Законопроект № 5670-д «Про забезпечення функціонування української мови як державної» врегульовує застосування української мови як державної на всій території України в усіх сферах суспільного життя та передбачає скасування ухваленого у 2012 році закону «Про засади державної мовної політики», відомого як «мовний закон Ківалова — Колесніченка». У законопроекті містяться нові вимоги до засобів масової інформації, кінематографу, книговидання та реклами.

Співавторами законопроекту № 5670-д стали 76 народних депутатів, у тому числі голова Комітету з питань культури і духовності Микола Княжицький і перша заступниця голови цього комітету Ірина Подоляк, голова Комітету з питань свободи слова Вікторія Сюмар і її колеги з комітету Сергій Висоцький, Олена Кондратюк, Олександр Сочка. До авторської групи увійшли частини авторських колективів мовних законопроектів, зареєстрованих наприкінці 2016 – на початку 2017 року: № 5556 «Про мови в Україні», № 5669 «Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні», № 5670 «Про державну мову». Профільним комітетом, що розглядатиме законопроект, буде Комітет із питань культури і духовності.

Як видно з тексту доопрацьованого законопроекту, автори перенесли до свого проекту медійні норми із законопроекту № 5670, але дещо оновили їх: уточнили квоти іншомовного контенту на ТБ і радіо, прибрали вимоги щодо українськомовного тиражу преси, але додали вимоги до розповсюджувачів преси, прибрали санкції для мовників за порушення вимог законодавства про мови тощо.

Законопроект «Про забезпечення функціонування української мови як державної» містить такі норми щодо медіа та дотичних до медіа:

1. Усі телеканали й радіостанції, незалежно від форми власності та способу розповсюдження телерадіопрограм і передач, повинні мовити державною мовою. Усі іншомовні телерадіопрограми, передачі та аудіовізуальні твори (або їх частини) повинні озвучуватися або дублюватися державною мовою, окрім пісень з візуальним супроводом або без нього. Під час прямої трансляції учасників програми, які виступають іноземною мовою, слід перекладати українською за допомогою синхронного або послідовного перекладу, окрім пісень і випадків непередбаченого використання інших мов учасниками прямих репортажів з місць подій (окрім репортерів і ведучих). Квоти пісень українською мовою регулюються чинними нормами закону «Про телебачення і радіомовлення».

2. Телеканали й радіостанції можуть мовити іншими мовами з метою задоволення потреб нацменшин, іноземної аудиторії чи з освітньою метою. Сумарна тривалість іншомовних телерадіопрограм і передач не може перевищувати 20% від часу добового мовлення – для телеканалів і радіостанцій, що мовлять на територію менш ніж половини областей України без ретрансляції або систематичної трансляції програм спільного виробництва з іншими мовниками; 10% від часу добового мовлення – для всіх інших мовників. Інші мовні квоти із закону «Про телебачення і радіомовлення» вилучаються, натомість дається посилання на закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

3. Телеканали мають перекладати українською жестовою мовою чи субтитрувати офіційні повідомлення та виступи посадових осіб держави, інформацію про надзвичайні ситуації (попередження та ризик їх виникнення), а також фільми, передачі і програми з урахуванням вимог, встановлених Кабінетом Міністрів України. Квоти адаптованого контенту мають бути визначені законом «Про телебачення і радіомовлення».

4. Винятки щодо мовлення українською мовою передбачені для телерадіоорганізацій закордонного мовлення, а також мовників, основу програмної концепції яких становлять науково-просвітницькі або освітні передачі, виконані офіційними мовами Європейського Союзу. Перші можуть ретранслюватися на території України за наявності україномовної звукової доріжки, другі – за наявності звукових доріжок офіційними мовами ЄС або українською мовою.

5. Преса повинна видаватися державною мовою. Допускається видання двох чи більше мовних версій, одна з яких — державною мовою. Всі мовні версії повинні видаватись під однаковою назвою, відповідати одне одному за змістом, обсягом та способом друку, а їх випуски повинні мати однакову нумерацію порядкових номерів і видаватись в один день. Вимоги про 50% україномовного тиражу в законопроекті немає, натомість є вимоги до розповсюдження преси. Розповсюдження за передплатою іншомовних видань допускається за умови можливості передплати такого самого видання українською мовою. У кожному місці розповсюдження друкованих ЗМІ преса українською мовою має становити не менше 50% назв друкованих ЗМІ, що розповсюджуються в цьому місці. У місці розповсюдження одного друкованого ЗМІ обов’язково розповсюджується версія цього ЗМІ українською мовою.

6. Інформаційні агентства мають поширювати свою продукцію державною та іншими мовами.

7. Інтернет-представництва (сайти, сторінки в соцмережах тощо) засобів масової інформації (а також і органів влади, державних і комунальних підприємств, установ і організацій, юридичних осіб приватного права і ФОП, які реалізують товари й послуги в Україні) повинні виконуватися державною мовою. Поряд з українськомовною версією можуть також існувати версії іншими мовами. При цьому українськомовна версія має завантажуватися за замовчуванням та містити не менше за обсягом та змістом інформації, ніж іншомовні версії.

8. Видавці зобов’язані видавати державною мовою не менше 50% від усіх виданих ними протягом року назв книжкових видань. Держава може обмежувати ввезення в Україну книжкових видань іншими мовами. Держава має сприяти виданню та поширенню творів української літератури, перекладу українською мовою іншомовної літератури. У кожній книгарні книжки державною мовою мають постійно становити не менше 50% від загальної кількості найменувань, окрім книгарень, які розповсюджують виключно книги офіційними мовами ЄС, державною мовою та/або словники та розмовники з іноземних мов, підручники з вивчення іноземних мов. Словники та розмовники, однією з мов яких є українська мова, а також книги з ідентичними за змістом текстами кількома мовами (одна з яких – українська), вважаються книжковими виданнями українською мовою.

9. Фільми (в тому числі серіали, анімаційні та документальні фільми), вироблені суб’єктами кінематографії України, повинні розповсюджуватися та демонструватися зі звукорядом українською мовою. Репліки іншими мовами мають бути озвучені чи субтитровані українською мовою. Сумарна тривалість субтитрованих реплік не може перевищувати 15 % сумарної тривалості всіх реплік у фільмі.

10. Іноземні фільми повинні розповсюджуватися та демонструватися в дублюванні або озвученні українською мовою. Можливі аудіодоріжки іншими мовами поряд із державною. Каталоги сервісів відео на замовлення, що надають послуги на території України, мають забезпечувати українськомовну аудіодоріжку не пізніше ніж за два місяці після надання доступу до відповідного фільму. Українськомовна аудіодоріжка має завантажуватися за замовчуванням. Кінотеатри можуть демонструвати іноземні фільми мовою оригіналу з українськими субтитрами за умови, що кількість сеансів демонстрування таких фільмів не може перевищувати 10 % від загальної кількості сеансів фільмів у кінотеатрі на місяць. Кіноафіші та вхідні квитки кінотеатрів мають виконуватися українською мовою.

11. Мовою реклами в Україні є державна мова. Порядок використання мов національних меншин у рекламі має регулюватися законом «Про національні меншини в Україні».

12. Для телеканалів і радіостанцій у статті 6 закону «Про телебачення і радіомовлення» додається новий тип порушення — приниження чи зневажання державної мови. Окремої санкції за це не пропонується, тобто це порушення каратиметься попередженнями. Також запроваджується контроль Національної ради з питань телебачення і радіомовлення за дотриманням мовниками вимог законодавства про державну мову. Але окремих санкцій для мовників за порушення мовного законодавства не передбачається, хоча законопроект № 5670 передбачав штраф у розмірі 10% ліцензійного збору.

13. У законі «Про кінематографію» додається нова підстава для відмови у видачі фільму прокатного посвідчення: наявність у фільмі матеріалів (висловлювань, дій), які спрямовані на приниження чи зневажання державної мови (в тому числі нехтування її обов’язковим застосуванням, асоціювання її виключно або значною мірою з негативними та висміюваними персонажами або діями).

14. За порушення норм законодавства щодо застосування державної мови передбачена адміністративна відповідальність, зокрема:

- у сфері кінематографу, книговидання, реклами, інтернет-представництв – штраф для посадових осіб від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- на телебаченні та радіо – штраф для посадових осіб від 500 до 600 неоподатковуваних мінімумів;

- друкованими ЗМІ — штраф для посадових осіб від 400 до 500 неоподатковуваних мінімумів;

- за повторне протягом року порушення — штраф на посадових осіб від 400 до 700 неоподатковуваних мінімумів із позбавленням права обіймати певну посаду чи займатися певною діяльністю.

15. Закон має набрати чинності через два місяці з дня опублікування, при цьому має втратити чинність ухвалений у 2012 році закон «Про засади державної мовної політики». Але медійні норми набудуть чинності дещо пізніше:

- вимоги щодо мови телебачення і радіомовлення, а також реклами — через шість місяців з дня набуття чинності,

- вимоги щодо мови кінематографа, друкованих ЗМІ, інтернет-представництв — через рік з дня набуття чинності;

- вимоги щодо книговидання та книгорозповсюдження — через два роки з дня набуття чинності.

Нагадаємо, 19 грудня 2016-го та 19 січня 2017 року у Верховній Раді були зареєстровані три законопроекти про мову (№ 5556, № 5669 і № 5670), які передбачають майже повну українізацію телевізійного та радійного ефіру, преси, книговидання, кінематографа та реклами. Законодавчі ініціативи спричинили активну дискусію в медійному середовищі.

Голова Комітету з питань культури та духовності Микола Княжицький заявив, що комітет спробує «швидко прийти до компромісу і запропонувати залу адекватний проект». Голова Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар поставилася критично до всіх трьох мовних законопроектів. На її думку, жоден із них не має шансу бути прийнятим, їх слід доопрацьовувати і запроваджувати позитивне стимулювання української мови.

Тим часом 23 травня Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо мови аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації». Він набуде чинності з 13 жовтня. Закон встановлює на українському телебаченні обов’язкові щотижневі квоти передач і фільмів українською мовою: 75% державної мови для загальнонаціональних і регіональних телеканалів, 60% - для місцевих, а також 75% державної мови для програм новин на ТБ.

Фото: Микола Білокопитов, Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України