Дитячий омбудсман Микола Кулеба звернувся до поліції через сцени, де з немовлятами із харківського сиротинця бутафорськи відтворювали досліди, які вчені Радянського Союзу проводили над дітьми. Прокуратура Харківської області відкрила кримінальне провадження за фактом можливого катування дітей, а також за виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства (ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 300 КК України). Омбудсман Людмила Денисова запропонувала переглянути національне законодавство на предмет встановлення заборон щодо участі дітей у кіно- й телепрограмах, що містять сцени насильства над дітьми. Комітет інформполітики заявив, що режисер не може бути дотичним до меморіального центру Голокосту, художнім керівником якого він був призначений наприкінці 2019 року. Благодійний фонд «Меморіал Голокосту "Бабин Яр"» повідомив, що остаточні рішення потрібно ухвалювати після висновків правоохоронних органів. Ілля Хржановський назвав реакцію в Україні на сцену з немовлятами божевільною.

Що ми бачимо у фільмі? В ньому є дві сцени з дітьми тривалістю 3 хв. 15 сек. і 2 хв. 30 сек. У кадрі їх везуть у металевих клітках, одягають на голову імітацію датчиків, тримають на руках, грають. Інколи діти усміхаються, інколи мовчать, інколи плачуть. І ми чуємо багато їхнього плачу за кадром, на фоні якого вчені байдуже розповідають одне одному про досліди. Я чула думки психологів про те, що такі зйомки можуть завдавати немовлятам стресу, але точно не назвала би побачене катуванням. У будь-якому разі, якщо вже питання набуло розголосу і ним зацікавилися правоохоронці, варто дослідити, в яких умовах велися зйомки та як харківський сиротинець їх супроводжував.

Про що взагалі фільм і навіщо там діти? Він про останні роки життя радянського фізика Лева Ландау, які проходять у колись очолюваному ним науково-дослідному інституті. У реальності місцем дії є Москва, але на початку кар’єри Ландау працював у Харкові. Тому проект «Дау», частиною якого є «Дегенерація», спочатку планувалося знімати в цих двох містах, а потім він був знятий у Харкові цілком. «Дау. Дегенерація» створює цілковиту відразу до радянщини та тоталітаризму, в ньому й натяку немає на популярні зараз у Росії ностальгійні нотки про радянські часи а-ля «зате всі жили дружно». Більше того, все, за що «Дау. Дегенерацію» найбільше критикують – уже згадані сцени з немовлятами, вбивство свині та неонацисти, – у фільмі відбувається після того, як влада в інституті переходить від учених до КДБ. Дегенерація – це і розпад інституту як наукової установи, і деградація його співробітників, які скочуються в пияцтво та розпусту.

Однією з квінтесенцій фільму є сцена, де вчений-фізик ділиться своєю теорією з директором інституту – генералом КДБ. Він намагається переконати спецслужбіста, що майбутнє – за економікою, яка базується на вільному обігу знань, і пропонує такий план:

1985 рік – СРСР відкриває всю інформацію,

1990 рік – формальний розпад країни на республіки,

2000 рік – початок перезбирання країни наново,

2010 рік – точка сингулярності.

За задумом ученого, всім цим процесом від початку до кінця має керувати КДБ (який може згодом змінити назву, але не сутність). Він радить кадебісту придивитися до неонацистів та використати їх у період із 2000 по 2010 рік, стимулюючи в народу ура-патріотичні настрої. Кадебіст мовчки киває, бо він уже запросив до інституту неонацистів та нацькував їх на вчених, у тому числі й на автора цієї теорії.

Сила «Дау» є одночасно його слабкістю. Якби це був зіграний професійними акторами за сценарієм фільм, то він би став у ряд із безліччю інших антиутопій. Ідея запросити непрофесійних акторів, занурити їх в атмосферу тоталітаризму та показати, як за таких обставин навіть сучасні люди з інтернетом та знаннями про Сталіна починають перебирати на себе ролі катів, жертв чи тих, хто промовчали, виводить проект із цього ряду. Але оскільки цей фільм – про насильство системи над людиною, то ця ж ідея занурення та імпровізації і спричиняє численні звинувачення на адресу режисера у психологічному насильстві над учасниками зйомок. У Росії чотири фільми з циклу «Дау» не отримали прокатних посвідчень через начебто пропаганду порнографії.

Ілля Хржановський непроста людина. На майданчик до нього погратися в радянських декораціях приїздили Роман Абрамович та Міучча Прада. «Дау» профінансував російський мультимільйонер родом з України Сергій Адоньєв. Одразу ж після початку скандалу в Україні інтерв’ю з Хржановським записала Ксенія Собчак, основним спонсором передвиборчої кампанії якої російські ЗМІ називали Адоньєва.

Крім звинувачень про немовлят, журналістка запитала і про меморіал «Бабин Яр»: «Там починається бурління, пов’язане з тим, що стосунки Росії та України є такими, що будь-який російський капітал, навіть із наглядовою радою, де є Алексієвич та інші люди, яких неможливо підкупити або якось на них впливати… Але все одно це російські гроші, це Михайло Фрідман та Герман Хан – люди, які асоціюються з найбільшим російським бізнесом. Ми не говоримо, як є насправді. Ми прекрасно знаємо Мішу й наскільки він любить Україну, він сам зі Львова, його батьки там, він там робив фестиваль (Alfa Jazz Fest. – Ред.) ще до всієї цієї війни, який теж зрештою перейменували, тому що назва Alfa не може бути в тій Україні, яка є зараз. Це реальність. Але є інша реальність, яку змінила війна. В цій реальності будь-яка людина, яка асоціюється з Росією і саме з російським бізнесом і робить щось в Україні, – це проблема».

Справді, стати художнім керівником меморіалу «Бабин Яр» Іллю Хржановського запросив російський мультимільярдер родом з України Михайло Фрідман. І мені здається, що головний акт скандалу з немовлятами ще попереду і стосуватиметься він музею.

У тому, що Хржановський може створити цікавий музей з антитоталітарними смислами, в мене після перегляду лише одного фільму з циклу «Дау» немає сумнівів. Але історія – це поле, де останнім часом активно ведеться інформаційна війна. Бабин Яр – це трагічна сторінка не тільки в історії єврейського народу, але й України. Про це варто пам’ятати будь-кому, хто вирішить бути дотичним до вшанування пам’яті його жертв.

Зрештою, «Дау»-висловлювання режисера може виявитися пророчим: що як, поки ми всі – митці, інтелектуали – формулюємо смисли та будуємо теорії, за нами уважно спостерігає КДБ?

Фото: Phenomen film