Парламентський комітет із питань свободи слова та інформаційної політики зосередився в першому півріччі 2019 року на контролі за діяльністю Нацради, Суспільного мовлення і виборах. Однак не домігся ухвалення закону про аудіовізуальні послуги, постанови про заборону перевірок медіа під час виборів, знову не виконавши власного плану роботи.

Раніше «Детектор медіа» публікував моніторинги роботи Комітету свободи слова за друге й перше півріччя 2018-го, друге й перше півріччя 2017-го, друге й перше півріччя 2016 року.

Ключові напрями роботи Комітету в першому півріччі 2019-го:

• протидія ворожій пропаганді та захист інформаційного простору;
• контроль за реалізацією низки медійних реформ, зокрема роздержавлення друкованих ЗМІ, діяльності Суспільного мовника;
• захист журналістів та ЗМІ;
• напрацювання законопроєкту про запобігання мові ворожнечі;
• розробка правових норм, що стосуються державної мови та виборів.

Засідання

Упродовж десятої сесії восьмого скликання (січень — липень 2019 року) Комітет свободи слова провів 11 засідань, на яких розглянув 51 питання, низка з яких стосувалася контролю за виконанням законів і постанов. Діяльність комітету не завжди збігалася з планом його роботи на цей період.

Комітет підготував 9 висновків до законопроєктів, для підготовки яких він був визначений головним, та направив до інших комітетів 5 висновків. Також комітет провів 4 семінари та розглянув 598 листів і звернень.

На думку членів комітету, всю каденцію він працював ефективно. Але впродовж останньої, 10-ї сесії через дві виборчі кампанії (президентську й парламентську) менш ефективно, оскільки майже всі народні депутати брали участь у виборах. Через це, а також через певний саботаж колег по парламенту не були доведені до кінця деякі важливі законодавчі ініціативи. «Через відвертий саботаж окремих гравців не було прийнято законопроєкт про аудіовізуальні медіасервіси. І його треба розглядати якнайшвидше новим складом Ради, — сказала в коментарі «Детектору медіа» голова Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар (фракція «Народний фронт»). — Було напрацьовано важливий законопроєкт про запобігання мові ворожнечі. Але винести на розгляд в Раду його так і не вдалося через політичні причини».

На думку члена комітету Григорія Шверка, в цілому комітет працював досить ефективно. «Останні півроку менш ефективно, ніж в цілому, але жодного планового засідання ми не пропустили. З того, що не вийшло, — це законопроєкти про АВП та хейтспіч», — зазначив він. Не вдалося комітету провести ще одне виїзне засідання в зоні ООС, яке планувалося. Як і в попередні роки, план роботи комітету не був виконаний.

«На жаль, в останні півроку робота комітету не була такою ефективною, як минулі періоди. Далися взнаки вибори, перед ними багато хто був не зацікавлений у зміні правил гри на медіаринку», — вважає заступник голови комітету Олександр Опанасенко.

Водночас, за його словами, комітет завжди оперативно відповідав на виклики: і порушення прав журналістів, і розроблення та ухвалення важливих для впровадження реформ у медіасфері законів. «А за результатами неодноразового громадського моніторингу діяльності парламентських комітетів Комітет свободи слова визнавався одним із найкращих у питаннях забезпечення прозорості, відкритості та ефективності роботи. За весь час роботи комітету не пригадую випадку, коли б засідання комітету не проводилось через відсутність кворуму», — сказав Олександр Опанасенко.

Раніше члени комітету активно брали участь у засіданнях. Але протягом останньої сесії 8-го скликання парламенту двоє членів від фракції «Батьківщина» Олена Кондратюк та Олександр Абдуллін не відвідали жодного засідання комітету. Водночас четверо народних депутатів —  перша заступниця голови Ольга Червакова, заступник голови Олександр Опанасенко, члени комітету Дмитро Стеценко та Владислав Севрюков — не пропустили жодного. Голова комітету Вікторія Сюмар та член комітету Богдан Онуфрик пропустили по одному засіданню.

Нагадаємо, в Комітеті свободи слова 13 членів, співвідношення політичних сил було на користь «Народного фронту» (п’ятеро).

Квола законопроєктна діяльність

Ухвалене парламентом і комітетом

Загалом упродовж 8-го скликання Верховна Рада ухвалила 20 медійних законів та чотири постанови. Але протягом останньої десятої сесії парламент все менше уваги приділяв розгляду медійним питанням.

Зокрема, Верховна Рада 25 квітня 2019 року ухвалила у другому читанні та в цілому законопроєкт «Про функціонування української мови як державної». У законі задекларовано, що всі телеканали й радіостанції здійснюють мовлення державною мовою. А далі йде відсилка до закону «Про телебачення і радіомовлення»: «Обов’язковий (мінімальний) обсяг мовлення державною мовою для телерадіоорганізацій окремих категорій встановлюється Законом України “Про телебачення і радіомовлення”». Водночас закон вносить зміни до закону про ТБ і РМ щодо мовних квот. Для загальнонаціональних і регіональних телерадіоорганізацій квота української мови зростає із 75 % до 90 % на тиждень у проміжках часу між 7:00 і 18:00 та 18:00 і 22:00, для місцевих телерадіоорганізацій — із 60 % до 80 %. При цьому скасовується мовне квотування радіостанцій (наразі становить 60 % передач українською мовою на добу), але залишаються квоти пісень українською мовою (35 % на добу або 25 % на добу для радіостанцій, які транслюють не менше 60 % пісень мовами ЄС).

Для телеканалів і радіостанцій у ст. 6 закону «Про телебачення і радіомовлення» додався новий тип порушення — приниження чи зневажання державної мови. Окремої санкції за це не пропонується, тобто це порушення каратиметься попередженнями. Усі зміни до закону «Про телебачення і радіомовлення» почнуть діяти через п’ять років із дня набрання чинності законом «Про забезпечення функціонування української мови як державної» — тобто із 16 липня 2024 року.

30 травня 2019 року Верховна Рада обрала членом Національної ради з питань телебачення Максима Онопрієнка — генерального директора запорізької телерадіокомпанії TV5 (кінцевий власник — Рінат Ахметов), висунутого «Всеукраїнською асоціацією мовлення громад». Посада члена Нацради за парламентською квотою вакантна з липня 2016 року, коли з Нацради звільнилася за власним бажанням Катерина Котенко. Комітет свободи слова двічі оголошував конкурс на членство в Нацраді у 2016 році. 21 листопада 2018 року члени комітету рекомендували парламенту розглянути шість кандидатур.

Так і не розглянуте парламентом

Протягом останньої сесії парламенту 8-го скликання члени комітету обговорили ще низку законопроєктів, які Верховна Рада так і не розглянула.

На перше півріччя 2019 року Комітет свободи слова планував розглянути 63 профільні проєкти законодавчих актів, у підготовці на розгляд Верховної Ради України яких він є головним. Серед них проєкт закону № 7397 про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (про аудіовізуальні сервіси), зареєстрований у грудні 2017 року. Його комітет мав розглянути у травні цього року, але, як і раніше, його навіть не винесли на засідання. За словами Вікторії Сюмар, у парламенті було надто сильне лобі олігархічних медіа, які не хотіли кардинальних змін. Тому законопроеєкт про аудіовізуальні сервіси завис у комітеті, так і не дійшовши до сесійної зали.

У лютому комітет рекомендував парламенту підтримати проєкт постанови № 10016 «Про заходи, необхідні для безперешкодної роботи засобів масової інформації у період виборчого процесу виборів Президента України у 2019 році», ініціаторами якої стали кілька десятків народних депутатів. Але вибори пройшли, а постанова так і не була ухвалена. Раніше український парламент практично завжди ухвалював подібні постанови до виборів.

Комітет рекомендував парламенту розглянути і схвалити звіт Нацради за 2018 рік. Проте за восьме скликання Верховна Рада не розглянула в режимі пленарного засідання жодного звіту Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.

Комітет рекомендував Верховній Раді відхилити законопроєкт про внесення змін до Закону України «Про рекламу» щодо заборони реклами алкогольних напоїв, реєстраційний № 9147 від 1 жовтня 2018 року. Парламент його так і не розглянув.

Члени Комітету свободи слова на засіданні 24 квітня рекомендували авторам законопроєкту № 10168 «Про внесення змін до Закону України “Про вибори Президента України” (щодо обов’язковості теледебатів у разі призначення повторного голосування)» Ірині Геращенко і Марії Іоновій перереєструвати текст законопроєкту із правками, запропонованими комітетом. Законопроєкт народні депутатки зареєстрували 20 березня, незадовго до першого туру голосування на президентських виборах (31 березня 2019 року). Власне, Вікторія Сюмар теж заявляла, що дебати мають стати обов’язковими.

У травні члени Комітету свободи слова підтримали законопроєкт № 10268 про внесення змін до Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» щодо вдосконалення конкурсної процедури, внесений народними депутатами й депутатками Владиславом Севрюковим, Дмитром Стеценком, Ольгою Черваковою, Оленою Кондратюк, Григорієм Шверком. Комітет рекомендував парламенту ухвалити цей проєкт за основу та в цілому. За словами Григорія Шверка, у законопроєкті йдеться про терміни проведення конкурсу на посади членів Нацради: «За законом повноваження членів Нацради діють п’ять років. Після цього, за законом, ми маємо провести процедуру відбору нових членів Нацради від парламенту. Ця процедура триває 2-3 місяці. Це означає, що впродовж трьох місяців регулятор не може працювати. Тому законопроєкт спрямований на те, щоб робота Нацради була безперервною». Втім, члени Нацради, в яких завершується термін повноважень, інколи продовжують їх виконувати до обрання нового складу. Щодо цього пан Шверк зазначив, що це не прописано в законі: «Наразі до будь-яких рішень Нацради після того, як спливає термін повноважень її членів, можуть бути претензії».

У червні Комітет свободи слова підтримав законопроєкт № 10298, «Про внесення змін до Закону України “Про Суспільне телебачення і радіомовлення” щодо діяльності органів управління НСТУ», зареєстрований Вікторією Сюмар. Відповідно до проєкту правління Суспільного повинно створити стратегію розвитку. Цей документ затверджуватиме наглядова рада, вона ж вноситиме зміни до стратегії та контролюватиме її виконання. Проєкт дещо змінював підхід до питання оплати роботи членів наглядової ради, уточнюючи, що для винагороди діяльності її членів не можуть використовуватися кошти державного бюджету (нагадаємо, наразі ця робота безоплатна).

Крім того комітет відправив на доопрацювання кілька законопроєктів. Як-от № 10241 про внесення змін до Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» щодо опублікування офіційних документів органів державної влади та органів місцевого самоврядування (який пропонував низці органів державної влади та органам місцевого самоврядування дозволити публікувати офіційні документи у друкованих ЗМІ, які не відносяться до офіційних друкованих видань). А також два проєкти про лихослів’я: № 10414 «Про протидію лихослів’ю (про дематюкацію мови)» про внесення змін до деяких законодавчих актів України про дематюкацію мови, внесений народною депутаткою України Ольгою Богомолець; та альтернативний законопроєкт № 10414-1 «Про протидію лихослів'ю (про дематюкацію мови)» про внесення змін до КУпАП щодо протидії лихослів'ю, зареєстрований Ольгою Черваковою.

Також комітет запропонував профільному Комітету з питань фінансової політики і банківської діяльності доопрацювати три проєкти у сфері недержавного пенсійного забезпечення в частині реклами.

За словами Олександра Опанасенка, комітету не вдалося домогтися ухвалення низки важливих для галузі законів. «Не вдалося домогтися ухвалення законів про публічні електронні реєстри, аудіовізуальні послуги, фінансову прозорість медіавласності, а також впровадити прозорі правила гри на ринку зовнішньої реклами», — сказав він у коментарі «Детектору медіа».

Контрольні функції комітету

Реформа друкованих ЗМІ

У рамках контрольних функцій Комітет свободи слова та інформаційної політики в лютому розглянув підсумки реформи друкованих державних та комунальних ЗМІ, яка, відповідно до закону, мала завершитися 31 грудня 2018 року. Голова Держкомтелерадіо Олег Наливайко повідомив на засіданні, що встигли реформуватися понад 500 комунальних видань із понад шестисот. І всі, хто подав заяву до Мін’юсту до 1 січня 2019 року, ще мали шанс завершити реформу. Представник Мін’юсту на засіданні комітету зазначив, що закон один для всіх і що міністерство може діяти тільки в рамках закону. Тому члени комітету вирішили звернутися до Кабміну та Мін’юсту, щоб ті посприяли завершенню реформування друкованих ЗМІ.

У березні комітет більшістю голосів підтримав пропозицію начальника Генерального штабу ЗСУ забезпечити безкоштовну додаткову передплату газети «Голос України» для військовослужбовців у зоні проведення ООС, а також запропонував Міністерству оборони України розглянути питання про створення та належне фінансування офіційного бюлетеня МОУ «Народна армія». На думку Вікторії Сюмар, такий офіційний бюлетень заповнив би нішу, що виникла після припинення випуску однойменної армійської газети. За її словами, Міноборони саме винне, що не передбачило певну норму в законодавстві й забуло про газету «Народна армія». «А Комітет свободи слова зробив усе можливе, щоби зберегти армійську газету під час реформування друкованих держаних та комунальних ЗМІ до закінчення воєнних дій на сході України», — сказала вона.

А ось звернення головного редактора газети «Голос України» Анатолія Горлова до голови Верховної Ради України Андрія Парубія щодо необхідності утворення додатків до газети «Голос України» мовами національних меншин, яке розглядалося в січні, комітет не підтримав. На видання таких додатків потрібно було додатково 5 млн грн державних коштів.

Про цифру не говорили

1 вересня 2018 року в Україні було вимкнено аналогове телебачення. 5 вересня Комітет свободи слова на черговому засіданні, реагуючи на звернення громадян, розглянув питання про відключення наземного ефірного аналогового телевізійного і перехід на цифрове мовлення в Україні. А 19 вересня присвятив окреме засідання переходу України на цифрове мовлення й дійшов невтішних висновків: Україна на цифру перейшла, але втрачає українського глядача, особливо на прикордонних територіях. Водночас усі учасники засідання були свідомі того, що повернення до аналогового мовлення не буде.

Члени комітету вирішили тримати це питання на контролі. Комітет підготував рекомендації й направив їх Кабінету Міністрів та іншим органам, пообіцявши потім спитати про виконану роботу. У першу чергу треба було вирішити проблему забезпечення бюджетним коштом сет-топ-боксами хоча би тих, хто отримує субсидію, створення конкуренції монополісту «Зеонбуду», надання регіональним мовникам ліцензії на цифрове мовлення. Але протягом останнього півріччя комітет так і не «спитав» про виконану роботу щодо ефективного переходу на цифру.

Захист прав журналістів та ЗМІ

Протягом 10-ї сесії Комітет свободи слова неодноразово розглядав скарги пресслужби апарату парламенту та народних депутатів на журналістів, які працюють у кулуарах Верховної Ради. Скаржники просили позбавити деяких журналістів акредитації при парламенті.

Зокрема, комітет позбавив акредитації при парламенті представника дайджесту «Українські безпритульні неповнолітні діти» Бориса Сахна. Із таким проханням до комітету звернулися представники ЗМІ, що акредитовані при парламенті. На засіданні комітету виступила керівниця пресслужби апарату парламенту Ірина Кармелюк, яка зазначила, що громадянин Сахно не займається журналістською діяльністю в парламенті, а дайджест «Українські безпритульні неповнолітні діти» не висвітлює діяльності Верховної Ради і народних депутатів.

Водночас Комітет свободи слова не знайшов підстав позбавляти акредитації журналіста програми «Гроші» телеканалу «1+1» Ігоря Колтунова, на якого поскаржився народний депутат від Блоку Петра Порошенка Олег Барна, заявивши, що канал його «дискредитує й оббріхує та не дає можливості відповісти». Члени комітету порадили Барні звернутися до суду. «Комітет свободи слова не бачить підстав позбавляти акредитації Колтунова і закликає колег по парламенту поводитися етично», — сказала Вікторія Сюмар. Нагадаємо, 2 жовтня 2018 року в кулуарах Верховної Ради Олег Барна обматюкав Ігоря Колтунова після запитання про кнопкодавство. Наступного дня в розмові з журналістами він пояснив свою поведінку тим, що таким чином переадресував свою лайку власнику медіахолдингу «1+1 медіа» Ігорю Коломойському.

В інтерв’ю «Укрінформу» Вікторія Сюмар, відповідаючи на запитання, наскільки нині назріла потреба регулювати порядок акредитації журналістів до парламенту, повідомила, що, за інформацією Служби безпеки України, частина акредитованих у Верховній Раді журналістів працює на російські спецслужби. «Ця потреба назріла й перезріла. Чотири тисячі акредитованих журналістів у Верховній Раді — це маразм. Більша частина цих людей займається там казна-чим, тільки не висвітленням діяльності парламенту», — зазначила вона.

У квітні комітет, розглядаючи звернення Управління державної охорони щодо позбавлення кореспондента австрійської телерадіокомпанії ORF Крістіана Вершютца акредитації при Верховній Раді, вирішив попросити Службу безпеки України пояснити підстави для позбавлення акредитації при парламенті. Також комітет вирішив з’ясувати позицію Міністерства закордонних справ із цього приводу. «УДО, посилаючись на лист СБУ, говорить, що цей журналіст підтримує сталі зв’язки з посадовими особами “ДНР”, “ЛНР”. Але вони не показують нам цього листа СБУ. Вони кажуть, що 7 березня цьому іноземцю заборонено в’їзд на територію України. Але після цього тижні два тому СБУ цю заборону скасувала, не пояснивши жодних причин, не сказавши, що відбулося. Історія плутана і незрозуміла. За моєю інформацією, були якісь перемовини з МЗС, яке начебто сказало, що Вершютц виконав якісь умови. До речі, УДО не просить нас позбавити акредитації. Я не хочу, щоб ми наразилися знову на якусь Дуню Міятович, тобто на звинувачення в утисках свободи слова і прийнятті необґрунтованих рішень», — сказала під час засідання комітету Ольга Червакова.

Щодо безпосереднього захисту медіа й журналістів на комітеті протягом останньої сесії говорили не так уже й часто, порівняно з попередніми періодами роботи. Зокрема, члени комітету обговорили відставку голови правління Зураба Аласанії, яка сталася 31 січня 2019 року. Народні депутати висловили стурбованість ознаками кризи управління ПАТ «НСТУ», на їхню думку, це було особливо тривожно у зв’язку із президентськими виборами, які стартували 31 грудня 2018 року. Комітет закликав наглядову раду ПАТ «НСТУ» невідкладно врегулювати проблеми в управлінні. Водночас комітет свободи слова виступив категорично проти блокування роботи наглядової ради НСТУ.

А на останньому засіданні в липні 2019-го комітет підтримав звернення до МВС і ГПУ з проханням до правоохоронців взяти під контроль розслідування справи про напад на журналіста «Страны». Нагадаємо, поліція 3 липня 2019 року відкрила кримінальне провадження за заявою журналіста «Страны» Владислава Бовтрука про побиття під час висвітлення акції протесту. «Страна» заявила, що Владислава Бовтрука 2 липня 2019 року побили під час акції на Майдані Незалежності проти реєстрації блогера Анатолія Шарія та ексглави Адміністрації президента Віктора Януковича — Андрія Клюєва кандидатами в народні депутати, куди журналіст прийшов, виконуючи редакційне завдання.

Комітет свободи слова та інформбезпека:
баланс чи ходіння по лезу бритви?

У деяких експертів з інформаційної безпеки виникали сумніви, чи можливо було під час агресії Росії ефективно ухвалювати рішення з питань інформбезпеки в Комітеті з питань свободи слова та інформаційної політики, адже деякі ініціативи пропонували певні обмеження для ЗМІ. Все ж комітет намагався балансувати, вирішуючи ці питання.

На думку Вікторії Сюмар, проблема в недовірі гравців ринку до політичної ангажованості регулятора. «Тому навіть у період війни ми не змогли піти на крок суттєвого збільшення повноважень регулятора, що могло б допомогти державі більш оперативно реагувати. Ми п'ять років ходили по лезу бритви — обмежували російські впливи і зберігали ліберальні принципи в країні», — сказала вона.

Комітет законодавчого органу — це все-таки в першу чергу про законотворчість, наголошує Григорій Шверк. «І в цьому сенсі нам нічого не заважало приймати будь-які рішення в медіасфері. Можливо, ми були недостатньо проактивні, а більше реагували на впливи, як із боку галузі, громадянського суспільства, обставин. Свобода слова включає відповідальність, тому не бачу проблем у Комітеті свободи слова й інформаційної політики приймати будь-які рішення, що стосуються галузі, в тому числі і з інформаційної безпеки. Питання, скоріше, проходження таких законопроєктів через зал. У нас відповідальності з приводу цього нібито вистачало», — стверджує Григорій Шверк.

Але нова влада все ж вирішила розділити в майбутньому парламенті розгляд питань свободи слова та інформаційної безпеки, і запропонувала створити два окремих комітети: з питань гуманітарної та інформаційної політики (до нього перейде більшість повноважень Комітету з питань культури та духовності та Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики ВР 8-го скликання) та з питань свободи слова (туди перейде частина повноважень Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики). Про ці плани неодноразово говорили представники команди Зеленського.

Вікторія Сюмар, яка знову обрана до парламенту, але тепер уже від політичної партії «Європейська солідарність», вважає, що від її слова в цьому плані тепер нічого не залежатиме. «Є більшість, яка отримала довіру суспільства. І має діяти так, як вважає ефективним. Я лише сподіваюся, що нам вдасться створити нарешті медіаринок, якісно доробити незалежне від влади Суспільне мовлення та якісне іномовлення, не допустити політичних впливів на регулятора, переділу ринку через тиск, чи проявів цензури. Сподіваюся, ми маємо для цього достатньо розвинене громадянське суспільство та політичну волю. І ще одне: думаю, зараз надважливою є саморегуляція журналістської спільноти», — сказала Вікторія Сюмар.

На думку ж Григорія Шверка, головне — рівень кваліфікації людей, які будуть цим займатися, а як будуть називатися комітети — це вторинно.

А от Олександр Опанасенко вважає, що певна раціональність у такому рішенні є, але ключове — не створення на базі Комітету з питань свободи слова та інформполітики двох різних комітетів із розмежуванням предмету відання, а хто та які рішення буде через них проводити. Важливим, на його думку, є професіоналізм та відповідальне ставлення до роботи в комітетах його членів, подальша робота над впровадженням ефективних реформ у медіасфері, прозорість прийняття рішень.

Стисло про роботу комітету за всю каденцію парламенту 8-го скликання

Нагадаємо, вступили в повноваження народні депутати Верховної Ради 8-го скликання 27 листопада 2014 року, а завершать, імовірно, наприкінці серпня або на початку вересня 2019-го.

До компетенції Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики були віднесені питання: державної політики у сфері інформації та інформаційної безпеки; забезпечення свободи слова; права громадян на інформацію; друкованих, електронних ЗМІ та інтернету; висвітлення діяльності Верховної Ради; засад здійснення рекламної діяльності. Впродовж восьмого скликання на порядок денний засідання комітету виносилися майже 300 питань щодо необхідності вдосконалення певних положень законодавчих актів, що регулюють правовідносини в інформаційній сфері. Як йшлося вище, загалом упродовж 8-го скликання парламент ухвалив 20 медійних законів та чотири постанови.

Після Революції гідності Комітет свободи слова вперше очолила представниця більшості (раніше це були представники опозиції). Можливо, саме сприяло ухваленню законів, які запустили ключові медіареформи в Україні. А також у зв’язку з початком збройної агресії Росії вперше в історії Україні ухвалені закони та постанови щодо інформаційної безпеки. Зокрема:

• Закон України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації»;
• Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо Суспільного телебачення і радіомовлення України»;
• Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прозорості власності засобів масової інформації, а також реалізації принципів державної політики в сфері телебачення і радіомовлення»;
• Закон України «Про систему іномовлення України»;
• Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (щодо частки пісень державною мовою в музичних радіопрограмах і радіопередачах)»;
• Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо обмеження доступу на український ринок іноземної друкованої продукції антиукраїнського змісту»;
• Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо тимчасових дозволів на мовлення в зоні проведення антитерористичної операції та прикордонних районах України»;
• Закон України «Про внесення зміни до Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» (щодо протидії ворожій пропаганді та покращення інформаційного забезпечення громадян України, постраждалих внаслідок воєнних дій, місце проживання яких є територія Донецької та Луганської областей де органи державної влади України здійснюють свої повноваження)»;
• Постанова Верховної Ради України «Про тимчасове призупинення акредитації журналістів та технічних працівників деяких засобів масової інформації Російської Федерації при органах державної влади України».

Загалом, відповідно до звіту, впродовж восьмого скликання комітет провів 116 засідань, у тому числі два виїзні, розглянув 596 питань, у тому числі 291 у порядку контролю за виконанням законів і постанов. За цей період опрацьовано 7465 листів і звернень громадян та розглянуто 283 запити на публічну інформацію.

Комітет із питань свободи слова 27 січня 2016 року ухвалив «Стратегію розвитку законодавства України з питань свободи слова та діяльності ЗМІ відповідно до європейських стандартів», яка підготовлена за сприяння спільної програми Європейського Союзу та Ради Європи «Зміцнення інформаційного суспільства в Україні».

Пріоритетними завданнями у сфері контролю були питання зміцнення інформаційної безпеки в умовах гібридної війни та виконання зобов’язань щодо реформ в інформаційній сфері в рамках Угоди про асоціацію України з ЄС. Комітет зосередився на очищенні інформаційного простору України від експансії іноземних телеканалів і програм, зміст яких не відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення та від пропагандистських культурних продуктів Російської Федерації; на проблемах впровадження цифрового телевізійного мовлення; реформі Суспільного мовлення; створенні мережі іномовлення з метою інформування світу про події в Україні, формування позитивного іміджу України та інформування про міжнародне співробітництво; реформуванні державних та комунальних друкованих ЗМІ; посиленні відповідальності за перешкоджання журналістській діяльності; забезпеченні прозорості та демонополізації медіавласності, встановленні законодавчої заборони компаніям, зареєстрованим в офшорних зонах, на володіння українськими ЗМІ. Також сприяв ліквідації як державної інституції Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі.

Висновки

Комітет із питань свободи слова та інформаційної політики у першому півріччі 2019 року не пропустив жодного засідання через відсутність кворуму. Працював відкрито, хоча останні засідання частіше проводив не у приміщенні комітету, а в кулуарах будівлі парламенту (у перервах між засіданнями Верховної Ради). Представники фракції «Батьківщина» пропустили всі засідання 10-ї сесії. Як і завжди під час виборчих кампаній, посилилася популістська риторика під час розгляду питань.

Комітет намагався контролювати хід медіареформ, які сам і започаткував, але робив це несистемно, а про реформу переходу на цифрове мовлення практично не згадував. І хоча комітет раніше виробив рекомендації для Кабінету Міністрів та інших відповідальних за реформу органів і обіцяв проконтролювати їх виконання, він цього так і не зробив.

Своїм наступникам у новообраному парламенті члени Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики рекомендували в числі пріоритетних завдань визначити питання зміцнення інформаційної безпеки, ухвалення закону про аудіовізуальні послуги, демонополізації ринку провайдерських послуг у сегменті ефірного наземного цифрового телебачення, деолігархізації медійного простору, удосконалення правового регулювання у сфері зовнішньої реклами тощо.

Фото: сайт Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики