Канал «112 Україна» планує 16 липня показати документальний фільм «Нерозказана історія України» Олівера Стоуна та Ігоря Лопатьонка за участі Віктора Медведчука і Володимира Путіна. У стрічці Олівер Стоун, відомий своєю проросійською позицією (документальні фільми «Україна у вогні», «Путін»), розповідає нібито історію України з 2003 року, називаючи війну з Росією громадянською війною, а Медведчука — «лідером опозиції». Росія в цьому фільмі не зображена як країна-агресор, творці підтримують російську версію про події в Україні 2014 року. Фільм базується на розповіді Віктора Медведчука та його дружини, телеведучої Оксани Марченко, й доповнюється міркуваннями президента РФ Володимира Путіна.

Ми поставили такі запитання експертам та голові Держкіно Пилипу Іллєнку: Чи вважаєте ви показ фільму Олівера Стоуна «Нерозказана історія України», головними героями якого є Віктор Медведчук та Володимир Путін, частиною передвиборної технології політичної партії «ОПЗЖ»? Чи вплине, на ваш погляд, показ цього фільму на думку виборців? Якщо би показ фільму з будь-яких причин заборонили в Україні, на вашу думку, це було б наступом на свободу слова?

Віталій Портніков, публіцист, ведучий:

— Я вважаю показ фільму Олівера Стоуна як частиною передвиборної технології, яку застосовує «ОПЗЖ», так і в ширшому розумінні — частиною тих спроб вплинути на українське суспільство, які останнім часом ми спостерігаємо в електоральному процесі загалом і які мають довести українським громадянам, що з агресором можна домовитися. І що існує якась альтернативна правда, яка допоможе українському народу капітулювати перед Росією й повернутися до російської сфери впливу. І в цій, другій версії, зацікавлені не тільки Віктор Медведчук і Юрій Бойко, а й величезна кількість людей, яка перебувають поруч із чинним президентом Володимиром Зеленським, а, можливо, й сам голова держави. Я не вважаю, що заборона на показ такого фільму є якимось зазіханням на свободу слова — я вважаю, що будь-яка країна, яка перебуває у стані війни, має право охороняти свій інформаційний простір від ворожої пропаганди.

Я не думаю, що показ цього фільму буде впливати на думку виборців, але він знову буде дозволяти переходити якісь червоні лінії, які були встановлені після перемоги Майдану. Після перемоги Володимира Зеленського на виборах президента України перехід червоних ліній продовжується щоденно, й цей рух відбувається не вперед, а назад: зараз ті, хто займається продукуванням в Україні реваншу й хаосу одночасно, має на меті повернути країну у стан до 2013 року, у стан перейменованої радянської республіки, в якій чудово почувалися дві верстви — олігархія й охлократія. І цей союз олігархії й охлократії є зараз дуже небезпечним для подальшого існування української держави.

Ганна Маляр, юристка:

— Зараз ми стикнулися з таким викликом, коли не можемо юридично оцінити інформаційну війну. Вона є, але зробити з цим нічого не можна — вирок винести не можна. Найпотужнішим інструментом інформаційної війни є мистецтво, зокрема кіномистецтво. Тому що цей продукт розрахований на масову аудиторію й дає можливість простими словами і простими образами нав’язати дуже складні висновки. Тобто якщо статтю експерта або фахівці мільйони людей читати не будуть, зупинившись на першому абзаці, то кіно — завдяки спецефектам, візуалізації, героям — подивляться мільйони. Тому радянська пропаганда, а потім і російська, як її спадкоємиця, використовує саме кіно. Ті уривки, які мені вдалося передивитися з цього фільму, є класичним пропагандистським інструментом, який нав’язує певні меседжі, вигідні саме стороні агресора, це частина їхньої пропагандистської програми, яка простежується не тільки в кіно, а й у російських ЗМІ і деяких українських ЗМІ. Один із таких меседжів — це те, що начебто в Керченській протоці відбулася провокація з боку Порошенка. Але є вирок міжнародного трибуналу, що провокації з боку української сторони не було. Ми можемо по-різному ставитися до ситуації в Керченській протоці, але коли є вирок міжнародного трибуналу, який юридично засвідчує, що саме там відбулося, — це обов’язково треба подавати у фільмі, якщо він претендує на об’єктивність. Але цей фільм не претендує на об’єктивність, тому там є виключно російський меседж, що Україна когось там спровокувала.

На мою думку, різниці між Медведчуком та російською стороною немає: інтереси агресора останні чотириста років завжди представлялися в Україні місцевими апологетами або її протеже. Це звичний інструмент Росії — робити все руками представників завойованої території, й Україна не єдина потерпає від цього. Наприклад, у Молдові відбувається так само, у Грузії теж. Тому в Медведчука, на мій погляд, немає своїх меседжів — це виключно російські меседжі. В цьому фільмі так само є маркери російської пропаганди — і те, що він отримав якісь міжнародні премії, не є першим випадком таких дій російської пропаганди. Останнім часом Росія сама фінансує міжнародні заходи, на яких вона просуває свої меседжі.

І це ключовий момент цього кейсу: на жаль, Україна програє інформаційну війну. І щоби протистояти їй, на мою думку, держава має всі права, щоби прийняти особливе чи спеціальне законодавство, яке дозволяє державі протидіяти інформаційній війні і, наприклад, забороняти показ таких пропагандистських фільмів: певні обмеження — це наша інформаційна зброя. Я не думаю, що показ цієї стрічки особливо вплине на аудиторію — таким чином маніпулювати проукраїнською аудиторію не вдасться, — проте потрібно протидіяти намаганням просунути ці меседжі на міжнародному рівні і постійно пояснювати міжнародній спільноті, хто саме знімає такі фільми і з якою метою.

Пилип Іллєнко, голова Держкіно:

– Чи потрібне прокатне посвідчення для фільму Олівера Стоуна «Нерозказана історія України» за участю Віктора Медведчука та Володимира Путіна, який збирається показати телеканал «112 Україна»?

– На всі фільми та серіали необхідно мати прокатне посвідчення для того, щоб вони демонструвалися в ефірі українських телеканалів. Демонстрація без такого посвідчення — це грубе порушення чинного законодавства. Тим більше, якщо йдеться про фільм, який, очевидно, підпадає під визначення обмежувальних норм законів, які стосуються заборони пропаганди державних установ і посадових осіб Російської Федерації, а також, очевидно, ставить під сумнів питання суверенітету й територіальної цілісності України.

– Які заходи чи покарання передбачені за показ таких фільмів?

– Чинним законодавством передбачені санкції за показ таких фільмів — штраф. Передбачена наступна процедура. Національна рада з питань телебачення і радіомовлення встановлює факт порушення. На підставі акту, який вона складає, Держкіно складає адміністративний протокол про порушення і штрафує такого порушника.

– Чи звертався телеканал «112 Україна» чи хтось інші за прокатним посвідченням для фільму Олівера Стоуна «Нерозказана історія України»?

– Із цим фільмом ніхто не звертався. На сьогодні ми не видавали прокатного посвідчення на цей фільм. Якщо хтось звернеться, то ми передамо цю стрічку на розгляд експертній комісії, яка працює при Держкіно. Я впевнений, що стрічку буде заборонено.

– Що може робити чи робить Держкіно, щоб не допустити показ фільму?

– Ми не маємо ніяких повноважень, наприклад, силою не допускати покази. Ми не є силовою структурою, ми не є правоохоронним органом. Ми просто декларуємо, що цей фільм не має прокатного посвідчення, і всі органи, які є контролюючими і правоохоронними, мають відповідно діяти. Згідно з чинним законодавством, питання щодо видачі прокатного посвідчення діє за заявковим принципом. Тобто, якщо хтось звернувся за прокатним посвідченням, тоді ми розглядаємо питання — видавати чи не видавати. У даному випадку взагалі ніхто не звертався. Відповідно, ми й заборонити фільм самостійно не можемо. Ми забороняємо, розглядаючи звернення за прокатним посвідченням. Усе, що не має прокатного посвідчення, не може бути продемонстровано в будь-якому випадку.

– Як може зреагувати Держкіно по факту показу фільму Олівера Стоуна без прокатного посвідчення?

– Офіційна процедура має бути така: це порушення має зафіксувати Нацрада з питань телебачення і радіомовлення, бо вона займається моніторингом теле- і радіоефіру. І на підставі відповідного акту Нацради ми зможемо оштрафувати порушника. Але враховуючи політичну вагу для цього телеканалу демонстрації такого фільму, я думаю, що їх не зупинить штраф. Ну ок, вони його сплатять. Я думаю, треба ставити питання їх переслідування відповідно до законодавства, яке стосується національної безпеки. Зокрема, кримінального законодавства, яке стосується нацбезпеки. Я говорю про канал, який, на мою думку, збирається вчинити злочин.

– Чи стикалися ви з подібними випадками раніше і як реагували тоді?

– Ми стикалися з випадком того, що всі гравці ринку були до того чемні — якщо було анульовано прокатне посвідчення чи воно не видавалося, то вони й не демонстрували фільм.