Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» набере чинності 16 липня 2019 року, але значна частина його норм почне діяти пізніше. Зокрема, у сфері регулювання демонстрації фільмів закон запрацює «через два роки з дня набрання чинності», а отже 16 липня 2021 року.

Закон уже почав отримувати критичний фідбек деяких представників телекіноіндустрії. Так, колишній бізнес-партнер президента Володимира Зеленського Борис Шефір очікує перегляду мовних квот на телебаченні (90 %) і загалом скасування закону про мову та ухвалення «нормального закону». Не виключено, що нова влада ініціюватиме його перегляд, адже Володимир Зеленський, коли ще тільки балотувався, запевняв, що підтримує мовні квоти, але «вони повинні бути інакше регульовані».

Галузь потроху готується до часу, коли мовний закон набуде чинності. Тож ми спробували розібратися, як саме мовний закон має позначитися на кіноіндустрії.

Головне нововведення закону — це запровадження квоти на прокат іноземних фільмів мовою оригіналу із субтитрами: 10 % від загальної кількості кіносеансів на місяць. Дотепер її немає й менеджмент кожного кінотеатру, відповідно до пропозиції дистриб’ютора, самостійно визначає: які фільми мовою оригіналу показувати, а які — ні. Як написав кінокритик і кіножурналіст, член FIPRESCI та української кіноакадемії Сергій Васильєв, галузь сама врегулювала це питання, насамперед керуючись економічною доцільністю.

Відповідно до чинного законодавства, до 1 січня 2023 року звільняються від оподаткування ПДВ операції:

• з постачання національних фільмів,
• з постачання робіт і послуг із виробництва національних фільмів,
• з постачання робіт і послуг із виготовлення архівного комплекту вихідних матеріалів національних фільмів та фільмів, створених на території України,
• з постачання робіт і послуг із тиражування національних фільмів та іноземних фільмів, дубльованих, озвучених державною мовою на території України,
• з постачання робіт і послуг із дублювання, озвучення державною мовою іноземних фільмів на території України,
• з постачання робіт і послуг зі збереження, відновлення та реставрації національної кінематографічної спадщини.

На практиці це означає, що з прокату іноземних фільмів, які показують мовою оригіналу з субтитрами чи без них, ПДВ сплачується, а з прокату стрічок, дубльованих українською, — ПДВ не сплачується. Часто в нас один і той самий іноземний фільм може мати дві версії: одну — дубльовану, а другу — ні, й кількість сеансів другого варіанту буде значно меншою, тому що українці в переважній більшості не люблять дивитися фільми із субтитрами й недостатньо володіють англійською чи французькою мовами.

Виняток — російські фільми, які нечасто, але з’являються в українському прокаті. Чинне законодавство й новий закон про мову не забороняють прокатувати в українських кінотеатрах російські фільми, якщо в них немає персон із «чорного списку Мінкульту» й вони не пропагують силові структури РФ. Приміром, цього року в кінотеатрах ішов фільм «Громкая связь», який, до речі, зібрав непоганий бокс-офіс, випередивши за цим показником велику кількість українських стрічок.

Отже, якщо мовний закон запрацює, кінотеатри й далі зможуть показувати як американські, так і російські фільми мовою оригіналу із субтитрами, єдине — сеанси цих фільмів не мають перевищувати 10 % від загальної кількості кіносеансів на місяць. Та чи кінотеатри робитимуть  це? Наразі в Україні встановлено квоту на демонстрацію національних фільмів — 15 % від загального щомісячного часу демонстрації фільмів. Однак і минулого, й цього року ні в травні, ні в червні, ні в липні цю норму переважна більшість кінотеатрів виконати не може, і не з власної провини. Просто в ці місяці у прокат не виходять українські стрічки. Або виходять одна-дві, які розраховані на вузьку аудиторію й мають дуже обмежений прокат: їх демонструють від одного до кількох кінотеатрів на всю країну впродовж одного-двох тижнів.

А що не можна буде показувати після того, як мовний закон набуде чинності? Минулого року в український прокат вийшов фестивальний хіт — «Фаворитка». Фільм було номіновано на «Оскар» одразу в десяти категоріях, акторка Олівія Колман отримала статуетку за найкращу головну жіночу роль. Дистриб’ютор Fox (в Україні прокатом опікувалася компанія UFD) вирішив, що робити українські субтитри — економічно необґрунтовано, й фільм демонстрували мовою оригіналу без субтитрування. Якщо закон запрацює в ухваленій редакції, з липня 2021 року цього не можна буде робити. Отже, якщо якийсь мейджор вирішить, що українців, готовх заплатити за квиток на фестивальні фільми аби подивитися їх мовою оригіналу з українськими субтитрами, недостатньо, щоби покрити витрати на виробництво цих субтитрів, то він узагалі не випустить в український прокат цей фільм.

А як щодо мови українських стрічок? Згідно із законом про мову, фільми, вироблені суб’єктами кінематографії України, розповсюджуються та демонструються в Україні зі звукорядом, виконаним державною мовою, в тому числі шляхом дублювання або озвучення. Тобто українські кінематографісти мають або від початку знімати фільм українською, або, якщо зняли іншою мовою, перед випуском у прокат зробити український дубляж або озвучення. Це не стосується фільмів кримськотатарською мовою — вони можуть виходити у прокат без дублювання й навіть без субтитрів українською.

Інша ситуація з українськими документальними фільмами. Якщо неігрове кіно знято російською мовою, його можна буде показувати в кінотеатрах, не виконуючи дубляж, а обмежившись субтитрами. Для цього стрічці достатньо набрати 2 бали за культурним тестом: наприклад, фільму достатньо просто бути знятим в Україні чи українцями.

А якщо українські кінематографісти знімуть ігрову стрічку російською мовою та не робитимуть дубляж або озвучення українською, а захочуть обмежитися тільки українськими субтитрами, то чи зможуть вони показати фільм у кінотеатрах? Так. Перший варіант — копродукція. Фільм знімається за участі кількох країн і виходить у прокат тією мовою, якою його було знято. Минулого року так прокатували фільм «Донбас» Сергія Лозниці. Передбачаємо, що цей титулований український режисер отримає державне фінансування на свій майбутній фільм, який, радше за все, зніматиме знову не українською, а потім фільм вийде в Україні у прокат у цій, як її називають, міжнародній версії.

А чи існує інший спосіб обійти вимоги мовного закону, не використовуючи копродукцію? Так. Згадаймо кейс фільму за участі нинішнього президента України Володимира Зеленського. Ще 2016 року ромком «8 найкращих побачень» одночасно отримав і в Україні, і в Росії свідоцтва національного фільму. Це стало можливим завдяки тому, що в поданих на отримання прокатних посвідчень документах були зазначені різні компанії-виробники. Отже, можна зняти в Україні фільм будь-якою мовою, подати документи на отримання прокаток, де вказати неукраїнський продакшен, і вийти у прокат як іноземний фільм — мовою оригіналу з українськими субтитрами. Цю схему, але у зворотний бік опанували деякі виробники українських серіалів, які хочуть приховати російські «хвости».

Якщо в липні 2021 року закон про мову почне регулювати кінопрокат в ухваленій редакції, то хто з цього виграє — сказати важко, зрозуміло одне: програє тільки «Фаворитка».

Фото: УНІАН