7 липня російське видання «Новая газета» опублікувало на сайті репортаж своєї кореспондентки Юлії Полухіної «Війна повернулася», в якому та, описуючи обстріл з боку так званої «ДНР» промзони Авдіївки (Донецька область), перерахувала озброєння українських військових, їхні позивні, повідомила про загибель та поранення кількох із них, зняла фото та відео загиблих.

Скандал із приводу цієї публікації 8 липня підняв у Facebook Масі Найєм, який заявив про неприпустимість розкриття журналістами такого роду інформації, оскільки вона, зокрема, допомагає ворогу точніше обстрілювати українські позиції.

Заступниця міністра інформаційної політики Тетяна Попова заявила, що російська кореспондентка, опублікувавши відео з місць розташування українських військових, порушила правила роботи в зоні АТО, за що її можуть позбавити акредитації.

Трохи пізніше з’ясувалося, що Юлія Полухіна приїхала на зйомки разом із журналістами «Громадського телебачення» Анастасією Станко та Костянтином Реуцьким. Як стверджував Штаб АТО, журналісти «Громадського» представили російську журналістку як свого працівника. Зранку 8 липня відеосюжет було виставлено на сайті «Громадського», заявив прес-центр Штабу АТО, і начебто після оприлюднення відео захисники промзони звернулися з вимогою до керівництва каналу видалити відео, що й було зроблено.

Що стосується репортажу Юлії Полухіної, то прес-центр АТО зазначив, що її відео швидко розійшлося в інтернеті в російських ЗМІ та медіаресурсах так званої «ДНР». Тому прес-центр АТО ініціював призупинення акредитації Станко, Реуцького і Полухіної.

У відповідь «Громадське телебачення» розповсюдило заяву, в якій повідомило, що «Громадське» не розміщувало репортаж про бої біля Авдіївки на своєму сайті до узгодження матеріалу з військовими через питання безпеки позицій українських військових. Також у заяві йшлося про те, що мовник протягом двох діб свідомо не повідомляв про загибель військових, свідками якої стали його журналісти. А Юлія Полухіна знаходилася разом із журналістами «Громадського» на позиціях українських військових, отримавши дозвіл на зйомку у штабі АТО і узгодивши свій візит із командуванням ВДВ – згідно заяви «Громадського», його журналісти не представляли Полухіну як свою співробітницю.

«Новая газета» назвала звинувачення прес-центру Штабу АТО «грубими і необґрунтованими» і заявила, що дозвіл на зйомку українських вояків, які тримають оборону в промзоні Авдіївки, журналістці надав командувач ВДВ України, а під час зйомок поруч із нею знаходився прес-офіцер ЗСУ.

У коментарі «Детектору медіа» журналістка Ольга Мусафірова зазначила, що не вважає дії своєї колеги Юлії Полухіної неправильними: на її думку, цей репортаж є документальним свідченням порушення Мінських домовленостей.

«Детектор медіа» також звернувся по коментар до виконавчої директорки Інституту масової інформації Оксани Романюк. Ось що вона думає з приводу ситуації, яка склалася:

– У заяві прес-центру АТО написано про призупинення акредитації до моменту з’ясування всіх деталей. Отже, буде проводитися перевірка за фактом, і я вважаю, що, оскільки ситуація серйозна, то для її розслідування варто зібрати спеціальну комісію. Ми, зі свого боку, готові увійти до цієї комісії – і наші юристи, і наші експерти.

Дійсно, Законом України «Про боротьбу з тероризмом» передбачена заборона поширення ЗМІ інформації, що розкриває технічні прийоми, позиції і так далі – усе те, що розкрито у відео російської журналістки. Тому там абсолютно точно є порушення українського законодавства, як і правил акредитації в зоні АТО.

Також у мене велике запитання до прес-офіцерів, тому що так само можна привезти в машині не тільки російську журналістку, але й Захарченка, і ніхто не перевірить, і він познімає все на iPhone, а потім викладе на якихось російських сайтах. Прес-офіцери мають, принаймні, перевіряти посвідчення журналістів або проводити для них інструктаж стосовно українського законодавства – наприклад, на основі пам’ятки, про яку сьогодні нагадала Тетяна Попова.

Тому я б не вішала всю провину на журналістів. Навпаки, ми знаємо безліч прикладів, коли на Донбас приїжджають журналісти і мають проблеми зі зйомками «соціалки» – прес-офіцери ходять за ними просто слід у слід. А тут у промзону заїхала – на хвилиночку! – російська журналістка! Як могло статися, що ніхто з військових не зміг її ідентифікувати? Я вважаю, що абсолютно точно мало місце неретельне виконання своїх обов’язків відповідними особами.

Дуже шкода, що в результаті цієї ситуації постраждали також журналісти «Громадського телебачення». Ще раз повторюся: ми готові увійти до складу спецкомісії і розібратися, чи були порушення з їхнього боку. Я зараз не готова про це говорити, тому що не бачила відео, яке зняло «Громадське», але, наскільки я розумію, воно було якийсь час доступне для загалу. Проте, повторюся, те, що вони возили з собою російську журналістку – це питання більше до наших прес-офіцерів. Тому що це приватні особи, вони можуть посадити до себе в машину кого завгодно і назвати журналістом, але ж посвідчення хтось має перевірити.

Два з половиною роки вже йде ця війна, і в мене таке враження, що всі звикли, розслабилися, і все працює на довірі. Військові до журналістів ставляться звично, журналісти – до військових. І ця ситуація з російською журналісткою, я вважаю, підставила дуже багато наших журналістів, які чудово все розуміють. Ми ще два роки тому проговорили правила зйомки конфліктів, і я давно не бачила, щоб наші «світили» позиції. А ця російська журналістка у своєму репортажі перерахувала озброєння – і це вразило найбільше. Вона сказала, що «в нас там один БТР, два міномети…». А друге, що вразило – це те, що вона назвала ім’я пораненого, показала його. Його мама не знала, що він там, що він загинув. Це просто неприпустимо з точки зору журналістських стандартів.

Я б дуже не хотіла, щоб ця ситуація зашкодила іншим українським та іноземним журналістам, які нормально працюють. У нас із військовими завжди було порозуміння і нормальне ставлення одне до одного. І ніхто ніколи не рахував озброєння – це не те що неетично, це основи професії, які потрібно знати.