«Ми ледве пережили карантин. Але не сиділи, склавши руки» – так починає один із учасників кіноринку інтерв’ю, яке незабаром вийде на «Детекторі медіа». В цій фразі – квінтесенція вітчизняного кінематографічного локдауну. Президент, парламент і уряд спрацювали незвично швидко, ухваливши законопроєкт про підтримку культури та креативних індустрій та підкріпивши його грошима. Але якою би швидкою не була ця підтримка, вона прийде вже після карантину, який всі мусили якось пережити самотужки.

Як відомо, в 1 млрд грн., виділених наразі урядом, кіно фігурує декілька разів:

- як 50 млн грн. через Держкіно;

- як 100 млн грн. через Міністерство культури та інформаційної політики (МКІП) на серіали патріотичного спрямування;

- як 100 млн грн. через Український культурний фонд (УКФ) на інституційну підтримку аудіовізуального мистецтва, у тому числі кіно.

Розповідаючи минулого тижня про програму інституційної підтримки, виконавча директорка УКФ Юлія Федів окреслила такі статті витрат, які вона може покривати:

- оплата праці штатним працівникам;

- соціальні внески;

- оренда техніки, обладнання, земельних ділянок та приміщень;

- експлуатаційні витрати та комунальні послуги;

- експлуатаційні витрати на утримання приміщень;

- придбання матеріальних засобів (за винятком капітальних витрат);

- витрати на послуги зв’язку, інтернет, обслуговування сайтів та програмного забезпечення;

- витрати на банківське обслуговування.

Ідея інституційної підтримки – в тому, щоби представники індустрії, які покажуть, які витрати за цими статтями вони мали минулого року і не змогли підтримати на цьому ж рівні у 2020-му через карантин, отримали можливість попросити державу їх дофінансувати в межах певної суми (називають 1 млн грн. для більшості заявників і 5 млн грн. для мереж кінотеатрів, але ми б радили дочекатися офіційного оголошення від УКФ). Важливий момент: якщо заробітна плата платилася неофіційно, то і претендувати на її покриття компанія не зможе. УКФ мав намір піти ще далі в цій логіці і викреслити з числа можливих заявників на інституційну підтримку ФОПів і отримувачів державної допомоги від УКФ, Українського інституту книги, Держкіно, МКІП та Міністерства освіти та науки у 2020 році. Але після вчорашнього засідання наглядової ради УКФ з’явилася інформація про те, що ФОПам дозволять бути заявниками, а отримувачі іншого державного фінансування не зможуть претендувати на інституційну підтримку тільки в одному випадку: якщо мова про можливе подвійне фінансування тих самих статей витрат.

Але виділити кошти – це необхідна, але недостатня умова підтримки та розвитку індустрії в цілому, а не її окремих гравців. Не менш важливо забезпечити механізм їхнього справедливого розподілу: запровадити прозорі політики та процедури і передбачити незаангажованість журі.

На етапі громадського обговорення наразі перебувають порядок та критерії проведення пітчингів, порядок надання державної субсидії на розвиток кінопроєктів, порядок утворення та роботи експертних комісій при Раді з державної підтримки кінематографії. Новий набір експертів має намір найближчим часом оголосити і УКФ, а також восени провести їхню сертифікацію. Згідно опитування УКФ, більша частина заявників фонду прогнозовано хотіла б знати прізвища експертів, які оцінюють їхні проєкти, а експерти переважно виступають проти цього.

Нашому ринку потрібно стільки досвідчених експертів з високими моральними якостями, що, схоже, скоро на запитання про конфлікт їхніх інтересів ми відповідатимемо подібно до відповіді президента Володимира Зеленського про кадрову політику «Слуги народу»: «У нас кадровий голод у країні. <…> Нам дуже складно знайти людину на посаду міністра енергетики, тому що яку б людину ми не взяли, наступного дня ЗМІ пишуть: це людина Ахметова, чи Коломойського, чи Пінчука. Де в нас незалежні енергетики в країні? Вони є? Дайте мені».

Де в нас у країні незалежні кінематографісти? Ми їх дуже потребуємо.