Такими є результати всеукраїнського соціологічного опитування «Джерела інформації, медіаграмотність та російська пропаганда», яке провів Київський міжнародний інститут соціології в лютому 2019 року на замовлення ГО «Детектор медіа». Презентація даних дослідження відбулася 21 березня цього року.

Плутають політичну сатиру й медіаграмотність

Дослідження показало: 52 % українців вважають, що вони в більшості випадків здатні відрізнити якісну інформацію від дезінформації та фейків. При цьому чверть українців (26,5 %), визнають, що вони або взагалі не можуть відрізнити дезінформацію, або можуть лише в меншості випадків.

«Дослідження брало до уваги суб’єктивну самооцінку щодо здатності розрізняти фейки. Результати показують, що, імовірно, українці переоцінюють свої можливості це робити. Але найгірше, що чверть опитаних із числа тих, хто визнав власну неспроможність розрізняти фейки, і не хочуть вміти це робити. Це свідчить про низьке розуміння важливості медіаграмотності серед населення», — каже Антон Грушецький, заступник директора КМІСу.

Опитування демонструє, що українці здебільшого не вважають за потрібне переглядати телерадіопрограми, відеоблоги, які ставлять за мету боротися з фейками, інформаційними маніпуляціями та кремлівською дезінформацією. Хотіли б такі програми дивитися лише 15 % українців, а дивилися за останній місяць лише 10 %.

«Мене вразило, що українці навіть не хочуть дивитися програми про медіаграмотність. Вважаю, з огляду на це, що єдиний вихід — опосередковано привчати людей до інформаційної гігієни через розважальні формати. Це має стати новим трендом — закладати бажані меседжі з медіаграмотності в розважальний формат. Хай герої, припустімо, мелодрами в якомусь епізоді зіштовхнуться з фейками, спробують зрозуміти, як їх “упіймати” тощо. Власне, ми бачимо, що зараз популярність телеканалів падає, а вплив нових медіа, зокрема Youtube, лише зростає. Треба це враховувати», — каже Наталія Лигачова, голова ГО «Детектор медіа».

Наталія Лигачова, голова ГО «Детектор медіа»

Галина Петренко, директорка ГО «Детектор медіа», також погоджується з тим, що українці переоцінюють свою спроможність розрізняти фейки й не завжди розрізняють сатиру і просвітницькі передачі.

«В опитуванні ми ставили відкрите питання, аби сформувати топ-5 антифейкових програм, які найчастіше дивляться українці. Ми ставили його тим, хто сказав, що спроможний розрізняти дезінформацію і фейки. До першої п’ятірки таких програм увійшли “Антизомбі”, “СтопФейк”, блог Шарія, “Вата-шоу”, “Гражданская оборона”. В цьому переліку також десь є і програми “Кварталу 95”. Це свідчить про те, що частка людей вважає політичну сатиру антифейковим продуктом», — каже Галина Петренко.

Галина Петренко, директорка ГО «Детектор медіа»

Споживання контенту, зарядженого на зраду

Населення України радше негативно ставиться до регулювання інформаційної сфери шляхом заборон, причому порівняно з минулим роком є тенденції до посилення негативного ставлення.

«Імовірно, причиною такої тенденції є те, що при низькому рівні довіри до влади заборони сприймаються не як заходи з боротьби з російською пропагандою, а як заходи просування власних інтересів політиками», — коментує Антон Грушецький.

Антон Грушецький, заступник директора КМІСу

Наталія Лигачова нагадує, що кількість людей, які виступають проти заборон, залишається відносно сталою протягом останніх років, але за останній рік усе ж таки дещо зросла.

«Люди завжди виступають проти заборон. Із приводу нинішнього зростання негативу щодо заборон, то я погоджуся з Володимиром Паніотто, що це може бути пов’язано з активізацією проросійської пропаганди у виборчий період, яка просувається, в тому числі, деякими кандидатами», — каже Наталія Лигачова.

Дослідження демонструє, що 49,5 % вважають помилкою заборону російських телеканалів (у лютому 2018 року ця цифра становила 44 %), правильним кроком це вважають 32 % (проти 37 % минулого року).

Не підтримують заборону окремих російських фільмів і артистів — 55,5 % (проти 53 % минулого року), підтримують — 27 % (проти 29 %). У випадку російських соціальних мереж 49 % вважають такі дії помилковими (проти 46 % у минулому році), вважають правильними — 29 % (у лютому 2018 року — 30 %).

Цікаво, що на півдні і сході України абсолютна більшість вважає заборони російських телеканалів, окремих фільмів / артистів та соціальних мереж помилковими. В західній частині країни окремі види обмежень і заборон підтримують 41‒47 %, помилковою таку інформаційну політику вважають 30‒39 %. А в центральній частині — 35‒42 % підтримують, 40‒47 % — не підтримують.

Однак ставлення до пропагандистських прокремлівських медіа стає більш непримиримим. Із 33 % до 38,5 % зросла частка тих, хто вважає, що в Україні забагато прокремлівських пропагандистських ЗМІ. На заході і в центрі радше переважає думка, що в Україні забагато прокремлівських пропагандистських ЗМІ (51‒54 % дотримуються думки). Натомість на півдні і сході надмірний вплив прокремлівських пропагандистських ЗМІ вбачає лише 8‒21 %.

«Дослідження показало чітку кореляцію, що глядачі, які регулярно дивляться канали NewsOne, “Інтер” і “112”, мають переважно негативні погляди на Україну. Ми вже чули, що глядачі дивляться й читають ті медіа, які поділяють їхні погляди. Тож, можливо, такі канали акумулюють аудиторію з певними поглядами, які “варяться далі у своїй бульбашці” і споживають регулярно контент, “заряджений на зраду”», — каже Галина Петренко.

Джиліан МакКормак, регіональна директорка Internews у країнах Європи та Євразії

Наталя Сивенька, посольство Данії, та Інна Підлуська, заступниця виконавчого директора фонду «Відродження»

Українські серіали очима українців

Дві третини українців дивляться телесеріали, з них 49 % найчастіше дивляться їх на українському ТБ.

«Ми знаємо, що в останні роки багато зроблено, щоб розвивалось українське кіновиробництво і виробництво серіалів. Ми про це знаємо як експерти, але й навіть прості глядачі це помітили. Навіть ті, хто рідко дивиться телебачення, знають, що стало більше серіалів українського виробництва. І глядачі ці серіали оцінюють непогано. Повнометражне кіно теж розвивається. Але більшість українців протягом останнього року подивилися повнометражне кіно на телебаченні. Це означає, що підтримка й розвиток кіновиробництва переганяє підтримку й розвиток каналів дистрибуції кінотеатрів і онлайн-платформ», — каже Галина Петренко.

Більшість жителів України (56 %) помітили, що за останні три роки на українському телебаченні почали показувати більше серіалів українського виробництва.

Близько половині респондентів важко оцінити сучасні українські серіали. Водночас серед тих, хто все-таки може дати оцінку за різними критеріями, найкраще оцінюються такі характеристики, як цікавість історії (46 % вважають, що сучасні українські серіали розповідають цікаві історії, проти 9 %, які так не вважають), гра в першу чергу українських акторів (43 % проти 9 %), європейський рівень зйомки (38,5 % проти 12 %).

Менш упевнено, але все одно більше людей не погоджуються з такими негативними характеристиками, як те, що в українських серіалах мало відомих цікавих акторів (29 % не погоджуються з цим проти 21 %, які погоджуються), що вони менш цікаві за європейські й американські серіали (28 % проти 19 %), що в них мало присутні російські актори — й це погано (26 % проти 18 %), що вони менш цікаві за російські серіали (32 % проти 17 %).

Третина респондентів (35 %) пригадують, що вони протягом року подивилися принаймні один повнометражний художній фільм (або мультфільм) українського виробництва. Серед тих, хто дивився, переважна більшість (68 %) робили це по телевізору.

«Коли запровадили обов’язковий український переклад у кінотеатрах, було багато обурень. Однак зараз ми вже й не можемо уявити, щоби переглядати в кінотеатрі фільм російською. Чим більше буде україномовного якісного продукту, тим більше людей будуть забувати про заборони російських каналів, соцмреж і про прихильність до російського продукту», — підсумувала Наталія Лигачова.

Завантажити повний текст аналітичного звіту (.pdf, 997 kb)

Завантажити таблиці одномірних розподілів дослідження (.pdf, 930 kb)

Download tables (.pdf, 870 kb)

Всеукраїнське соціологічне опитування проводилося Київським міжнародним інститутом соціології в лютому 2019 року на замовлення ГО «Детектор медіа» та за фінансової підтримки Міністерства іноземних справ Данії («Даніда»).

Андрій Круглашов, «Червоний хрест»

Фото: Валентина Балабанова