикордонник, який послав російський військовий корабель, говорив російською не для того, аби ворог його краще зрозумів. Сакральний уже прислівник зрозумілий окупантам без перекладу. Все пояснюється простіше. Для прикордонника, та й загалом для чималої кількості воїнів, які зараз героїчно боронять Україну, російська якщо не рідна, то робоча.

Припустімо, якщо послати не «нахуй», а «в сраку», це автентичніше з огляду на козацький дух українців. Його пробудження під час війни теж уже відзначили та оспівали соціальні мережі. Про козацькі традиції бити ворога згадують всує різні спікери. Слово «срака» вживається в знаменитому листі запорожців до турецького султана, хоча реальне існування саме такого документа або в такому вигляді час від часу ставиться під сумнів. Що в жодному разі не піддає сумніву: українське козацтво це слово вживало, як і загалом український народ.

Отже – послати «в сраку» є українською традицією. А туди, куди послали російський корабель – російським наративом. І якщо фраза розійшлася світом у такому вигляді, за нею швидше ідентифікують не українця, а росіянина. Тобто навіть у той час, коли Україна та наші національні кольори на перших шпальтах світових ЗМІ, обкладинках і загалом у західному публічному просторі, нас із нашою ж допомогою не ідентифікуватимуть за українською мовою. 

Для світу її все одно перекладають іншими мовами. Тож будьте певні: англійською вона звучить «fuck you», французькою – «va te faire foutre» або значно простіше, то вже завзяті франкофони краще знають. У інших мовах є інакші відповідники. Таким чином, світ не заговорить українською, якщо замінити одне слово іншим, більш питомим для нас, як вважається. Але її зміст, її суть прямо ідентифікується з Україною, українцями. З нашим духом, нашою незламністю, нашим опором, нашим креативом навіть у трагічні часи. 
Тому в цьому конкретному випадку «Русский военный корабль, иди нахуй!» — не ознака повзучої русифікації, а сучасний відповідник не менш знаменитого заклику Миколи Хвильового «Геть від Москви!» Пишу цей текст із наміром заспокоїти й підбадьорити тих, хто боїться, що нас переплутають із росіянами завдяки популярній, дозволеній цензурою фразі. 
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2578
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду