Анна Маляр: Законопроект про криміналізацію наклепу відтворює статтю з Кримінального кодексу РФ

Анна Маляр: Законопроект про криміналізацію наклепу відтворює статтю з Кримінального кодексу РФ

21 Листопада 2018
4268
21 Листопада 2018
17:30

Анна Маляр: Законопроект про криміналізацію наклепу відтворює статтю з Кримінального кодексу РФ

4268
Експерт-кримінолог Анна Маляр вважає, що законопроект «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо встановлення відповідальності за наклеп» є погрозою як медіа, так і всім людям, які публічно щось висловлюють.
Анна Маляр: Законопроект про криміналізацію наклепу відтворює статтю з Кримінального кодексу РФ
Анна Маляр: Законопроект про криміналізацію наклепу відтворює статтю з Кримінального кодексу РФ

У Верховній Раді виникла чергова ідея криміналізації наклепу. Цього разу ініціаторами стали народні депутати від «Блоку Петра Порошенка» Микола Паламарчук, Артур Палатний та Олег Велікін, які 20 листопада зареєстрували законопроект № 9306 «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо встановлення відповідальності за наклеп».

Вони пропонують карати за наклеп штрафами, виправними роботами або обмеженням волі до двох років, а у випадку, якщо інформація поширюється «шляхом публічного демонстрування у творах, в засобах масової інформації або в мережі інтернет», – до п’яти років обмеження волі. Максимальне покарання – до трьох років позбавлення волі на – передбачене за наклепницьке обвинувачення у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

21 листопада законопроект направлений на розгляд Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Цього ж дня Коаліція «За вільний Інтернет» розкритикувала ініціативу депутатів та закликала їх відкликати документ і «не порушувати міжнародних зобов'язань України у сфері прав людини». На думку Коаліції, подібні законопроекти, слугують виключно засобом тиску на журналістів і медіа та можуть створити серйозний «охолоджувальний ефект» для висвітлення корупції, владних зловживань та інших критичних публікацій на суспільно значущі теми, на чому неодноразово наголошували Комітет ООН з прав людини, Рада Європи та ОБСЄ.

«Детектор медіа» попросив експерта-кримінолога Анну Маляр дати оцінку ініціативі депутатів.

Як ви оцінюєте законопроект про криміналізацію наклепу?

– Критеріям криміналізації будь-якого діяння мусить бути суспільна небезпечність цього діяння. Я вважаю, що суспільна небезпечність наклепу не є настільки високою, щоб він ставав злочином. Якщо ми говоримо про моральну шкоду, яка завдається особі та її діловій репутації, то в Україні встановлена цивільно-правова відповідальність. Тобто особа, якій чиєсь висловлювання завдало моральної шкоди або зашкодило репутації, може позиватись до суду та змусити через суд особу, яка цю інформацію поширила, заперечити її, вибачитися і навіть сплатити грошову компенсацію. Тому я вважаю, що навантажувати кримінальне законодавство цим не варто.

По-друге, це буде серйозним ударом по свободі слова. І формулювання, яке пропонується в цьому законопроекті, настільки недосконале, що суб’єктом відповідальності стане не лише особа, яка безпосередньо поширила цей наклеп, а й люди, які, приміром, у соцмережах зробили перепост цієї інформації.

Крім того, якщо ми говоримо про кримінальну відповідальність, необхідно відділити висловлювання, які є образливим, оціночним судженням, від дійсного наклепу. Більшість людей, які не є юристами, вважають, що публічне твердження «Іванов є крадієм» може бути наклепом. Але наклепом це буде в тому випадку, коли автор цього висловлювання достеменно знає, що Іванов не крадій. Але ж, насправді, автор цього висловлювання може щиро вірити, що Іванов крадій, і тоді це не буде наклепом, навіть якщо це не відповідає дійсності.

Тому бажання авторів законопроекту затулити рота журналістам у такий спосіб не буде реалізовано. Про це свідчить судова практика інших країн. Приміром, у РФ, де режим Путіна запровадив кримінальну відповідальність за наклеп у 2012 році, переважна більшість судових проваджень завершується виправдувальним вироком. У суді дуже складно довести, що це дійсно був наклеп, а не оціночне судження або просто думка цієї людини.

Більше того, якщо ми подивимося текст статті 128.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, то побачимо, що законопроект № 9306 слово в слово відтворює частини 1, 2 та 5 цієї статті. Єдине, що українські законотворці жорстокіші за російських, і санкції вони пропонують більш суворі. Наші перестаралися.

Ще один важливий момент. Якщо ми говоримо про звинувачення особи у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, то Кримінальний кодекс України містить відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин. Це 383-тя стаття, за якою людина, яка неправдиво повідомила суду, прокурору, слідчому або органу досудового розслідування про вчинення злочину, буде нести відповідальність. Тобто наш Кримінальний кодекс дуже грамотно підходить до цього питання. І якщо людина просто висловлює власне припущення або підозру в інтернеті, в статті, в сюжеті (де вона має право висловлювати це), то за українським законодавством вона не несе кримінальної відповідальності. А от якщо вона повідомляє про це в правоохоронні органі чи суд, тоді вона несе відповідальність. Це правильне розмежування з точи зору дотримання принципу свободи слова, права людини на вільне висловлювання, погляди, власну думку.

Наскільки часто виникають ініціативи криміналізації наклепу?

– Постійно. У старому Кримінальному кодексі, який змінили у 2001 році (до цього у нас був радянський), був наклеп і образа. Власне, це інструмент влади, який затуляє рота не лише журналістам, а й усім активним громадянам. І в новому кодексі регулярно з’являються ініціативи депутатів. І за Януковича це було, і зараз… Запровадження кримінальної відповідальності за наклеп є ознакою слабкості владних інститутів. Адже в нас є інструментарій протидії наклепу – цивільна відповідальність.

Її достатньо?

– Достатньо. Якщо людина повідомила неправдиву інформацію, то за рішенням суду вона буде зобов’язана її публічно спростувати і відшкодувати шкоду. Що стосується телебачення, то в нас є Нацрада (орган нагляду і контролю за дотриманням мовниками законодавства. – ДМ).

Як законопроект може вплинути на журналістську діяльність?

– Це величезна ілюзія й помилка людей, які тимчасово мають владні повноваження, – що вони можуть закрити рот журналістам, що вони можуть їх примусити щось говорити або не говорити. Спілкуватися з пресою треба інакше, поважати, бо це четверта влада.

Ще одна ілюзія – що свободу слова в Україні після 2014 року можна стримати якимись кримінально-правовими механізмами. Ці механізми переоцінювати не варто, тому що після Революції Гідності почуття, стан гідності в суспільстві докорінно змінився. А влада чомусь діє старими методами. Думаю, що на бік преси пристане багато активних притомних людей, які теж хочуть і мають право активно висловлюватися, щось припускати, мати інформацію з конфіденційних джерел… Тому цей законопроект не просто завуальована погроза пресі. Я розцінюю це як завуальовану погрозу всім людям, які публічно щось висловлюють.

Фото: Фейсбук Анни Маляр

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
4268
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду