Конференція ОБСЄ: Дезінформація руйнує плюралізм ізсередини
Про це говорили на експертній конференції ОБСЄ «Посилення свободи і плюралізму засобів масової інформації в Україні під час конфлікту в Україні та навколо неї», яка відбулася в Києві 26 червня.
Зокрема, фахівці у сфері медіа, представники ЗМІ, громадянського суспільства, міжнародних організацій порушили питання щодо просування свободи слова, доступу до інформації та свободи ЗМІ в Україні під час конфлікту.
Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Арлем Дезір
Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Арлем Дезір під час вступного слова заявив, що в Україні є суттєва проблема з умовами роботи журналістів на окупованих територіях Донбасу та в анексованому Криму. Він згадав українського журналіста Станіслава Асєєва, який уже рік утримується бойовиками в Донецьку; засудженого до двох з половиною років умовного терміну покарання кримського журналіста Миколу Семену; журналіста українського інформаційного агентства «Укрінформ» Романа Сущенка, якого в Москві засудили до 12 років ув’язнення; українського режисера Олега Сенцова, який перебуває в російській тюрмі «Лабитнангі» та голодує вже більше місяця. Представник ОБСЄ закликав російську владу та бойовиків негайно звільнити бранців.
Арлем Дезір також згадав убитих в Україні журналістів В’ячеслава Веремія, Павла Шеремета, публіциста Олеся Бузину та зазначив, що в більшості випадків убивць так і не було притягнуто до відповідальності.
Забезпечення різноманіття та плюралізму медіа
Наразі у світі спостерігаються «дуже конфліктні тенденції плюралізму». Про це під час свого виступу говорив програмний спеціаліст Відділу свободи вираження поглядів і розвитку медіа ЮНЕСКО Маріус Лукошіунас. Він вважає, що справжній плюралізм та різноманіття думок і джерел звужуються, все більше заражаються дезінформацією.
«Відбувається руйнування інформації. Отже, дезінформація — це те, що завдає великої шкоди плюралізму, руйнує плюралізм ізсередини… Фейкові новини перешкоджають реальному плюралізму думок», — сказав він.
програмний спеціаліст Відділу свободи вираження поглядів і розвитку медіа ЮНЕСКО Маріус Лукошіунас
Представник ЮНЕСКО також звернув увагу на гендерну складову питання. За його словами, більшість джерел інформації в Україні — це чоловіки. І це, на думку пана Лукошінаса, відбиває реальну картину на місцях. Ще одним важливим виявом плюралізму він назвав доступ до інформації, зазначивши, що в Україні з цим стало краще. Доступ до інформації, за словами пана Лукошінаса, згідно дослідження ЮНЕСКО, в Україні з 2017 року збільшився з 25 до 30 %.
Українське телебачення, за його словами, залишається найважливішим джерелом інформації, а надійним можна вважати суспільного мовника. Також він заявив про зниження уваги суспільства до друкованих ЗМІ, на заміну яким приходять нові онлайн-ЗМІ та цифрові платформи на кшталт Insagram.
Пан Лукошіунас додав, що в Україні спостерігається велика концентрація ЗМІ, відсутність прозорості власності, відкритості та посилення урядового контролю.
Голова ГО «Детектор медіа» Наталя Лигачова зауважила, що будь-яка держава в будь-якій країні світу завжди буде намагатися впливати на ЗМІ, а справа медіаспільноти цьому чинити спротив Але якщо розглядати саме Україну, то «під час війни можна піти на деякі обмеження прав журналістів у зоні конфлікту, однак це має бути прозоро».
Голова «Детектор медіа» Наталя Лигачова
Вона нагадала про намагання укранської держави контролювати інтернет. Як відомо, 21 червня Верховна Рада України включила до порядку денного законопроект № 6688 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційному просторі», який має на меті узаконити можливість тимчасового блокування доступу до сайтів і сервісів в інтернеті за рішенням не лише суду, а й прокурора, слідчого та Ради національної безпеки й оборони України.
«Ми виступаємо проти надмірної спроби контролю інтернету державою Україна. Так, часто контент цих ресурсів не відповідає нормам журналістської етики, але спроби держави не повинні бути надмірними та мають бути обмежені законом і йти через суд. І тут ми маємо бути згуртованими», — заявила вона.
Говорячи про посилення плюралізму в ЗМІ, пані Лигачова акцентувала на тому, що не лише держава, а й журналісти мають нести відповідальність за це. Адже саме дотримання стандартів та етики відрізняє журналістів від пропагандистів, поширювачів дезінформації та фейків. Тим часом нині в усьому світі криза ідентифікації та самоідентифікації журналістів.
Наталія Лигачова нагадала, що Європейський суд неодноразово наголошував: на захист журналістів можуть претендувати лише ті, хто сумлінно ставиться до своєї професії. І навела, зокрема, витяг (п. 58) із рішення Європейського суду у справі Bedat v Switzerland. «Положення статті 10 Конвенції надають повноцінного захисту журналістам під час виконання їхніх обов’язків із висвітлення подій, що несуть значний суспільний інтерес, лише у випадку, якщо журналісти діють сумлінно, базують свої матеріали на належній фактичній основі та забезпечують надійне та чітке інформування відповідно до вимог журналістської етики».
Вона звернула увагу спільноти на те, що донедавна, протягом усіх років незалежності, боротьба з цензурою в Україні складалася переважно зі спротиву цензурі, що її виявляли держава та власники ЗМІ. Скажімо, в 2010 році саме із заяв журналістів каналів «1+1» та СТБ про спроби тиску на них із боку власників розпочався рух «Стоп цензурі!». Але тепер склалася ситуація, коли деякі журналісти й певні національні медійні організації, прикриваючись гаслами свободи слова, насправді захищають не її, не плюралізм, а інтереси олігархів, із якими вони виступають як партнери. І водночас не звертають уваги на цензуру власників, на недотримання журналістських стандартів, практику замовних матеріалів — джинсу, сірі зарплати в конвертах, які наразі є дуже суттєвим елементом цензури власників, тощо. Це, на її думку, дискредитує таких журналістів та медіаспільноту, спотворює реальну картину у країні щодо свободи слова на міжнародному рівні.
При цьому, наголосила Наталія Лигачова, подібні ЗМІ можуть бути як лояльними до влади, так і опозиційними. Але це не має значення: коли мова йде про порушення стандартів професії, ми маємо вказувати й на те, що, скажімо, на пропрезидентському каналі «Прямий» виходить так зване «розслідування», яке насправді не має стосунку до журналістики, й на те, що в опозиційних ЗМІ використовуються маніпуляції.
«Нещодавно в Україні семеро журналістів пішли з телеканалу ZIK, заявивши про втручання власника в журналістські розслідування. Але чомусь це не стало приводом для уваги для однієї з наших великих медійних організацій. У 2016 році кілька журналістів пішли з каналу ICTV, також заявивши про спроби цензури. Це теж не стало предметом розгляду. Зате вони захищають NewsOne — на якому виходить найбільш маніпулятивне ток-шоу в Україні та який уже сам створює фейки; “112 Україну”, який за часів Януковича незаконно створив загальнонаціональну мережу на частотах, які виграли в конкурсі на місця в цифровому мультиплексі регіональні мовники; телеканал “Інтер”, на якому порушуються всі професійні стандарти інформаційної журналістики тощо. І це, я вважаю, парадоксальна ситуація», — навела приклади вона.
Також пані Лигачова наголосила на непрозорості власності телеканалів, перш за все — інформаційних.
«Більшість з них займають опозиційну лінію по відношенню до влади, хоча це ще не факт, що вони не домовилися кулуарно з владою. А Прямий канал пропрезидентський і в нього теж непрозора власність», — сказала вона.
Голова «Детектора медіа» вважає: медійна спільнота не має допустити, щоби дискурс довкола свободи слова було монополізовано «квазіжурналістами», які займаються дезінформацією, пропагандою та поширенням фейків, а не служать тому плюралізму думок, який є гарантом і свободи слова, і реалізації демократичних свобод у будь-якому суспільстві. Вона вважає, що в умовах конфлікту та ситуації в країні українським журналістам необхідний новий рух солідарності, який мав би базуватися на обов’язковому дотриманні журналістами всіх професійних стандартів та журналістської етики.
програмний спеціаліст Відділу свободи вираження поглядів і розвитку медіа ЮНЕСКО Маріус Лукошіунас, голова «Детектор медіа» Наталя Лигачова, голова Національної спілки журналістів Сергій Томіленко, керуючий партнер агенції цифрових комунікації PliusOne DA Максим Саваневський
Голова Національної спілки журналістів Сергій Томіленко висловив незгоду та заявив, що «українські журналісти неідеальні, але ділити їх на сорти не можна».
«Зі зловживанням свободою слова, спекуляціями ми маємо боротися, але, з іншого боку, необхідно зважати на той арсенал, який є в кожного… Ми хочемо не дискусій про те, хто з них більше журналіст, а хто — менше, в кого яке посвідчення, а в кого немає. Ми маємо 90 кейсів. І ми хочемо, щоб були названі прізвища нападників на журналістів, а справи були ефективно розслідувані», — заявив він та презентував «Індекс фізичної безпеки журналістів» НСЖУ та ще декількох партнерських ГО, свого часу жорстко розкритикований українськими медійними організаціями, які згодом публічно заявили про недовіру панові Томіленку.
Голова НСЖУ вважає, що Верховна Рада має призначити дати парламентських слухань із питань фізичної безпеки та свободи слова в Україні, а міжнародні організації мають посилювати тиск на українську владу. А всіма іншими проблемами медіа, мовляв, займемося тоді, коли настануть спокійніші часи.
Голова «Детектора медіа» поцікавилася в пана Томіленка, чи вважає він журналістом Всеволода Філімоненка, який наразі судиться з головою Центру протидії корупції Віталієм Шабуніним та в медійних колах не вважається журналістом. Голова НСЖУ уникнув відповіді на це пряме запитання, водночас нагадавши про заяву НСЖУ проти тиску влади на Шабуніна.
Пан Томіленко заявив, що не розуміє «ті меседжі та нападки, які лунають під час конференції на адресу журналістів».
«Ми маємо дискутувати щодо того, наскільки журналісти мають дотримуватись стандартів, наскільки відбувається вплив власників на редакційну політику. Але я хотів звернути увагу, що ми, наприклад, не знаємо, хто є власником "Радіо Свобода", "Української правди"… У нас все одно атакують і медіа з прозорою власністю, і не з прозорою. І, відповідно, це не є темою захисту журналістів. Звичайно, що ми маємо відмежовуватися та проводити дискусії, але вони мають бути щирими, вони мають проводитись у вузькому колі і дійсно необхідно говорити про те, чому така публікація з'явилася, чому там порушено баланс», – сказав він.
Наталя Лигачова та Сергій Томіленко
Пані Лигачова пояснила, що необхідно розрізняти плюралізм думок, плюралізм інтерпретацій, який є необхідним в будь-якому демократичному суспільстві, і розповсюдження дезінформації. На жаль, за її словами, останнім часом навіть деякі поважні міжнародні організації не роблять цього, починаючи казати про якісь «альтернативні факти» та «альтернативні новини».
«Насправді є новини і є фейки. Є факти і є брехня. Інша справа, що в умовах війни іноді дуже складно визначити, де факт. Ми маємо ситуацію на Донбасі, коли фактом може вважатися тільки снаряд, який потрапив в те чи інше місце. А очевидці, в залежності від своїх переконань, можуть говорити, що снаряд потрапив або з одного боку, або з іншого. Ми зіткнулися з важкою ситуацією, викликаною війною, коли навіть очевидцям не можна довіряти і треба перевіряти інформацію у трьох-чотирьох-п'яти джерелах. І це виклик, це привід для професійної дискусії. Але це не відміняє того, що стандарти – перш за все», – сказала вона.
Наприкінці дискусії слово дали залу. Один із учасників конференції, представник каналу «112 Україна» Василь Сметана заявив, що відбувається спроба дискредитувати канал і звинуватити його в маніпуляціях та закликав представників ОБСЄ взяти на контроль питання щодо розгляду ліцензій каналу Нацрадою.
Пані Лигачова погодилася, що Нацрада може діяти під політичним тиском, а принцип формування регулятора давно застарів і його необхідно змінювати. Водночас вона зауважила, що канал маніпулює питанням цифрових ліцензій, які він отримав ще за часів президенства Віктора Януковича.
«Були створені фірми-одноденки, які до цього не мовили, і отримали цифрові ліцензії в регіонах. І тут же миттєво була створена загальнонаціональна мережа на основі цих компаній», – пояснила вона.
Зі свого боку Сергій Томіленко заявив, що наразі немає довіри до Нацради, члени якої, на його думку, зловживають повноваженнями. Він повідомив про публічну підтримку «112 України» в питаннях щодо цифрової ліцензії та заявив, що міжнародні структури мають взяти на громадський контроль цей кейс.
Наталя Лигачова запитала у Сергія Томіленка, чи свідомий він того, що таким чином голова НСЖУ легалізує незаконність отримання каналом цих ліцензій, що, до речі, оскаржується зараз в Європейському суді.
учасники конференції
Журналістка Ольга Чернякова з Чернігова під час свого запитання поцікавилася у пані Лигачової, чи не має вона до НСЖУ та, зокрема, до голови Спілки неприязного ставлення та спитала, чи домінує над посвідченням питання журналістської солідарності.
Голова «Детектора медіа» відповіла, що, безумовно, питання солідарності є надважливим, але вона має відбутися лише на основі дотримання журналістських стандартів та етики: «Я вже неодноразово виступала ініціатором створення широкого журналістського об'єднання за журналістські стандарти, на кштал колишнього руху "Стоп цензурі!". Олексій Мацука, навіть, запропонував назву для нього: "Факт має значення". Не посвідчення визначають фаховість, а професійність журналіста».
кореспондентка інтернет-видання «Страна.ua» Валерія Івашкіна (друга зліва)
Наступною взяла слово кореспондентка інтернет-видання «Страна.ua» Валерія Івашкіна. Вона звернулася до Маріуса Лукошіунаса з проханням прокоментувати цитату пані Лигачової: «Ми почули, що експерти, зокрема, Наталя Лигачова, називає певних працівників медіа не журналістами… Де українським журналістам шукати захисту, коли влада, правоохоронці часто є ініціаторами утисків журналістів, а медіаексперти розділяють журналістів на тих, хто заслуговує на захист і тих, хто не заслуговує?».
Наталя Лигачова у відповідь знов згадала наведену нею цитату Євпропейського суду та підкреслила, що саме з рішень цього суду витікає, що на захист в якості журналістів мають право ті, хто дотримуються стандартів.
програмний спеціаліст Відділу свободи вираження поглядів і розвитку медіа ЮНЕСКО Маріус Лукошіунас, голова «Детектор медіа» Наталя Лигачова, голова Національної спілки журналістів Сергій Томіленко, керуючий партнер агенції цифрових комунікації PliusOne DA Максим Саваневський, голова ГО «Громадське телебачення» Наталя Гуменюк
Маріус Лукошіунас зауважив, що визначенняя рівня професійності журналіста має займатися саме медійна спільнота, керуючись міжнародними стандартами журналістської діяльності.
«Міжнародні стандарти — найбільший захист у роботі журналіста. Ми маємо дуже добре розуміти, що є етичні правила, схвалені журналістською спільнотою. Коли маємо визначити, хто журналіст, а хто ним не є, рішення має прийматися в журналістській спільноті через органи саморегуляції, беручи до уваги міжнародні стандарти», — резюмував він.
Протидія дезінформації та пропаганді
Ведучи мову про інструменти і способи боротьби з «фейковими новинами», дезінформацією та пропагандою під час конфлікту, керівник відділу «Репортерів без кордонів» у Східній Європі та Центральній Азії Йоганн Бір заявив, що у світі немає єдиної відповіді на це запитання, та зауважив, що однозначно не можна боротися з пропагандою дзеркальними методами. Це, на думку пана Біра, лише посилюватиме ескалацію.
керівник відділу «Репортерів без кордонів» у Східній Європі та Центральній Азії Йоганн Бір
Він виступив проти заборони соціальних мереж та заявив про необхідність реформування цієї галузі, щоб запровадити прозорість в алгоритмі на спонсорований, модерований контент. Він вважає, цей процес слід зробити публічним, «щоб не залишати надто багато компаніям, які переслідують насамперед економічні інтереси, а не прямо поважають права людей у цьому контексті».
Під час роботи в умовах конфлікту пан Бір порадив журналістам перевіряти факти, підтримувати незалежних суспільних мовників, зміцнювати плюралізм як антидот для пропаганди та займатися саморегуляцією.
Позицію пана Біра щодо саморегуляції підтримала членкиня організації Media Self Regulatory Organizations Network (Мережа організацій медійного саморегулювання) із Молдови Людмила Андроніч. На її думку, демократичною формою протистояння пропаганді є саморегулювання. Водночас ефективнішим способом вона назвала впровадження жорсткіших законів, але вони, на думку спеціалістки, можуть легко перетворитися на інструмент боротьби зі свободою слова.
членкиня організації Media Self Regulatory Organizations Network Людмила Андроніч
Представниця Молдови розказала про ініціативу медійних організацій, які чотири роки тому, у зв'язку з ескалацією конфлікту між Росією та Україною, порушили питання про співвідношення професійних стандартів, журналістської етики та принципів свободи слова, пропаганди і створили Комісію з протидії пропаганді. Згідно з її статутом, Мережа може розглядати транскордонні скарги на ЗМІ.
Пані Андроніч поділилася критеріями пропаганди, за яким вони оцінюють медійний продукт:
• «об'єктне» ставлення «пропагандиста» до суб'єкта, конкретної людини, соціальної групи, суспільства;
• цілеспрямоване зведення багатовимірного до двовимірного, кольорового до чорно-білого; звуження поля особового морального вибору і відповідальності за вибір;
• послідовна реалізація комплексу завдань, жодне з яких не має стосунку до завдань і базових функцій журналістики (інформувати, просвіщати, розважати);
• активне звернення до дезінформації там, де це корисно й можливо, маніпулювання фактами, статистичними даними, думками, включаючи експертні, або зсув акцентів там, де пряма дезінформація виявляється «непрохідною»;
• дія в межах логіки «мета виправдовує засоби»; використання коштів і методів, часто несумісних із такими цінностями як чесність, правдивість і т. д.;
•присутність (виявлення, створення, доробка) «образу ворога»; внесення в масову свідомість і підтримання поділу на «ми» (правильні, зі справжніми цінностями, зі справжньою правдою) і «вони» (з негативним набором за тими ж позиціями);
• формування переконання в моральній виправданості будь-якого вчинку по відношенню до «ворога», в тому числі «внутрішнього ворога», зокрема ворога потенційного, зокрема до особи, недостатньо лояльній до державних інституцій, конкретних носіїв влади, ідей або цінностей;
• повсякденне переконання, повсякденний вкид тем, прикладів образів; як правило, апеляція до традиційних цінностей як до єдиних стійких у світі, а тому й «найголовніших» в ієрархії цінностей;
• апеляція переважно до емоцій, почуттів, а не розуму;
• гра на страхах, упередженнях, фантомних болях; активне використання історій про злодіяння і звірства; поширений робочий прийом — повідомлення про жорстокість і насильства;
• робота «під прикриттям журналістики», прагнення грати або виконувати роль первинного джерела новин;
• фабрикація ознак надійності інформації, включаючи її джерела;
• формування лояльності адресата пропагандистського впливу до системи інститутів та ідей, яким служить пропагандист.
«Ми хотіли би підкреслити ще раз, що Комісія є ініціативою медійних організацій саморегулювання, а продукт нашої роботи — експертна думка. Тобто ми не намагаємося нав'язувати комусь наш документ, називаючи його рішенням або оцінкою. Але ми вважаємо своїм професійним обов'язком пояснювати людям, де є пропаганда і в чому вона виражається», — пояснила спеціалістка.
Старший радник офісу Представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Андрей Ріхтер
Старший радник офісу Представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Андрей Ріхтер виступив з основними тезами своєї доповіді про дезінформацію, підготовану для ОБСЄ. Він повідомив, що держави — майбутні члени ОБСЄ підписали заключний акт про вжиття заходів для уникнення конфліктів та досягання розуміння між людьми. Він заявив, що суспільство свого часу активно не протидіяло агресії та пропаганді й це може призвести до ситуації, коли постане загроза миру та безпеці. Тож, на його думку, ця ситуація потребує вирішення на міжнародному рівні.
«Журналісти не мають бути авторами дезінформації. Це підриває довіру до журналістів у цілому. Повага до правди — один із головних принципів у Кодексі етики журналістів, хоча в ньому ніколи не згадується дезінформація, пропаганда», — сказав він.
Пан Ріхтер також акцентував на ролі держави в цьому питанні. На його думку, уряд має забезпечувати засади діяльності вільних ЗМІ та надавати надійну, правдиву інформацію замість того, щоб маніпулювати. Він вважає, що проблему пропаганди й дезінформації можна вирішити, використовуючи ті інструменти, про які говорили під час дискусії. Однак, на його думку, не можна припиняти шукати й інші методи боротьби.
Безпека журналістів
Під час цієї сесії обговорювалися такі теми, як безпека працівників медіа та засобів масової інформації, зокрема під час конфлікту, і важливість ефективного розслідування злочинів проти журналістів.
Виконавча директорка ІМІ Оксана Романюк, секретар НСЖУ Валерій Макєєв, генеральний секретар Європейської федерації журналістів Рікардо Гутьєррез, заступник начальника Головного слідчого управління Національної поліції України Олександр Ковтун
Виконавча директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк розказала, що в Україні протягом кількох останніх років спостерігається збільшення кількості розслідувань злочинів проти журналістів. Минулого року, за її словами, до суду було передано 23 справи, але, як зазначає пані Романюк, кількість вироків за «журналістськими статтями» залишається на тому самому рівні — приблизно 8-9 щороку. Пані Романюк називає це неприпустимим.
Із початку 2018 року ІМІ зафіксував 88 випадків фізичної агресії щодо журналістів.
Зокрема, за словами директорки ІМІ, порівняно із 2017 роком побільшало побиттів; основними порушниками прав журналістів є приватні особи. Останні п’ять років найчастіше на журналістів нападали в Донецькій області, в Криму, Одесі, Миколаєві. Пані Романюк зазначила, що також потребують уваги міста Луцьк та Полтава.
У 2018–2019 роках у зв’язку з виборчими кампаніями в Україні директорка ІМІ прогнозує збільшення фізичної агресії щодо журналістів і вважає, що редакції мають зайнятися питанням безпеки своїх співробітників, а правоохоронні органи — звернути увагу на таку можливу тенденцію.
секретар НСЖУ Валерій Макєєв, генеральний секретар Європейської федерації журналістів Рікардо Гутьєррез, заступник начальника Головного слідчого управління Нацполіції Олександр Ковтун, виконавчий директор організації Media Initiatives Center (Центр медіа ініціатив) у Єревані Нуне Саркісян
Заступник начальника Головного слідчого управління Національної поліції України Олександр Ковтун повідомив, що у 2013 році було відкрито 161 кримінальне провадження за «журналістськими статтями», у 2014-му — 164. У 2015 році зареєстровано 120 кримінальних проваджень. Зниження кількості справ пан Ковтун пояснив проведенням реформи у правоохоронній системі України. У 2016 році поліція відкрила 201 провадження за «журналістськими статтями», у 2017-му — 255 проваджень.
«У 2017 році було зареєстровано більше злочинів. Це пов’язано з тим, що було розроблено методичні рекомендації для поліцейських щодо розслідувань, пов’язаних із журналістами», — додав він.
За п’ять місяців 2018 року в Україні було відкрито 97 кримінальних проваджень: 69 проваджень за 171-ю статтею, 23 провадження — за 345-ю, чотири — за 347-ю, одне — за 348-ю статтею. Лідерами-порушниками, за словами правоохоронця, є місто Київ, Одеська та Закарпатська області.
Загалом із 2013 року до суду було скеровано 80 кримінальних проваджень.
Наступним із презентацією виступив Рікардо Гутьєррес.
За його словами, з 2015 року на платформі Ради Європи зафіксовано 37 повідомлень щодо безпеки журналістів, з яких два вбивства та чотири випадки ув’язнення журналістів.
«Це повідомлення про вбивство Олеся Бузини та Павла Шеремета, а також про ув’язнення Станіслав Асєєв, який утримується на Донбасі, Дмитра Василеця, Євгена Тимоніна та Кирила Вишинського», – повідомив він.
Загалом, за словами пана Гутьєрреса, у 2015 році на платформі було зареєстровано 6 повідомлень щодо безпеки журналістів, у 2016-му – 9, у 2017-му – 14 і 8 повідомлень було зафіксовано у 2018 році. Україна, як він зауважив, входить до десятки країн, «де досі відбуваються вбивства журналістів» і закликав українську владу «вирішити питання не покарання за злочини проти журналістів».
Секретар НСЖУ Валерій Макєєв, виступаючи останнім, порівняв відносини між ІМІ та Спілкою з відносинами між Португалією та Іспанією, але, мовляв, під час цієї дискусії виявилося, що їхні оцінки стану фізичної безпеки журналістів в Україні майже тотожні. Він презентував дослідження НСЖУ щодо рівня фізичної агресії до журналістів, про які говорив голова НСЖУ під час свого виступу на першій панелі, та заявив, що «необхідно захищати усіх журналістів».
Резюме від «Детектора медіа»
Слід зазначити, що атмосфера конференції ОБСЕ була досить напруженою.
З одного боку, майже всі спікери та модератори конференції, за виключенням представників НСЖУ, зазначали як важливість забезпечення владою гарантій для безпеки роботи журналістів, так і те, що пропаганда, дезінформація та фейкові новини не менш небезпечні для демократичних засад суспільства. І тому велику роль має відігравати саморегуляція ЗМІ.
З іншого, велику роль у пануючих настроях в залі під час конференції зіграло те, що готувалася вона офісом Представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ у Відні з залученням з України від медійних організації лише НСЖУ.
На погляд «Детектора медіа» та деяких інших ГО, представники яких були також на конференції, такий підхід віденського офісу заважає йому отримувати більш повну картинку ситуації зі свободою слова та плюралізмом ЗМІ в Україні. Є й прямий ризик толерування Представником ОБСЄ з питань свободи ЗМІ тих, хто відверто зневажає журналістськими стандартами, професійною етикою.
На жаль, відмовилися від участі в конференції за таких умов її підготовки представники українських офіційних структур – хоча краще було б, на наш погляд, брати участь у відкритій публічній дискусії та діалозі з представниками ОБСЄ.
Дуже активними під час конференції були співробітники «Страни ua», які вже відзначилися маніпулятивними публікаціями щодо подій та меседжей, що пролунали під час конференції, активісти Руслан Коцаба, Дмитро Василець. Також в залі були присутніми російські чиновники.
Зокрема дивним було почути під час конференції Максима Буякевича, представника Міністерства закордонних справ Росії, який, публічно пожалівся, що до України не пустили двох російських журналістів – ведучого телеканалу «Росія 24» Євгена Примакова та журналістку російського телеканалу Russia Today Полу Слієр. До речі, заборона на відвідування України цим журналістам дії ще з 2016 року. А от пан Буякевич у розмові з автором матеріалу заявив, що про це не знали, ані він, ані журналісти. Під час перерви між панелями також вдалося спитати пана Буякевича, навіщо він приїхав на конференцію. Представник російського МЗС заявив, що прагне «сплотить русских и украинских журналистов».
Окрім цього, незрозумілою для медіаспільноти стала заява чоловіка у військовій формі, який назвав себе волонтером, про те, що він, нібито мав замовлення від Сенцова придбати зброю . Про це чоловік заявив під час заходу на підтримку Олега Сенцова «Ідемо до кінця» на конференції ОБСЄ. Що також виглядає дивним, враховуючи що нині українська та світова спільнота бореться за звільнення політв’язня.
Детальніше про ці провокації читайте на «ДМ» та в інших ЗМІ:
http://detector.media/blogs/article/138931/2018-06-27-provokatsiya-proti-olega-sentsova-yaku-pidkhopila-stranaua/
https://www.facebook.com/
https://day.kyiv.ua/uk/blog/suspilstvo/gibrydna-konferenciya
Фото: Олексій Чумаченко
