Фундація «Суспільність» за сприяння «Інтерньюз-Україна», «Детектора медіа» та Незалежної медійної ради провела експертне обговорення «Робота медіа в час воєнної ескалації».  Про дії журналістів і редакцій у разі ескалації бойових дій розповідали Олександр Мартиненко («Інтерфакс Україна»), Олексій Тарасов («НВ»), Наталія Гуменюк (Лабораторія журналістики суспільного інтересу, Незалежна медійна рада), Анастасія Шибіко («Вільне радіо» в Бахмуті), Дмитро Хоркін («Українське радіо»), Ірина Земляна (Інститут масової інформації), Наталія Соколенко («Українське радіо»), Данило Мокрик (Bihus.info), Наталія Лигачова («Детектор медіа»), Олександр Пасховер (донедавна «НВ»), Еміль Шлеймович («Деталі», Ізраїль) і Сергій Гранкін (9 канал, Ізраїль). Модерував конференцію медіаменеджер і ведучий Дмитро Тузов. «Ми маємо бути готові до роботи в позаштатних ситуаціях, — сказав він. — Не тільки до бойових дій. Що таке позаштатна ситуація, ми, наприклад, відчули нещодавно під час масштабних хакерських атак». 

Подбати про засоби зв’язку на випадок відключення телефону та інтернету

Навіть не повномасштабні бойові дії, а менш гостра кризова ситуація — наприклад, та, через яку 2020 року пройшла Білорусь, а нещодавно Казахстан, — створює для журналістів першу очевидну проблему: відсутність зв’язку. «Журналісти не зовсім вміють працювати без інтернету, — каже керівниця Лабораторії журналістики суспільного інтересу Наталія Гуменюк. — Це вганяє їх у ступор. Виявляється, що в людей не налаштований VPN, наприклад. Тому редакції повинні визначити способи комунікації за умови відсутності інтернет-зв’язку. Ще одна важлива потреба в таких випадках — кібербезпека». За її словами, в більшості редакцій, окрім тих, що працюють у прифронтовій зоні, переважно немає планів дій на випадок надзвичайної ситуації. 

Генеральний директор інформагенції «Інтерфакс-Україна» Олександр Мартиненко каже, що його компанія у разі відсутності мобільного та стаціонарного зв’язку використовуватиме для передачі найважливіших повідомлень супутниковий телефон. «Телефонів має бути щонайменше два, щоб з одного дзвонити на інший. Інакше може бути, що телефон є, а нема куди дзвонити», — говорить він. Для забезпечення супутникового зв’язку Мартиненко радить встановити в редакції спеціальну антену з можливістю передачі потокових даних. 

Убезпечити сайт від відключення

Олександр Мартиненко вважає, що в Україні, на відміну від Білорусі, Росії чи Казахстану, повністю відключити інтернет неможливо. Однак сайти варто заздалегідь перенести на іноземний хостинг або, принаймні, створити дзеркало на сервері за межами України, попередивши читачів про резервну адресу. 

Шефредакторка «Детектора медіа» Наталія Лигачова каже, що варто зберігати кілька бекапів сайту, один із яких тримати у хмарному сховищі, аби мати до нього доступ, навіть якщо неможливо буде потрапити в редакцію. «Важливо не втратити архіви, — каже Наталія Лигачова. — Колегам варто подбати, аби їхні копії були в кількох надійних місцях». 

Зібратись у безпечному місці

Олександр Мартиненко вважає, що у разі загострення збройного конфлікту варто відмовитись від дистанційної роботи та зібрати команду в редакції, де буде вода, їжа, інші необхідні ресурси. «Редакція має працювати як редакція», — каже він. Приміщення має бути надійно захищене: металеві двері, ґрати на вікнах, охорона. Потрібен також генератор, який дозволить працювати, якщо відключать світло, а також запас пального для нього.

Олексій Тарасов із «Радіо НВ», натомість, сказав, що його компанія подбала, аби в усіх працівників була можливість включатись із дому. «Бо варіанти, які ми зараз розглядаємо, передбачають, що таки є зв’язок і ми можемо передавати дані», — пояснив він. 

Домовитись про дії і ролі

Анастасія Шибіко з бахмутського «Вільного радіо» рекомендує на випадок надзвичайної ситуації розподілити ролі: «Хто і що буде робити, як і про що писати».  При цьому кожен має право вирішити для себе, що робити, якщо територія, де працює медіа, буде окупована: виїхати чи залишитись в окупації. «Безпека і здоров’я найважливіші, інше — вирішимо», — каже Анастасія.

Експертка Інституту масової інформації Ірина Земляна радить зібрати контакти всіх працівників редакції та додаткову інформацію — наприклад, до кого з родичів звертатись, аби знайти людину. Домовитись, хто кого замінить у разі, якщо хтось із працівників зникне чи не зможе працювати: «потрібно закільцювати людей — хто за кого відповідає у разі небезпеки». Ірина також рекомендує заздалегідь запастися ліками, які можуть знадобитися у випадку, коли аптеки не працюватимуть чи будуть недоступні, та вирішити проблеми зі здоров’ям, які ми часто залишаємо «на потім» — наприклад, полікувати зуби. Докладніші поради Ірини читайте тут. 

Фільтрувати інформацію

Із початком активних бойових дій зазвичай посилюються й інформаційні атаки. Тому медіа особливо важливо подбати про те, щоб не підігрувати ворогу й не поширювати фейки. Головний редактор ізраїльського сайту «Деталі» Еміль Шлеймович розповідає, що в його країні про це дбає військова цензура, яка дає рекомендації, що варто і що не варто публікувати. Втім рішення, публікувати чи ні, залишається за редакцією. В періоди ескалації конфлікту в Ізраїлі організовують пресцентри, інформаційні центри, де компетентні організації пояснюють, що відбувається. Це допомагає зняти інформаційну блокаду. Активізуються й військові пресслужби.

Журналіст Bihus.info радить у разі надзвичайної ситуації передусім з’ясувати й чітко вирішити, про що, як і для чого повідомлятиме медіа. «В усього має бути мета, — каже він. — Під час критичних подій особливо важливо думати про наслідки». 

За словами Наталії Лигачової, у кризових ситуаціях особливо важливо, аби журналісти відрізняли факти від прогнозів і суджень, а також були відповідальні за те, що вони передають. І, відповідно, користувались тільки достовірною інформацією та спростовували фейки та дезінформацію, поширенням яких займаються спеціально навчені люди. 

«Зараз іде нагнітання з обох сторін, і Україна не завжди є суб’єктом, який самостійно створює інформаційні приводи, — говорить Наталія Лигачова. — Це виклик для всіх медіа — ми не повністю розуміємо, що відбувається. Показовий приклад — ситуація з Мураєвим: ми розуміємо, що це маячня, але цю інформацію розповсюджує уряд Британії. А нас вчили довіряти офіційним джерелам. Але під час війни держави можуть проводити й інформаційні спецоперації, і медіа стають їхніми жертвами та розповсюджувачами неправдивої інформації. Водночас ми бачимо намагання маніпулювати інформацією, подавати її різні інтерпретації і серед наших політичних сил, в тому числі використовуючи нас. Залишитися в такій ситуації з холодною головою і орієнтуватись тільки на факти важко».

«Ми мусимо дбати про джерела достовірної інформації та опиратися дезінформаційним хвилям, — каже керівник фундації «Суспільність» Тарас Петрів. — Це значить, що треба особливо серйозно ставитись до перевірки фактів».  

Подбати про безпеку журналістів у полі

Член правління Суспільного Дмитро Хоркін, відповідальний за радіо, каже, що редакція повинна подбати про підготовку журналістів до роботи в небезпечних умовах. Для всіх, хто працюватиме в полі, слід закупити жилети, каски, аптечки та інші засоби захисту. 

Воєнний кореспондент ізраїльського 9 каналу Сергій Гранкін говорить, що на першому місці має бути безпека всієї знімальної групи, на другому — власна безпека, а вже далі — виконання журналістського завдання. Він  також нагадує про необхідність застрахувати журналістів, які висвітлюють бойові дії. «Обов’язково має бути відповідальна за тебе людина в редакції, яка стежить за твоєю геолокацією і з якою ти будеш завжди на зв’язку. Кожні три години — контрольний дзвінок», — говорить Сергій Гранкін. Він рекомендує журналістам пройти курси першої домедичної допомоги. 

«Репортаж не вартий синця під вашим оком», — каже Олександр Пасховер, колишній журналіст «НВ», який віднедавна живе в Ізраїлі. 

Курси для журналістів у назвичайній ситуації від Інституту масової інформації пройшла ведуча «Українського радіо» Наталія Соколенко. Вона рекомендує зробити це всім колегам, аби розуміти і знати, до чого слід бути готовими і як поводитися. «Вивчати це в теорії і самій спробувати проповзти під кулями — зовсім різні речі, — каже вона. — Шкода, що в нас усі громадяни не пройшли такий тренінг. Вони би розуміли зараз, до чого треба бути готовими». 

Допомагати слухачам

Дмитро Хоркін каже, що у разі воєнного стану, надзвичайного стану або в інших кризових ситуаціях, коли виникає загроза людським життям, «Українське радіо» повноцінно інформуватиме суспільство та пояснюватиме слухачам, що слід робити. Для цього проведена велика підготовча робота. Зокрема  УР ділитиметься досвідом країн, де вже запровадили стан війни, та рекомендуватиме надійні джерела інформації. При цьому, за словами члена правління Суспільного, не слід постійно заспокоювати аудиторію (це дає протилежний ефект). Не можна також провокувати паніку. Одним із завдань медіа має стати перевірка фактів, яку Дмитро Хоркін називає головною протидією інформаційній агресії. 

«Ми не повинні нагромаджувати додаткову тривожність, занепокоєння у суспільстві, — говорить Тарас Петрів. — Наша місія — докладатись до справжньої відсічі агресору. Це значить також перешкоджати нагнітанню паніки». 

Давати слово людям 

«Мене бентежить, як ми висвітлюємо конфлікти. Ми маємо давати слово людям, — каже Наталія Гуменюк. — Запитати їх, що їм треба знати і що вони хочуть знати. Наші дослідження свідчать про велику недовіру до ЗМІ. Але є можливість зробити ЗМІ корисними: зв’язати людей і тих, хто за них відповідальний. Аби відповідальні розуміли, що турбує людей, а люди знали, що ЗМІ приносять їм користь». 

Фото: Ірина Сампан/Facebook